Рішення

від 21.01.2014 по справі 05/1651

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 року Справа № 05/1651

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М., за участю представників: позивача: не з'явився, відповідача: Іванюк О.М. - ліквідатор, арбітражний керуючий , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАВЕСТ"

до приватного підприємства "Фірма "КОДАК"

про визнання договору дійсним та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

20 серпня 2010 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАВЕСТ" звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до приватного підприємства "Фірма "КОДАК", в якому просить визнати дійсним договір купівлі-продажу від 17.09.2007 № 17/09-07, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАВЕСТ" та приватним підприємством "Фірма "КОДАК", та визнати право власності за товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАВЕСТ" на об'єкти нерухомості, які є предметом договору купівлі - продажу від 17.09.2007 № 17/09-07, на підставі статей 220, 334 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 12 жовтня 2010 року позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07 жовтня 2013 року апеляційну скаргу ліквідатора ПП "Фірма "КОДАК" арбітражного керуючого Іванюка О.М. на рішення господарського суду Черкаської області від 12.10.2010 у справі 05/1651 залишено без задоволення, а рішення без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20 листопада 2013 року скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2013 і рішення господарського суду Черкаської області від 12.10.2010 у справі № 05/1651 та справу передано на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

Згідно Положення про автоматизовану систему документообігу суду справа № 05/1651 передана для розгляду судді Пащенко А.Д.

В процесі нового розгляду спору відповідач подав відзив на позов, доповнення до відзиву від 09.01.2014 та доповнення № 2 від 17.01.2014 (т. 2, а.с. 6-9, 21, 58-59), у яких повністю заперечив проти позову та просив відмовити позивачу в задоволенні позову у зв'язку з тим, що:

- позивач дійшов помилкового висновку про можливість застосування положень статті 220 Цивільного кодексу України та визнання спірного договору купівлі продажу об'єктів нерухомості дійсними, оскільки останні підлягають державній реєстрації і є вчиненими з моменту її проведення;

- нерухоме майно, що є предметом спірного договору, з 23.03.2006 та по сьогоднішній день перебувало та перебуває під арештами та заборонами на його відчуження, що підтверджується в листі Уманського відділку КП "ЧООБТІ" від 09.09.2013 та інформаційними довідками з Реєстру прав власності на нерухоме майно по ПП "Фірма "КОДАК";

- нерухоме майно відповідача за адресою м. Умань, вул. Р. Чорного, 7 в період з 18.04.2006 по 29.12.2009 та нерухоме майно за адресою м. Умань, вул. Таращанська, 12 в період з 03.02.2006 по 29.12.2009 перебувало в іпотеці банку АТ "Родовід Банк".

09.01.2014 позивач подав Заяву про уточнення позовних вимог (т. 2, а.с. 35), у якій позивач просить: 1) визнати дійсним договір купівлі-продажу від 17.09.2007 № 17/09-07, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАВЕСТ" та приватним підприємством "Фірма "КОДАК", 2) визнати право власності за товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАВЕСТ" на об'єкти нерухомості, які є предметом договору купівлі - продажу від 17.09.2007 № 17/09-07, 3) визнати право власності за товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАВЕСТ" на земельну ділянку площею 0,0384 га (кадастровий номер 7110800000:02:001:0051), яка розташована за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Р.Чорного, 7.

Представник позивача у судовому засіданні 09.01.2014, надаючи пояснення щодо вказаної заяви про уточнення позовних вимог, вказав, що подане позивачем уточнення позовних вимог є саме уточненням до позовної заяви, це не є збільшенням позовних вимог і не є зміною предмету позову, але іншого шляху захисту права позивача на земельну ділянку немає, та подання цієї заяви викликане тим, що в момент розгляду даної справи в 2010 році питання землі не вирішувалося при вирішенні питання про право власності на нерухомість, тому вимога щодо права власності на земельну ділянку не заявлялася, однак, в подальшому змінилося законодавство і оформлення прав власності на земельну ділянку стало неможливим, тому в 2012 році позивач подав до господарського суду позовну заяву про визнання за позивачем права власності на земельну ділянку, однак рішенням господарського суду у справі № 15/5026/146/20 суд відмовив в позові з підстав неможливості розгляду питання права власності на земельну ділянку окремо від визнання права власності на нерухоме майно, яке розміщується на такій земельній ділянці; тому просив прийняти вказану заяву саме як уточнення позовних вимог та повністю задовольнити позов.

Розглянувши Заяву позивача про уточнення позовних вимог від 09.01.2014 та заслухавши пояснення представника позивача щодо змісту вказаної заяви, суд розцінює її як подання ще однієї позовної вимоги (в пункті 3) крім перших двох вимог, які повністю відтворюють позовні вимоги у позовній заяві від 16.08.2010.

Вказане відповідає пункту 3.11. постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в якому вказано, що збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову. Недотримання позивачем правил Господарського процесуального кодексу України тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

В пункті 3.12 названої постанови вказано, що позовна заява за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Заява про уточнення позовних вимог в частині третьої вимоги - про визнання права власності на земельну ділянку - подана з порушенням вимог статей 54, 57 ГПК України, до неї не додані докази сплати судового збору із вказаної вимоги, яка за своїм змістом є вимогою майнового характеру та сума судового збору повинна визначатися виходячи із вартості земельної ділянки, не подані докази надіслання копії цієї заяви відповідачу в установленому законом порядку. З огляду на викладене, заява про уточнення позовних вимог від 09.01.2014 підлягає поверненню позивачу без розгляду в частині вимоги про визнання права власності на земельну ділянку, викладеної в пункті 3 цієї заяви. Таким чином, суд розглядає позовні вимоги, викладені у позовній заяві від 16.08.2010.

21.01.2014 до справи надійшла заява за підписом представника позивача Чорного В.І., в якій він просить розглядати справу без його участі за наявними матеріалами в справі. Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача у судовому засіданні, заперечуючи проти позову, посилався на доводи і міркування, викладені у відзиві на позов та в доповненнях до нього, просив повністю відмовити у позові.

У судовому засіданні оголошена перерва із 09.01.2014 по 21.01.2014 на підставі статті 77 ГПК України.

У судовому засіданні 21.01.2014 оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд встановив таке.

28.11.2005 року між товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАВЕСТ" (Постачальник за договором, позивачу справі) та приватним підприємство "Фірма "Кодак" (Покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір поставки № 28/11-05 (Далі - Договір поставки). На виконання якого 05.12.2005 Постачальник поставив (передав у власність) Покупцю товари на суму 200 000 грн. відповідно до акту приймання-передачі від 05.12.2005 року та податкової накладної. За умовами Договору поставки Покупець зобов'язаний був оплатити вартість товарів не пізніше 10-ти днів з моменту поставки. У зв'язку з невиконанням Покупцем своїх зобов'язань 03.09.2007 цими ж сторонами було укладено додаткову угоду № 2, якою внесено зміни в пункт 4.5.1. Договору поставки, за яким в якості оплати за договором поставки можуть бути об'єкти нерухомості, що належать покупцю на праві власності загальною вартістю 200 000,00 грн., а саме: будинковолодіння за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Таращанська, 12; нежитлова будівля за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Р.Чорного, 7.

17.09.2007 року між приватним підприємством "Фірма" "Кодак" (Продавець за договором купівлі-продажу) та товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАВЕСТ" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 17/09-07 (далі - Договір купівлі-продажу), за умовами якого Продавець передав Покупцю у власність наступні об'єкти нерухомості: будинковолодіння №12 літера "А" по вул. Таращанській, м. Умань Черкаської області, що розташоване на земельній ділянці площею 0,1011га та складається з приміщень загальною площею 249,7 кв.м., вартістю 130 000,00 грн., а саме: цокольний поверх - приміщення загальною площею 61,3 кв.м. (торговий зал, склад, кухня, умивальник, коридор, торговий зал); 1-й поверх - приміщення загальною площею 188,4 кв.м. (тамбур, торговий зал, склад, склад, кабінет); нежитлову будівлю по вул. Р. Чорного, 7 літера "А", м. Умань Черкаської області, загальною площею 161,1 м, вартістю 70 000,00 грн., а саме: підвал загальною площею 77,5 м2; приміщення на 1-му поверсі загальною площею 83,6 м.

Відповідно до пункту 2 Договору купівлі-продажу загальна вартість об'єктів нерухомості складає 200 000,00 грн.

21.09.2007 року сторонами підписано акт приймання-передачі вказаних у Договорі купівлі-продажу об'єктів нерухомості.

В пункті 6 Договору купівлі-продажу вказано, що протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання акта приймання-передачі майна сторони зобов'язані здійснити нотаріальне посвідчення цього Договору.

08.10.2007 ТОВ "УКРАВЕСТ" звернувся до ПП "Фірма" "Кодак" з листом щодо здійснення нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу відповідно до умов договору та чинного законодавства.

