Постанова

від 25.01.2014 по справі 815/8629/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/8629/13-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 року 15 год. 24 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря Слободянюка К.С.,

За участю сторін:

Представника Позивача Попова В.В.,

Представника Відповідача Караханяна А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом Українсько-Австрійсько-Російського науково-виробничого спільного підприємства "Конкорд" (ТОВ) до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0004372202 від 30.09.2013 року, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Українсько-Австрійсько-Російського науково-виробничого спільного підприємства "Конкорд" (ТОВ) до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0004372202 від 30.09.2013 року.

Представник позивача адміністративний позов підтримав, на заявлених вимогах наполягав з підстав, викладених в позовній заяві, оскільки первинними документами, які були досліджені під час перевірки підтверджується здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «УММК», їх реальність, а тому висновки податкового органу в акті перевірки не відповідають дійсності, податкове повідомлення-рішення винесене неправомірно та воно підлягає скасуванню.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, оскільки операції позивача з його контрагентом не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а тому рішення винесено правомірно.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Українсько-Австрійсько-Російське науково-виробниче спільне підприємство "Конкорд" (ТОВ) зареєстровано як юридичну особу Виконавчим комітетом Одеської міської ради 24.12.1993 року (а.с. 27) та перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області.

Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на підставі наказу №305 від 28.08.2013 року у період з 29.08.2013 року по 04.09.2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Українсько-Австрійсько-Російського науково-виробничого спільного підприємства "Конкорд" (ТОВ) по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «УММК» за період з 01.11.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт № 42/22-2//214/20038559/368 від 11.09.2013 року (а.с. 14-18).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України по операціям з ТОВ «УММК» в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на 109603 грн.

На підставі виявлених порушень Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення №0004372202 від 30.09.2013 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 109603 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 12108,5 грн. (а.с. 19).

Позивач, не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням відповідача №0004372202 від 30.09.2013 року, звернувся зі скаргою до Головного управління Міністерства доходів та зборів в Одеській області (а.с. 20-23). 30.10.2013 р. було надано рішення про результати розгляду скарги, відповідно до якого скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін (а.с. 24-26).

Не погодившись з рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду.

Згідно п.2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого Мінюстом 12.01.2011р. за №34/18772 (далі Порядок № 984), для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом: податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 6 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Українсько-Австрійсько-Російського науково-виробничого спільного підприємства "Конкорд" (ТОВ) не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Що стосується правомірності винесеного податкового повідомлення - рішення №0004372202 від 30.09.2013 року суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки підставами для висновку податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість є фіктивність ТОВ «УММК», що встановлено в ході досудового слідства по кримінальній справі, наявність акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС №932/22-3/34321060 від 12.04.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «УММК» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року», яким встановлено відсутність умов та факту ведення фінансово-господарської діяльності цим підприємством (а.с. 73-95).

Згідно акту перевірки при проведенні перевірки позивача, відповідачем було використано декларації з податку на додану вартість за 2010, 2011 рік, додаток 5 "розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту за 2010 рік, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, договора, виписки банку, бази даних ДПІ. За перевіряємий період між позивачем та ТОВ «УММК» були укладені наступні договори: № 43-12 від 08.12.2010р, №44-12 від 09.12.2010р, №51-12 від 21.12.2010р, №52- 12 від 22.12.2010р, №56-12 від 27.12.2010р, №57-12 від 28.12.2010р, 58-12 від 28.12.2010р про встановлення та монтаж системи відеоспостереження; № 59-12 від 29.12.2010р, №931 від 01.03.2011р, №932 від 03.03.2011р про встановлення та монтаж системи відеоспостереження; за договорами №08 від 24.01.2011р про встановлення та монтаж системи охоронної сигналізації; №14 від 21.02.2011р, N937 від 08.03.2011р про встановлення та монтаж системи відеоспостереження; №53-12 від 23.12.2010р, №33 від 04.03.2011р про встановлення та монтаж системи відеоспостереження; №39-12 від 02.12.2010р про встановлення та монтаж системи відеоспостереження, N948-12 від 14.12.2010р про встановлення та монтаж системи контролю доступу; №35-111 від 26.11.2010р, №50-12 від 16.12.2010р про встановлення та монтаж системи відеоспостереження; №49-12 від 16.12.2010р, №27 від 28.02.2011р про встановлення систем відеоспостереження та контролю доступу; №42-12 від 08.12.2010р, №15-02 від 08.02.2011р про встановлення систем відеоспостереження та охорони периметру; № 21 від 28.02.2011р, встановлення та монтаж системи контролю доступу- двопозиційних світлофорних модулів; №22 від 28.02.2011р про встановлення системи контролю положення транспортного засобу на вагах; №31-11 від 23.11.2010р про встановлення систем відеоспостереження та охоронної сигналізації; № 930 від 01.03.2011р про ремонтно-відбудовні роботи по системі відеоспостереження; №23 від 28.02.2011 про встановлення та монтаж системи охоронної сигналізації. За вказаними договорами виписані відповідні податкові накладні. У рахунок оплати (або в рахунок передплати) перераховано 657617, 58 грн. Вказані обставини сторонами не заперечувались під час розгляду справи.

Відповідно до п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 3 квітня 1997 року (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції, зокрема, з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України. Податковий кредит складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням, виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, які повинні бути оформлені у відповідності до вимог п. п. 7.2.1, 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання товару, наявність первинних документів та використання в господарській діяльності придбаного товару чи послуг.

Із змісту ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) вбачається, що валові витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому, відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16 липня 1999 року господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та повинні мати назву, дату і місце складання, назву підприємства, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд при прийнятті рішення по цій справі враховує наявність акту перевірки ДПІ в Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС №932/22-3/34321060 від 12.04.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «УММК» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року», яким встановлено відсутність у ТОВ «УММК» умов та факту ведення фінансово-господарської діяльності, та те, що в провадженні відділу податкової міліції знаходилась кримінальна справа №051201100163, порушена за ознаками складу злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст. 205, ч.3 ст.212, ч.3 ст.364 КК України, з якої вбачається, що у продовж 2010-2011 років учасниками організованої злочинної групи створено, зокрема, ТОВ «УММК» на підставних осіб, що дали свою згоду за грошову винагороду бути засновниками і керівниками створених суб'єктів підприємницької діяльності, не здійснюючи статутну діяльність підприємств, переслідуючи при цьому мету прикриття своєї незаконної діяльності, яка виразилась в сприянні діючим підприємствам в проведенні безтоварних фінансових операціях, в мінімізації зобов'язань з податку на додану вартість та штучному завищенні валових витрат.

Окрім того, позивач зазначив, що первинну документацію по контрагенту ТОВ "УММК" в нього було викрадено, проте не надав суду відповідного рішення суду по кримінальній справі, згідно якого було б встановлено факт крадіжки.

Термін зберігання первинних та оброблених документів, регістрів та звітності встановлено п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу, згідно з яким платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у п. 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Таким чином, враховуючи зазначені обставини, оскільки позивачем не надано первинних документів, а за фактом їх викрадення позивачем не було надано відповідного рішення суду, що набрало законної сили, враховуючи, що за фактом фіктивності ТОВ «УММК» порушено кримінальну справу, а також ту обставину, що позивачем не було вчинено дій з відновлення первинної документації, суд вважає, що відповідачем зроблено вірний висновок про відсутність підстав для формування за операціями податкового кредиту, а тому податкове повідомлення-рішення винесене правомірно.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах передбачених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Суд зазначає, що доведення факту існування нікчемного правочину повинно здійснюватись певними засобами доказування. Тобто, наявність доказів, на які посилаються податкові органи під час проведення перевірок, повинні міститися в актах перевірки, та лише в цьому випадку можуть бути підставою для встановлення факту нікчемності (удаваності) правочину та звернення до суду з позовом про стягнення з платника податків коштів, отриманих за нікчемними угодами, проте вказане документальне дослідження передбачає аналіз усіх документів, необхідних для документування господарських операцій, зокрема, передбачених нормативно-правовими актами (Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність" та ін.), зокрема: наявність контрактів (договорів), пов'язаних з реалізацією, поставкою, купівлею-продажем товарів, тощо та додатки до них, документи, які підтверджують виконання договору або наявність яких є обов'язковою згідно змісту контракту (договору) (такі як - акт прийому-передачі товару, акт виконаних робіт, рахунки-фактури, тощо), а також податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей), інші дані, що свідчать про реальність здійснюваних операцій, фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату коштів (платіжні доручення, виписки банківських установ тощо), реєстри отриманих та виданих податкових накладних.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з абз.1 п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити, а) порядковий номер податкової накладної, б) дата виписування податкової накладної, в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг, г) податковий номер платника податку (продавця та покупця), г) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку, д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг, е) опис (номенклатура) товарі в/послуг та їх кількість, обсяг, є) ціна постачання без урахування податку, ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні, з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку, и) вид цивільно-правового договору, і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видасться платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Позивач не надав до суду первинні документи, що підтверджують реальність господарської діяльності, а саме не було надано жодних доказів, які б беззаперечно підтвердили факт поставки товарів між позивачем та контрагентом.

Обов'язкове встановлення факту поставки, як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України з такої категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відтак, фактично позивач не надав суду документи, які надають можливість дійти до висновків про рух активів у процесі здійснення зазначених вище господарських операцій, наявності спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та існуванню зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку та доказів на підтвердження придбання позивачем відповідних товарів та їх переміщення (доставку) тощо.

Таким чином, суд вважає, що під час розгляду адміністративної справи суд знайшов підтвердження висновків відповідача щодо недійсності правочинів, тобто їх укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень, з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Таким чином, відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені представником позивача, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію представника відповідача, а останнім доведено суду обставини, на яких ґрунтуються оскаржуване рішення, відтак, такі позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлюються у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, беручи до уваги, що позивач не довів суду реальності господарських правовідносин, що виникли між ним та його контрагентом - ТОВ «УММК», суд вважає, що вимоги позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 21.01.2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 2 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 159 - 163, 167, 254 КАС України, суд, -

постановив:

У задоволені адміністративного позову Українсько-Австрійсько-Російського науково-виробничого спільного підприємства "Конкорд" (ТОВ) до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004372202 від 30.09.2013 року - відмовити повністю.

Стягнути з Українсько-Австрійсько-Російського науково-виробничого спільного підприємства "Конкорд" (ТОВ) (код ЄДРПОУ 20038559) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів ГУДКСУ в Одеській області, код отримувача 37607526, банк отримувача ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, рахунок отримувача 31212206784005, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір у розмірі 2190,80грн. (дві тисячі сто дев'яносто грн. 80 коп.).

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо рішення було прийняте у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії такого рішення.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі статтею 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 25.01.2014 року.

Суддя О.М. Тарасишина

У задоволені адміністративного позову Українсько-Австрійсько-Російського науково-виробничого спільного підприємства "Конкорд" (ТОВ) до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004372202 від 30.09.2013 року - відмовити повністю.

Стягнути з Українсько-Австрійсько-Російського науково-виробничого спільного підприємства "Конкорд" (ТОВ) (код ЄДРПОУ 20038559) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів ГУДКСУ в Одеській області, код отримувача 37607526, банк отримувача ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, рахунок отримувача 31212206784005, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір у розмірі 2190,80грн. (дві тисячі сто дев'яносто грн. 80 коп.).

25 січня 2014 року.