Ухвала

від 08.04.2014 по справі 812/8548/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2014 року м. Київ К/800/9549/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Суддя-доповідач:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22.11.2013 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 р.

у справі № 812/8548/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Луганськ»

до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Луганськ» (далі - позивач, ТОВ «Богдан-Авто Луганськ») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області (далі - відповідач, ДПІ в Артемівському районі м. Луганська) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22.11.2013 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 27.09.2013 року № 0000632201 та № 0000622201.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 р. постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22.11.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ в Артемівському районі м. Луганська, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22.11.2013 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ в Артемівському районі м. Луганська проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань правильності визначення повноти нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 25.05.11 року по 31.12.12 року, за результатами якої було складено Акт №154/22-01/37706021 від 11.09.2013 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п. 135.2, пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.10.2 п. 138.10, пп. 138.10.3 п. 138.10, пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 708 694 грн., а також порушення п.198.4, п.198.6 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 171 166 грн.

В акті перевірки також зазначено, що позивачем не включено до складу доходів та відповідно не оподатковано податком на прибуток суму поворотної фінансової допомоги, яка отримана за договорами позики з ТОВ «Компанія з управління активами «Ф'южн Капітал Партнерз», яке діє від імені та за рахунок ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан Капітал». Також позивачем безпідставно на суму поворотної фінансової допомоги нараховано проценти, які включено до складу витрат товариства. Крім того, позивачем безпідставно сформовано податковий кредит у зв'язку з оплатою отриманих комунальних послуг та послуг з охорони орендованих приміщень, оскільки такі витрати повинен нести сам орендодавець, а позивач як орендар повинен лише компенсувати такі витрати.

На підставі акта перевірки податковим органом 27 вересня 2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000632201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 213 957,5 грн., з яких 171166 грн. - основного платежу та 42791,5 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0000622201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 869099,75 грн., з яких 708694 грн. - основного платежу та 160405,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом 2011-2012 років між позивачем та ТОВ «Компанія з управління активами «Ф'южн Капітал Партнерз», яке діє від імені та за рахунок ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан Капітал» укладено 10 договорів позики на загальну суму 5536750 гривень. Відповідно до п. 2.2 кожного з договорів позичальник сплачує позикодавцю проценти в розмірі 18% річних за кожен день користування позикою з дати зарахування грошових коштів на рахунок позичальника.

Згідно свідоцтва Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан-Капітал» включений до державного реєстру інститутів спільного інвестування 12 вересня 2008 року, окрім цього, згідно свідоцтва Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан-Капітал» включений до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів 02.03.2009 року.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що фінансовими послугами вважаються послуги з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Отже, ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан-Капітал» є фінансовою установою відповідно до вимог Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» і має право надавати позики, визначені у підпункті 14.1.267 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Згідно пп. 14.1.267 п. 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

Відповідно до п. 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Згідно положень пп. 138.10.5 п. 138.10 статті 138 ПК України до складу інших витрат підприємства включаються, зокрема, фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Крім того, відповідно до пункту 141.1 статті 141 ПК України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Таким чином, оскільки позивач отримував позику у встановленому порядку від фінансової установи, він мав право відносити до складу валових витрат проценти, нараховані за такою позикою у відповідних періодах відповідно до вимог підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України.

Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що договори позики, які не визнаються відповідачем, є дійсними, а тому стосовно них повинні застосовуватись саме ті наслідки, які діючим законодавством передбачені для договорів позики, а не, зокрема, для договорів поворотної фінансової допомоги.

Щодо збільшення позивачу зобов'язання з податку на додану вартість колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна видана платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «АГ «Богдан» укладено договори оренди № 68 від 11.05.11 року № 78 від 31.05.11 року, договори суборенди № 87 від 15.06.11 року, № 87/1 від 15.06.11 року, в пп. 3.7.1 яких зазначено, що крім орендної плати, зазначеної у п. 3.1 Орендар компенсує Орендодавцю витрати, пов'язані із забезпеченням орендованих приміщень електричною енергією, тепло-, водопостачанням, газопостачанням, обслуговуванням інженерних комунікацій, за послуги з охорони території прилеглої до об'єкта оренди, та послуги, пов'язані з підтримкою пропускного режиму, а також компенсацію за вивезення сміття, каналізацію стічних вод, викиди і скиди та інші витрати, що несе Орендодавець у зв'язку з діяльністю Орендаря.

Позивачем укладено договори безпосередньо із постачальниками таких послуг, вказані послуги були отримані позивачем та повністю оплачені їх постачальникам, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами у відповідності до вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88. При цьому сплачені за надані послуги суми податку на додану вартість позивачем віднесені до податкового кредиту відповідних звітних періодів.

При цьому слід зазначити, що додатковими угодами до вказаних вище договорів оренди та суборенди передбачено, що орендар самостійно укладає договори на газо-, водо, теплопостачання та каналізацію, постачання інших комунальних послуг, на обслуговування систем газопостачання та самостійно здійснює оплату наданих послуг по показниках лічильників у відповідності з встановленими тарифами.

Отже, позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які були ним сплачені в ціні послуг від підприємств постачальників електричної енергії, тепло-, водопостачання, газопостачання та інших комунальних послуг.

Крім того, судами встановлено, що 01 серпня 2011 року між позивачем та ПП «Скорпіон пульт» укладено договір № 38-11 про надання охоронних послуг, за п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по забезпеченню належного громадського порядку та зовнішньої охорони товарно-матеріальних цінностей на об'єктах, які знаходяться в місті Луганськ по вулиці Мадридська, 1-Б, Оборонна, 58-А, Ліньова, 64 та по кварталу Ленінського комсомолу, 1-В. Згідно п. 9.1 Договору останній укладений на період з 1 серпня по 8 годину 1 вересня 2011 року.

За результатами надання послуг були складені акти здачі-прийняття робіт від 31 серпня та від 01 вересня 2011 року.

01 вересня 2011 року між позивачем та ТОВ «Охоронна агенція «Сердолік» укладений договір № 0109Є1 про надання послуг з охорони об'єкту, за п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по забезпеченню належного громадського порядку та зовнішньої охорони товарно-матеріальних цінностей на об'єктах, які знаходяться в місті Луганськ по вулиці Мадридська, 1-Б, Оборонна, 58-А, Ліньова, 64 та по кварталу Ленінського комсомолу, 1-В. За п. 8.1 Договору останній діє з моменту укладення до 31 грудня 2011 року.

За результатами надання послуг були складені акти здачі-прийняття робіт з вересня 2011 року по 12 листопада 2012 року.

12 листопада 2012 року між позивачем та ТОВ «Служба безпеки «Ірбіс» укладений договір № 224/2012-ох, за п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по охороні майна, належного замовнику на праві власності.

В той же час слід зазначити, що ПП «Скорпіон пульт» надавало позивачу послуги з 01.08 по 01.09 2011 року, ТОВ Охоронна агенція «Сердолік» - з 01.09.2011 р. по 12.11.2012 р. і ТОВ «Служба безпеки «Ірбіс» - з 12 листопада.

Також надання охоронних послуг підтверджено належно складеними документами: податковими накладними, платіжними дорученнями, журналами прийому - здачі чергування охоронцями, журналами прийому під охорону товарно - матеріальних цінностей.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Луганського окружного адміністративного суду від 22.11.2013 р. та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області відхилити.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22.11.2013 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов