Ухвала

від 22.01.2014 по справі 2а-1452/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" січня 2014 р. м. Київ К/9991/7012/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011 у справі №2а-1452/10/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Кард» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011, позові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Кард» (далі - ТОВ «Нафтогаз Кард», позивач) до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 14.09.2009 №0000872307/0, від 27.01.2010 №0000872307/2.

При цьому, суди виходили з правомірності формування податкового кредиту за податковою накладною отримаю з запізненням у тому періоді в якому вона отримана.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 14.02.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 16.02.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.п. 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі-Закон України №168/97-ВР), ст.ст. 159, 195 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №517/1-23-07-33442102 від 31.08.2009, складеного за результатом невиїзної документальної перевірки податкових декларацій ТОВ «Нафтогаз Кард» з питань формування податкового кредиту по податку на додану вартість за період з 01.07.2009 по 31.07.2009, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000872307/0 від 14.09.2009 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 345600,00грн., у тому числі 288000,00грн. основного платежу та 57600,00грн. штрафних (фінансових) санкцій, яке за результатами апеляційного узгодження ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було залишено без змін та винесено податкове повідомлення-рішення №0000872307/2 від 27.01.2010.

Фактичною підставою для визначення податкового зобов'язання слугував висновок податкового органу, про порушення позивачем п.п. 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, в результаті завищення податкового кредиту за липень 2009 року з податку на додану вартість та заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на суму 28800,00грн. При цьому, податковий орган виходив з того, що при формуванні податкового кредиту за липень 2009 року позивачем враховано податкову накладну минулого податкового періоду, а саме за лютий 2008 року на суму податку на додану вартість 288000,00грн. по контрагенту-постачальнику ТОВ «Сокол-Агро».

Дата виникнення права на податковий кредит регулюється п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України №168/97-ВР, відповідно до якого право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченої (нарахованої) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР є наявність податкової накладної, виданої продавцем.

Згідно п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст.7 Закону України №168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Проте, недотримання позивачем порядку, передбаченого п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР не може бути підставою для висновку про неправомірність віднесення витрат до податкового кредиту, оскільки згідно п.п.7.4.5 п. 7.4 ст.7 цього Закону платник податку притягується до відповідальності лише за умови відсутності податкової накладної на момент перевірки, а встановлена п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР вимога щодо подачі скарги є правом, а не обов'язком платника податку.

Таким чином, у випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані (з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Судом встановлено, що в даному випадку мало місце отримання ТОВ «Нафтогаз Кард» податкової накладної після закінчення податкового періоду, в якому відбулася оплата та отримання товарів (робіт, послуг), сума податку по якій, у відповідності з вищезазначеними положеннями законодавства включена до складу податкового кредиту у тому податковому періоді, у якому ця податкова накладна отримана.

Отримання податкової накладної в липні 2009 року підтверджується долученим до матеріалів справи реєстром отриманих податкових накладних ТОВ «Нафтогаз Кард» за липень 2009 року.

Враховуючи вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про неправомірність визначення позивачеві податкових зобов'язань.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220 1 , 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

А.М. Лосєв