Постанова

від 23.01.2014 по справі 6/46-10-1124

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2014 року Справа № 6/46-10-1124

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяХодаківська І.П., суддіФролова Г.М., Яценко О.В. розглянувши матеріали касаційної скаргиОСОБА_4 та ОСОБА_5 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 року у справі№ 6/46-10-1124 господарського судуОдеської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія-ГАРАНТ" доТовариства з обмеженою відповідальністю "У.Р.БСТРК" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. ОСОБА_5, 2. ОСОБА_4 проспонукання до укладення договору

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явився, - відповідачів:не з'явився, - третіх осіб:не з'явився ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія-ГАРАНТ" (далі за текстом - ТОВ "Лізингова компанія-ГАРАНТ") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "У.Р.БСТРК" (далі за текстом - ТОВ "У.Р.БСТРК") про спонукання до укладення договору.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.05.2010 року позовні вимоги ТОВ "Лізингова компанія-ГАРАНТ" задоволено: зобов'язано ТОВ "У.Р.БСТРК" укласти з ТОВ "Лізингова компанія -Гарант" основний договір купівлі-продажу нежитлових будівель - частини 1 майнового комплексу, що знаходяться у м. Ананьїв, Ананьївського району Одеської області по вул. Гагаріна, буд. 68, загальною площею 619, 0 м. кв., розташованих на земельній ділянці площею 12 000 м. кв., та складаються в цілому з: літера "А" - будівля контори загальною площею 211, 1 м. кв.; літера "Б" - прохідна загальною площею 4, 0 м. кв.; літера "В" - склад загальною площею 70, 2 м. кв.; літера "Г" - гараж; літера "Д" - склад; літера "Е" - столярний цех; літера "Ж" - операторна загальною площею 5, 6 м. кв.; літера "З" - сховище пального; літери "И", "К" - майстерні; літери "К1", "Л" - склади; літера "М" - пункт змазки; літера "М1" - прибудова; літера "Н" - водозбірник; літери "О", "П" - дворові убиральні; літера "Р" - баня; літера "С" - котельня; літера "Т" - склад загальною площею 123, 3 м. кв.; літера "У" - гараж, літера "Ф" - крита стоянка автотранспорту; літера "X" - гараж; № 1, 2, 3 - огорожі; № 4, 5 - ворота; № 6 - цистерна; № 7, 8, 9, 10 - бензоколонки, № 11 - сховище пального, три металевих цистерни; № 12 - естакада, № 13 - оглядова яма.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просили скасувати рішення місцевого господарського суду від 21.05.2010 року у справі № 4/46-10-1124.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2013 року залучено до участі у справі № 6/46-10-1124 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишено без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 21.05.2010 року у справі № 6/46-10-1124 - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просять скасувати рішення господарського суду Одеської області від 21.05.2010 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 року у справі № 6/46-10-1124 та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити в задоволенні позовних, аргументуючи порушенням норм права, зокрема ст. 65 Господарського кодексу України, ст. ст. 92, 98, 203, 241 Цивільного кодексу України.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 20.01.2014 року № 03-05/56 для перегляду в касаційному порядку справи № 6/46-10-1124 у зв'язку із завантаженістю судді Дроботової Т.Б., сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді Фролова Г.М., Яценко О.В. (доповідач).

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з оглядну на наступне.

Відповідно до вимог статей 107, 108, 111 7 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.09.2008 року між ТОВ "У.Р.БСТРК" та ТОВ "Лізингова компанія-ГАРАНТ" укладено попередній договір купівлі-продажу, за умовами якого відповідач зобов'язувався продати, а позивач зобов'язувався купити нежитлові будівлі - частина 1 майнового комплексу, що знаходяться у м. Ананьїв, Ананївського району Одеської області по вул. Гагаріна, буд. 28, загальною площею 619 кв. м., розташованих на земельній ділянці площею 12 000 кв. м., що складаються з будівель, зазначених у п. 1 договору та укласти у майбутньому у строк до 16.10.2008 року договір купівлі-продажу нежитлових приміщень на умовах, встановлених цим договором.

Відповідно до п. 2 вищевказаного Договору позивач, в рахунок майбутнього продажу вказаних у договорі нежитлових будівель, зобов'язувався протягом 10 банківських днів з моменту підписання договору сплатити на рахунок відповідача, у якості авансу, суму в розмірі 1 000, 00 грн., як доказ укладення основного договору та в забезпечення його виконання.

Решта коштів у сумі 329 000, 00 грн., згідно п. 3.6. Договору, повинні сплачуватись позивачем частинами і у строки, встановлені основним договором.

Господарськими судами досліджено, що на виконання п. 2 попереднього договору, 30.09.2008 року позивачем на рахунок відповідача сплачено кошти у розмірі 1 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 250.

Так, судами досліджено, що позивач неодноразово звертався до відповідача з листами № 05-10/10 від 10.10.2008 року, № 04-15/12 від 15.12.2008 року, № 03-16/04 від 16.04.2009 року з вимогою укласти основний договір купівлі-продажу, однак відповідач залишав їх без належного реагування, у зв'язку з чим позивач і звернувся з даним позовом до господарського суду.

Місцевий та апеляційний господарські суди задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що між сторонами у справі було укладено попередній договір купівлі-продажу, умови якого були виконані позивачем, від виконання яких ухилився відповідач і враховуючи те, що відповідач отримав проект основного договору у запропонованій позивачем редакції 11.10.2009 року, на підставі ст. ст. 530, 635 Цивільного кодексу України та ст. 181 Господарського кодексу України, дійшли висновку про задоволення позовних вимог.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_6 відповідно до Статуту товариства, який діяв на момент укладення попереднього договору купівлі-продажу, мав необхідний обсяг цивільних прав для його укладання.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки у справі судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на наступне.

Так, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою послались на те, що при ухвалені оскаржуваного судового рішення не було враховано положень статуту ТОВ "У.Р.БСТРК" в інших редакціях, зокрема, затверджених протоколом № 2 зборів засновників товариства від 05.10.2009 року та зареєстрованого 08.10.2009 року, щодо наявності повноважень у ОСОБА_6 на підписання відповідних договорів купівлі продажу.

Так, п. 2.1. Статуту ТОВ "У.Р.БСТРК" затвердженого протоколом № 2 зборів засновників товариства від 05.10.2009 року та зареєстрованого 08.10.2009 року закріплено, що учасниками товариства є фізичні особи: ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Відповідно до розділу 6 Статуту ТОВ "У.Р.БСТРК" затвердженого протоколом № 2 зборів засновників товариства від 05.10.2009 року статутний капітал товариства складає 56 756, 00 грн., що становить 100 часток статутного капіталу та розподіляться наступним чином: 50 часток - ОСОБА_6, 26 часток - ОСОБА_4 та 24 часток - ОСОБА_5.

Розділом 9 Статуту ТОВ "У.Р.БСТРК" затвердженого протоколом № 2 зборів засновників товариства від 05.10.2009 року закріплено положення про органи управління та контролю.

Так, п. 9.6. Статуту ТОВ "У.Р.БСТРК" затвердженого протоколом № 2 зборів засновників товариства від 05.10.2009 року до компетенції зборів учасників товариства, зокрема, віднесено повноваження щодо відчуження майна на суму, яка складає 50 (п'ятдесят) або більше відсотків майна товариства.

Відповідно до ст. 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Згідно положень ч. ч. 1, 2 ст. 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, главою 2 Закону України "Про господарські товариства" закріплено особливості створення, функціонування та діяльності товариства з обмеженою відповідальністю, зокрема, ст. ст. 58, 59, 60 закріплено положення про вищий орган товариства з обмеженою відповідальністю, компетенцію загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю та порядок прийняття рішень загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звернувся до місцевого господарського суду 26.03.2010 року, після направлення відповідачу листів з проектом основного договору, які останнім залишені без належного реагування.

Статут ТОВ "У.Р.БСТРК" затверджений протоколом № 2 зборів засновників товариства 05.10.2009 року та 08.10.2009 року здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів, тобто до моменту звернення ТОВ "Лізингова компанія-ГАРАНТ" з позовом до ТОВ "У.Р.БСТРК" про спонукання до укладення договору.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно положень ч. ч. 1, 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити, що згідно зі ст. 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст. 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що господарськими судами попередніх інстанцій в порушення принципу повноти судового розгляду, закріпленого ст. 43 ГПК України, не було враховано вищевказаних обставин справа для вірного застосування положень ст. ст. 97, 98, 635 Цивільного кодексу України та норм Закону України "Про господарські товариства".

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що з огляду на приписи ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція обмежена в праві встановлення обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним та вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що господарськими судами попередніх інстанцій в порушення ст. 43 ГПК України не було всебічно, в повному обсязі та об'єктивно розглянуто всі обставин справи в їх сукупності, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірний доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарських судів попередніх інстанцій, прийняті у даній справі, цим вимогам не відповідають.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 10 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, касаційна ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 року підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 року у справі № 6/46-10-1124 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Одеської області від 21.05.2013 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 року у справі № 6/46-10-1124 скасувати.

3. Матеріали справи № 6/46-10-1124 направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Головуючий суддяІ.П. Ходаківська СуддіГ.М. Фролова О.В. Яценко