Рішення

від 15.05.2009 по справі 5/534

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/534

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" травня 2009 р.Справа № 5/534

Господарський суд Хмельницької області у складі головуючого судді Грамчука І.В. при секретарі судового засідання Атаманчук І.А. розглянув матеріали

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю "Калина-Тернопіль”, м.Тернопіль

до  товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест", с. Нова Синявка, Старосинявського

району

про стягнення 226298,02 грн. заборгованості

Представники сторін:

від позивача - Валігура О.О. –представник за довіреністю

від відповідача -  не з'явився.

Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест", с. Нова Синявка, Старосинявського району 226298,02 грн. заборгованості за договором на поставку нафтопродуктів від 01.11.2007р. за № 124.

Повноважний представник позивача у судовому засіданні надав заяву про уточнення позовних вимог (збільшення розміру позовних вимог), у зв'язку з чим просив стягнути з відповідача 254043,11грн., з яких 140926,50 грн. основного боргу, 37682,06 грн. неустойки, 47445,84 грн. штрафні санкції, 243,62 грн. ціна за не сплачений своєчасно товар, 27745,09 грн. втрат від інфляції та наполягав на їх задоволенні, посилаючись на те, що вони підтверджені поданими доказами.

Заява про уточнення позовних вимог (збільшення розміру позовних вимог) прийнята господарським судом, так як подана відповідно до ст. 22 ГПК України, не суперечить законодавству і не порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб.

Оскільки відповідач своїми процесуальними правами не скористався, зокрема, відзиву на позов не подав, позовні вимоги по суті не оспорив, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, суд вважає за можливе вирішити спір згідно ст.75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

Між сторонами був укладений договір поставки нафтопродуктів за № 124 від 01.11.2007р., згідно умов якого позивач зобов'язувався передати у власність відповідача нафтопродукти, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити їх вартість товар (п.1.1. договору).

Відповідно до п. 3.1 договору ціна на товар формується позивачем кожен день і обумовлена сторонами, на день підписання Специфікації і зазначається у Специфікації.

Пунктом 3.2 даного договору передбачено, що відповідач повинен сплатити товар 100% передоплатою відповідно виставленого позивачем Рахунку протягом терміну його дії. Рахунок  виписується  позивачем на підставі заявленої Специфікацією кількості відповідачем. Поставка товару при цьому повинна здійснюватись тільки після надходження всієї суми передоплати.

Згідно п. 3.3 договору поставки нафтопродуктів, позивач має право відвантажити товар без попередньої оплати, а відповідач зобов'язаний оплатити товар у термін, що не перевищує 2 банківських дня від дня відвантаження товару і переходу права власності на товар до відповідача.

Відповідно до п. 4.1 вищезазначеного договору сторони зобов'язувались належним чином виконувати умови договору, зокрема в частині пов'язаній із своєчасним проведенням оплат, отримання рахунків за якими проводяться оплати, оформлення документів та інше.  

У випадку порушення відповідачем умов оплати згідно п.п. 3.2, 3.3, 3.8 даного договору, позивач має право відмовитись від виконання свого зобов'язання за даним договором та Специфіукації до нього, та несе за це відповідальність (п. 4.2 договору).

Договором передбачено, що у випадку ненадходження від відповідача повної оплати за відвантажений товар протягом терміну зазначеному у п. 3.3 даного договору позивач має право нарахувати, а відповідач зобов'язується сплатити позивачу неустойку у вигляді пені в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання. Штрафні санкції нараховується за весь час прострочення оплати і на суму, що належить до оплати.

Крім того, при порушенні відповідачем пункту 3.3 цього договору, позивач має право застосувати до відповідача оперативно-господарські санкції передбачені частиною першою статті 236 Господарського кодексу України, а також в порядку частини другої цієї статті позивач має право нарахувати до ціни, зазначеної в накладної (без податку на додану вартість), додаткову ціну в розмірі 10 гривень за 1 тону несплаченого своєчасно нафтопродукту. В цьому випадку, відповідач зобов'язаний сплатити додаткову вартість протягом 4-х днів з моменту відправлення відповідної вимоги позивачем (п. 4.3).

Згідно п. 4.10 договору у випадку порушення відповідачем умов п. 3.2, п. 3.8 даного договору в частині порядку оплати та проведення  розрахунку позивач має право  нарахувати,  а  відповідач зобов'язується сплатити позивачу штраф у розмірі 5 % від вартості товару за відповідною Специфікацією. Штраф сплачується протягом 7 днів з моменту отримання вимоги відповідачем.

Окрім того, пунктом 4.11 договору передбачено, що сторони прийшли до згоди, що при не своєчасній оплаті товару (порушення п. 3.3) не зарахована грошова сума є сума якою  користується  відповідач та  належить позивачу і  за час користування позивач має право нарахувати, а відповідач в такому випадку зобов'язується сплатити відсотки за час користування коштами позивача в розмірі 27 %  річних.

Позивач свої зобов'язання виконав належним чином, а саме поставив дизельне пальне на суму 140926,50 грн.  згідно Специфікації до договору поставки, рахунку - фактури №619 ХМ від 13.11.2007р. видаткової накладної №РН-0000562 від 13.11.2007 року. та довіреності серії ЯЛШ №930042 від 13.11.2007р., товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 11.11.2007р.

Відповідач свої зобов'язання в частині оплати за наданий позивачем товар належним чином не виконав.

15.12.2008р. позивачем надсилалась відповідачу вимога №1, у якій просив сплатити суму боргу у розмірі  140926,50 грн. та штрафні санкції у розмірі 47445,84 грн. на протязі 7-ми днів з моменту пред'явлення вимоги. Однак, відповідачем дана вимога проігнорована, заявлена до сплати сума заборгованості не сплачена.

Тому заборгованість відповідача перед позивачем станом на березень 2009р. становила 140926,50 грн. основного боргу (за період з 16.11.2007р. по 31.12.2007р.), що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період з 03.11.2007р. по 10.03.2009р. та штрафні санкції у розмірі 47445,84 грн. (за період з 16.11.2007р. по 10.03.2009р.)

Відповідно за порушення умов договору позивачем нараховано відповідачу 37682,06 грн. неустойки відповідно до закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", додаткову ціну за несплачений своєчасно товар  відповідно до ч.2 п. 4.3 договору поставки в сумі 243,62грн.

Заборгованість відповідачем не погашена, доказів на підтвердження протилежного суду не надано.  

У зв'язку з вищевикладеним позивачем заявлено позов до суду про стягнення з відповідача 226298,02грн. заборгованості за договором на поставку нафтопродуктів від 01.11.2007р. за № 124.

Однак, позивачем надано уточнення позовних вимог, у зв'язку з чим позивач збільшив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача 254043,11грн., з яких 140926,50 грн. основного боргу, 37682,06 грн. неустойки, 47445,84 грн. штрафні санкції, 243,62 грн. ціна за не сплачений своєчасно товар, 27745,09 грн. втрат від інфляції. Заявлене уточнення судом прийнято та задоволено.

Заслухавши пояснення представників сторін, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази,  оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги наступне:

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.п. 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 та 3 ст. 692 ЦКУ покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 217 Господарського кодексу України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України  штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6  ст. 231 ГКУ).

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з матеріалів справи позивач належним чином виконав свої зобов'язання по договору поставки нафтопродуктів за № 124 від 01.11.2007р. Відповідач оплати за поставлений товар у повному розмірі не здійснив, на підтвердження протилежного доказів суду не надав, заперечення щодо заявленої до стягнення суми позову (з урахуванням уточнення позовних вимог) не заявив.  

За таких обставин, суд прийшов до висновку що позов (з врахування уточнення позовних вимог) в частині заявлення до стягнення 140926,50 грн. основного боргу, 37682,06 грн. неустойки, 47445,84 грн. штрафних санкцій, 243,62 грн. ціни за не сплачений своєчасно товар та 27745,09 грн. втрат від інфляції   обґрунтований, підтверджений належними у справі доказами та підлягає задоволенню.

Судові витрати  по  справі покладаються на  відповідача  згідно ст. 49 ГПК України у зв'язку  із   задоволенням позову та з врахуванням мінімального розміру держмита згідно Декрету Кабінету Міністрів України  “ Про державне мито”.          

Керуючись ст. ст. 1, 45, 47, 13, 15,22, 33, 44, 49, 82-85, 115, 116  Господарського процесуального кодексу України,  СУД

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Калина-Тернопіль”, м.Тернопіль  до  товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест", с. Нова Синявка, Старосинявського району про стягнення заборгованості у розмірі 254043,11 грн.  задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест", с. Нова Синявка, Старосинявського району (код 32791002) на користь  товариства з обмеженою відповідальністю "Калина-Тернопіль”, м. Тернопіль (вул. Живова, 45, код 33091084) 140926,50 грн. (сто сорок тисяч дев'ятсот двадцять шість гривень 50 коп.) основного боргу; 37682,06 грн. (тридцять сім тисяч шістсот вісімдесят дві гривні 06 коп.) неустойки; 47445,84 грн. (сорок сім тисяч чотириста сорок п'ять гривень 84 коп.) штрафних санкцій; 243,62 грн. (двісті сорок три гривні 62 коп.) ціни за не сплачений своєчасно товар; 27745,09 грн. (двадцять сім тисяч сімсот сорок п'ять гривень 09 коп.) втрат від інфляції; 2540,43 грн. (дві тисячі п'ятсот сорок гривень 43 коп.) державного мита, 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.  

                    Суддя                                                                                І.В. Грамчук