Ухвала

від 23.01.2014 по справі 802/4229/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/4229/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Свентух В.М.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Курка О. П.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

відповідача - Пркопюк О.В., Кіт С.М., представники на підставі довіреностей

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Мед Поділля" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень з податку на прибуток приватних підприємств 340571,00 грн. , -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Мед Поділля» звернулось до суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.11.2013 року позов задоволено частково, а саме визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0005562201 від 03.10.2013р., в частині збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "СП "Мед Поділля" з податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 314 231 грн., з них, за основним платежем - 209 487 грн., за штрафними санкціями - 104 794 грн., визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0005532201 від 03.10.2013р., в частині збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "СП "Мед Поділля" з податку на додану вартість в загальній сумі 49 576 грн., з них, за основним платежем - 39 661 грн., за штрафними санкціями - 9 915 грн., в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що по-перше розрахунки за отриманий підприємством у ТОВ «Мед Поділля і Ко» (ліквідоване згідно з ухвалою господарського суду Вінницької області від 05.04.2012 року) товар у квітні 2010 року є не можливими, тому товар є безоплатно отриманий, по-друге під час перевірки підприємством не були надані перевізні документи, які підтверджують транспортування товару від ФО СПД ОСОБА_5, тому вказані операції не мали реального характеру, по-третє відсотки сплачені за користування кредитним договором не є витратами пов'язаними з веденням господарської діяльності підприємства.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали вимоги викладені в апеляційній скарзі та просили її задовольнити.

Позивач в судове засідання не з'явився про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, посадовими особами податкового органу проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ СП "Мед Поділля" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., наслідки якої відображені в акті № 541/2201/00692096 від 23.09.2013р.

Плановою виїзною перевіркою встановлено порушення ТОВ СП "Мед Поділля":

1) п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2, п.п. 138.10.5 п. 138.10. ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого, підприємством занижено податок на прибуток в сумі 227 047 грн., в т.ч.:

- за 1 кв. 2012 р. - 5606 грн.

- за 2 кв. 2012 р. - 101 692 грн.

- за 3 кв. 2012 р. - 54418 грн.

- за 4 кв. 2012 р. - 65 331 грн.

2) п. 198, п. 198.3, п. 196.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 41 768 грн., в т.ч.:

- за квітень 2012 року в сумі 36203

- за травень 2012 року в сумі 5565 грн.

3) п. 176.2 "а","б" ст. 176, п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України, не у повному обсязі подавались розрахунки сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку;

4) п. 5, 9, 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг".

На підставі висновків вказаного акту перевірки, Вінницькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення № 0005562201 від 03.10.2013р., відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 340 581 грн., з них, за основним платежем - 227 047 грн., за штрафними санкціями - 113 524 грн. та № 0005532201 від 03.10.2013р., відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 52 210 грн., з них, за основним платежем - 41 768 грн., за штрафними санкціями - 10 442 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність та протиправність донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість в загальній сумі 49 576 грн. та з податку на прибуток в сумі 314 231 грн., оскільки у цій частині вимоги узгоджуються з фактичними обставинами, встановленими у справі та підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції враховуючи наступні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

На підставі акта перевірки № 541/2201/00692096 від 23.09.2013 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0005562201 від 03.10.2013 року, яким за порушення п.п. 14.1.36 п.14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2, п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 340571 грн., з яких 227047 грн. за основним платежем та 133524 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення №0005532201 від 03.10.2013 року, яким за порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 52210 грн., з яких 41768 грн. за основним платежем та 10442 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно з п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК.

В силу п.п.139.1.9. п.139.1 ст. 139 ПК не включаються до складу витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України, безнадійна заборгованість - це заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

В силу п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності вважається безповоротною фінансовою допомогою.

Відповідно до п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України, до складу інших доходів включається вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Податковий орган в акті перевірки дійшов висновку, що позивачем не враховано до складу інших доходів кредиторську заборгованість в сумі 237 963 грн. по підприємству ТОВ "Мед Поділля і Ко", вказана заборгованість виникла в квітні 2010 року (поставка меду, ванни), але підприємством ТОВ "Мед Поділля і Ко", згідно ухвали господарського суду Вінницької області від 05.04.2012р., ліквідовано 18.04.2012р., тому кредиторська заборгованість по даному підприємству є безнадійною у зв'язку з тим, що розрахунки по ній є неможливими.

