Рішення

від 20.05.2009 по справі 16/198

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/198

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "20" травня 2009 р.Справа №  16/198

 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Таран С.В., розглянувши матеріали справи №16/198

за позовом: приватного підприємства "Квазар-Центр", м. Кіровоград 

до відповідача: приватного підприємства "Спец РСУ", м. Кіровоград

про стягнення 4218,55 грн.

Представники сторін:

від позивача -  директор Довбня В.А.;

від відповідача - Капацина К.М., довіреність б/н від 02.03.2009 року.

В судовому засіданні 13.05.2009 р. оголошувалась перерва до 19.05.2009 р. та в судовому засіданні 19.05.2009 р.- до 17 год. 20.05.2009 р.

Приватним підприємством "Квазар-Центр" подано позов про стягнення з приватного підприємства "Спец РСУ" 3311,34 грн. - основного боргу та 907,21 грн. - штрафних санкцій.

Заявою №129 від 05.05.2009 року (вх. №02-14/10240 від 08.05.2009 року) позивач зменшив розмір позовних вимог: він просив стягнути з приватного підприємства "Спец РСУ" 3311,34 грн. - боргу за поставлене обладнання та 858,43 грн. - штрафних санкцій (а.с. 117).

У заяві №132 від 18.05.2008 року (вх. №02-14/11042 від 18.05.2009 року) позивач просив стягнути з приватного підприємства "Спец РСУ" 3311,34 грн. - боргу, 569,31 грн. пені, 784,79 грн. інфляційних втрат та 121,93 грн. 3% річних (а.с. 126).

В остаточній редакції позовні вимоги викладено позивачем в заяві №134 від 18.05.2009 р. (вх.№02-14/11437 від 20.05.2009 р.), згідно якої приватне підприємство "Квазар-Центр" просить стягнути з приватного підприємства "Спец РСУ" 4531,51 грн. боргу, з яких 3311,34 грн.- основна заборгованість, 406,20 грн. -пеня, 136,63 грн.- 3% річних та 677,43 грн. інфляційні втрати (а.с.138).

Відповідач позов заперечив, посилаючись на те, що  позивачем при поставці обладнання відповідачу не передано технічної документації (технічний паспорт, сертифікат якості) та не проведено пусконалагоджувальних робіт в повному обсязі, які б дозволяли експлуатувати обладнання (а.с. 104-108, 130-131).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступне.

Між приватним підприємством "Квазар-Центр" ("постачальник") та приватним підприємством "Спец РСУ" ("покупець") укладено договір №104/07 від 27.11.2007 року (далі - договір №104/07 від 27.11.2007 року), за умовами якого постачальник зобов'язався здійснити поставку обладнання покупцю, а покупець - оплатити таке обладнання  (а.с. 9-12).

Перелік обладнання (номенклатура, кількість та його характеристики) узгоджуються сторонами в специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору  (пункт 2.2 вказаного договору).

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору №104/07 від 27.11.2007 року ціни на обладнання, що поставляється за даним договором, вказані у специфікації (додаток №1) і змінюватись не можуть. Загальна сума даного договору складає 70994,82 грн.

Пунктами 4.1, 4.2 договору №104/07 від 27.11.2007 року сторони узгодили, що розрахунок за даним договором здійснюється у безготівковій формі шляхом банківського перерахування покупцем грошових коштів за платіжним дорученням на рахунок постачальника за наступним графіком:  76% загальної суми договору (53662,80 грн.) вказаної в специфікації (додаток №1) покупець перераховує на рахунок постачальника на умовах попередньої оплати; 7% загальної суми договору (4788,00 грн.) вказаної в специфікації (додаток №1) покупець перераховує на рахунок постачальника через 7 днів після першої оплати; 18% загальної суми договору (12544,02 грн.) вказаної в специфікації (додаток №1) покупець перераховує на рахунок постачальника через 14 днів після першої оплати.

Згідно пунктів 5.1,  5.3 договору №104/07 від 27.11.2007 року  поставка обладнання здійснюється постачальником протягом двадцяти одного робочого дня з дати надходження грошових коштів у розмірі 76% від загальної суми договору на рахунок постачальника згідно з пунктом 4.2 цього договору; при передачі обладнання сторони підписують відповідні акти приймання-передачі обладнання та/або видаткові накладні.

