Ухвала

від 21.01.2014 по справі 2а-3553/12/1070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2014 р. м. Київ К/800/39821/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укреліттранс»

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.05.2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2013 року

у справі № 2а-3553/12/1070

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрліттранс» доДержавної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрліттранс» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Укрліттранс») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24.05.2013 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «Укрліттранс» відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2013 року апеляційну скаргу ТОВ «Укрліттранс» залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ДПІ, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ТОВ «Укрліттранс» залишити без задоволення.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до вимог ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Укрліттранс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ВКП «Трейд-Центр» за період квітень, червень, липень, серпень 2009 року, за результатами якої складено акт від 02.03.2012 року № 3/23-01/31495880.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 198.2, п. 198.3. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме - занижено податок на додану вартість на загальну суму 1546789 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення 16.11.2012 року № 0000382300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 1546789,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 386697,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, зазначене податкове повідомлення-рішення податковим органом залишено без змін, а скарга позивача без задоволення.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали обґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Укрліттранс» та ТОВ «ВКП «Трейд-Центр» 01.04.2009 року було укладено договір № 17-НТ-09 поставки паливно-мастильних матеріалів.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «ВКП «Трейд-Центр» за договором № 17-НТ-09 позивачем надано суду видаткові накладні, акти здачі-приймання ТМЦ, специфікації по договору, довіреності на оформлення ТМЦ; копії залізничних накладних на групу вагонів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що всі видаткові накладні складені та оформлені з порушенням, а саме: не зазначено місце складання накладної; зміст господарської операції та одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; не зазначено код ЄДРПОУ; номер телефону; розрахунковий рахунок; номер свідоцтва та адресу одержувача; не вказана марка та ГОСТ дизельного палива; не зазначена одиниця вартості товару; накладні не містять посад та прізвищ або інших даних, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції з передачі товару від постачальника до позивача та останньому покупцеві, що є обов'язковими реквізитами для видаткових накладних.

Крім того, ТТН не відповідають обов'язковій типовій формі № 1-ТН, затвердженій наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.1995 року № 488/346 , не вказано перелік необхідних реквізитів первинних та зведених облікових документів, відповідно до вимог Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363 , зареєстровані Міністерством юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року № 88 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, а саме: відсутній номер подорожнього листа; у графах «одиниця виміру» вказано літр, тонна, кілограм, проте, маса вказана у кілограмах, а в актах здачі-приймання «одиниця виміру» - тонна; не вказано код вантажу, клас вантажу, вид пакування, відсутні відмітки щодо відпущення вантажу Вантажовідправником (ТОВ "ВКП "Трейд-Центр"), а саме: не вказано номер причепа; посада особи, яка дозволила відпуск; посада, п.і.б, підпис та штамп особи, яка здала вантаж; ' номер вантажу за прейскурантом; у графі 4 - одиниця виміру товару; у графі 6 - ціна одиниці товару; у графі 7 - загальна вартість цього виду товару по цьому рядку, державні та гаражні номери причепів, що використовуються, відсутні відмітки щодо одержання вантажу вантажоодержувачем, а саме: реквізити доручення на отримання товару; посада, п.і.б, особи, яка одержала вантаж.

Також, слід зазначити, що при перевезенні, прийнятті, зберіганні та транспортуванні нафти та нафтопродуктів обов'язковим є оформлення документів відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від 20.05.2008 року №281/171/578/155 (далі - Інструкція № 281/171/578/155 ).

Підпунктом 7.5.6 п. 7.5 Інструкції № 281/171/578/155 передбачено, що перевезення нафтопродуктів повинно здійснюватись в цистернах або інших ємкостях в опломбованому вигляді з чітким відбитком пломби організації, яка відпустила товар покупцеві. Перевірка за якісними та кількісними показниками та умови перевірки повинні відображатися в товарно - транспортних накладних (далі - ТТН).

Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій було встановлено неправильність форм первинних документів позивача; складання документів з порушенням встановленої форми; відсутність одного або декількох обов'язкових реквізитів у документах; відсутність необхідних додатків до документів; невідповідність додатків змісту документу; відсутність необхідних записів в картках аналітичного обліку; неправильність даних і підрахунків, що містяться у первинних документах; невідображення цін, розцінок та інших грошових і кількісних показників; неправильні розрахунки і підсумки; невідображення господарських операцій в облікових регістрах; здійснення операцій, не обґрунтованих первинними документами; підписання документа особами, що не мають права підпису; відсутність аналітичного обліку за тими синтетичними рахунками, за якими здійснювалось відкриття та ведення синтетичних рахунків.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є правомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 24.05.2013 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2013 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укреліттранс» залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.05.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов