Рішення

від 22.01.2014 по справі 902/1528/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 січня 2014 р. Справа № 902/1528/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банасько О.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "АДІС", с.Вінницькі Хутори, Вінницький район, Вінницька область

до: Cелянського фермерського господарства "Юність", с.Гришівці, Тиврівський район, Вінницька область

про стягнення заборгованості 18 757,61 грн. згідно договору поставки № 53 від 31.01.2011 року

та за зустрічним позовом: Селянського фермерського господарства "Юність", с.Гришківці, Тиврівський район, Вінницька область

до: Приватного підприємства "Адіс", с.Вінницьки Хутори, Вінницька область

про стягнення 17 073,97 грн. збитків за продаж неякісного пального на умовах договору купівлі - продажу №53 від 31.01.2011 року

За участю секретаря судового засідання Миколюк М.Г.

За участю представників :

позивача : Мельник В.О., довіреність від 01.04.2013 року, паспорт серії АА № 439331 виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області 04.03.1997 року.

Книжник О.О., довіреність від 15.04.2013 року, паспорт серії АВ № 233694 виданий Староміським РВ УМВС України у Вінницькій області 21.11.2001 року.

Книжник О.В., директор, рішення № 2 від 09.01.2003 року, паспорт серії АВ № 114875 виданий Староміським РВ УМВС України у Вінницькій області 19.07.2000 року.

відповідача: Балтак О.О., адвокат, довіреність від 04.12.2013 року, паспорт серії АВ № 417733 виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 25.11.2002 року.

Щур В.В., директор, рішення засновників № 1 від 05.005.1999 року, паспорт серії АА № 380179 виданий Жмеринським РВ УМВС України у Вінницькій області 23.12.1996 року.

Щур В.В., заступник директора, наказ № 1 від 18.05.2004 року, паспорт серії АВ № 548834 виданий Тиврівським РВ УМВС України у Вінницькій області 28.08.2003 року.

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Приватного підприємства "АДІС", с.Вінницькі Хутори, Вінницький район, Вінницька область до Cелянського фермерського господарства "Юність", с.Гришівці, Тиврівський район, Вінницька область про стягнення 18 757,61 грн., з яких 15 826,56 грн. боргу, 2 453,95 грн. пені, 477,40 грн. 3 % річних в зв'язку з порушенням зобов'язань за договором поставки № 53 від 31.01.2011 року.

Ухвалою суду від 12.11.2013 року порушено провадження у справі № 902/1528/13 та призначено до розгляду на 21.11.2013 року.

Ухвалою суду від 21.11.2013 року та від в зв'язку з неявкою в засідання суду представника відповідача та необхідністю витребування документів від 2-го відділу ВМВ УМВС України у Вінницькій області розгляд справи відкладено до 05.12.02.2013 року.

05.12.2013 року відповідачем по справі подано зустрічну позовну заяву, яку ухвалою суду від 05.12.2013 року прийнято до розгляду разом з первісним позовом та призначено для спільного розгляду на 18.12.2013 року.

Ухвалою від 18.12.2013 року розгляд справи відкладено до 22.01.2014 року та на підставі клопотання сторін продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

22.01.2014 року ПП "Адіс" подано до суду відзив на зустрічний позов в якому останнє просить в його задоволенні відмовити посилаючись на його необгрунтованість та безпідставність.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні 22.01.2014 року оголошувалась перерва в межах дня з метою явки в судове засідання керівників підприємств для надання останніми пояснень з приводу спірних правовідносин.

По закінченні перерви представником ПП "Адіс" в судовому засіданні подано заяву про відмову від позовних вимог про стягнення пені та 3 % річних.

Вказана заява прийнята судом до розгляду, як така, що не суперечить приписам ст.22 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

31.01.2011 року між Приватним підприємством "Адіс" (Продавець) та Селянсько-фермерським господарством "Юність" (Покупець) укладено договір № 53 поставки товару згідно п.1.1 якого Продавець зобов'язується постачати і передавати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього Договору (а.с.9, т.1).

Поставка товару здійснюється транспортом Продавця. Перехід права власності та ризиків на товар, при транспортуванні товару транспортом Продавця, відбувається на складі Покупця. Після приймання товару за кількістю та якістю Покупець надає довіреність на отримання товару (п.п.2.1, 2.2, 2.4 Договору).

Пунктом 5.1 Договору визначено строки оплати за товар: 100 % попередня оплата та/або не пізніше трьох банківських днів з моменту отримання товару.

Судом встановлено, що протягом дії договору № 53 від 31.01.2011 року за період з 14.03.2011 року по 16.072012 року Продавець здійснив поставку товару Покупцю на загальну суму 1 513 742,28 грн., за який останній розрахувався за період з 14.03.2011 року по 05.09.2012 року на загальну суму 1 497 916,02 грн.

Факт поставки товару та проведення розрахунків підтверджується наявними у справі видатковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними, виписками банківських установ, карткою рахунку 361 по контрагенту, довідкою по фінансово-господарських відносинах по договору № 53 (а.с.12-16, 32-36, 39-40, 57-112, 116-119, 181, 185-190, 192-196, т.1).

Таким чином борг Cелянського фермерського господарства "Юність" становить 15 826,26 грн. (1 513 742,28 - 1 497 916,02).

Суд звертає увагу, що факт поставки товару на суму 1 513 742,28 грн. та проведення розрахунків на суму 1 497 916,02 грн., а також наявність боргу в розмірі 15 826,26 грн. не заперечується сторонами.

04.06.2013 року ПП "Адіс" надіслало претензію СФГ "Юність" з вимогою провести сплату заборгованості в сумі 15 826,26 грн. (а.с.37-38, т.1).

За твердженням ПП "Адіс" відповіді на претензію та погашення заборгованості СФГ "Юність" не здійснило.

Невиконання СФГ "Юність" зобов'язань по оплаті отриманого товару спонукало ПП "Адіс" звернутись з позовом про стягнення заборгованості до суду.

В свою чергу зустрічна позовна заява СФГ "Юність" обґрунтована наявністю збитків в розмірі 17 073,97 грн. у вигляді оплати ремонту паливних систем транспортних засобів в зв'язку з поставкою ПП "Адіс" неякісного пального.

На підтвердження власних доводів СФГ "Юність" надало довідку № 1-04/12 від 04.12.2013 року про придбання дизельного пального за період з березня 2011 року по липень 2012 року лише у ПП "Адіс", договір про надання послуг № ПП-133 від 19.04.2011 року укладений з ПП "Трансагродизель", акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з 19.04.2011 року по 14.09.2012 року, довідку № 26 від 11.10.2012 року ПП "Трансагродизель", виписки банківських установ (а.с.151-166, 198-207, т.1).

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків щодо первісного позову.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З підписанням 31.01.2011 року ПП "Адіс" та СФГ "Юність" договору поставки товару № 53 між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище пунктом 5.1 Договору встановлено кінцевий строк оплати Товару Покупцем, а саме 100 % попередня оплата та/або не пізніше трьох банківських днів з моменту отримання товару.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача за первісним позовом про стягнення боргу в розмірі 15 826,56 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Розглянувши заяву ПП "Адіс" про відмову від позовних вимог про стягнення пені в розмірі 2 453,95 грн. та 3 % річних в розмірі 477,40 грн. за період з 21.10.2011 року по 21.04.2012 року суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову.

Частина 6 названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно п.4 ч.1 ст.80 ГПК України - господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Заява позивача про відмову від позову в частині стягнення пені та 3 % річних приймається судом, оскільки відмова позивача від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, відповідає обставинам і матеріалам справи.

При цьому зміст довіреності представника позивача за первісним позовом Мельника В.О. від 01.04.2013 року свідчить про наявність повноважень в останнього на відмову від позову.

В зв'язку з цим провадження у справі в частині стягнення пені в розмірі 2 453,95 грн. та 3 % річних в розмірі 477,40 грн. за період з 21.10.2011 року по 21.04.2012 року підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

Розглянувши зустрічний позов суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. У розумінні цієї статті Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Аналогічні приписи містяться у статті 225 ГК України. Згідно з пунктом 1 якої до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За змістом ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

Правильне встановлення порушеного цивільно-правового обов'язку за договором є необхідним для відповідної кваліфікації змісту правовідносин, що виникли із факту порушення.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно ст.623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки . Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно зі ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до норми ст.19 Основного Закону держави - Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

В силу статей 42, 43, 33 ГПК України правосуддя в господарських сулах здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вказані положення позивач при зверненні з позовом мав обґрунтувати свої вимоги поданими суду доказами, а відповідач - спростувати доводи позивача. Тобто, виходячи з наведених приписів, згідно з принципом змагальності саме позивач мав надати суду певні докази понесених збитків. У разі ж надання позивачем відповідних доказів та невизнання певних обставин відповідачем, на останнього покладається обов'язок їх спростування.

Так, позивач зобов'язаний довести суду обставини щодо наявності шкоди, протиправної поведінки відповідача, яка спричинила шкоду, причинний зв'язок між шкодою та поведінкою, вину відповідача як підставу для настання відповідальності, підстави виникнення обов'язку відповідача по відшкодуванню збитків та надати докази понесених позивачем збитків у заявленому розмірі.

В даному випадку суд приходить до висновку про те, що позивач за зустрічним позовом згідно ст.33 ГПК України не довів в установленому порядку наявність повного складу цивільного правопорушення, в тому рахунку і причинного зв'язку між діями відповідача та заподіяними збитками.

Крім того, позивачем не надано доказів обґрунтованості розміру заявленої ним до стягнення суми збитків.

Прийшовши до такого висновку суд звертає увагу на те, що СФГ "Юність" не надано достовірних та переконливих доказів поставки ПП "Адіс" неякісного пального, як то акти (в тому рахунку складені відповідно до приписів Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку по якості П-7), висновки експертиз тощо.

Згідно ч.1 ст.688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. У разі невиконання покупцем цього обов'язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують факт звернення СФГ "Юність" до ПП "Адіс" з приводу поставки неякісного пального.

Відповідно до ст.678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.

Суд зауважує, що в судовому засіданні керівники підприємств в усних поясненнях вказали на те, що СФГ "Юність" в телефонному режимі вказало на поставку неякісного дизельного пального за товарно-транспортною накладною від 03.10.2011 року № РН-0001865, яке було замінено на аналогічну кількість дизельного пального до якого в подальшому не висловлювалось претензій щодо якості.

Окрім того надані СФГ "Юність" на підтвердження понесення збитків докази оцінюються судом критично виходячи з наступного.

Як встановлено судом претензії Покупця щодо поставки неякісного пального стосувались господарської операції за товарно-транспортною накладною від 03.10.2011 року № РН-0001865.

Разом з тим в підтвердження понесених збитків СФГ "Юність" надало суду акти приймання-передачі послуг, з поміж іншого за період з 19.04.2011 року по 20.09.2011 року, тобто до дати поставки вказаної вище партії пального, а тому не можуть свідчити про наявність причинного зв'язку між поставкою неякісного пального та необхідністю проведення ремонтних робіт.

Довідка № 26 від 11.10.2012 року ПП "Трансагродизель" та акти приймання-передачі послуг за період з 18.11.2011 року по 14.09.2012 року без належних доказів, які б підтверджували факт фіксації поставки неякісного пального також не можуть слугувати доказом понесення витрат СФГ "Юність" на проведення ремонтних робіт по причині неякісного пального.

Окрім того, суд зауважує на те, що частина актів приймання-передачі послуг підписана його сторонами за спливом значного проміжку після 03.10.2011 року, що дає підстави для обгрунтованих сумнівів стосовно необхідності проведення вказаних робіт поставкою пального, що відбулось 03.10.2011 року.

В зв'язку з тим, що позивачем за зустрічним позовом не було доведено складу цивільного правопорушення, який є необхідним в силу закону для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з ПП "Адіс" 17 073,97 грн. збитків є необґрунтованою, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на СФГ "Юність" відповідно до ст.49 ГПК України.

22.01.2014 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст.82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Селянсько-фермерського господарства "Юність", с.Гришівці, Тиврівський район Вінницька область, 23327 (ідентифікаційний код - 30165624) на користь Приватного підприємства "Адіс", вул.Присадибна, 7, смт.Стрижавка Вінницький район, Вінницька область, 23210 (ідентифікаційний код - 30165624) - 15 826 грн. 56 коп. боргу, 1 720 грн. 50 коп . - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Прийняти відмову позивача за первісним позовом від позовних вимог в частині стягнення 2 453 грн. 95 коп. пені та 477 грн. 40 коп. 3 % річних.

4. Провадження в частині стягнення 2 453 грн. 95 коп. пені та 477 грн. 40 коп. 3 % річних припинити згідно п.4ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

5. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

6. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25 січня 2014 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.