На виконання умов договору №104/07 від 27.11.2007 року позивач поставив відповідачу обладнання на суму 70994, 82 грн., що підтверджується видатковими накладними №11-0000588 від 25.12.2009 р., №11-0000590 від 26.12.2007 р.,   №110000594 від 29.12.2007 р., №11-0000107 від 31.01.2008 р. та довіреностями серії ЯОТ №883259 від 25.01.2008 р., серії ЯОТ №883252 від 28.12.2007 р., серії ЯОТ №883254 від 28.12.2007 р. (а.с.14, 54-58).

За отриманий товар відповідач розрахувався частково на загальну суму 69363,48 грн., про що свідчать платіжні доручення  №35 від 03.12.2007 р.,  №36 від 07.12.2007 р., №89 від 24.12.2007 р., №101 від 18.01.2008 р. та рахунок - фактура №11-0290 від 27.11.2007 р. (а.с.30-33, 59-62, 134), внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем в сумі 1631,34 грн.

Згідно вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу,  інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог–відповідно до звичаїв  ділового обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Докази виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №104/07 від 27.11.2007 року в матеріалах справи відсутні, на вимогу господарському суду - не подано, а тому позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 1631,34 грн. заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення пені з відповідача на користь позивача в розмірі 406, 20  грн. слід зазначити наступне.

Пунктом 7.2 договору №104/07 від 27.11.2007 року передбачено, що у випадку несвоєчасного перерахування коштів, відповідно до пункту 4.2 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої вартості обладнання, пусконалагоджувальних робіт за кожен день прострочення платежу.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом  зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Кінцевим терміном виконання зобов'язання згідно договору №104/07 від 27.11.2007 р. в частині перерахування 7% загальної суми договору (7788 грн.) є  09.12.2007 р., оскільки відповідач повинен був перерахувати на рахунок постачальника вказану суму через 7 днів після першої оплати (перша оплата мала місце 03.12.2007 р.); відтак з 10.12.2007 р. мають нараховуватись штрафні санкції і припиняються нарахування 24.12.2007 р. (днем, коли було сплачено суму в розмірі 4788 грн. в повному обсязі). Відповідно в частині перерахування 18% загальної суми договору (12544,02 грн.) останній день, коли зобов'язання за договором  №104/07 від 27.11.2007 р.  мало бути виконано є 16.12.2007 р., оскільки відповідач повинен був перерахувати на рахунок постачальника вказану суму через 14 днів після першої оплати, тому з 17.12.2007 р. мають нараховуватися штрафні санкції і припиняються нарахування 17.06.2008 р.

За таких обставин,   відповідачу нараховується пеня  за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором   №104/07 від 27.11.2007 р.  в частині перерахування коштів в розмірі 7% суми договору (4788 грн.) - 29,28 грн. за період з 10.12.2007 р. по 24.12.2007 р.; за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором   №104/07 від 27.11.2007 р.  в частині перерахування коштів в розмірі 14 % суми договору (12544,02 грн.) - 255,67 грн. за період з 17.12.2007 р. по 17.06.2008 р.- на загальну суму 285,05 грн., яка в силу викладених вище норм підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. В задоволенні решти позовних вимог про стягнення пені слід відмовити, оскільки позивачем допущено арифметичні помилки при визначенні її розміру.

Приватне підприємство "Квазар-Центр" просить також стягнути з відповідача на його користь 1680,00 грн. заборгованості за поставлений приватному підприємству "Спец РСУ" товар.

Із матеріалів справи вбачається, що між приватним підприємством "Квазар-Центр" та приватним підприємством "Спец РСУ" існували цивільно-правові відносини, що підтверджується наступними документами: видатковою накладною №11-0000104 від 25.01.2008 року, довіреністю серії ЯОТ №883259 від 25.01.2008 року  та рахунком-фактурою №11-0000117 від 25.01.2008 р.(а.с.  13, 15, 133). Відповідно до вказаних документів відповідач отримав від позивача товар (принтер WTP-150) на суму 1680,00 грн.

Відповідно до пункту 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дані дії сторін свідчать про виникнення між позивачем та відповідачем зобов'язання з купівлі-продажу, в силу яких одна сторона (позивач) зобов'язується передати товар у власність іншій стороні, а інша сторона (відповідач) зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, сторони договір купівлі-продажу не уклали, але їх дії свідчать про те, що між ними виникли зобов'язання з купівлі-продажу. Видача відповідачем довіреності, копія якої засвідчена належним чином знаходиться в матеріалах справи (оригінал оглянутий в судовому засіданні), підписана керівником  підприємства та скріплена печаткою, свідчить про те, що відповідач взяв на себе зобов'язання по прийому товару та сплати за нього відповідних коштів.

Підпис на накладній, копія якої засвідчена належним чином знаходиться в матеріалах справи (оригінал оглянутий в судовому засіданні), уповноваженої за довіреністю особи відповідача свідчить про отримання ним товару та про виникнення у нього обов'язку по оплаті його вартості.

Таким чином, позивач свою частину зобов'язань виконав в повному обсязі.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем 22.05.2008 року направлено на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення претензію про сплату боргу з вимогою розрахуватись за поставлений товар, в тому числі за накладною №11-0000104 від 25.01.2008 року, яку відповідачем отримано 23.05.2008 року (а.с. 51-53). Отже, у семиденний строк з моменту отримання вимоги приватне підприємство "Спец РСУ" повинно було повністю розрахуватись за товар, поставлений йому за накладною №11-0000104 від 25.01.2008 року.

Між тим докази повернення позивачеві майна (товару) чи оплати його вартості відповідачем не подано, в зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1680,00 грн. боргу за поставлений товар підлягають задоволенню.

Крім того, приватне підприємство "Квазар-Центр" просить стягнути з відповідача 136,63 грн. річних та 677,43 грн. інфляційних втрат.

Між тим позивачем невірно проведено розрахунок, оскільки інфляційні збитки за період з лютого місяця 2008 року по червень місяць 2009 року, що виникли внаслідок прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №104/07 від 27.11.2007 року становлять 127,02 грн., інфляційні збитки за період з червня місяця 2008 року по квітень місяць 2009 року, що виникли внаслідок несплати за поставлений за накладною №11-0000104 від 25.01.2008 р.  товар становлять 114,08 грн., загальна сума втрат від інфляції складає 241,10 грн.       3% відсотки річних від несвоєчасно сплаченої за договором №104/07 від 27.11.2007 року суми, нараховані  станом на 19.05.2009 р. становлять 84,06 грн., 3% річних від суми заборгованості за поставлений, але не оплачений відповідачем товар за накладною №11-0000104 від 25.01.2008 р.  за період з 31.05.2008 року по 19.05.2009 р. становлять - 47,25 грн.; загальна сума 3% річних від прострочених відповідачем сум складає  131,31 грн.

У відповідності до вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи наведені норми,  позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних  та інфляційних втрат підлягають частковому  задоволенню: 3% річних в розмірі 131,31 грн. та збитки від інфляції на суму 241,10 грн.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до пункту 1 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. №7-93 „Про державне мито” останнє підлягає поверненню позивачеві у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, тому на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України державне мито, надмірно сплачене позивачем за платіжним дорученням №173 від 18.08.2008 року в розмірі 16 грн., підлягає поверненню.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 84, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

                                                            ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково

Стягнути з приватного підприємства "Спец РСУ" (25004, м. Кіровоград, вул. Генерала Родимцева, 96а, р/р №26009310157801 у Кіровоградській філії АКБ "Новий" м. Кіровоград, МФО 323453, код ЄДРПОУ 33615182) на користь приватного підприємства "Квазар-Центр" (25006, м.Кіровоград, вул. Покровська, 1/73, кв. 8, р/р №26008310138401 у Кіровоградській філії АКБ "Новий" м. Кіровоград, МФО 323453, код ЄДРПОУ 32892521) - 3311,34 грн. боргу, 285,05 грн. пені, 131,31 грн. відсотків річних, 241,10 грн. інфляційних втрат, 39,69 грн. державного мита та 97,94 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повернути приватному підприємству "Квазар-Центр" (25006, м. Кіровоград, вул. Покровська, 1/73, кв. 8, р/р №26008310138401 у Кіровоградській філії АКБ "Новий" м. Кіровоград, МФО 323453, код ЄДРПОУ 32892521) з Державного бюджету України надмірно сплачене державне мито в сумі 16,00 грн., перераховане платіжним дорученням №173 від 18.08.2008 року, яке залишається в матеріалах справи.

Довідку видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно частини третьої статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського  суду  набирає  законної  сили   після закінчення  десятиденного  строку з дня його прийняття,  а у разі, якщо  у  судовому  засіданні  було  оголошено  лише   вступну   та резолютивну  частини  рішення,  воно  набирає  законної сили після закінчення  десятиденного  строку  з   дня   підписання   рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

    Суддя                                                                      С.В. Таран