Рішення

від 20.01.2014 по справі 922/4102/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2014 р.Справа № 922/4102/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук`яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Океанаполіс", вул. Валентини Чайки, буд. 16, с. Чайки, Київська обл., 08130 до Спільного підприємства "Ювін" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, вул. Греківська, буд. 102, м. Харків, 61010 про стягнення 8 156 грн. 08 коп. за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Океанаполіс" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області із позовом до Спільного підприємства "Ювін" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (відповідач) про стягнення - 8 156 грн. 08 коп., з яких: сума основного боргу - 7 047 грн.15 коп., пеня - 403 грн. 62 коп., 25 % річних від простроченої суми -705 грн. 31 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням зобов'язань за договором купівлі-продажу № 38 від 14.02.2012 року у частині повної та своєчасної оплати товару.

Ухвалою господарського суду від 27.09.2013 року було порушено провадження у справі (суддя Френдій Н.А.) та призначено до розгляду у судовому засідання на 07.10.2013 року.

На підставі Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у зв'язку із знаходженням судді Френдій Н.А. на лікарняному, справу № 922/4102/13 розпорядженням господарського суду Харківської області № 1326 від 23.10.13 року передано на повторний автоматичний розподіл та призначено до розгляду судді Денисюк Т.С.

На підставі Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у зв'язку із знаходженням судді Денисюк Т.С. на лікарняному, справу № 922/4102/13 розпорядженням господарського суду Харківської області № 1493 від 19.11.2013 року передано на повторний автоматичний розподіл та призначено до розгляду судді Ємельяновій О.О.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 19.11.2013 року на 09.12.2013 року, з 09.12.2013 на 09.01.2014 року, а з 09.01.2014 на 20.01.2014 року.

Позивач свого повноважного представника у судове засідання 20.01.2014 року не направив, через канцелярію господарського суду надав заяву вх. № 145 від 08.01.2014 року про приєднання до матеріалів справи документів, а саме: обігово - сальдової відомості по розрахункам із спільним підприємством "Ювін" станом на 03.01.2014 року; виписку банку щодо руху коштів по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Океанаполіс" зі спільним підприємством "Ювін" станом на 03.01.2014 року; просить суд проводити розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, та пояснення вих. № 15/01/14-1 від 15.01.2014 року у якому зазначає, що 20.05.2013 року відповідач оплатив 647 грн. 34 коп., а не 2 000 грн. 00 коп., у зв'язку з тим що решта суми - 1 352 грн. 66 коп. пішла на оплату попередніх поставок товару, які повністю оплачені відповідачем. Зокрема це поставки згідно видаткових накладних: № РН -0011738 від 15.03.2013 року; № РН - 0011623 від 14.03.2013 року; № РН- 0011159 від 28.02.2013 року; № РН- 0010885 від 21.02.2013 року; № РН-0010664 від 14.02.2013 року; № РН-0010128 від 29.01.2013 року; № РН-0009905 від 22.01.2013 року.(а.с. 155-162).

Представник відповідача у судове засідання 20.01.2014 року не з'явився, відзиву та документів витребуваних судом не надав, ухвали суду які були направлені за адресою відповідача, що зазначена у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичної осіб-підприємців, повернулись до господарського суду з приміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Пунктом 3.9.1. Пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення у засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 постанови № 18 Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року).

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 20.01.2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Господарський суд, розглянувши доводи позовної заяви, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

14.02.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Океанаполіс" та Спільним підприємством "Ювін" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, укладено договір купівлі- продажу №38.

Пунктом 9.1. договору встановлено, що даний договір вступає в дію з дня його підписання сторонами і діє протягом одного року. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну даного договору після закінчення його строку, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені даним договором, якщо ні одна зі сторін письмово не повідомить іншу про припинення дії договору, не менш чим за тридцять діб до запланованої дати припинення, то договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах (пункт 9.2. договору) (а.с. 12).

Відповідно до пункту 1.1. договору продавець зобов'язався передавати у власність покупцю товар в асортименті й у кількості, згідно замовленню на поставку та товаросупровідним документам, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар. Сторони встановили, що продавець зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар у асортименті й у кількості, згідно замовленню на поставку та товаросупровідним документам, та за ціною відповідно до даного договору(а.с. 9).

Пунктом 1.2. договору визначено найменування товару: морепродукти та риба живі та охолоджені.

Відповідно до пункту 1.3. договору загальна вартість договору становить сумарну відвантаженого товару за видатковими накладними (рахунками - фактурами) протягом періоду дії цього договору.

Пунктом 1.4. договору встановлено що ціна, асортимент та кількість товару відображаються у накладній, яка одночасно є і доказом факту відвантаження товару(а.с.9).

Продавець поставляє товари разом з усією відповідною документацією (сертифікати якості, ветеринарні сертифікати, сертифікати відповідності, гігієнічні сертифікати, тощо), яка вимагається відповідно за законодавством України для реалізації товару. При поставці товару, згідно замовлення, продавець складає транспортну накладну в якій зазначається кількість, ціна та загальна вартість товару, і надає її до відділу приймання товарів покупця. В момент прийому-передачі товару покупець зобов'язаний оформити транспортну накладну, та повернути екземпляр продавця його представнику. За наявності розходжень при прийомі - передачі товару, в транспортній накладній вказується фактична кількість прийнятого товару або складається акт про розбіжності (пункт и 3.2, 3.4. договору).

Пунктам 3.9. договору встановлено, що право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі йому товару.

Відповідно до пункту 3.11. після оформлення накладної, повернення товару покупцем продавцеві з будь - яких підстав не можливе.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на суму - 7 694 грн. 49 коп. що підтверджується видатковими накладними, а саме: № РН-0011738 від 15.03.2013 року., № РН-0012074 від 28.03.2013 року., № РН-0012503 від 11.04.2013 року., № РН-0012710 від 18.04.2013 року., № РН-0013307 від 08.05.2013 року(а.с. 14-18).

