Рішення

від 19.05.2009 по справі 4/121

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/121

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

19.05.09 р.                                                                                                       Справа № 4/121                               

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді  Гринько С.Ю.

при секретарі судового засідання Кужель А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної  заяви:

за участю представників сторін:  

від позивача – Кондратенко А.В. – довіреність,

від відповідача – не явився,

за позовом -         Товариства з обмеженою відповідальністю “КП “ВЕГА” м. Суми

до відповідача -   Дочірнього підприємства “Горлівське БМУ-7” ВАТ Донбасканалбуд” м. Горлівка  

про стягнення 30020,47грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3%річних

в с т а н о в и в :

Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 30020,47грн., з яких: 18583,00грн. - заборгованість, 10345,56грн. - інфляція, 1091,91грн. - 3%річних.

В підтвердження позову позивач посилається на укладений з відповідачем договір закупівлі №7 від 28.04.2007року зі специфікацією, видаткові накладні №ОтВе-000179 від 17.07.2007року на суму 43800,00грн, №отВе-000229 від 23.08.2007року на суму 34200,00грн. та довіреності серії ЯНХ №233424 від 18.07.2007року, №233435 від 23.08.2007року, по яких отриманий товар відповідачем, витяги з банківського рахунку в обґрунтування часткової оплати від 24.05.2007року на суму 39000,00грн., від 08.01.2008року на суму 20417,00грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 350,00грн. витрат на правову допомогу адвоката по складанню позовної заяви, в обґрунтування надав квитанцію №523544 від 19.02.2009року на суму 350,00грн.

Відповідач одержав від суду ухвали про порушення справи та відкладання розгляду, про що свідчать підписи уповноваженої особи на Повідомленнях про вручення поштового відправлення замовленою поштою, але відповідач не надав суду письмового відзиву на позов і представник не явився на виклик суду на судове засідання.

Суд вважає достатніми для вирішення спору надані позивачем оригінали документів, а тому на підставі ст. 75 ГПК України суд не позбавлений права вирішити спір без явки представника відповідача.

На розсуд суду наданий договір закупівлі №7 від 28.04.2007року зі специфікацією, який за своєю правовою природою є договором поставки, за яким виникла заборгованість за поставлений позивачем відповідачу товар.

З урахуванням ст.628 і 638 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) зміст договору поставки включає в себе наступні питання: 1) істотні умови, які мають бути погоджені сторонами; 2) інші умови договору, погоджені сторонами; 3) права і обов'язки сторін, які набувають постачальник і покупець в результаті укладання договору поставки.

Із ст. 712 ЦК випливає, що істотними умовами договору поставки є умови про предмет договору (товар, що має бути поставлений) та ціну. Стаття 265 ГК доповнює істотні умови договору умовою про строк передання (поставки) товарів. Більш конкретно у п.19 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення і п.16 Положення про поставки товарів народного споживання вказується на те, що договором поставки мають встановлюватись умови про номенклатуру (розгорнутий асортимент), кількість, якість продукції (товарів), про строки поставки і ціну. Сторони не позбавлені права погодити в договорі будь-які інші умови.

Частина 2 ст. 268 ГК приписує зазначати в договорі поставки номери і індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів.

2

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено, що між сторонами підписаний договір поставки №7 від 28.04.2007року зі специфікацією, в якому передбачені всі істотні умови для договорів даного виду, тому він вважається судом укладеним.

За цим договором позивач взяв на себе зобов'язання поставити покупцю продукцію згідно з доданою до договору специфікацією (п. 1.1 договору), а останній оплачувати товар шляхом передплати у розмірі 50% ціни товару згідно договору, решту 50% - після фактичної поставки товару та отримання документів(п. 2.1 договору).

Загальна орієнтовна сума договору складає 78000,00грн. з ПДВ (п. 2.3 договору).

Сторонами в договорі передбачений конкретний порядок та строк оплати товару.

На виконання умов договору сторонами підписана специфікація до договору, в якій сторони узгодили найменування та марку обладнання, кількість та термін постачання.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Позивач як продавець товару, виставив покупцю (відповідачу по справі) рахунок № Сиве-0158 від 10 травня 2007р. на суму 78000,00грн. для сплати останнім вартості насосів в кількості 4 одиниць.

Відповідачем на виконання умов договору попередньо поставці перераховані позивачу 39000,00грн., що підтверджується витягом з банківського рахунку від 24.05.2007року, копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідачем отриманий товар на підставі довіреностей серії ЯНХ №233424 від 18.07.2007року, №233435 від 23.08.2007року по видатковим накладним №ОтВе-000179 від 17.07.2007року на суму 43800,00грн, №отВе-000229 від 23.08.2007року на суму 34200,00грн.  

Таким чином, судом встановлений факт виконання продавцем своїх зобов'язань в понову обсязі.

Оскільки, отриманий від відповідачем товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у  договорі.

Відповідач частково оплатив отриманий ним товар в сумі 20417,00грн., що підтверджується витягом з банківського рахунку від 08.01.2008року, копія якого наявна в матеріалах справи. Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем на час звернення із позовом складає  18583,00грн.

Враховуючи, що позивачем доведений факт поставки товару та його не оплати з боку відповідача, суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 18583,00грн. заборгованості в повному обсязі.

Крім заборгованості, позивач просить суду стягнути з боржника 10345,56грн. інфляційні витрати і 1091,91грн. 3%річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи ці питання, суд виходить з наступного:

Відповідно до частини 2 статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобов'язань у відносинах суб'єктів господарювання після 1 січня 2004року визначаються приписами статей 534,549-552 та статті 625 ЦК, статей 229-234 Господарського кодексу України та статей Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Відповідно до пункту другого статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 10345,56грн. інфляції, 1091,91грн. 3%річних, суд задовольняє ці вимоги в повному обсязі, оскільки позивачем доведений факт поставки товару та його несвоєчасної оплати.

3

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат за послуги адвоката в сумі 350,00грн., суд дійшов наступного:

Згідно статті 44 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

          Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Господарський суд виходить з того, що саме реальна, тобто фактично здійснена на момент розгляду справи оплата за юридичні послуги є необхідною умовою стягнення цих сум з іншої сторони, так як стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

          Відповідно до частини третьої статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія названого Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

          Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 закону України “Про адвокатуру”, де зазначено, що адвокатом можу бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Позивачем надана тільки квитанція №523544 від 19.02.2009року на суму 350,00грн., тобто відсутні докази, які підтверджують виконання саме адвокатом укладеного договору з позивачем на надання юридичних послуг, виконання ним одержаних за цим договором будь-яких послуг тощо, тому в цих вимогах, суд відмовляє.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати пропорційно задоволеної судом суми.

На підставі ст.ст.526,530,625,712 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 44,49,82,84, 81-1, 85 ГПК України, господарський суд –

                                                          В и р і ш и в:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю “КП “ВЕГА” м.Суми до Дочірнього підприємства “Горлівське БМУ-7” ВАТ Донбасканалбуд” м. Горлівка  про стягнення 30020,47грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3%річних в повному обсязі.

Стягнути з Дочірнього підприємства “Горлівське БМУ-7” ВАТ Донбасканалбуд” м. Горлівка-84601, вул. Академіка Павлова, 22, код 01416263, р/р №26007200904250 в ОФ АКБ “Укрсоцбанк” м. Донецьк, МФО 334011 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КП “ВЕГА” м. Суми-40009, вул. Еллінська, 72, код 14007773, р/р №26007040302500 в АКІБ “УкрСиббанк”, МФО 331005 заборгованість в сумі  18583,00грн., 10345,56грн. - інфляції, 1091,91грн. - 3%річних, 300,20грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відмовити у вимогах про стягнення з відповідача 350,00грн. витрат на правову допомогу адвоката за недоведеністю.

               Суддя                                                                                                            Гринько С.Ю.                               

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений 19.05.2009року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в термін, передбачений ст.85 ГПК України.

Надруковано у 3прим.:

1-до справи,

1- позивачу,

1- відповідачу