Рішення

від 21.01.2014 по справі 23/7

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/7 21.01.14

За позовомпублічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут «Київенерго» докомунального підприємства «Ватутінськінвестбуд» простягнення 7 759, 21 грн. Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

позивача: юрисконсульт Іващенко О.В. (довіреність № 91/2013/11/27-1 від 27.11.2013 року)

відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут «Київенерго» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд» 7 759, 21 грн. (у тому числі: 3 062, 22 грн. - основного боргу, 2 687, 76 грн. - інфляційні втрати, 458, 56 грн. - 3 % річних та 1 550, 67 грн. - пеня).

Позовну заяву обґрунтовано тим, що Відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за договором від 01.10.2003 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2009 року порушено провадження у справі № 23/7 та призначено її розгляд на 19.01.2010 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2010 року зупинено провадження у справі № 23/7 до остаточного розгляду справи № 8/586 Окружним адміністративним судом м. Києва.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 14.10.2013 року представник позивача подав клопотання про поновлення провадження у справі № 23/7.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2013 року поновлено провадження у справі № 23/7 та призначено її розгляд на 02.12.2013 року.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 02.12.2013 року у зв'язку з відпусткою судді Кирилюк Т.Ю. справу № 23/7 передано для розгляду судді Грєховій О.А.

У зв'язку з тим, що суддя Кирилюк Т.Ю. повернулась з відпустки, розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 03.12.2013 року справу № 23/7 передано для розгляду судді Кирилюк Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2013 року справу № 23/7 прийнято до свого провадження та призначено її розгляд на 21.01.2014 року.

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України подала заяву, відповідно до якої просила змінити назву акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" на публічне акціонерне товариство "Київенерго".

Ухвалою суду від 21.01.2014 року змінено назву акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" на публічне акціонерне товариство "Київенерго".

Представник Позивача у судовому засіданні 21.01.2014 року підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача у судове засідання 21.01.2014 року не з'явився, однак через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 02.12.2013 року подав письмовий відзив, в якому зазначив про те що, останній не є споживачем даних послуг, сума основного боргу сплачена та враховуючи скрутне фінансове становище на підприємстві просив суд зменшити розмір пені.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної пені таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків).

Встановивши відсутність обґрунтованих виняткових обставин, суд відмовив у задоволенні клопотання Відповідача про зменшення розміру пені.

Судом у відповідності з вимогами статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 21.01.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1631645 від 01.10.2003 року.

Відповідно до пункту 2.2.1 договору № 1631645 від 01.10.2003 року Позивач зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до договору.

Відповідач відповідно до пункту 2.3.1 договору № 1631645 від 01.10.2003 року зобов'язався додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Договір № 1631645 від 01.10.2003 року на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до даних відомостей обліку використання теплової енергії за період з 01.11.2008 року по 01.11.2009 року, довідки про надходження грошових коштів за спожиту теплову енергію Позивач поставив Відповідачу теплову енергію вартістю 61 202, 75 грн.

Додатком № 4 до договору № 1631645 від 01.10.2003 року сторони погодили, що Відповідач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту № 6 за адресою: вул. Меліоративна, будинок № 11 розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірних оформленого акту звірки Відповідач повертає в РВТ). В разі, якщо Відповідач розраховується за показниками приладів обліку, при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість перевищення сплачується Відповідачем не пізніше 28 числа поточного місяця, у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку. Якщо відсутні прилади обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел Позивача та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання Відповідача в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою останнім теплової енергії сплачується ним самостійно не пізніше 15 числа слідуючого за розрахунковим.

Відповідач за період з 01.11.2008 року по 01.11.2009 року несвоєчасно розрахувався за використану теплову енергію та допустив виникнення заборгованості, яка на момент звернення Позивача до суду з позовом складала 3 062, 22 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наданих сторонами документів, вбачається, що після порушення провадження у справі зокрема, 01.03.2010 року Відповідачем сплачена сума основного боргу у розмірі 3 062, 22 грн. Враховуючи вищезазначене, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення основного боргу.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 7 додатку № 4 до договору № 1631645 від 01.10.2003 року сторони погодили, що Відповідачу на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) Позивачем нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Суд перевірив розрахунок Позивача та встановив, що позовна вимога про стягнення 1 550, 67 грн. пені за період з травня 2009 року по жовтень 2009 року є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд встановив, що позовна вимога про стягнення з Відповідача 3% річних у розмірі 458, 56 грн. та 2 687, 76 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2008 року по жовтень 2009 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені публічним акціонерним товариством "Київенерго" вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 4 696, 99 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача стягуються понесені Позивачем витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з урахуванням наявної на момент звернення Позивача до суду заборгованості.

На підставі викладеного, керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд» (02217, м. Київ, вулиця Електротехнічна, будинок 11, ідентифікаційний код 30977943) на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) 2 687 (дві тисячі шістсот вісімдесят сім) грн. 76 коп. - інфляційні втрати, 458 (чотириста п'ятдесят вісім) грн. 56 грн. - 3 % річних, 1 550 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят) грн. 67 коп. - пеня, 102 (сто дві) грн. 00 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ.

Повне рішення складено: 23.01.2014 року.

Суддя Т.Ю. Кирилюк