15.10.2007 відповідач надіслав позивачу відповідь, в якій вказав, що ПП "Кодак" не заперечує проти укладення цього договору та передачі майна у власність ТОВ "УКРАВЕСТ", однак у зв'язку з скрутним фінансовим становищем нотаріальне посвідчення узгодженого та підписаного договору купівлі-продажу не може бути здійснено.

У зв'язку з чим товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАВЕСТ" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до приватного підприємства "Фірма "Кодак" про визнання дійсним договору купівлі-продажу № 17/09-07 від 17.09.2007 та про визнання права власності на об'єкти нерухомості, які є предметом названого договору.

Відповідно до інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно державна реєстрація права власності на нерухоме майно, що є предметом купівлі-продажу за спірним договором, відбулася 18.02.2011 за ТОВ "УКРАВЕСТ" на підставі рішення господарського суду Черкаської області від 12.10.2010 у даній справі (а.с. 126-129).

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Звертаючись до господарського суду з позовною заявою, позивач просить визнати дійсним договір купівлі-продажу № 17/09-07 від 17.09.2007 та визнати за ним право власності на вказані в договорі об'єкти нерухомості на підставі статей 220, 334 Цивільного кодексу України з підстав ухилення відповідачем від нотаріального посвідчення даного договору.

Згідно частини 3 статті 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Відповідно до статті 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню у випадках, встановлених законом або за домовленістю сторін.

У статті 220 ЦК України вказано, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

За приписом статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

В частині 3 статті 640 ЦК України (в редакції станом на дату укладення спірного Договору купівлі-продажу) вказано, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Отже, за частиною 1 статті 210 ЦК України такі правочини є вчиненими з моменту їх державної реєстрації, тому Договір купівлі - продажу від 17.09.2007 підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Однак чинним законодавством України не передбачено можливості визнання судом дійсним правочину в разі недодержання сторонами вимоги закону про його обов'язкову державну реєстрацію.

В абзаці другому пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 вказано, що відповідні приписи частини другої статті 220 ЦК України не застосовуються щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.04.2011 N 2-17/604-2009, постанові Вищого господарського суду України від 20.01.2011 N 2-27/19191-2006.

В частині 3 пункту 13 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 вказано, що при розгляді справ про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

Суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту ухилення відповідача від нотаріального посвідчення спірного Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень. В обґрунтування дійсного ухилення відповідача від нотаріального посвідчення спірного Договору позивач посилається на відповідь за підписом директора ПП "Фірма "КОДАК" від 19.10.2007 про скрутний фінансовий стан підприємства, який не давав можливості нотаріально посвідчити даний правочин. Однак, суду не подано доказів того, що відповідач дійсно ухилявся від нотаріального посвідчення спірного Договору протягом майже трьох років до звернення з позовом до суду.

Виходячи з того, що до моменту звернення позивача з позовом державна реєстрація спірного Договору купівлі-продажу не була здійснена, а реєстрація права власності на нерухоме майно, що є предметом спірного Договору купівлі-продажу, за ТОВ "УКРАВЕСТ" була здійснена 18.02.2011 на підставі рішення господарського суду Черкаської області від 12.10.2010 у даній справі, яке скасоване постановою Вищого господарського суду України від 20.11.2013, та враховуючи те, що момент вчинення договору купівлі-продажу нерухомого майна відповідно до статей 210, 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому суд приходить до висновку, що спірний договір купівлі-продажу від 17.09.2007 не є укладеним та не створює прав та обов'язків для сторін, а тому відсутні підстави для визнання цього Договору дійсним. Оскільки належний договір купівлі-продажу нерухомості між сторонами відсутній, тому відсутні й підстави для визнання права власності позивача на нерухоме майно, вказане у спірному договорі.

Крім цього, позивач не спростував доводи відповідача про те, що нерухоме майно, яке є предметом спірного договору, в період укладення спірного договору купівлі-продажу перебувало під забороною його відчуження, зокрема, у зв'язку з наявністю договору іпотеки, укладеного відповідачем із АТ "Родовід Банк", що не давало права відповідачу відчужувати обтяжене нерухоме майно.

З огляду на викладене, позов задоволенню не підлягає.

На підставі статті 49 ГПК України судові витрати повністю покладаються на позивача і йому не відшкодовуються.

Виходячи з вищевикладеного, керуючись п.п. 4, 6 ст. 63, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "УКРАВЕСТ" без розгляду заяву про уточнення позовних вимог від 09 січня 2014 року в частині визнання права власності на земельну ділянку.

У позові відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 27.01.2014 (понеділок).

Суддя А.Д. Пащенко