Постанова

від 19.05.2009 по справі 05/230-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

05/230-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2009 року                                                                     Справа № 05/230-08

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді        Шутенко І.А. – доповідач,

                         судді        Гончар Т.В.,

  судді        Кравець Т.В.,

при секретарі - Міракові Г.А.

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом -   Холодової І.А. (дов. б/н від 18.05.2009р.),

відповідача за первісним позовом – Моїсеєнко К.О. (дов. б/н від 15.10.2008р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 609 Х/2-4) ТОВ НВП «Амкріс-Пласт»на рішення господарського суду Харківської області від 20.02.2009 р. по справі №05/230-08

за позовом ТОВ «Спільне підприємство «Технопром», м. Саки,

до ТОВ НВП «Амкріс-Пласт», м. Харків,

про стягнення 92 497,77 грн.,

та за зустрічним позовом ТОВ НВП «Амкріс-Пласт», м. Харків,

до ТОВ «Спільне підприємство «Технопром», м. Саки,

про стягнення 167 874,15 грн., -

встановила:

ТОВ «СП «Технопром»звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій, після уточнення позовних вимог, просило стягнути з ТОВ НВП «Амкріс-Пласт»на свою користь суму боргу в розмірі 92 497,77 грн., в тому числі: заборгованість в сумі 53 204,19грн., інфляційні за період з 25.11.2005р. по 19.11.2008р. в сумі 30 049,21 грн., 3% річних за період з 14.11.2005р. по 19.11.2008р. в сумі 4 766,97 грн. та пеню за період з 25.12.2007р. по 25.06.2008р. в сумі 4 477,40 грн., що виникла в зв'язку з неналежним виконанням ТОВ НВП «Амкріс-Пласт»своїх зобов'язань за  договором поставки продукції з давальницької сировини №29/09-2005 від 30.09.2005р.

22.12.2008р. ТОВ НВП «Амкріс-Пласт»подало зустрічний позов в якому просило стягнути з ТОВ «СП «Технопром»на свою користь вартість давальницької сировини в сумі  167 874,15грн., яка не була використана ТОВ «СП «Технопром» та не була повернута в зв'язку з закінченням строку дії договору поставки продукції з давальницької сировини №29/09-2005 від 30.09.2005р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.02.2009 р. по справі №05/230-08 (головуючий суддя Ольшанченко В.І., судді Шарко Л.В., Тихий П.В.) в задоволенні первісного позову відмовлено частково. Стягнуто з ТОВ  НВП “Амкріс-Пласт“ на користь ТОВ “Спільне підприємство “Технопром“ заборгованість за договором на поставку продукції з давальницької сировини № 29/09-2005 від 30.09.2005 р. в сумі 53 204,19 грн., інфляційні за період з 25.11.2005 р. по 19.11.2008р. в  сумі 30 049,21 грн., 3 % річних за загальний період з 14.11.2005 р. по 19.11.2008 р. в сумі 4 766,97 грн., державного мита в сумі 880,20 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 112,28 грн. В зустрічному позові відмовлено повністю. Повернуто ТОВ “Спільне підприємство “Технопром“ з Державного бюджету України зайво сплачене платіжним дорученням № 214 від 16.12.2008 р. державне мито в сумі 0,17 грн. Повернуто ТОВ НВП “Амкріс-Пласт“ з Державного бюджету України зайво сплачене платіжним дорученням № 35 від 19.12.2008 р. державне мито в сумі 0,26 грн.  

Відповідач за первісним позовом, ТОВ НВП “Амкріс-Пласт”, не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 20.02.2009 р., подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу за первісним позовом відмовити, задовольнити зустрічний позов та стягнути з позивача за первісним позовом за договором поставки продукції з давальницької сировини № 29/09-2005 від 30.09.2005 р.: вартість давальницької сировини –смоли терфінальної у сумі 154007,25 грн. та 7415,88 грн. пені, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства та на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Апелянт зазначає, що задовольняючи первісні позовні вимоги, суд першої інстанції не прийняв до уваги, що надані позивачем за первісним позовом видаткові накладні № РН-0000043 від 03.11.2005 р., №РН-0000044 від 14.11.2005р., №РН-0000053 від 14.12.2005р., № РН-0000055 від 15.12.2005 р. підписані невідомими особами, а доручення на отримання вказаної в цих накладних продукції - не видавались, що підтверджується журналом реєстрації довіреностей.

