Рішення

від 06.05.2009 по справі 3/63/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/63/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.09                                                                                        Справа №  3/63/09

Суддя   Соловйов  В.М.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Будмакс”, м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма “Циклон”,         м. Запоріжжя

про стягнення 4 072, 70 грн.

                                                                                        Суддя Соловйов В.М.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Прядка Г.В., представник, довіреність № б/н від 25.01.2008р.

ТОВ “Будмакс” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ПП ВКФ “Циклон” про стягнення заборгованості у розмірі                        4 072,70 грн. у зв'язку із поставкою товару.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві та обґрунтовані, ст. 15, 16, 625 ЦК України, ст. 216, 224, 225, 232, 234 ГК України, ст. 1, 2, 12, 15, 54, 57, 66, 67,  ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 11.03.2009р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/63/09, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 14.04.2009р. об 11 годині 30 хвилин.

Ухвалою від 14.04.2009р. у зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 23.04.2009р. о 12 год. 00 хв.

В судовому засіданні 23.04.2009р. оголошена перерва до 05.05.2009р. о 16 год. 30 хв.

В судовому засіданні 05.05.2009р. оголошено перерву до 06.05.2009р. о 14 год. 00 хв.

За згодою відповідача в судовому засіданні 06.05.2009р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи, з 05.05.2009р. за ініціативою суду здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні 14.04.2009р. представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі  4 072,70 грн.

В судовому засіданні 05.05.2009р. позивачем надано “Уточнення до позовної заяви про збільшення розміру позовних вимог” від 05.05.2009р. №418, згідно яких позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за неоплачений в строк товар у розмірі 4 191,78 грн.: основний борг 2 890, 26 грн., 1 153, 22 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 148, 30 грн. –три відсотка річних від простроченої суми.

Уточнені позовні вимоги прийняті судом до розгляду, оскільки такі дії позивача не суперечать закону (ст. 22 ГПК України) і не порушують нічиї права і охоронювані законом інтереси.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на обставини викладені в письмовому відзиві від 30.04.2009р. Зокрема, вказує наступне.

В преамбулі договору № 044 від 01.03.2007р., підписаного ТОВ “Будмакс” та ПП “ВКФ “Циклон” передбачено, що від імені позивача підписати договір уповноважено директора Запорізької філії ТОВ “Будмакс” Проханова П.М., що діє на підстав Положення про філію (це не є законні підстави діяти від імені позивача) та довіреності               № 8 від 03.01.2007р. І згідно преамбулі договір було підписано Прохановим П.М.

Але згідно до вимог п. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг дієздатності, тобто правочини можуть укладати лише особи, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків, здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (п.1 ст. 92 ЦК України).

З матеріалів справи неможливо встановити на підставі якого документу діяв представник Проханов П.М., а коли діяв на підставі довіреності, як представник юридичної особи, то в договорі не передбачено ким надано йому право на укладення правочину.

У зв'язку з тим, що позивачем в момент вчинення правочину (договору № 044 від 01.03.2007р.) не було дотримано вимог ч. 1-3 ст. 203 ЦК України, даний договір можна вважати недійсним.

Також відповідач звертає увагу на те, що позивачем також невиконані умови передбачені п. 2 ч. 2 ст. 207 ЦК України –договір, який є предметом спору, не скріплений печаткою юридичної особи –сторони за договором.

З урахуванням викладеного відповідач просить в позові відмовити.  

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ “Будмакс” (постачальник) та ПП ВКФ “Циклон” (покупець) було укладено договір поставки № 044 від 01.03.2007р., за яким постачальник бере на себе зобов'язання передати на умовах даного договору будівельні та оздоблювальні матеріали та (або) інструменти та комплектуючі у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар у власність та оплатити його на умовах даного договору. (п. 1.1 Договору).

