Ухвала

від 21.01.2014 по справі 812/8548/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Гончарова І.А.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 року справа №812/8548/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Ляшенко Д.В. та Ястребової Л.В.,

при секретарі Копиці С.В.,

за участі представників позивача Карманнікова М.О., Лазорко Р.Й.,

представників відповідача Вістяк О.М., Степанчук М.В., Некрасенко Т.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року у справі №812/8548/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Луганськ» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 27.09.2013 року:

- № 0000632201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 213957,50 грн., з яких 171166 грн. основного платежу та 42791,5 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- № 0000622201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 869099,75 грн., з яких 708694 грн. основного платежу та 160405,75 грн. штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності визначення повноти нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 25.05.11 по 31.12.12 року. За результатами перевірки складено акт від 11.09.2013 року №154/22-01/37706021. На підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від від 27 вересня 2013 року №0000622201 за формою «Р», яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 869099,75 грн., з яких 708694 грн. основного платежу та 160405,75 грн. штрафні (фінансові) санкції та № 0000632201 року за формою «Р», яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 213957,50 грн., з яких 171166 грн. основного платежу та 42791,50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

На думку позивача, висновки позапланової документальної виїзної перевірки є хибними, не грунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, а оскаржувані податкові повідомлення рішення, прийняті на підставі таких висновків - є протиправними та підлягають скасуванню.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року позовні вимоги задоволені. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 27.09.2013 року № 0000632201 та № 0000622201.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що податковий орган як суб'єкт владних повноважень при проведенні перевірки діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах наданих органами державної податкової служби України повноважень, у зв'язку з чим підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відсутні.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач зареєстрований як юридична особа 23 травня 2011 року виконавчим комітетом Луганської міської ради та знаходиться на податковому обліку у відповідача ( т. № 1 а.с. 13).

З 14 по 28 серпня 2013 року відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань правильності визначення повноти нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 25.05.11 року по 31.12.12 року, за результатами якої було складено Акт №154/22-01/37706021 від 11.09.2013 (т. № 1 а.с. 16-50).

За висновками вказаного акту перевіркою встановлено порушення пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п. 135.2, пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.10.2 п. 138.10, пп. 138.10.3 п. 138.10, пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 708694 грн, а також порушення п.198.4, п.198.6 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 171166 грн.

На підставі матеріалів перевірки відповідачем 27 вересня 2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000632201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 213957,5 грн., з яких 171166 грн. основного платежу та 42791,5 грн. штрафні (фінансові) санкції; № 0000622201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 869099,75 грн., з яких 708694 грн. основного платежу та 160405,75 грн. штрафні (фінансові) санкції. (т. № 1 а.с. 105-106).

Підставою для збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток стали висновки акту перевірки, які полягають в наступному. Так, податковим органом зазначено, що позивачем не включено до складу доходів та відповідно не оподатковано податком на прибуток суму поворотної фінансової допомоги, яка отримана за договорами позики з ТОВ «Компанія з управління активами «Ф'южн Капітал Партнерз», яке діє від імені та за рахунок ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан Капітал». Також позивачем безпідставно на суму поворотної фінансової допомоги нараховано проценти, які включено до складу витрат товариства. Крім того, податковий орган вважає, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит у зв'язку з оплатою отриманих комунальних послуг та послуг з охорони орендованих приміщень, оскільки такі витрати повинен нести сам орендодавець, а позивач як орендар повинен лише компенсувати такі витрати.

Позивач такі висновки вважає необґрунтованими, оскільки грошові кошти отримував за дійсними договорами позики, які передбачали в тому числі й нарахування процентів за користування позикою. Жодного договору про надання поворотної фінансової допомоги позивачем не укладалось і така допомога відповідно не отримувалась. Податковий кредит дійсно сформований позивачем за наслідками оплати комунальних послуг та послуг з охорони приміщень, якими позивач користується на підставі договору оренди. При цьому позивачем як орендарем договори укладені безпосередньо з постачальниками таких послуг, що не заборонено діючим законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що протягом 2011-2012 років між позивачем та ТОВ «Компанія з управління активами «Ф'южн Капітал Партнерз», яке діє від імені та за рахунок ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан Капітал» укладено 10 договорів позики на загальну суму 5536750 гривень. Відповідно до п. 2.2 кожного з договорів позичальник сплачує позикодавцю проценти в розмірі 18% річних за кожен день користування позикою з дати зарахування грошових коштів на рахунок позичальника. \ т. № 3 а.с. 33-54\.

Податковий орган вважає, що укладання вказаних договорів позики вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а саме, отримання позивачем податкової вигоди у вигляді зменшення об'єкта оподаткування шляхом нарахування і віднесення до витрат нарахованих, але не сплачених за договорами процентів, у зв'язку з чим отримані позивачем суми грошових коштів є поворотною фінансовою допомогою, а не позикою. З огляду на вказане податковий орган вважає, що отримані позивачем як поворотна фінансова допомога та не повернуті на кінець звітного періоду грошові кошти повинні включатись до доходів позивача відповідно до вимог пп. 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 ПК України.

При вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно свідоцтва Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан-Капітал» включений до державного реєстру інститутів спільного інвестування 12 вересня 2008 року (т. 3 а.с. 136), окрім цього, згідно свідоцтва Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан-Капітал» включений до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів 02.03.2009 року (т. № 3 а.с.177).

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.

Згідно Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про затвердження Порядку формування та ведення державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів» № 296 від 14.07.2004року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 2 серпня 2004 р. за № 957/9556 цей Порядок визначає умови включення до державного реєстру фінансових установ професійних учасників фондового ринку та корпоративних інвестиційних фондів, що надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, видачу свідоцтв про включення до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, унесення відповідних змін до системи реєстру та заміну цих свідоцтв. Пунктами 1.2., 1.3. та 1.5. Порядку встановлено, що державний реєстр фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів (далі - Реєстр), - це перелік адміністративної інформації про фінансові установи, що формується та узагальнюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія) згідно з вимогами цього Порядку як система збору, накопичення та обліку відомостей про ці установи. Свідоцтво про включення до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, форма якого встановлена додатком 1 до цього Порядку (далі - Свідоцтво), - документ установленого зразка, який засвідчує факт набуття професійним учасником фондового ринку або корпоративним інвестиційним фондом статусу фінансової установи шляхом унесення інформації про нього до Реєстру. Дія цього Порядку поширюється на професійних учасників фондового ринку, які здійснюють діяльність з надання фінансових послуг, що входять у перелік фінансових послуг, визначений статтею 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Пунктом 6 частини 1 даної статті встановлено, що фінансовими послугами вважаються послуги з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан-Капітал» є фінансовою установою відповідно до вимог Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» і має право надавати позики, визначені у підпункті 14.1.267 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Згідно пп. 14.1.267 п. 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, кріс нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

Відповідно до п. 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Згідно положень пп. 138.10.5 п. 138.10 статті 138 ПК України до складу інших витрат підприємства включаються, зокрема, фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, повязаня із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Крім того, відповідно до пункту 141.1 статті 141 ПК України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

З огляду на вказані положення діючого податкового законодавства суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки позивач отримував позику у встановленому порядку від фінансової установи, він мав право відносити до складу валових витрат проценти, нараховані за такою позикою у відповідних періодах відповідно до вимог підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України.

Доводи податкового органу, що отримані позивачем грошові кошти за вказаними договорами позики є не позикою, а поворотною фінансовою допомогою, а тому повинні включатись до складу доходів є безпідставними з огляду на наступне.

Згідно пп. 14.1.257 пункту 14.1 статті 257 ПК України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Таким чином, оскільки договорами позики визначено нарахування процентів за користування позикою, то отримані позивачем кошти не підпадають під визначення поворотної фінансової допомоги, а тому до них не можуть застосовуватись положення пп. 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 ПК України і відповідно вони не повинні включатись до доходів підприємства.

Вказані суми можуть бути віднесені до доходів лише у разі визнання їх безповоротною фінансовою допомогою або безнадійною кредиторською заборгованістю, тобто у разі, коли ці суми залишаться не сплаченими або не стягнутими кредитором після закінчення строку позовної давності. (пп. 14.1.257, 138.5.4 ПК України).

Що стосується доводів відповідача про неможливість віднесення нарахованих за договорами позики процентів до складу витрат позивача, колегія суддів зазначає, що діюче податкове законодавство ставить право платника податків віднести проценти до складу витрат саме у зв'язку з їх нарахуванням, а не у зв'язку із сплатою. (пп. 138.10.5 п. 138.10 статті 138, пункт 141.1 статті 141 ПК України).

Посилання відповідача на те, що договори позики вчинені з метою приховати інший правочин також є безпідставними з огляду на наступне.

Так, за положеннями статті 235 Цивільного Кодексу України правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, є удаваним. Якщо буде встановлено, що правочин є удаваним, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Разом з тим, відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Колегією суддів з'ясовувалось при розгляді апеляційної скарги у представників відповідача, за якою підставою вони вважають, що договори позики вчинені з метою приховати інший правочин, та якими доказами це підтверджується. Проте останніми не зазначено як закон, який визначає такі договори недійсними, так і судових рішень про визнання договорів позики недійсними.

З огляду на вказані положення Цивільного Кодексу України колегія суддів зазначає, що договори позики, які не визнаються відповідачем, є дійсними, а тому стосовно них повинні застосовуватись саме ті наслідки, які діючим законодавством передбачені для договорів позики, а не, зокрема, для договорів поворотної фінансової допомоги.

За таких обставин висновки відповідача про порушення позивачем вимог підпунктів пп.14.1.257 п.14.1 ст.14, п.135.2, пп.135.5.5 п.135.5 ст.135, п.137.1 ст.137, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, пп.138.10.2 п.138.10, пп.138.10.3 п.138.10, пп.138.10.5 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України є безпідставними, про що правильно в постанові зазначив суд першої інстанції.

При вирішенні спору в частині збільшення позивачу зобов'язання з податку на додану вартість колегія суддів зазначає наступне.

Між позивачем та ТОВ «АГ «Богдан» укладено договори оренди № 68 від 11.05.11 року № 78 від 31.05.11 року, договори суборенди № 87 від 15.06.11 року, № 87/1 від 15.06.11 року, в пп. 3.7.1 яких зазначено, що крім орендної плати, зазначеної у п. 3.1 Орендар компенсує Орендодавцю витрати, пов'язані із забезпеченням орендованих приміщень електричною енергією, тепло-, водопостачанням, газопостачанням, обслуговуванням інженерних комунікацій, за послуги з охорони території прилеглої до об'єкта оренди, та послуги, пов'язані з підтримкою пропускного режиму, а також компенсацію за вивезення сміття, каналізацію стічних вод, викиди і скиди та інші витрати, що несе Орендодавець у зв'язку з діяльністю Орендаря.

Позивачем укладено договори безпосередньо із постачальниками таких послуг, вказані послуги були отримані позивачем та повністю оплачені їх постачальникам, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами у відповідності до вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (т. № 1 а.с.107-250, т. № 2 а.с.1 -232). При цьому сплачені за надані послуги суми податку на додану вартість позивачем віднесені до податкового кредиту відповідних звітних періодів.

Заперечуючи проти такого формування податкового кредиту позивачем відповідач посилається на положення п. 3.7.1 Договорів та зазначає, що орендодавцем не виставлялись позивачу рахунки для компенсації понесених витрат.

Разом з тим, додатковими угодами до вказаних вище договорів оренди та суборенди передбачено, що орендар самостійно укладає договори на газо-, водо, теплопостачання та каналізацію, постачання інших комунальних послуг, на обслуговування систем газопостачання та самостійно здійснює оплату наданих послуг по показниках лічильників у відповідності з встановленими тарифами. \ т. № 3 а.с. 112, 115, 117\.

Відповідно до п. 198.1 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 цієї ж статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна видана платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Враховуючи вищенаведене, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які були ним сплачені в ціні послуг від підприємств постачальників електричної енергії, тепло-, водопостачання, газопостачання та інших комунальних послуг.

Щодо надання послуг з охорони орендованих майнових комплексів податковим органом в апеляційній скарзі зазначено про відсутність документів, які б підтверджували фактичне надання цих послуг, а також доцільність отримання послуг одразу від трьох охоронних фірм.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

1 серпня 2011 року між позивачем та ПП «Скорпіон пульт» укладений договір № 38-11 про надання охоронних послуг, за п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по забезпеченню належного громадського порядку та зовнішньої охорони товарно-матеріальних цінностей на об'єктах, які знаходяться в місті Луганськ по вулиці Мадридська, 1-Б, Оборонна, 58-А, Ліньова, 64 та по кварталу Ленінського комсомолу, 1-В. Згідно п. 9.1 Договору останній укладений на період з 1 серпня по 8 годину 1 вересня 2011 року. \т. № 2 а.с. 178-181\.

1 вересня 2011 року між позивачем та ТОВ «Охоронна агенція «Сердолік» укладений договір № 0109Є1 про надання послуг з охорони об'єкту, за п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по забезпеченню належного громадського порядку та зовнішньої охорони товарно-матеріальних цінностей на об'єктах, які знаходяться в місті Луганськ по вулиці Мадридська, 1-Б, Оборонна, 58-А, Ліньова, 64 та по кварталу Ленінського комсомолу, 1-В. За п. 8.1 Договору останній діє з моменту укладення до 31 грудня 2011 року. У випадку, якщо жодна із сторін на протязі місяця до закінчення терміну дії Договору не вимагатиме його припинення або переукладення Договір вважається продовженим на наступний рік на тих же умовах.\ т. № 2 а.с. 187-192\.

На підтвердження надання послуг позивачем надані суду акти здачі-прийняття робіт з вересня 2011 року по 12 листопада 2012 року. \ т. № 2 а.с. 194-208\.

Таким чином, позивачем при заповненні Декларації було реалізовано право на віднесення сум податку до податкового кредиту та додержано вимог ст.198 та ст.201 ПК України щодо переліку операцій та документів, які підтверджують формування податкового кредиту на загальну суму 171166 грн.

За таких обставин колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Повний текст складений 27 січня 2014 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року у справі №812/8548/13-а залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В.Ястребова