Апелянт вказує, що довіреність ЯКЖ №294070 від 07.11.2005 р. на отримання продукції за видатковою накладною №РН-0000043 від 03.11.2005 р. не є належним доказом, оскільки виписана 07.11.2005 р., тобто пізніше, ніж отримана 03.11.2005 р. продукція. Крім того, апелянт вказує, що акт № 13д від 14.12.05 р. та акт № 14д від 15.12.2005 р. з боку ТОВ НВП «Амкріс-Пласт»взагалі не підписані, а в акті № 9/д від 03.11.05р., акті №11/д від 30.11.05 р., акті № 12/д від 05.12.05 р. біля ПІБ виконавчого директора В.В. Трофименко, стоїть факсимільний підпис директора Сенчишина В.Г

Апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно стягнув заборгованість, інфляційні та 3 % річних по договору № 29/09-2005 від 30.09.2005р. за видатковою накладною № РН-0000002 від 10.01.2006 р., оскільки термін договору № 29/09-2005 від 30.09.2005 р. сплив 21.12.2005р. та не пролонгувався, а тому посилання позивача за первісним позовом на поставку продукції в січні 2006 року по спірному договору є безпідставним.

Також, апелянт зазначає, що згідно п. 4.4 договору № 29/09-2005 від 30.09.2005 р., оплата здійснюється замовником на протязі 10-ти днів з моменту отримання продукції на підставі виставленого постачальником рахунка. Тобто, на думку апелянта, для оплати отриманої за договором продукції, постачальник повинен надати платнику рахунок, однак, ні рахунок-оплату №СФ-0000042 від 21.12.2007 р., ні інших рахунків позивач за первісним позовом не направляв, тому строки оплати за поставлену продукцію відповідачем за первісним позовом не були порушені. Апелянт вважає, що оскільки строки оплати порушені не були, судом першої інстанції безпідставно задоволені позовні вимоги позивача про стягнення 30049,21 грн. інфляційних витрат та 4766,97 грн. З % річних

На думку апелянта, судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено у задоволенні зустрічного позову ТОВ НВП «Амкріс-Пласт»м.Харків до ТОВ «СП «Технопром», оскільки згідно п. 1.2. договору № 29/09-2005 від 30.09.2005 р. постачаєма давальницька сировина підлягає 100 % переробці у готову продукцію. Термін договору № 29/09-2005 від 30.09.2005 р. сплив 31.12.2005 р. та не пролонгувався, однак відповідач за зустрічним позовом передану давальницьку сировину за час дії договору повністю не переробив та готову продукцію з переданої йому давальницької сировини у повному обсязі позивачу за зустрічним позовом не надав.

Кількість не переробленої давальницької сировини, що була передана відповідачу за зустрічним позовом та не перероблена ним у готову продукцію, складає 1207,9 кг. Передача давальницької сировини  була здійснена у 2005 році. Згідно Паспорту на передану ТОВ «СП «Технопром»смолу терфінальну, дата її виготовлення - 02.04.04р., а строк зберігання - 3 роки. Тому, апелянт не погоджується на повернення йому іспорченої 1207.9 кг. смоли терфінальної.

Згідно ч. 2 ст. 1213 ЦК України, у разі неможливості повернути в натурі безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Апелянт зазначає, що вартість неповернутої та не переробленої відповідачем за зустрічним позовом давальницької сировині - смоли терфінальної у кількості 1207,9 кг. по ціні 127,50 за 1 кг., станом на 01.12.2008 р, складає 154007,25 грн.

Згідно п. 6.1. договору № 29/09-2005 від 30.09.2005р., за прострочення строків поставки Продукції сплачується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Апелянт вважає, що у зв'язку з не постачанням продукції з отриманої 1207,9 кг. смоли, ТОВ «СП «Технопром»порушило договірні умови, що як наслідок передбачає нарахування пені, яка за не поставлену продукцію на суму 66723,00грн., за період з  25.12.07 р. по 22.06.08 р. складає 7 415,88 грн.

