Постанова

від 15.04.2014 по справі 5009/1581/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року Справа № 5009/1581/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства "Май-2000" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 22.01.2014 у справі№ 5009/1581/12 Господарського суду Запорізької області за позовомПриватного підприємства "Май-2000" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Базовий азовський рибопереробний комплекс" простягнення заборгованості за участю представників: позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно) відповідачаЧерповський В.П., директор

ВСТАНОВИВ:

26 квітня 2012 року Приватне підприємство "Май-2000" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Базовий азовський рибопереробний комплекс" 154764 грн., а саме: 99962,13 грн. боргу за нафтопродукти, 3643,04 грн. пені (з 11.01.2012 по 17.04.2012), 711,26 грн. річних, 467,26 грн. суми інфляції (з 11.01.2012 по 17.04.2012), 49981,07 грн. штрафу, посилаючись на неповне виконання відповідачем договірних зобов'язань по оплаті поставлених нафтопродуктів, статті 549, 611, 625, Цивільного кодексу України, статті 230, 231 Господарського кодексу України.

Відповідач відхилив позовні вимоги, зазначивши, що відсутні належні докази у їх підтвердження, позаяк позивач не дотримався нормативно визначеного порядку оформлення передачі нафтопродуктів, надані позивачем довіреності та накладні оформлені щодо особи, ідентифікувати яку не видається можливим.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.10.2013 року (суддя Дроздова С.С.) позов задоволено; з відповідача стягнуто на користь позивача 99962,13 грн. заборгованості за договором, 3643,04 грн. пені, 711,26 грн. річних, 467,26 грн. втрат від інфляції, 49981,07 грн. штрафу, 3095,28 грн. судового збору, 5500 грн. витрат по оплаті послуг адвоката; повернуто позивачу з Державного бюджету України 110 грн. зайво сплаченого судового збору.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.01.2014 року (судді: Бойченко К.І. - головуючий, Діброва Г.І., Чернота Л.Ф.) рішення місцевого господарського суду; в позові відмовлено; судові витрати віднесено на позивача.

Не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, Приватне підприємство "Май-2000" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції у даній справі та передати справу на новий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про невідповідність постанови вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення, оскільки суд до кінця не з'ясував дійсні права та обов'язки сторін за договором, не визначив зміст спірних правовідносин та підстави їх виникнення; не взято до уваги умови договору щодо порядку відпуску нафтопродуктів відповідачу та дані податкового обліку відповідача, що відображають спірні товарні операції, не надано оцінки виконанню договору відповідачем.

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав, у судовому засіданні відхилив її доводи, вказавши на законність та обґрунтованість постанови апеляційної інстанції. Позивач не скористався правом на участь представника у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Місцевим господарським судом було встановлено, що 25.08.2011 Приватним підприємством "Май-2000" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Базовий азовський рибопереробний комплекс" (споживач) укладено договір поставки № 25/08, за пунктом 1.1 якого постачальник зобов'язався забезпечувати нафтопродуктами та заправляти автотранспорт споживача в об'ємах, заявлених споживачем, та в межах наявних ресурсів ПММ, згідно з пунктом 1.2 договору об'єм, строки та порядок отримання нафтопродуктів узгоджується, за необхідності окремими угодами.

За пунктом 2.1.3 договору споживач здійснює часткову оплату за отримане паливо протягом місяця з зобов'язанням повної оплати протягом 5 банківських днів наступного місяця.

Пунктом 4.1.2 договору визначено обов'язок споживача сплатити постачальнику за порушення строків оплати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення; пунктом 4.1.3 договору передбачено сплату споживачем постачальнику штрафу за прострочення платежу більш як на 1 місяць у розмірі 50% від загальної суми заборгованості за отримані нафтопродукти.

Позивач на підтвердження виконання укладеного договору та відпуску товару відповідачу надав копії видаткових накладних: № 20/3 від 20.12.2011, № 29/4 від 29.09.2011, № 31/4 від 31.10.2011, № 30/12 від 30.11.2011, № 21/2 від 21.12.2011, № 24/1 від 24.12.2011, № 29/12 від 29.12.2011, № 31/4 від 31.12.2011, № 23/1 від 23.01.2012, № 27/9 від 27.01.2012 та довіреності, видані відповідачем, а саме: довіреність серії ААГ № 077746 від 29.09.2011, довіреність № 10 від 26.10.2011, довіреність № 17 від 01.11.2011, довіреність № 33 від 01.12.2011, довіреність № 40 від 14.12.2011, довіреність № 44 від 21.12.2011, довіреність № 44/1 від 23.12.2011, довіреність № 47 від 30.12.2011, довіреність № 7 від 23.01.2012, довіреність № 8 від 27.01.2012.

За висновком судової почеркознавчої експертизи № 45-13 від 31.05.2013 підписи посадових осіб відповідача на зазначених вище документах зроблено не від імені осіб, що зазначені у їх реквізитах. Разом з тим відповідач не заперечував оригінальність відтиску печатки підприємства, що міститься на цих документах.

За змістом наведених документів з 02.12.2011 по 31.12.2011 на умовах часткової попередньої оплати відповідно до умов договору позивач здійснив постачання відповідачу партії нафтопродуктів, заборгованість за яку за даними акта звіряння взаємних розрахунків становить 77877,93 грн за станом на 01.01.2012; також у січні 2012 року позивач відпустив відповідачу нафтопродукти за накладними № 23/1 від 23.01.2012, № 27/9 від 27.01.2012 по довіреностям № 7 від 23.01.2012 та № 8 від 27.01.2012.

На підприємстві позивача прийнято правило видачі зведених податкових накладних з урахуванням перших подій на початок та кінець місяця.

Згідно з умовами договору та встановленими обставинами справи місцевий господарський суд визначив строк оплати нафтопродуктів не пізніше 10 січня 2012 року та не пізніше 07 лютого 2012 року; натомість відповідач оплату здійснив частково, а його заборгованість за даними наведених документів становить 99962,13 грн.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд визнав доведеним факт отримання відповідачем нафтопродуктів за договором та схвалення дій осіб в інтересах відповідача з огляду на наявність систематичних платежів за договором, підписання актів взаємних розрахунків, використання податкових накладних, оформлених за спірними операціями, наявністю відтиску автентичної печатки відповідача на документах, ввезення пального на територію порту підприємством відповідача. Відповідно до визначеної суми заборгованості суд визнав обґрунтованими нараховані позивачем суми пені, штрафу, індексу інфляції та відсотки річних.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції, крім зазначених місцевим господарським судом умов договору, встановив також, що за пунктом 2.1.2. договору постачальник реалізує споживачу нафтопродукти за цінами, які діяли на АЗС в день реалізації. Відповідно до пункту 2.2. договору у випадку неможливості одномоментної повної виробки Споживачем ПММ, сторони укладають договір зберігання, згідно якого Споживач передає Постачальнику ПММ за актом прийому-передачі з послідуючого виробкою споживачем заправочної відомості.

Згідно з пунктом 2.1.3 договору Споживач здійснює часткову оплату за отримане паливо протягом місяця з зобов'язанням повної оплати протягом 5-ти банківських днів наступного місяця, а пунктом 3.1 договору сторони визначили, що Споживач зобов'язувався у строк, вказаний у пункті 2.1.3 договору, оплатити у повному обсязі отримані ним нафтопродукти.

Згідно з пунктом 3.2. договору Постачальник зобов'язується заправляти автотранспорт Споживача тільки якісними, відповідними ДСТУ та ТУ нафтопродуктами, з обов'язковою наявністю паспортів якості та сертифікатів відповідності.

Відповідно до пункту 5.4. договору у зв'язку з тим, що відпуск нафтопродуктів здійснюється безперервно, а відносини між Постачальником та Споживачем несуть постійних характер, Споживачу може бути виписана податкова накладна, проте не частіше ніж один раз на місяць та не пізніше останнього дня місяця. Підстави - пункт 15 "Порядку заповнення податкової накладної" від 21.12.2010 №969.

Сторони чітко не визначили строк дії договору, на підставі якого заявлений позов.

В матеріалах справи наявний договір на зберігання нафтопродуктів від 25.08.2011, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання з приймання, відпуску та зберігання нафтопродуктів Замовника.

Розглянувши накладні № 29/4 від 29.09.2011, № 31/4 від 31.10.2011, № 30/12 від 30.11.2011, № 20/3 від 20.12.2011, №2 1/2 від 21.12.2011, № 24/1 від 24.12.2011, № 29/12 від 29.12.2011, № 31/4 від 31.12.2012, № 23/1від 23.01.2012 та № 27/9 від 27.01.2012 в графі "прийняв" міститься підпис невідомої особи, відсутній відбиток печатки відповідача. Наданий позивачем акт звіряння взаєморозрахунків від 01.01.2012, в якому зазначена заборгованість з боку відповідача перед позивачем за договором станом на 01.01.2012 в сумі 77877 грн. 93 коп. від імені головного бухгалтера відповідача підписаний невідомою особою.

Відтак, суд апеляційної інстанції вказав на недоведеність наведених позивачем обставин щодо одержання відповідачем товару за долученими до матеріалів справи накладними, що містять підписи невідомої особи та в яких відсутні посилання на договір, на підставі якого заявлений позов, зазначив, що в порушення умов договору заявки на поставку партій товару матеріали справи не містять та додатково суду апеляційної інстанції не надані, позивач не конкретизував, за якими самими накладними у відповідача рахується заборгованість перед ПП "Май-2000", посилання позивача на акт звірки взаєморозрахунків від 01.01.2012 не може бути прийняті судом до уваги, у зв'язку з його правовою природою як зведеного облікового документа, що не належить до первинних документів бухгалтерської звітності та не може бути єдиним доказом у підтвердження наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань, в тому числі, розміру заборгованості.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; відповідно до частин 1, 2 статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За змістом пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. При застосуванні засобів обчислювальної та іншої оргтехніки реквізити можуть бути зафіксовані у вигляді коду. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Відповідно до підпункту 7.5.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 N 281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008. за N 805/15496 нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання.

Ззідно з підпунктами 7.5.6, 7.5.7, 7.5.8, 7.5.10 цієї Інструкції відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

ТТН на відпущені зі складу нафту або нафтопродукти здаються до бухгалтерської служби не пізніше першої половини наступного дня разом з реєстром, який складається у двох примірниках. Реєстр підписують начальник цеху (старший оператор) та бухгалтер. Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Також судова колегія відзначає, що в силу приписів статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладено обов'язок довести обставини, на які вони посилаються в підтвердження своїх вимог та заперечень, належними та допустимим доказами.

Судова колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо недоведеності наведених позивачем обставин щодо одержання відповідачем товару, доказами складання яких передбачено наведеними вище нормативними актами.

Доводи позивача щодо недослідження даних податкового обліку відповідача не може бути прийнято до уваги, оскільки вказані документи не опосередковують здійснення господарських операцій в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ".

За таких обставин, висновок суду апеляційної інстанції про відмову в стягненні спірної суми є обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд апеляційної інстанції в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізував спірні правовідносини, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що їх регулюють.

Доводи скаржника про порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків суду, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судом та не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України; підстав для скасування постанови апеляційного суду з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 43, 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Май-2000" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.01.2014 у справі № 5009/1581/12 Господарського суду Запорізької області залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді Н. Волковицька

Л. Рогач