Ухвала

від 21.01.2014 по справі 2а-7525/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2014 р. м. Київ К/9991/78386/12

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т., секретаря судового засідання Левіної А. А.,

за участю: представника відповідача - Попчук Т. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року у справі за позовом Приватного підприємства "Мехед" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про скасування припису і постанови,

встановив:

Приватне підприємство "Мехед" звернулося з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про скасування припису від 23 квітня 2012 року та постанови від 04 травня 2012 року № 84/12.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2012 року в частині відмови в задоволенні позову про скасування постанови від 04 травня 2012 року № 84/12 та в цій частині ухвалено нове рішення, яким позов задоволено; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заперечення на касаційну скаргу не надійшли.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що 18 квітня 2012 року відповідачем проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності під час виконання підготовчих і будівельних робіт на вул. Татарській, 18-б у Шевченківському районі м. Києва.

Перевіркою встановлено, що позивач виконав будівельні роботи з реконструкції у нежитлових приміщеннях будинку на вул. Татарській, 18-б у Шевченківському районі м. Києва, а саме: демонтовано внутрішні стіни та об'єднано приміщення № № 2, 3, 4 та 7, змінено конструкцію сходів у приміщенні № 2.

Результати перевірки оформлені актом б/н від 18 квітня 2012 року.

На підставі результатів перевірки відповідачем позивачу видано припис від 23 квітня 2012 року про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Постановою відповідача від 04 травня 2012 року № 84/12 на позивача накладено штраф в розмірі 98 460 грн 00 коп.

Не погоджуючись з вказаними приписом і постановою, позивач звернувся до адміністративного суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що підстави для задоволення позову відсутні. Приймаючи спірні акти, відповідач діяв у відповідності до повноважень, наданих йому законодавством, та в рамках закону прийняв акти індивідуальної дії.

Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов в частині скасування постанови від 04 травня 2012 року № 84/12 підлягає задоволенню. Рішення суду мотивоване тим, що санкція до позивача застосована, виходячи з того, що категорія складності об'єкта його будівництва - ІІІ. Статтею 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що віднесення об'єкту будівництва до категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва. Відповідач не надав докази в підтвердження обґрунтованості визначення відповідачем ІІІ категорії складності.

В касаційній скарзі відповідач вказує на незаконність такого рішення суду апеляційної інстанції.

Частиною 2 статті 220 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Вирішуючи поставлене в касаційній скарзі питання, суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 4 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації: на об'єктах I категорії складності - у розмірі вісімнадцяти мінімальних заробітних плат; на об'єктах II категорії складності - у розмірі тридцяти шести мінімальних заробітних плат; на об'єктах III категорії складності - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що розмір штрафу залежить від категорії складності об'єкту будівництва.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» усі об'єкти будівництва за складністю архітектурно-будівельного рішення та/або інженерного обладнання поділяються на I, II, III, IV і V категорії складності.

Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до державних будівельних норм та стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.

Віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.

Порядок віднесення об'єктів до IV і V категорій складності визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 7 цього Порядку встановлено, що під час проведення державного архітектурно-будівельного контролю на об'єктах самочинного будівництва (у разі відсутності проектної документації) категорія складності таких об'єктів визначається посадовими особами Держархбудінспекції та її територіальних органів, а в разі необхідності - шляхом проведення експертизи експертною організацією чи експертом, що має відповідний сертифікат.

Рішенням науково-технічної ради Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 16 червня 2011 року N 59 схвалено Настанову щодо застосування будівельних норм у частині віднесення об'єктів будівництва до категорій складності для подальшого проектування і експертизи (діяла на час прийняття спірної постанови).

Відповідно до пункту 1 Настанови остання розроблена для застосування проектувальниками і замовниками на стадії розроблення завдання на проектування об'єктів будівництва та при здійсненні їх проектування, а також для використання експертами експертних організацій при проведенні експертизи проектів будівництва і посадовими особами Держархбудінспекції, зокрема під час проведення державного архітектурно-будівельного контролю на об'єктах самочинного будівництва (у разі відсутності проектної документації) та при прийманні завершених будівництвом об'єктів в експлуатацію.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва. Разом із тим, відповідні дії може вчинити і Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю з метою накладення штрафу за порушення вимог законодавства при здійсненні самочинного будівництва.

Відтак, висновок суду апеляційної інстанції, що інспекція не уповноважена визначати категорію складності об'єкта будівництва, є помилковим.

Для правильного вирішення справи судам необхідно дати оцінку обґрунтованості визначення інспекцією категорії складності об'єкта будівництва.

Між тим, суд касаційної інстанції позбавлений можливості перевіряти зазначене питання, оскільки частина 1 статті 220 КАС України забороняє досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2012 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: