Рішення

від 21.01.2014 по справі 905/4184/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.01.2014 Справа № 905/4184/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбікормовий завод «Феоніс», с. Розівка, Донецька область

Ціна позову 44 807 грн. 06 коп.

Суддя Говорун О.В.

Представники:

від позивача - Тринєєв Д.Д., довіреність №112 від 01.10.2013;

від відповідача - не з'явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбікормовий завод «Феоніс» (далі - відповідач) про стягнення 44 807 грн. 06 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем 13.04.2012 був укладений договір №К38/2012-01 про надання транспортно-експедиційних послуг. Позивачем відповідачу були надані послуги за вказаним договором, але відповідач з позивачем не розрахувався в повному обсязі, у зв'язку з чим утворилась заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 44 807 грн. 06 коп., з яких сума основного боргу в розмірі 35 000 грн. 04 коп., штраф в розмірі 7 000 грн., пеня в розмірі 2 338 грн. 12 коп. та 3% річних в розмірі 468 грн. 90 коп.

Ухвалою господарського суду від 16.07.2013 провадження у справі було зупинено, у зв'язку з направленням справи до Донецького апеляційного господарського суду та ухвалою суду від 13.01.2014 провадження у справі було поновлено.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що позивачем не надано документів, які б підтверджували надання ним послуг з перевезення вантажу за актами від 30.04.2012 та від 29.06.2012.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

13.04.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комбікормовий завод «Феоніс» був укладений договір №К38/2012-01 про надання транспортно-експедиційних послуг (далі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується за плату, на користь та за рахунок замовника надавати та організовувати транспортно-експедиційні послуги та надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів по території України, а замовник зобов'язується здійснити оплату за вказані послуги (а.с.14-18).

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 38 000 грн. 04 коп., що підтверджується товарно-транспортними накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунками-фактурами на загальну суму 38000,04грн., специфікаціями для рахунків (а.с.19-41).

Як зазначив позивач, відповідач оплатив заборгованість частково в розмірі 3 000 грн.

Позивачем 04.12.2012 на адресу відповідача були надіслані рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), специфікації для рахунків та лист-вимога №КI 1211-604 від 21.11.2012 з пропозицією сплатити суму боргу в розмірі 35000,04грн. (а.с.43-44).

На час прийняття рішення у справі заборгованість у сумі 35 000 грн. 04 коп. відповідачем не сплачена.

Згідно пункту 4.1. договору сторони визначають вартість послуг в рахунках на підставі діючої на час виконання послуг тарифної відомості виконавця.

Відповідно до п.4.2 договору рахунок на оплату виписуються виконавцем і надається замовнику після надання послуг. Сторони підписують акт виконаних робіт, який є невід'ємною частиною даного договору по факту надання транспортно-експедиційних послуг.

Сторони погодили у п.4.3 договору, що оплата наданих послуг здійснюється замовником безготівково на поточний рахунок виконавця, який вказано у рахунку. Оплата здійснюється протягом 7 (семи) банківських днів з дня отримання рахунку. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок виконавця.

У п.4.4 договору визначено, що акт наданих послуг повинен бути підписаний замовником та повернутий виконавцю протягом 3 днів з дати його отримання або 7 днів з дня направлення акту листом. У випадку відсутності у вказаний строк письмових зауважень замовника, послуги вважаються виконані належним чином, а акт затвердженим і таким, відносно якого у замовника немає зауважень.

Згідно ч.1 ст. 929 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В порушення вказаних вимог закону та договору, відповідач надані позивачем послуги за вказаним договором в розмірі 35 000 грн. 04 коп. не оплатив. Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача щодо відсутності доказів надання позивачем послуг з перевезення вантажу за актами від 30.04.2012 та від 29.06.2012 не приймаються судом до уваги, оскільки позивачем надані до позовної заяви копії товарно-транспортних накладних, відповідно до яких 29.06.2012, 30.06.2012, 18.07.2012, 16.06.2012, 19.07.2012, 14.04.2012, 05.07.2012, 16.07.2012, 10.07.2012, 10.07.2012 та 09.07.2012 були здійснені перевезення, одержувач вантаж отримав.

Рахунки-фактури від 30.04.2012 та від 29.06.2012, специфікації для рахунків від 30.04.2012 та від 29.06.2012 та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2012 та від 29.06.2012 були відправлені відповідачу 04.12.2012.

Відповідно до п.4.4 договору у випадку відсутності протягом 7 днів з дня направлення акту листом письмовихзауважень замовника, послуги вважаються виконані належним чином, а акт затвердженим і таким, відносно якого у замовника немає зауважень.

Відповідачем до суду не надано доказів надання позивачу зауважень щодо послуг наданих за актами від 30.04.2012 та від 29.06.2012.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями в розумінні цього кодексу є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення їм прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

За містом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. №543-96-ВР передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Строк оплати за отримані послуги, з урахуванням п. 4.1 Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року № 1149 «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів» та п.4.3 договору, настав 21.12.2012.

Згідно з п. 5.3.6 договору, за прострочення термінів оплати послуг, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, а у випадку прострочення більше 30 календарних днів, додатково сплачує штраф у розмірі 20% від обсягу заборгованості.

Здійснивши перевірку розрахунку пені позивача за період з 21.12.2012 по 28.05.2013 (159 днів), суд дійшов висновку, що вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в розмірі 2286 грн. 56 коп.

Перевіривши розрахунок штрафу у розмірі 20% від обсягу заборгованості, суд дійшов висновку, що вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача 3% річних від простроченої суми за період з 21.12.2012 по 28.05.2013 (159 днів), суд дійшов висновку, що вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню частково, а саме в розмірі 457 грн. 31 коп.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Господарські витрати розподілити відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбікормовий завод «Феоніс» (86221, Донецька область, с. Розівка, вул. Степова, б.2, код ЄДРПОУ 32357650) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна» (02090, м. Київ, вул. Сосюри, б.6, код ЄДРПОУ 32306522) 35 000 грн. 04 коп. боргу, 7 000 грн. штрафу, 2 286 грн. 56 коп. пені, 457 грн. 31 коп. 3% річних та 1 718 грн. 08 коп. витрат з оплати судового збору.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 27 січня 2014 року.

Суддя О.В. Говорун