На підтвердження проведення вказаних господарських операцій позивач надав податкові накладні № 133007 від 08.05.2013 року на суму 438 грн. 26 коп., № 12710 від 18.04.2013 року на суму 1 491 грн. 86 коп., № 12503 від 11.04.2013 року на суму 2 592 грн. 47 коп., № 12074 від 28.03.2013 року на суму 2 032 грн. 19 коп., № 11738 від 15.03.2013 року на суму 1 139 грн. 71 коп.(а.с.111-115).

Оплату за товар Спільне підприємство "Ювін" у формі товариства з обмеженою відповідальністю здійснило частково, що підтверджується банківською випискою по рахунку від 20.05.2013 року на суму - 2 000 грн. 00 коп. з яких сума у розмірі - 647 грн. 34 коп. пішли на часткову оплату поставленого товару за видатковою накладною № РН-0011738 від 15.03.2013 року, а решта суми - 1 352 грн. 66 коп. пішла на оплату попередніх поставок товару за договором № 38, які повністю оплачені відповідачем (а.с. 19, та а.с. 155-162).

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 1 від за вих. № 14/06/13 від 14.06.2013 року з вимогою протягом 3 днів від дня отримання зазначеної претензії перерахувати - 7 246 грн. 33 коп. на рахунок позивача(а.с.22-23).

Актом звірки взаємних розрахунків підписаним обома сторонами та скріплений печатками, сторони узгодили, що кінцеве сальдо на користь позивача становить - 7 047 грн. 15 коп. (а.с. 53).

Відповідачем не було повністю оплачено вартість отриманого товару, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі - 7 047 грн. 15 коп.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Господарське забов'язання виникає, зокрема, із господарських договорів (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 627, 628, 629 Цивільного кодексу України визанчено, що сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положенням статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до статті 509 Цивільного Кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (статті 530 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний сплатити товар після його прийняття, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 9.4. договору сторони визначили, що припинення дії договору не звільняє сторони від зобов'язань договору, не виконаних до дати припинення дії договору. Сума боргу на час звернення до суду становить - 7 047 грн. 15 коп.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (стаття 4-3 Господарського процесуального кодексу України).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (статті 32 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, суд бере до уваги, що у пункті 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, доказів повної оплати отриманого від позивача товару до суду не надав, господарський суд приходить до висновку, про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення суми основного боргу. Сума основної заборгованості, що підлягає задоволенню становить - 7 047 грн. 15 коп.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача - 403 грн. 62 коп. пені та 705 грн. 31 коп. 25% річних від простроченої суми.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Сторонами у пункті 6.3. договору встановлено, що 25 % річних нараховується від простроченої суми, таким чином, враховуючи наявність встановленої у договорі домовленості позивачем нараховано відповідачу 25% річних: по накладній: № РН-0011738 від 15.03.2013 року з 20.05.2013 року (часткова оплата у сумі - 647 грн. 34 коп.) по 04.09.2013 року у сумі 81 грн. 55 коп., № РН-0012074 від 28.03.2013 року з 05.04.2013 року по 04.09.2013 року у сумі - 211 грн. 43 коп., № РН-0012503 від 11.04.2013 року з 19.04.2013 року по 04.09.2013 року у сумі 245 грн. 04 коп., № РН-0012710 від 18.04.2013 року з 26.04.13 року по 04.09.2013 року у сумі 133 грн. 91 коп., № РН-0013307 від 08.05.2013 року з 16.05.2013 року по 04.09.2013 року у сумі - 33 грн. 38 коп.

Враховуючи викладене та перевірши розрахунок позивача, судом встановлено, що заявлені вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню у сумі - 705 грн. 31 коп.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із пунктом 6.2. договору покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує продавцю пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості. Позивачем нараховано пеню за період з 20.05.2013 року по 04.09.2013 (часткова оплата у сумі - 647 грн. 34 коп.) на загальну суму - 403 грн. 62 коп. (а.с.8).

Норма статті 546 Цивільного кодексу України встановлює, що виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (статті 611 Цивільного кодексу України).

Правові основи господарської діяльності суб'єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, статтею 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

За приписами статей 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якими передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, положеннями статті 343 Господарського кодексу України та статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлено обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачено лише обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій, не перевищують подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який їх нараховано - з 20.05.2013 року по 04.09.2013 року (окремо за кожною накладною).

Враховуючи викладене та перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що нарахування пені у сумі - 403 грн. 62 коп. є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

У зв'язку із прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, який набрав чинності 01.11.2011р. (пункт 1 статті 10 Закону), розмір ставок судового збору встановлено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 року" встановлено, що мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня 2013 року становить - 1 147 грн. 00 коп.

В підпунктах 1 та 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначений розмір ставки судового збору, а саме за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складає 2 відсотки від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Отже, відповідно до вказаних вище вимог, судовий збір становить 1 720 грн. 50 коп.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Спільного підприємства "Ювін" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (р/р 2600781908 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в м. Києві, МФО 380805, код ЄДРПОУ 31797396) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Океанаполіс" (р/р 2600000012155 в ПАТ Банк «Контракт» в м. Києві, МФО 322465, код ЄДРПОУ 38075046) основний борг у розмірі - 7 047 (сім тисяч сорок сім) грн. 15 коп., пеню у розмірі - 403 (чотириста три) грн. 62 коп., 25 % річних у розмірі - 705 (сімсот п'ять) грн. 31 коп. та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення складено 24.01.2014 р.

Суддя Ємельянова О.О.