Позивач за первісним позовом, ТОВ «СП «Технопром», надав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначив, що рішення господарського суду Харківської області від 20.02.2009 р. по справі № 05/230-08 вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 06.05.2009р. оголошувалась перерва до 18.05.2009р. до 16:30 год. для виготовлення повного тексту постанови.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.101ГПК України, заслухавши доводи представників сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Під час апеляційного провадження та судом першої інстанції встановлено, що  30.09.2005 р. між ТОВ «СП»Технопром»(постачальник) та ТОВ НВП «Амкріс-Пласт»(замовник) був укладений договір № 29/09-2005 на поставку продукції з давальницької сировини, згідно п. 1.1 умов якого,  постачальник у відповідності з інноваційним проектом № 32-ІНВ-1. - „Разработка технологии, освоение отечественного производства и выпуск опытно-промышленных партий особо чистого сырья для щелочно-галоидных монокристаллов и оптических пластмасс (создание производства сырья для монокристаллов)", зареєстрованого Міністерством освіти та науки України 23.04.2001 р., зобов'язується виготовити и продати, а замовник прийняти і оплатити дослідні партії сцинтиляційного паратерфенілу (надалі - продукція) з давальницької сировини - смоли терфенільної із змістом паратерфенілу не менше 19%.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 договору № 29/09-2005  від 30.09.2005р., давальницька сировина підлягає 100% переробці в готову продукцію - паратерфеніл сцинтиляційний. Видаткова норма смоли терфенальної становить 7,5 кг на 1 кг паратерфенілу сцинтиляційного, яка буде уточнюватися після виготовлення партії готової продукції в кількості 100 кг. Плануєма кількість давальницької сировини - смоли терфенільної (із змістом паратерфенілу не менше 19%) - 6000,0 кг, а плануєма кількість продукції з 6000 кг смоли терфенільної - 800,0 кг.

Згідно п. 3.1 договору № 29/09-2005  від 30.09.2005р., постачальник здійснює поставку продукції окремими партіями. Строк виготовлення і поставки першої партії продукції в кількості не менше 40кг. з давальницької сировини становить не більше 40 діб від дня доставки давальницької сировини від замовника.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору № 29/09-2005  від 30.09.2005р. ціна продукції з давальницької сировини становить 414,30 грн. за 1 кг., а загальна суму договору - 331440,00 грн.

Згідно п. 4.4 спірного договору оплата здійснюється замовником протягом 10 днів з моменту отримання продукції на підставі виставленого постачальником рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ НВП «Амкріс-Пласт»поставив давальницьку сировину ТОВ «СП «Технопром»в загальній кількості 3684,30 кг., що підтверджується копіями видаткових накладних № 36 від 06.10.05 р. в кількості 1949,9кг. на суму 0,00 грн. та № 43 від 16.11.05 р. в кількості 1734,4 кг. на суму 0,00грн.

ТОВ «СП «Технопром»частково переробило давальницьку сировину і передало ТОВ НВП «Амкріс-Пласт»готову продукцію в загальній кількості 248,64кг. на загальну суму 103011,59 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних: №РН-0000043 від 03.11.05 р., № РН-0000044 від 14.11.05 р., № РН-0000047 від 30.11.05 р., № РН-0000051 від 05.12.05 р., № РН-00053 від 14.12.05 р.,                 №РН-0000055від 15.12.05 р., № РН-0000002 від 10.01.06 р., копіями довіреностей відповідача за первісним позовом на отримання товару: серії ЯКЖ № 294070 від 07.11.05 р., серії ЯКЖ № 294074 від 30.11.05 р., серії ЯКЖ № 294079 від 15.12.05р., серії ЯКЖ № 294087 від 10.01.06 р., а також актами виконаних робіт по договору №29/09-2005 від 30.09.05 р. по відпуску дослідних партій сцинтилляційного паратерфенілу з давальницької сировини: № 9/д від 03.11.05 р., № 10/д від 14.11.05р., № 11/д від 30.11.05 р., № 12/д від 05.12.05 р., № 13/д від 14.12.05 р., №14/д від 15.12.05 р., № 2/д від 10.01.06 р.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на те, що надані позивачем за первісним позовом видаткові накладні № РН-0000043 від 03.11.2005 р., №РН-0000044 від 14.11.2005р., №РН-0000053 від 14.12.2005р., № РН-0000055 від 15.12.2005 р. підписані невідомими особами, а доручення на отримання вказаної в цих накладних продукції - не видавались, оскільки таке твердження спростовується матеріалами справи. Так, згідно наявної в матеріалах справи копії довіреності ЯКЖ №294070 та журналу реєстрації довіреностей ТОВ «НВП «Амкріс-Пласт»(т. 1, а.с. 28, 46), довіреність на отримання продукції по договору №29/09-2005р. від 30.09.2005р. була видана гол. спеціалісту Лагутину В.М. 07.11.2005р. строком дії до 16.11.2005р., підпис якого міститься на видатковій накладній №РН-0000043 від 03.11.2005р. та на видатковій накладній №РН-0000044 від 14.11.2005р. З видаткових накладних №РН-0000053 від 14.12.2005р. та №РН0000055 від 15.12.2005р. вбачається, що особою, яка отримала продукцію є Лагутин В.М. за довіреністю ЯКХ №294079 від 15.12.2005р., підпис якого міститься на вказаних видаткових накладних. (т. 1 а.с. 74-75)

         Колегія суддів зазначає, що ані діючим законодавством, ані договором не встановлено обов'язковості виписування довіреностей на отримання продукції саме в день поставки продукції, так само як не заборонено виписувати довіреності на отримання товару за декількома видатковими накладними. Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на те, що прийнята судом першої інстанції довіреність ЯКЖ №294070 від 07.11.2005 р. на отримання продукції за видатковою накладною №РН-0000043 від 03.11.2005 р. не є належним доказом по справі.

Стосовно тверджень апелянта, що акти № 13д від 14.12.2005 р. та № 14д від 15.12.2005 р. з боку ТОВ НВП «Амкріс-Пласт»не підписані, а в актах №9/д від 03.11.05р., №11/д від 30.11.05 р., № 12/д від 05.12.05 р. біля ПІБ виконавчого директора В.В.Трофименко, стоїть факсимільний підпис директора         Сенчишина В.Г. колегія суддів зазначає, що хоча в актах № 13д від 14.12.05 р. та № 14д від 15.12.2005 р. відсутній підпис посадової особи ТОВ НВП «Амкріс-Пласт», а в актах №9/д від 03.11.05р., №11/д від 30.11.05 р., № 12/д від 05.12.05 р. біля ПІБ виконавчого директора В.В.Трофименко, стоїть факсимільний підпис директора Сенчишина В.Г., проте дані акти скріплені печаткою ТОВ НВП «Амкріс-Пласт», роботи по випуску сцинтиляційного патерфінілу були виконані, продукція була виготовлена та поставлена за відповідними видатковими накладними, що не заперечується ТОВ НВП «Амкріс-Пласт». З огляду на це, а також враховуючи, що позивач за первісним позовом не заперечував проти використання факсимільного відтворення підпису відповідача за первісним позовом при укладанні актів виконаних робіт, то у колегії суддів відсутні підстави вважати неналежними доказами по справі акти виконаних робіт за договором №29/09-2005 від 30.09.2005р. №9/д від 03.11.2005р., №11/д від 30.11.2005р., № 12/д від 05.12.2005 р., №13/д від 14.12.2005р. та № 14д від 15.12.2005 р.

Відповідно до ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Виходячи зі  змісту договору№29/09-2005 від 30.09.2005р., за своєю правовою природою спірний договір є договором підряду.

Згідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 839 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Договором №29/09-2005 від 30.09.2005р. встановлено, що позивач за первісним позовом здійснює переробку давальницької сировини відповідача за первісним позовом, тобто виконує певні роботи з матеріалу замовника.

Згідно ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботи виконані належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Пунктом 3.1 договору №29/09-2005 від 30.09.2005р. передбачена поставка готової продукції окремими партіями, а пунктом 4.4 встановлено, що оплата здійснюється замовником протягом 10 днів з моменту отримання продукції на підставі виставленого постачальником рахунку.

Як вбачається із змісту спірного договору, сторони, зазначаючи про те, що надання відповідачу за первісним позовом рахунків платежу є обов'язком позивача за первісним позовом, в той же час не домовлялись про те, що ці рахунки позивач за первісним позовом має обов'язково надсилати відповідачу за первісним позовом, і не встановлювали, що такі рахунки є єдиною підставою для здійснення оплати за поставлену продукцію. Оскільки, за умовами договору позивач за первісним позовом зобов'язувався лише надавати відповідачу за первісним позовом рахунки, а відповідач за первісним позовом зобов'язувався своєчасно і у повному обсязі оплачувати рахунки за договором, то отримання відповідачем рахунків для внесення плати за отриману продукцію могло мати місце у будь-який спосіб, у тому числі і шляхом його особистого звернення за отриманням цих платіжних документів до позивача за первісним позовом. Тим більше, що з умов договору випливає, що для перерахування плати за отриману продукцію сторонами був узгоджений такий порядок, згідно якого, відповідач здійснює оплату отриманої від позивача продукції протягом 10 днів з моменту її отримання.

Отже, відповідач за первісним позовом повинен був оплачувати окремі партії готової продукції протягом 10 днів з моменту їх отримання. Факт отримання відповідачем за первісним позовом окремих партій готової продукції підтверджується вищевказаними видатковими накладними та актами виконаних робіт.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач за первісним позовом частково оплатив готову продукцію в загальній сумі 49807,40 грн., що підтверджується копіями банківських виписок з особового рахунку позивача за первісним позовом за 31.01.2006р., 21.04.2006 р., 26.10.2006 р., 25.12.2007 р.

Відповідач за первісним позовом не надав доказів оплати заборгованості за поставлену йому продукцію у повному обсязі та у строк, встановлений спірним договором.

Таким чином заборгованість відповідача за первісним позовом по оплаті поставленої йому готової продукції становить 532004,19 грн.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача за первісним позовом на те, що термін спірного договору закінчився 21.12.2005 р. і не пролонгувався, тому посилання позивача за первісним позовом на поставку продукції в січні 2006 року по спірному договору є безпідставними, оскільки діючим законодавством України не передбачено такої підстави для припинення зобов'язання, як закінчення строку дії договору. До того ж, відповідач за первісним позовом прийняв готову продукцію, поставлену позивачем за первісним позовом в січні 2006 р. за актом виконаних робіт саме за спірним договором, чим визнав цю поставку саме по спірному договору.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції законно та обґрунтовано задовольнив первісні позовні вимоги в частині стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості по оплаті готової продукції за договором на поставку продукції з давальницької сировини №29/09-2005 від 30.09.2005 р. в сумі 53204,19 грн.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Позивач за первісним позовом на підставі п. 6.1 договору №29/09-2005 від 30.09.2005 р.  нарахував відповідачу за первісним позовом пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки оплати готової продукції за період з 25.12.2007 р. по 25.06.2008 р. в сумі 4477,40 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки становить один рік.

Отже, строк позовної давності по стягненню пені за спірним договором почав свій перебіг на одинадцятий день після отримання відповідачем за первісним позовом кожної партії готової продукції і відповідно припинився через рік. Остання поставка позивачем за первісним позовом відповідачу за первісним позовом готової продукції була здійснена 10.01.2006 р. Відповідно строк позовної давності по стягненню пені закінчився по ній через рік та десять днів, передбачені п. 4.4 спірного договору на оплату, тобто 21.01.2007 р.

Таким чином строк позовної давності по стягненню пені за прострочку оплати готової продукції за спірним договором сплинув 21.01.2007 р.

Позивач за первісним позовом не надав суду доказів наявності об'єктивних обставин, що зумовили пропуск ним строку позовної давності та заяви про поновлення строку позовної давності по стягненню пені.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач за первісним позовом наполягав на застосування строку позовної давності до вимог в частині стягнення пені в сумі 4477,40 грн.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстації законно та обґрунтовано відмовив в задоволенні первісних позовних вимог в частині стягнення з відповідача за первісним позовом пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки оплати готової продукції за період з 25.12.2007 р. по 25.06.2008 р. в сумі 4477,40 грн. у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач за первісним позовом нарахував відповідачу за первісним позовом інфляційні за період з 25.11.2005 р. по 19.11.2008 р. в сумі 30049,21 грн. та 3% річних за загальний період з 14.11.2005 р. по 19.11.2008 р. в сумі 4766,97грн.

Заперечень щодо періоду та сум нарахованих інфляційних та 3% річних відповідач не мав.

Посилання відповідача за первісним позовом на те, що рахунки-фактури позивачем за первісним позовом не виставлялися відповідно до п.4.4 спірного договору, в зв'язку з чим нарахування пені, інфляційних та 3% річних є необгрунтованим внаслідок не доведення прострочення оплати відповідачем за первісним позовом, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки положення частини 1 ст. 854 ЦК України є імперативними і не ставлять оплату у залежність від наявності рахунків. Як вже зазначалось, пункт 4.4 договору №29/09-2005 від 30.09.2005 р.  визначає строк оплати відповідачем за первісним позовом готової продукції, а сума оплати вказана в видаткових накладних. Отже, відсутність рахунків не є об'єктивною причиною, яка би заважала відповідачу за первісним позовом виконати свої зобов'язання належними чином та у встановлений строк.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що первісні позовні вимоги в частині стягнення з відповідача за первісним позовом інфляційних за період з 25.11.2005 р. по 19.11.2008 р. в сумі 30049,21 грн. та 3% річних за загальний період з 14.11.2005р. по 19.11.2008 р. в сумі 4766,97 грн. є обґрунтованими, доведеними та правомірно були задоволені судом першої інстанції.