Так, 01.04.2011р. між ТОВ «Вінплитторг» (Наступник) та ТОВ «Мед Поділля і Ко» (Переказник) укладено угоду про переказ боргу, відповідно до умов якої Переказник передає, а Наступник приймає на себе права та зобов'язання першого і стає стороною у зобов'язаннях, що виникли в зв'язку з несплатою товару, поставленого ТОВ СП "Мед Поділля" по накладним № 1 від 05.04.2010р., № 3 від 09.04.2010р., № 5 від 12.04.2010р. на загальну суму 237 963 грн.

Отже, згідно зі ст. 520 Цивільного кодексу України відбулась заміна боржника, у якого строк виконання зобов'язання ще не наступив, оскільки, згідно умов угоди про переказ боргу, Наступник зобов'язується здійснити (замість Переказника) наступні права та зобов'язання Переказника, зокрема прийняти оплату вартість поставлених товарно-матеріальних цінностей до 01.04.2015р.

Апелянт в апеляційній скарзі стверджкє, що позивачем угода не була надана під час перевірки. Проте, як встановлено судом першої інстанції, зі змісту узагальненого переліку документів, які були використані під час проведення перевірки ТОВ СП "Мед Поділля" вбачається, що позивачем для проведення перевірки надавались первинні бухгалтерські документи, угода про переказ боргу належить до первинних бухгалтерських документів, що не заперечувалось сторонами.

Таким чином судом першої інстанції вірно зазначено, що висновок податкового органу, що зазначена кредиторська заборгованість є безнадійною, і як наслідок, не повинна включатись до валового доходу 2 кварталу 2012 року є необґрунтованим.

Податковим органом також вказано, що в ході перевірки підприємством не були надані перевізні документи (подорожні листи, товарно-транспортні накладні), які підтверджують транспортування товару (меду) від ФО СПД ОСОБА_5 ТОВ СП "Мед Поділля". У зв'язку з чим перевіряючими зроблено висновок, що операції з поставки товарів від ФО СПД ОСОБА_5, на адресу ТОВ СП "Мед Поділля" не проводились.

Як встановлено колегією суддів ТОВ СП «Мед Поділля» здійснювалась закупка меду у фізичної особи - підприємця ОСОБА_5

Господарські операції позивач з ФО СПД ОСОБА_5 підтверджуються накладними, прибутковими накладними, закупівельними актами.

Крім того, придбаний у підприємця товар був в подальшому реалізований позивачем ЗАО "Medaus pirkliai", Apinec GbR, ТОВ "Апідей", що підтверджується контрактами, вантажно-митними документами, накладними.

Стосовно доводів податкового органу про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних (подорожніх листів), суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, наявність товарно-транспортних накладних, як підтвердження отримання товарно-матеріальних цінностей, не впливає на формування податкового кредиту, оскільки, наявність товарно-транспортних накладних передбачено наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні і регулюють питання перевезення, а не питання податкового обліку та звітності.

Таким чином ТОВ СП «Мед Поділля» підтвердило господарські операції з ФОП ОСОБА_5 наявними в матеріалах справи документами, які підтверджують реальність здійснення господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків за 2, 3, 4 квартали 2012 року.

Відповідно до 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Податковий орган в акті перевірки зазначає про безпідставне віднесення позивачем до складу витрат відсотки за кредит в сумі 416 587 грн., по банківському кредиту, який не використовувався в господарській діяльності підприємства.

Так, позивач за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. надавав фінансову допомогу фізичним особам, при відсутності власних обігових коштів. У вказаному періоді підприємством надано фінансової допомоги на суму 514 791 грн. По умовах договорів надання фіндопомоги не передбачено нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами.

Таким чином податковий орган зазначає, що при відсутності власних обігових коштів на підприємстві дана операція є недоцільною так як призупиняє розрахунки з постачальниками за поставлений товар, і підприємство вимушене залучати кредитні кошти, відсотки за користування якими зменшують доходи підприємства. Отже, відсотки сплачені за користування кредитним договором не є витратами пов'язаними з веденням господарської діяльності підприємства.

Як вірно встановлено судом першої інстанції ТОВ СП «Мед Поділля» укладено кредитні договори з Публічним акціонерним товариством «Міжнародний Інвестиційний Банк». Кредитний договір № 00027.11-CBD.101 від 15.12.2011р., відповідно до умов якого банк надає позивачу кредит на поповнення обігових коштів, строком до 14.12.2012 року. Відсотки за користування кредитними коштами складають 20 % річних. До складу витрат по даному договору віднесено нараховані та сплачені відсотки за користування кредитними коштами в сумі 8200 грн.; кредитний договір № 00002.12-CBD.101 від 13.03.2012р., відповідно до умов якого банк надає позивачу кредит на поповнення обігових коштів, строк користування кредитом 12.03.2014 року. Відсотки за користування кредитними коштами складають 21 % річних по кредиту у гривні та 14% по кредиту у дол. США. До складу витрат по даному договору віднесено нараховані та сплачені відсотки за користування кредитними коштами в сум 408 387 грн.

Факт повернення позивачем відсотків за даними кредитними договорами підтверджується платіжними дорученнями.

Крім того, в період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. позивачем надавалась поворотна фінансова допомога СВАТ «Вінниччина», ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, на підставі відповідно укладених договорів.

Так, як встановлено судом першої інстанції поворотна фінансова допомога фізичним особам надавалась ТОВ СП «Мед Поділля» для організації збирання меду, який в подальшому отриманий позивачем для ведення власної господарської діяльності, що також підтверджується наданими позивачем реєстрами прибуткових ордерів, зі змісту яких прослідковується отримання та видання коштів фізичним особам та на які цілі.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з доводами суду першої інстанції, що кошти надані позивачу на підставі кредитних договорів № 00002.12-CBD.101, № 00027.11-CBD.101 використовувались останнім в господарській діяльності підприємства, а тому висновки викладені в акті перевірки про те, що відсотки сплачені за користування кредитним договором не є витратами пов'язаними з веденням господарської діяльності є необґрунтованими.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Податковим органом також зроблено висновок про завищення ТОВ СП "Мед Поділля" податкового кредиту за квітень 2012р. в сумі 39 661 грн. за рахунок списання кредиторської заборгованості за отриманими, але не оплаченими товарами по якій минув термін позовної давності. Зокрема станом на 01.01.2012р. по ТОВ "Мед Поділля і Ко" рахується кредиторська заборгованість в сумі 237 963 грн., яка виникла в квітні 2010 року (поставка меду, ванни), але підприємство ТОВ "Мед Поділля і Ко", згідно ухвали господарського суду Вінницької області від 05.04.2012р., ліквідовано 18.04.2012р., тому, дана кредиторська заборгованість по даному підприємству є безнадійною, у зв'язку з тим, що розрахунки по ній є неможливими.

Так, як вже було встановлено, 01.04.2011р. між ТОВ "Мед Поділля і Ко" (Переказник) та ТОВ "Вінплитторг" (Наступник) було укладено угоду про переказ боргу, відповідно до умов якої Переказник передає, а Наступник приймає на себе права та зобов'язання першого і стає стороною у зобов'язаннях, що виникли в зв'язку з несплатою товару, поставленого ТОВ СП "Мед Поділля" по накладним № 1 від 05.04.2010р., № 3 від 09.04.2010р., № 5 від 12.04.2010р. на загальну суму 237 963 грн.

За даною угодою, Наступник зобов'язується здійснити (замість Переказника) наступні права та зобов'язання Переказника: прийняти оплату вартість поставлених товарно-матеріальних цінностей до 01.04.2015р. Згоду Кредитора на переказ боргу одержано 01.04.2011р., про що свідчить наявність на угоді про переказ боргу печатки та підпису посадової особи Кредитора.

В силу ст. 520 Цивільного кодексу України відбулась заміна боржника, у якого строк виконання зобов'язання ще не наступив, оскільки, згідно умов угоди про переказ боргу, Наступник зобов'язується здійснити (замість Переказника) наступні права та зобов'язання Переказника: прийняти оплату вартість поставлених товарно-матеріальних цінностей до 01.04.2015р.

Отже суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що зазначена заборгованість не може вважатись безнадійною кредиторською заборгованістю і як наслідок правомірно включена позивачем до податкового кредиту за квітень 2012 року.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правомірно скасовано податкові повідомлення-рішення № 0005562201 від 03.10.2013р., в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 314 231 грн. та № 0005532201 від 03.10.2013р., в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 49 576 грн.

Таким чином, вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 30 січня 2014 року .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Ватаманюк Р.В.

Курко О. П.