Постанова

від 21.01.2014 по справі 909/827/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2014 р. Справа № 909/827/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т. Б.

судді Бойко С.М.

Марко Р.І.

при секретарі судового засідання І.Борщ

за участю представників сторін:

від позивача: Гавриляк Б.Б.( представник за довіреністю)

від відповідача( скаржника) - не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" в особі Івано-Франківської регіональної філії від 31.10.2013 року за № 1-1229

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 17.10.2013 року, суддя - В.О.Калашник

у справі за № 909/827/13

за позовом: публічного акціонерного товариства "Будсервіс", м. Івано-Франківськ,

до відповідача: державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" в особі Івано-Франківської регіональної філії, м. Івано-Франківськ,

про: повернення орендованого нерухомого майна та стягнення заборгованості за користування ним в сумі 144 000,0 грн.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 17.10.2013 року у справі за № 909/827/13 позов задоволено. Зобов'язано Відповідача, Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" в особі Івано-Франківської регіональної філії ,м.Івано-Франківськ, повернути Позивачу, Публічне акціонерне товариство "Будсервіс", м. Івано-Франківськ приміщення, загальною площею 373,20 м.кв., які розташовані на 2-му поверсі в будинку №41а по вул.Макухи у м.Івано-Франківську, у спосіб та порядку, визначені договором оренди приміщень №06/11 від 01.04.2011 та вирішено стягнути з Відповідача, Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" в особі Івано-Франківської регіональної філії м. Івано-Франківськ, на користь Позивача, Публічне акціонерне товариство "Будсервіс" м. Івано-Франківськ, 144000,00грн. неустойки за користування річчю без належних правових підстав.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідно до укладеного Договору оренди, у випадку припинення дії даного договору, майно повертається Орендарем Орендодавцю. Орендар повертає майно Орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі в оренду майна Орендарю даним договором. Майно рахується поверненим Орендодавцю з моменту підписання Сторонами акта приймання-передачі. Відповідачем не було вчинено жодних дій щодо належного повернення майна орендодавцеві після прийняття рішення про розірвання договору, що також зумовило правомірне нарахування позивачем неустойки згідно положення ч. 2 ст. 785 ЦК України.

В апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити. Зазначає, що акт приймання передачі було складено і підписано ним як орендарем та направлено разом з листом від 10.12.2012 року, але відповіді на лист щодо розірвання договору не поступило. Крім того, орендоване приміщення ним не використовувалося з грудня 2012 року, оскільки було орендовано нове приміщення за договором оренди від 15 грудня 2012 року.

Крім того, скаржником подано клопотання про витребування доказів від 09.01.2014 року, зокрема, про витребування у ПАТ «Будсервіс» додаткових доказів з журналу реєстрації вхідної документації за період з 01.12.12 року по 31.12.12 року.

Позивачем подано відзив на вищезазначене клопотання, у якому він зазначає про безпідставність такого клопотання у зв'язку з тим, що воно не відповідає вимогам чинного законодавства, та, крім того, вказує, що на ПАТ «Будсервіс» журнал реєстрації вхідної документації не ведеться.

Згідно ст.38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Згідно ст. 101 ГПК України апеляційним судом додаткові докази приймаються, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Зважаючи на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що клопотання скаржника про витребування доказів задоволенню не підлягає у зв'язку з його необґрунтованістю, зокрема, таке не містить покликання на те, який конкретно доказ повинен бути витребуваний та які обставини такий доказ підтверджує. Крім того, заявник не навів підстав, які перешкоджали йому звернутися з таким клопотанням у суді першої інстанції при розгляді справи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з тим, що відповідачем було подано позовну заяву від 17.01.2014 року до господарського суду Івано-Франківської області щодо визнання Договору оренди від 01.04.2011 року № 06/11 недійсним. Відповідач вважає, що дана справа за позовом про повернення орендованого майна та сплату неустойки, яка розглядається у апеляційній інстанції, та подана ним позовна заява про визнання договору оренди недійсним є взаємопов'язаними, а відтак розгляд справи за позовом про визнання договору оренди недійсним може вплинути на розгляд даної справи, який у зв'язку з цим слід відкласти.

Згідно ст. 69 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: 1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; 1-1) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи. 2) неподання витребуваних доказів; 3) необхідність витребування нових доказів; 4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; 5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Серед вищепередбачених законом обставин для відкладення розгляду справи немає тієї, яку зазначає заявник у своєму клопотанні про відкладення розгляду справи.

Враховуючи вищенаведене, відсутність заперечень з боку представника позивача, строки розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у відсутності представника відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що між сторонами у даній справі був укладений договір оренди приміщень №06/11 від 01.04.2011, за умовами якого Позивач (орендодавець) передав, а Відповідач (орендар) прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення, загальною площею 373,2 кв. м., розташовані на 2-му поверсі в будинку №41а по вул. Макухи в м. Івано-Франківську.

Відповідно до п.2.1 Договору, орендар вступає в строкове платне користування майном в термін, вказаний в Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами даного Договору і акта приймання-передачі приміщень в оренду.

Приймання-передача об"єкта оренди відбулась на підставі акту від 01.04.2011, підписаного уповноваженими посадовими особами сторін.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що орендна плата визначається за згодою сторін і складає за місяць оренди 12 000, 0грн.

Відповідно до ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Договір оренди приміщення №06/11 укладений строком на 12 місяців, і діяв з 01.04.2011 до 31.03.2012 включно.

Однак, додатковими угодами №30 від 01.04.2012 та №31/12 від 01.06.2012 термін дії договору оренди приміщень від 01.04.2011 продовжувався на три місяці з останньою визначеною датою до 01.08.2012.

Статтею 764 ЦК України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Оскільки, сторони не висловили жодних своїх заперечень щодо закінчення строку дії договору, він вважається продовженим на 12 місяців. В даному випадку від останнього встановленого терміну дії, дію укладеного договору оренди було продовжено до 01.08.2013 року.

Згідно ч.1 ст. 651 ЦК України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін.

Згідно п. 10.4 Договору дія даного договору припиняється достроково із взаємної згоди сторін.

Листом № 1-1173 від 10.12.12 відповідач (орендар) повідомив позивача про розірвання договору оренди приміщення №06/11 від 01.04.2011 з січня 2013 року (а.с. 66).

Орендодавець не заперечив проти розірвання вищезазначеного договору, як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача.

Відповідно до п.2.3 Договору, у випадку припинення дії даного договору, майно повертається Орендарем Орендодавцю. Орендар повертає майно Орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі в оренду майна Орендарю даним договором. Майно рахується поверненим Орендодавцю з моменту підписання Сторонами акта приймання-передачі.

Згідно п.2.4 обов'язки із складання акта приймання - передачі покладаються на сторону, котра передає майно іншій стороні договору.

Згідно п. 5.5. Договору (Розділ 5 «Обов'язки Орендаря») у випадку розірвання договору орендар зобов'язується повернути за актом орендодавцю орендоване майно в належному стані.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Отже, усі передбачені договором умови повинні виконуватись сторонами в обов"язковому порядку.

Крім того, згідно ч.2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму (будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі входить встановлення факту повернення орендарем орендодавцю орендованого майна за актом приймання - передачі.

Відповідач стверджує, що на виконання умови договору щодо повернення орендованого майна, та відповідно до п.2.4 Договору, ним був складений акт приймання-передачі, який надсилався разом з листом про розірвання договору від 10.12.12 на адресу позивача для підписання.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що про надіслання акту приймання - передачі орендованих приміщень зазначено у листі № 1-1185 від 29.12.12 року (а.с.64).

В якості доказу надіслання вказаної кореспонденції, відповідач надав копію аркушів з журналу реєстрації вихідної кореспонденції за 29.12.2012 року (а.с. 73-77).

Згідно ч.1 ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Згідно ч.2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач заперечив факт одержання листа з долученим актом приймання-передачі, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів надіслання такого листа чи вручення його позивачу.

Апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про неможливість прийняття як доказу надіслання Позивачу акта приймання-передачі копію аркушів із журналу вихідної кореспонденції, оскільки записи в ньому підтверджують лише реєстрацію вихідної кореспонденції, а не її надіслання. Належних доказів, які б підтверджували факт направлення позивачу акта приймання-передачі орендованого приміщення при його поверненні, Відповідачем не надано.

Крім того, згідно акту приймання - передачі (а.с.65) такий є додатком до Договору б/н від 10 грудня 2012 року. Однак, з матеріалів справи не вбачається доказів про укладення між сторонами договору оренди від 10 грудня 2012 року.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 позовні вимоги, пов'язані з прийняттям майна з оренди (за наслідками припинення відповідного договору оренди), узгоджуються з приписом пункту 5 частини другої статті 16 ЦК України, яким передбачений такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як примусове виконання обов'язку в натурі. Отже, орендар на підтвердження виконання зобов'язання за договором оренди (найму) вправі в судовому порядку вимагати прийняття від нього орендодавцем майна, яке було предметом договору, та документального оформлення такого прийняття згідно з частиною першою статті 545, частиною другою статті 795 ЦК України.

Таким чином, орендар міг захистити свої порушені права у вище передбачений спосіб у випадку відмови орендодавця від прийняття зданого в оренду майна та відмови від підписання та оформлення акту прийому - передачі майна.

Доводи відповідача з приводу того, що він з 15 грудня 2012 року уклав інший договір оренди приміщень та не користувався об'єктом оренди за договором з позивачем не спростовують факту неповернення орендованого приміщення позивачу. Доводи про факт користування орендованим приміщенням (фактичне користування) мають суттєве значення при розгляді спору про стягнення орендної плати, яка є платою за користування орендованим майном, що не є предметом спору в даному випадку.

З матеріалів справи не вбачається доказів на підтвердження вчинення відповідачем жодних інших активних дій з повернення орендованого приміщення. Також не вбачається відмови позивача у прийнятті орендованого приміщення. Тому апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги про повернення позивачу орендованого відповідачем майна.

Статтею 611 ЦК України визнані правові наслідки порушення зобов"язання, зокрема, у разі порушення зобов'язання передбачено сплата неустойки.

Статтею 785 ЦК України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 12 господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення,

З урахуванням наведеної норми закону, апеляційний суд вважає правомірним нарахування Відповідачу неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення, тобто за період з 01.01.2013 по 30.06.2013 в сумі 144000грн., що являє собою подвійний місячний розмір орендної плати за 6 місяців, оскільки Відповідачем не були передані орендовані приміщення у спосіб та порядку, визначених договором оренди №06/11 від 01.04.2011.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про стягнення з відповідача нарахованої неустойки за невиконання обов'язку щодо повернення орендованого майна.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з урахуванням усіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст.49 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

рішення господарського суду Івано-Франківської області від 17.10.2013 року у справі за № 909/827/13 - залишити без змін, апеляційну скаргу державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" в особі Івано-Франківської регіональної філії від 31.10.2013 року за № 1-1229 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 24.01.2014 р.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Судді Бойко С.М.

Марко Р.І.