Стосовно зустрічних позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно матеріалів справи, залишок непереробленої давальницької сировини знаходиться на складі позивача за первісним позовом і становить 1207,9 кг.

Згідно ст. 856 ЦК України, якщо замовник не сплатив встановленої ціни роботи або іншої суми, належної підрядникові у зв'язку з виконанням договору підряду, підрядник має право притримати результат роботи, а також устаткування, залишок невикористаного матеріалу та інше майно замовника, що є у підрядника.

Отже, колегія суддів вважає, що відповідач за зустрічним позовом правомірно скористався своїм правом, передбаченим ст. 856 ЦК України, на притримання невикористаної давальницької сировини у зв'язку з несплатою позивачем за зустрічним позовом отриманої готової продукції.

Колегія суддів зазначає, що договором №29/09-2005 від 30.09.2005 р. передбачений строк виготовлення і поставки тільки першої партії продукції в кількості не менше 40 кг., а на решту не встановлений.

До того ж, спірний договір передбачає 100% переробку давальницької сировини, вартість якої, згідно видаткових накладних позивача за зустрічним позовом № 36 від 06.10.05 р. та № 43 від 16.11.05 р. становить 00,00 грн., і не передбачає повернення замовнику будь-яких її залишків або сплати її вартості.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта, позивача за зустрічним позовом, на закінчення строку дії договору №29/09-2005 від 30.09.2005 р., як на підставу виникнення у відповідача за зустрічним позовом зобов'язання повернути залишок непереробленої давальницької сировини, оскільки закінчення строку дії спірного договору не є підставою для припинення зобов'язань сторін за спірним договором.

Згідност. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Спірний договір не містить в собі положень щодо припинення зобов'язань у зв'язку з закінченням строку дії самого спірного договору.

Цивільний кодекс України, зокрема стаття 599, передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже невиконані зобов'язання сторін залишаються діючими, незважаючи на закінчення строку дії договору.

Посилання апелянта,  позивача за зустрічним позовом, на паспорт смоли терфенільної та вказаний в ньому строк її зберігання, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки позивачем за зустрічним позовом не надано доказів того, що цей паспорт стосується поставленої відповідачу за зустрічним позовом давальницької сировини та не надано доказів передачі його відповідачу за зустрічним позовом разом з давальницькою сировиною.

До того ж, вказаний в цьому паспорті зміст паратерфенілу не відповідає визначеному пунктом 1.4 спірного договору (не менше 19%) та вказаному в паспорті № 18 від 18.02.2000 р., який був наданий відповідачем за зустрічним позовом, що також свідчить про те, що паспорт смоли терфенальної, наданий позивачем за зустрічним позовом, не має відношення до спірної давальницької сировини.

Крім того, строк зберігання смоли терфенальної в паспорті № 18 від 18.02.2000 р., наданому відповідачем за зустрічним позовом, взагалі відсутній. Якщо ж зберігання та придатність смоли терфенальної становить 3 роки, як стверджує позивач за зустрічним позовом, то враховуючи дату її вироблення (14.09.1999 р.), можливо вважати, що на дату її передачі відповідачу за зустрічним позовом (видаткові накладні № 36 від 06.10.05 р. та № 43 від 16.11.05 р.) вона вже була непридатна для переробки, оскільки закінчився строк її зберігання та придатності, але ж, як свідчать матеріали справи, вона була перероблена відповідачем за зустрічним позовом і позивач за зустрічним позовом отримав з неї готову продукцію, до якості якої претензій не мав.

За таких обстави, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим висновок першої інстанції щодо відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог.

З огляду на викладене, при винесенні рішення господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства і насамперед статей 33, 38, 43, 79 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи відповідно чинного законодавства, та дав правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що його рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст.ст. 91, 101, ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів одноголосно, -

постановила:

  Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Амкріс-Пласт»залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області  від  20.02.2009р. по справі №05/230-08  залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом місяця до касаційної інстанції.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді