Ухвала

від 21.01.2014 по справі 815/2346/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2014 р.Справа № 815/2346/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Лук'янчук О.В.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, справа

розглядається в порядку п.2 ч.1 ст.197 КАС України)

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного Управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2013 року по справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Рекламне агентство «Арт» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного Управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Дочірнє підприємство «Рекламне агентство «Арт» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000102230, № 0000112230 від 06.02.2013 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2013 року адміністративний позов Дочірнього підприємства «Рекламне агентство «Арт» задоволений. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0000112230 від 06.02.2013 року, яким Дочірньому підприємству «Рекламне агентство «Арт» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 349557,00 грн., з яких за основним платежем 294176,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 55381,00 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0000102230 від 06.02.2013 року, яким Дочірньому підприємству «Рекламне агентство «Арт» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 443174,00 грн., з яких за основним платежем 385094,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 58080,00 грн.

В апеляційній скарзі Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного Управління Міндоходів в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного Управління Міндоходів в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 10.01.2013 року по 16.01.2013 року, на підставі наказу в.о. начальника ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби №45 від 09.01.2013 року винесеного згідно постанови від 27.06.2012 року старшого слідчого СУ ДПС в Одеській області, ДПІ у Приморському районі м. Одеси було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ДП «Рекламне агентство «Арт» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ПП «Віайпі груп», ПП «Інлоуд», ПП «Квантор Плюс», ТОВ «Укрвебконсалтинг», ТОВ «Автотранспортна компанія «Алана», ТОВ «Інвесттехгагляд», за результатами якої було складено Акт перевірки № 352/22-3/32833768 від 23.01.2013 року.

Відповідно до висновків Акту перевірки встановлено порушення ДП «Рекламне агентство «Арт»:

- пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 502904 грн., у тому числі: 1 квартал 2009 року в сумі 44426 грн., 1 півріччя 2009 року в сумі 80040 гривень, 3 квартал 2009 року в сумі 117811 грн., 2009 рік в сумі 144110 грн., 1 квартал 2010 року в сумі 7063 грн., 1 півріччя 2010 року в сумі 36749 грн., 3 квартали 2010 року в сумі 86799 грн., 2010 рік в сумі 206016 грн., 1 квартал 2011 року в сумі 33873 грн.,1 півріччя 2011 року в сумі 92155 грн., 3 квартали 2011 року в сумі 118906 грн.;

- п.п.7.4.5, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.6 ст.198 ПК України в результаті чого занижено ПДВ на суму 409464 грн., у тому числі за січень 2009 року в сумі 17659 грн., березень 2009 року в сумі 17882 грн., квітень 2009 року в сумі 5523 грн., травень 2009 року в сумі 2988 грн., червень 2009 року в сумі 19980 грн., липень 2009 року в сумі 22046 грн., серпень 2009 року в сумі 1592 грн., вересень 2009 року в сумі 6579 грн., жовтень 2009 року в сумі 10829 грн., листопад 2009 року в сумі 1810 грн., грудень 2009 року в сумі 8400 грн., березень 2010 року в сумі 5650 грн., квітень 2010 року 3734 грн., травень 2010 року в сумі 14381 грн., червень 2010 року в сумі 5634 грн., липень 2010 року в сумі 11535 грн., серпень 2010 року в сумі 18857 грн., вересень 2010 року в сумі 9648 грн., жовтень 2010 року в сумі 11516 грн., листопад 2010 року в сумі 43009 грн., грудень 2010 року в сумі 39718 грн., січень 2011 року в сумі 2417 грн., лютий 2011 року в сумі 8208 грн., березень 2011 року в сумі 16473 грн., квітень 2011 року в сумі 6688 грн., травень 2011 року в сумі 38870 грн., червень 2011 року 34576 грн., серпень 2011 року в сумі 9696 грн. вересень 2011 року в сумі 13566 грн.

На підставі Акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси 06.02.2013 року прийняла податкові повідомлення-рішення № 0000112230, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 349557,00 грн., з яких за основним платежем 294176,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 55381,00 грн., а також № 0000102230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 443174,00 грн., з яких за основним платежем 385094,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 58080,00 грн..

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції зазначив, що відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту надання рекламних та консультаційних послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача по господарським відносинам зі своїм контрагентом були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Колегія суддів погоджується з вище вказаними висновками суду першої інстанції та вважає, що при винесенні постанови та задоволенні адміністративного позову судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2011 року ДП «Рекламне агентство «Арт» (замовник) уклало з ТОВ «Укрвебконсалтинг» (виконавець) договір №04-1 згідно п.1.1. якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надавати рекламні послуги (виготовлення та розміщування реклами).

29.04.2011 року ДП «Рекламне агентство «Арт» (замовник) уклало з ТОВ «Укрвебконсалтинг» (виконавець) договір № 01-5 згідно п.1.1. якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надавати рекламні та поліграфічні послуги (виготовлення та розміщування рекламної продукції).

01.08.2011 року ДП «Рекламне агентство «Арт» (замовник) уклало з ТОВ «Автотранспортна компанія «Алана» (виконавець) договір №01/08-2 згідно п.1.1. якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надавати рекламні послуги (виготовлення та розміщування рекламної продукції).

01.10.2010 року ДП «Рекламне агентство «Арт» (замовник) уклало з ПП «Квантор Плюс» (виконавець) договір № 01/10/10-1 згідно п.1.1. якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надавати консультаційні послуги (консультації по бухгалтерському та податковому обліку)

28.11.2008 року ДП «Рекламне агентство «Арт» (замовник) уклало з ПП «Інлоуд» (виконавець) договір №28/11 згідно п.1.1. якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надавати рекламні послуги (виготовлення та розміщування рекламної продукції).

01.03.2010 року ДП «Рекламне агентство «Арт» (замовник) уклало з ПП «Віайпі Груп» (виконавець) договір № 01/03 згідно п.1.1. якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надавати рекламні послуги (виготовлення та розміщування рекламної продукції).

01.11.2011 року ДП «Рекламне агентство «Арт» (замовник) уклало з ТОВ «Кафі» (виконавець) договір № 01110 згідно п.1.1. якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надавати рекламні послуги (виготовлення та розміщування рекламної продукції).

ДП «Рекламне агентство «Арт» протягом січня 2009 року - вересня 2011 року сплатило ПП «Віайпі груп», ПП «Інлоуд», ТОВ «Кафі», ПП «Квантор Плюс», ТОВ «Укрвебконсалтинг», ТОВ «Автотранспортна компанія «Алана» за надані ними послуги 2514669,13 грн., в тому числі 409 464 грн. ПДВ.

Вищевказані господарські операції ДП «Рекламне агентство «Арт» з ПП «Віайпі груп», ПП «Інлоуд», ПП «Квантор Плюс», ТОВ «Укрвебконсалтинг», ТОВ «Автотранспортна компанія «Алана», ТОВ «Кафі» відображено в бухгалтерському і податковому обліку, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями, деклараціями з ПДВ з додатками за період січень 2009 року - листопад 2011 року, деклараціями з податку на прибуток підприємства за період 1 квартал 2009 року - 4 квартал 2011 року.

На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем надано до матеріалів справи податкові накладні, акти виконаних робіт (послуг), виписки руху грошових коштів по розрахунковим рахункам.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абзацем 4 п.5.3.9 ст. 5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.п.139.1.1. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, витрати не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

Вище вказані норми Податкового Кодексу України повністю кореспондуються з нормами Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), а саме.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 вказаної статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання позивачем послуг у ДП «Рекламне агентство «Арт» з ПП «Віайпі груп», ПП «Інлоуд», ПП «Квантор Плюс», ТОВ «Укрвебконсалтинг», ТОВ «Автотранспортна компанія «Алана», ТОВ «Кафі», на які позивач як платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань згідно спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вище наведених вимог Податкового Кодексу України.

Між тим, отримані позивачем документи (договори, податкові накладні, акти виконаних робіт (послуг) та інш.), на які в тому числі послався суд першої інстанції, дають підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання послуг своїм безпосереднім постачальникам, які видали йому податкові накладні, маючи статус платників податку на додану вартість, а тому оцінка судом першої інстанції обставин та матеріалів справи відповідає правильному застосуванню норм Податкового кодексу України, Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якими встановлено порядок та підстави формування податкового кредиту.

Колегія суддів звертає увагу на тому, що податковим органом не спростовано, що на момент складення вище зазначеними контрагентами позивача податкових накладних, за якими останнім сформовано податковий кредит на суму та за період вказаний в оскаржуваних повідомленнях - рішеннях, вказані контрагенти були зареєстровані платниками податку на додану вартість та відповідно мали право на складання податкових накладних.

Крім того, роблячи висновок про те, що первинні документи по господарським операціям ДП «Рекламне агентство «Арт» з ПП «Віайпі груп», ПП «Інлоуд», ПП «Квантор Плюс», ТОВ «Укрвебконсалтинг», ТОВ «Автотранспортна компанія «Алана» відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і не дають підстав для висновків про нездійснення або безтоварність спірних операцій, суд першої інстанції обґрунтовано послався на висновки судової економічної експертизи документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності позивача, відповідно до яких:

- наданими на дослідження документами по матеріалам адміністративної справи №815/2346/13-а за період з січня 2009 року по листопад 2011 року, у відповідності з вимогами норм пункту 1 статті 193, пункту 8 статті 193, пункту 1 статті 203 Господарського Кодексу України, пункту 1 статті 598, статті 599 Цивільного Кодексу України, пункту 7.1, підпункту 7.2.3, 7.2.4, 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 201.4, 201.8, 201.10, 201.14, 201.15 статті 201 Податкового Кодексу України, вказані в Акті перевірки №352/22-3/32833768 від 23.01.2013 року ДПІ у Приморському районі міста Одеси Одеської області ДПС порушення в частині без документального завищення Дочірнім підприємством «Рекламне агентство «Арт» сум валових витрат за період з 1 кварталу 2009 року по 3 квартал 2011 року в сумі 2052976,00 гривень та без документального завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за період з січня 2009 року по вересень 2011 року згідно даних податкового обліку в розмірі 409464,00 гривень документально не підтверджені в повному обсязі.

ПП «Віайпі груп», ПП «Інлоуд», ПП «Квантор Плюс», ТОВ «Укрвебконсалтинг», ТОВ «Автотранспортна компанія «Алана», ТОВ «Кафі»,

Доводи податкового органу щодо безпідставності формування позивачем у спірний період податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість, згідно податкових накладних, виписаних ПП «Квантор Плюс», через неможливість здійснення господарської діяльності контрагентом з урахуванням невеликої чисельності працівників, не встановлення місця знаходження платника податку, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки податковий орган невірно ставить правомірність та реальність господарських правовідносин позивача в залежність від результатів фінансово-господарської діяльності його контрагентів та висновків щодо неможливості перевірки таких контрагентів, з огляду на індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України.

Між іншим, колегія суддів звертає увагу на те, що діючим податковим законодавством не пов'язане право платника на податковий кредит з фактичним знаходженням його контрагента за юридичною адресою, натомість податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством, зокрема, перевіряти наявність постачальника зі місцем реєстрації.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідачем не надано до матеріалів справи будь - яких належних доказів застосування до контрагентів позивача фінансових санкцій, наявності вироків судів та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності (нереальності) господарських операцій або порушення публічного порядку з боку позивача або його контрагентів при укладенні та виконанні договорів.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного Управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: