Рішення

від 06.09.2012 по справі 23/7

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

06.09.12

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

06 вересня 2012 року Справа № 5028/23/7/2012

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЕрмійВ»

пров. Піонерський,8, м. Черкаси, 18002

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Агробіз-12В»

АДРЕСА_1, 16500

Про стягнення заборгованості 74 525,00 грн.

Суддя Цюкало Ю.В.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №42 від 12.05.12р., представник.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 70 000 грн. неповернених авансових коштів, 2800 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 1725,00 грн., згідно договору №110811-01 від 11.08.2011 року.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, але відповідач повноважного представника в судові засідання 21.08.2012 року та 06.09.2012 року не направив, документів, витребуваних ухвалами суду від 08.08.2012 року та від 21.08.2012 року суду не надав.

В судовому засіданні 21.08.2012 року представник позивача надав Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якого в реєстрі станом на 17.08.12р. значиться Товариство з обмеженою відповідальністю „ЕрмійВ» , ідентифікаційний код 21355762, місцезнаходження: 18002,м.Черкаси,пров. Піонерський,8.

До початку судового засідання 06.09.2012 року від відповідача надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника відповідача в основній щорічній відпустці.

Представник позивача проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи заперечував.

Клопотання відповідача про відкладення розгляд справи у зв'язку з перебуванням представника відповідача в основній щорічній відпустці відхилено судом з наступних підстав:

Коло осіб, які мають право представляти інтереси підприємств відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, не обмежується. Відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, ними можуть бути керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені установчими документами та документами, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства. Повноважним представником відповідача є керівник підприємства, установи, організації, який має право, а не зобов'язаний направляти іншого повноважного представника в судове засідання.

Відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, явка представників сторін в судове засідання не була визнана судом обов'язковою.

Не з'явлення в судове засідання повноважного представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 21.08.2012 року суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача виклав позовні вимоги та заявив усне клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом.

Інших заяв та клопотань від сторін до суду не надійшло.

Рішення приймається на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи та матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець згідно договору купівлі-продажу передає або зобов'язується передати у власність покупцеві товар, а покупець приймає або зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

11.08.2011 року між ТОВ „Агробіз-12В» (продавець) та ТОВ „АрмійВ» (покупець) було укладено Договір № 110811-01.

Відповідно до п. 1. зазначеного Договору, відповідач (продавець) взяв на себе зобов'язання продати ВРХ, свиней живою вагою згідно специфікаціям, які додаються на кожну партію окремо.

Пунктом 5 Договору № 110811-01 від 11.08.2011 року передбачено форму оплати: зарахування безготівкових коштів на рахунок „ПродавцяВ» (відповідача) по факту погрузки, або за добу до відгрузки, в окремих випадках доплата готівкою.

Крім того, сторони передбачили, що згідно п. 6 Договору № 110811-01 від 11.08.2011 року, ціна за кожну партію ВРХ визначається згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною.

Договір № 110811-01 від 11.08.2011 року, відповідно до п. 8 даного договору, діє з моменту підписання до 11 серпня 2012 року.

На виконання умов Договору № 110811-01 від 11.08.2011 року, позивачем (покупцем) було здійснено попередню оплату за товар в сумі 800 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 47 від 11.08.2011 року на суму 380 000,00 грн.; №48 від 11.08.2011 року на суму 20 000,00 грн. та №40 від 12.08.2011 року на суму 400 000,00 грн., копії яких додано позивачем до матеріалів справи.

Статтею 662 Цивільного кодексу України закріплено обовВ»язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобовВ»язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач (продавець) взяті на себе зобов'язання по Договору 110811-01 від 11.08.2011 року виконав частково, а саме: продав покупцю (позивачу) ВРХ на загальну суму 422 003,40 грн., що підтверджується видатковою накладною № АБ000512 від 16.08.2011 року на суму 422 003,40 грн. із ПДВ; товарно-транспортними накладними: №16/08/11 від 16 серпня 2011 року на суму 182 745 грн.; № 16-1/08/11 від 16 серпня 2011 року на суму 178 280,52 грн.; № 16-2/08/11 від 16 серпня 2011 року на суму 60 977,88 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивач (покупець) згідно приймальної квитанції №937 на закупівлю худоби, птиці та кролів від 16.08.2011 року, копія якої додається, отримав ВРХ на суму 422 003,40 грн. з ПДВ.

Разом з тим, продавець (відповідач) повернув покупцю (позивачу) частину отриманих коштів у розмірі 307 996 грн. 60 коп., а саме згідно платіжних доручень: № 652 від 16.08.2011 року - 100 000,00 грн.; № 662 від 18.08.2011 року - 100 000,00 грн.; № 707 від 01.09.2011 року - 50 000,00 грн.; № 782 від 15.09.2011 року - 30 000,00 грн.; № 486 від 31.10.2011 року - 23 700 грн.; № 948 від 31.10.2011 року - 4296,60 грн., призначення платежу: повернення коштів на закупку ВРХ згідно Договору № 110811-01 від 11.08.2011 року, копії яких додано до матеріалів справи.

Таким чином, позивач (покупець) на суму перерахованої передоплати в розмірі 800 000,00 грн. отримав від продавця (відповідача) ВРХ на суму 422 003 грн. 40 коп. та 307 996 грн. 60 коп. повернутих авансованих коштів.

Залишок авансованих коштів, перерахованих продавцю (відповідачу) становить 70 000 грн. (800 000,00 грн. (передоплата) - 422 003,40 грн. (сума отриманої ВРХ) - 307 996,60 грн. (сума повернутої передоплати) = 70 000,00 грн.).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субВ»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовВ»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовВ»язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовВ»язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, у відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо сторонами не визначено строк виконання зобов'язання або він визначений моментом предВ»явлення вимоги, то кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, а боржник зобов'язаний виконати вимогу кредитора у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги кредитором.

Як слідує із аналізу Договору № 110811-01 від 11.08.2011 року сторонами не було визначено строк поставки товару.

14.06.2012 року позивачем була направлена відповідачу претензія вих.№110612/1 від 11.06.2012 року щодо повернення 70 000 грн. передоплати по Договору № 110811-01 від 11.08.2011 року та сплати нарахованих 2800 грн. інфляційних і 1725 грн. 3% річних, що підтверджується фіскальним чеком від 14.06.2012 року № 8173 з описом вкладення в цінний лист.

Як свідчать матеріали справи, відповідач вимогу позивача в установлений ст. 530 Цивільного кодексу України семиденний строк не виконав, але направив позивачу відповідь на претензію вих.№71 від 05.07.2012 року, в якій претензію позивача №110612/1 від 11.06.2012 року визнає і зазначає, що у зв'язку з відсутністю коштів задовольнити її не може та просить надати відстрочку платежу до 01.08.2012 року у зв'язку з складним фінансовим становищем.

Статтею 670 Цивільного кодексу України, якою врегульовано правові наслідки порушення умови договору щодо кількості товару, встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно ч. 2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На момент розгляду справи по суті відповідач не повернуту суму попередньої оплати по Договору № 110811-01 від 11.08.2011 року в сумі 70 000,00 грн. позивачу не повернув.

Також позивач просить стягнути з відповідача 2800 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 1725 грн. за спірний період.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по спірному договору, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2800 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 1725 грн. за спірний період, є правомірними та підлягають задоволенню.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, товар на суму перерахованої попередньої оплати повністю не поставив, залишок суми попередньої оплати не повернув, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 70 000 грн. боргу, як невідшкодованої товаром суми попередньої оплати, 2800 грн. інфляційних втрат та 1725 грн. 3% річних.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збірВ» від 08.07.2011 року № 3674-VI, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1609 грн. 50 коп. (2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 01.01.2012р.).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збірВ» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Приймаючи до уваги, що позивачем при ціні позову 74 525 грн., сплачено 1653,00 грн. судового збору, тобто внесено судовий збір в більшому розмірі, то відповідно до ч.2 ст. 7 Закону України „Про судовий збірВ» , позивачу -Товариству з обмеженою відповідальністю В«ЕрмійВ» , пров. Піонерський, 8, м. Черкаси, 18002 (р/р 26007005000899 в АТ „Родовід БанкВ» , МФО 321712, код ЄДРПОУ 21355762) підлягає поверненню з Державного бюджету м. Чернігова 43 грн. 50 коп. надлишково сплаченого судового збору, згідно квитанції № 284/289 від 23.07.2012 року, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи № 5028/23/7/2012 господарського суду Чернігівської області.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 509, 525, 526, 530, 622, 625, 626, 655, 663, 670, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 4, 7 Закону України „Про судовий збірВ» , господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агробіз-12В» , АДРЕСА_1, 16500 (р/р 26003051402858 в ПАТ КБ „ПриватБанкВ» , МФО 353586, код ЄДРПОУ 36463586) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЕрмійВ» , пров. Піонерський,8, м. Черкаси, 18002 (р/р 26007005000899 в АТ „Родовід БанкВ» , МФО 321712, код ЄДРПОУ 21355762) 70 000 грн. суми попередньої оплати, 2800 грн. інфляційних втрат, 1725 грн. 3% річних та 1609 грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати після набранням судовим рішенням законної сили.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю В«ЕрмійВ» , пров. Піонерський,8, м. Черкаси, 18002 (р/р 26007005000899 в АТ „Родовід БанкВ» , МФО 321712, код ЄДРПОУ 21355762) з Державного бюджету м. Чернігова (рахунок 31217206783002, Отримувач: Державний бюджет м. Чернігів, код ЄДРПОУ 38054398, Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, код бюджетної класифікації доходів 22030001) надлишково сплачений судовий збір в сумі 43 грн. 50 коп., згідно квитанції № 284/289 від 23.07.2012 року, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи № 5028/23/7/2012 господарського суду Чернігівської області.

4. Це рішення є підставою для повернення надлишково сплаченого судового збору.

Повне рішення підписано 06.09.2012 р.

Суддя Ю.В.Цюкало