Постачальником поставлено покупцеві товар на загальну суму 7 929,62 грн., що підтверджується видатковими накладними № ЗП-06/01/0055, № ЗП-06/01/0056                від 01.06.2007р., № ЗП-06/02/0006, № ЗП-06/02/0007 від 02.06.2007р., № ЗП-06/04/0048,  № ЗП-06/04/0049,№ ЗП-06/04/0050 від 04.06.2007р., № ЗП-06/06/0052, № ЗП-06/06/0053, № ЗП-06/06/0054 від 06.06.2007р., № ЗП-06/08/0012, № ЗП-06/08/0013, № ЗП-06/08/0014 від 08.06.2007р., № ЗП-06/09/0004 від 09.06.2007р.,  № ЗП-06/11/0034,  № ЗП-06/11/0035 від 11.06.2007р., № ЗП-06/12/0047, № ЗП-06/12/0046, № ЗП-06/12/0045 від 12.06.2007р.,  № ЗП-06/26/0049, № ЗП-06/26/0051, № ЗП-06/26/0053, № ЗП-06/26/0054 від 26.06.2007р., № ЗП-07/04/0046 від 04.07.2007р., № ЗП-07/05/0016, № ЗП-07/05/0018  від 05.07.2007р.,  № ЗП-07/12/0057, № ЗП-07/12/0058, № ЗП-07/12/0059  від 12.07.2007р., № ЗП-07/14/0006,  № ЗП-07/14/0005 від 14.07.2007р. ( п. 2.1., п. 2.2. Договору)             

Відповідач здійснив часткову оплату за отриманий товар на суму 5 039,36 грн.

Таким чином, станом на 11.02.2009р. у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 2 890,26 грн.

Господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір поставки № 044 від 01.03.2007р.

Відповідно до 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку відповідач зобов'язався оплатити поставлений товар протягом семи календарних днів з моменту отримання відповідної партії товару від постачальника (п. 4.2. Договору).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 222 ГК України, у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №166 від 08.02.2008р., з вимогою сплатити вартість поставленого товару. Відповідач відповіді на претензію не надав.

Підстави для припинення зобов'язання за договором поставки № 044 від 01.03.2007р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов'язання і сплати суми боргу.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного та неповного виконання ПП ВКФ “Циклон” грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 2 890, 26 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1 153,22 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 3 % річних від простроченої суми –148,30 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення  1 153, 22 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 148,30 грн. - 3 % річних від простроченої суми є обґрунтованими, підтверджуються розрахунком позивача і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Заперечення представника відповідача з посиланням на те, що позивачем в момент вчинення правочину (договору № 044 від 01.03.2007р.) не було дотримано вимог ч. 1-3 ст. 203 ЦК України, спростовуються матеріалами справи.

Згідно ч.1-3 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

В даному випадку договір поставки №044 від 01.03.2007р. укладений з боку постачальника директором Запорізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Будмакс” Прохановим П.М., який діяв на підставі довіреності №8 від 03.01.2007р., виданої тимчасово виконуючим обов'язки директора ТОВ “Будмакс” Вінтер Д.Д.  

Не заслуговує на увагу і посилання відповідача на порушення ч.2 ст.207 ЦК України.

Так, відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими  на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного   законодавства, та скріплюється печаткою.

Договір поставки №044 від 01.03.2007р., оригінал якого наданий відповідачем і оглянутий судом в судовому засіданні 06.05.2009р., укладений з боку постачальника директором Запорізької філії Прохановим П.М. на підставі довіреності юридичної особи –ТОВ “Будмакс”, тому і містить печатку саме філії, що узгоджується з приписами ч.2 ст.207 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.239 ЦК України, правочин, вчинений представником,   створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Директор Запорізької філії ТОВ “Будмакс” Проханов П.М. під час підписання договору поставки №044 від 01.03.2007р. діяв від імені ТОВ “Будмакс”. Тобто, вказаний правочин створив цивільні права та обов'язки саме для особи, яку він представляв –ТОВ “Будмакс”.    

Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма «Циклон»(69006, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 232, оф. 80, р/р 26007302220923 в філії «Лівобережне відділення ПІБ», МФО 313786, код ЄДРПОУ 23853426) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Будмакс” (02091, м. Київ, шосе Харківське, 144-В,                   р/р 26009039072 в ЗОД “Райфайзен Банк Аваль”, МФО 313827, код ЄДРПОУ 32376008) 2 890 (дві тисячі вісімсот дев'яносто) грн. 26 коп. основного боргу, 1 153 (одну тисячу сто п'ятдесят три) грн. 22 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 148 (сто сорок вісім) грн. 30 коп. –три відсотка річних від простроченої суми, 102 (сто дві) грн. 00 коп.  витрат на держмито і 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя:                                                                     В.М. Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Рішення оформлене і підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України –12.05.2009р.