Ухвала

від 21.01.2014 по справі 0670/8347/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2014 р. м. Київ К/800/25489/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря : Гончар Н.О.

представників:

позивача: не з'явився

відповідача 1 : не з'явився

відповідача 2 : не з'явився

прокуратури: Чубенко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15.06.2012 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2013 року

у справі № 0670/8347/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ємільчинська гірничопромислова компанія»

до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області,

Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області,

за участю Прокуратури Житомирської області

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.08.2011 року №0009272320/0 та стягнення суми бюджетного відшкодування з ПДВ 3085213,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ємільчинська гірничопромислова компанія» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Ємільчинська гірничопромислова компанія») звернулось з позовом до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області (далі по тексту - відповідач 1, ОДПІ), Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області (далі по тексту - відповідач 2, ГУ ДКУ у Житомирській області) за участю прокуратури Житомирської області (далі по тексту - прокуратура) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.08.2011 року №0009272320/0 та стягнення суми бюджетного відшкодування з ПДВ 3085213,00 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.06.2012 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2013 року апеляційну скаргу ОДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач 1, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника прокуратури, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ємільчинська гірничопромислова компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині використання коштів, отриманих в кредит від ВАТ КБ «Глобус» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт від 15.07.2011 року № 1361/05-53/23-20/34547145.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено абз. «а» пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено завищення заявленої суми бюджетного відшкодування в загальному розмірі 4 824 252,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.08.2011 року № 0009272320/0, яким ТОВ «Ємільчинська гірничопромислова компанія» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4824252,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн.

Суд першої інстанції (рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції) задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Ємільчинська гірничопромислова компанія» щодо визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.08.2011 року №0009272320/0 та стягнення суми бюджетного відшкодування з ПДВ 3085213,00 грн., виходив з того, що заявлені суми бюджетного відшкодування підтверджуються в повному обсязі податковими накладними, розрахунками бюджетного відшкодування. Суми податку на додану вартість, заявлені до бюджетного відшкодування, сплачені постачальникам товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) та основних фондів банківськими переказами з поточного банківського рахунку позивача.

Колегія суду не може погодитись з такими висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Підпунктом 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) (далі - ПК України) передбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу , для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Згідно п. 86.9 ст. 86 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) у разі якщо грошове зобов'язання враховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Відповідно до вимог п. 200.15 ст. 200 ПК України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем 30.11.2009 року подано до податкового органу, податкові декларації, розрахунки бюджетного відшкодування та заяви на повернення бюджетного відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Ємільчинська гірничопромислова компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині використання коштів, отриманих в кредит від ВАТ КБ «Глобус» була призначена на підставі постанови старшого слідчого Генеральної прокуратури України від 31.05.2011 року у кримінальній справі № 49-3117.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що по кримінальній справі № 49-3117 на час прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення вироку суду винесено не було.

Таким чином, колегія суду приходить до висновку, що задовольняючи позов щодо стягнення бюджетного відшкодування суди не дослідили та не надали належної оцінки тому, що перевірка ДПІ була здійснена за дорученням слідчого, відповідно до вимог п. 86.9 ст. 86 ПК України, що в свою чергу виключає можливість надавати правову оцінку та досліджувати докази щодо законності прийнятих по суті податкових повідомлень-рішень та наявності передбачених діючим законодавством підстав для стягнення суми бюджетного відшкодування ПДВ до розгляду кримінальної справи № 49-3117 в суді.

Отже, судами попередніх інстанцій при вирішенні даної справи не було в повному обсязі встановлено та досліджено докази що містяться в матеріалах справи, не надано належну правову оцінку та не з'ясовано в повному обсязі всі фактичні обставини справи, а також не взято до уваги вимоги п. 200.15 ст. 200 ПК України.

Відповідно до вимог п. 4 ст. 79 КАС України оригінали письмових доказів, що є у справі, повертаються судом після їх дослідження, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання законної сили судовим рішенням у справі за клопотанням осіб, які їх надали. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.

Як вбачається з матеріалів справи, копія постанови слідчого від 31.05.2011 року по кримінальній справі № 49-3117, що міститься в матеріалах справи не завірена належним чином.

Таким чином, колегія суду приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не дослідили та не розглянули належним чином докази, що містяться в матеріалах справи, не надали належну оцінку обставинам справи, порушили та невірно застосували норми матеріального права, та, як наслідок, прийняли незаконні рішення.

Викладене свідчить про порушення судами вимог ст. 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Касаційна ж інстанція згідно з ч. 2 ст. 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, колегія суду, відповідно до вимог ст. 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до вищевикладеного, касаційна скарга Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15.06.2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2013 року - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов