Ухвала

від 16.01.2014 по справі 2а-5936/11/1270

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2014 року м. Київ К/9991/72938/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17.08.2011

та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.10.2011

у справі № 2а-5936/11/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр»

до 1.Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

2.Головного управління Державного казначейства України в Луганській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоцентр» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Автоцентр») звернулося до Луганського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (далі по тексту - відповідач 1, Ленінська МДПІ у м. Луганську), Головного управління Державного казначейства України в Луганській області (далі по тексту - відповідач 2, ГУ ДКУ в Луганській області) про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2011 №0002521600, від 20.05.2011 №000035236.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17.08.2011 позов задоволено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.10.2011 рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за деклараціями з податку на додану вартість за січень 2011 року в розмірі 23540,00 грн. та за лютий 2011 року в розмірі 31325,00 грн., а всього 54865,00 грн. та прийнято в цій частині нове рішення про відмову у позові.

В абзаці четвертому резолютивної частини постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.10.2011 слова і цифри « 548 грн. 65 коп. (п'ятсот сорок вісім грн. 65 коп.)» замінено словами і цифрами « 274 (двісті сімдесят чотири) грн. 33 коп.».

В решті постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.10.2011 залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у повному обсязі в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Розділ V Податкового кодексу України , що набрав чинності з 01.01.2011, визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до пункту 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу ), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України , якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, якам відображається у податковій декларації.

Згідно п. 200.15 та п. 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було подано до Ленінської МДПІ у м. Луганську податкові декларації з податку на додану вартість із зазначенням від'ємного значення податку, що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача: за січень 2011 року 23540,00 грн. за лютий 2011 року - 31325,00 грн. Тобто, загальна сума ПДВ, що підлягає відшкодуванню складає 54865,00 грн.

19.04.2011 Ленінською МДПІ у м. Луганську на підставі наказу від 15.04.2011 №724 було проведено невиїзну перевірку ТОВ «Автоцентр» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника в банку за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у грудні 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 19.04.2011 №571/16/30464940, в якому відповідач зробив висновок про порушення позивачем п. 187.1 ст. 187 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що полягало у завищенні заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за січень 2011 року на суму 23540,00 грн., при цьому відповідач 1 послався на неможливість підтвердити факт сплати суми ПДВ по ланцюгам постачання до Державного бюджету України за результатами проаналізованих даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань контрагентів на рівні ДПА України.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 1 винесено податкове повідомлення-рішення від 19.04.2011 №0002521600 про зменшення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2011 року на суму 23540,00 грн. та нарахування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 5885,00 грн.

Також, на підставі наказу від 27.04.2011 №836 Ленінською МДПІ у м. Луганську було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Автоцентр» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2011 року, за результатами якої складено довідку від 10.05.2011 №264/23-616/30464940 про неможливість підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування, що пов'язано з неотриманням відповідей на запити про проведення перевірок по основним постачальникам підприємства.

Крім того, на підставі наказу від 10.05.2011 №873 Ленінською МДПІ м. Луганську було проведено невиїзну перевірку бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2011 року, за результатами якої було складено акт від 16.05.2011 №280/23-616/30464940 з висновком про порушення позивачем п. 187.1 ст. 187 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що полягало у завищенні заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за лютий 2011 року на суму 31325,00 грн., який зроблено у зв'язку з неможливістю підтвердити факт сплати сум ПДВ по ланцюгам постачання до Державного бюджету України за результатами проаналізованих даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань контрагентів на рівні ДПА України.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 1 прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.05.2011 №0000352360 про зменшення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2011 року на суму 31325,00 грн. та нарахування фінансової санкції в розмірі 1,00 грн.

Суди попередніх інстанцій, визнаючи спірні повідомлення-рішення протиправними, дійшли до висновку, що сума бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 54865,00 грн. виникла в результаті здійснення позивачем господарської діяльності, що, в свою чергу, підтверджено матеріалами справи, а саме: податковими накладними, платіжними дорученнями, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), видатковими накладними, квитанцією про доставку вантажу, які відповідають вимогам, установленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що несплата контрагентами постачальників позивача до бюджету сум податку на додану вартість не може впливати на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення його до відповідальності у вигляді позбавлення права на бюджетне відшкодування.

Відповідно до положень діючого податкового законодавства, сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, тому саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

До того ж, відповідач 1 не посилається на безтоварність господарських операцій, відсутність їх зв'язку з господарською діяльністю позивача та неналежність податкових накладних, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит. Тобто, позивач виконав усі законодавчі умови для віднесення відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту за спірні періоди.

Крім того, безпідставними є доводи податкового органу щодо неможливості відстежити сплату ПДВ контрагентами - постачальниками позивача по всьому ланцюзі постачання за наслідками проведення зустрічних перевірок, з огляду на те, що такі постачальники припинені або не знаходяться за вказаним місцезнаходженням, тому суди обґрунтовано визнали такими, що суперечать нормам податкового законодавства.

Вищенаведені правові норми не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту, які у подальшому приймають участь у формуванні сум бюджетного відшкодування, від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету іншими платниками податку - постачальниками товарів (послуг) по всьому ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок у судовому процесі не спростована.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську відхилити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.10.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров