Постанова

від 21.01.2014 по справі 822/4520/13-а

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 822/4520/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіПетричковича А.І. при секретаріСтрахарській М. В. за участі:представників позивача Безсмертного О.М., Федчука В.М., Нагорнюк Н.М, представників відповідача Карповича В.М., Степанян С.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рошен-Хмельницький" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ДП Кондитерська корпорація "Рошен", про часткове скасування податкових повідомлень-рішень і визнання їх протиправними у цій частині, -

ВСТАНОВИВ:

Суд 02.12.2013 року відкрив провадження у справі за адміністративним позовом №173-01-13 від 29.11.2013 року в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Рошен-Хмельницький", посилаючись на ПК України, просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області №0000722202/2000 від 20.08.2013 року, яким ТОВ "Рошен-Хмельницький" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послу), 14010100, на загальну суму 2829024 гривень, з них 1886016 гривень за основним платежем та 943008 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), в оскаржуваній частині, а саме: в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2706324 гривень, з них 1804216 гривень за основним платежем та 902108 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області №0000712202/2001 від 20.08.2013 року, яким ТОВ "Рошен-Хмельницький" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, 11021000, на загальну суму 1221240 гривень, з них 814160 гривень за основним платежем та 407080 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), в оскаржуваній частині, а саме: в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1092405 гривень, з них 728270 гривень за основним платежем та 364135 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період з 07.06.2013 року по 22.07.2013 року Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області було проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Рошен-Хмельницький" з питань дотримання вимог законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року. За результатами перевірки складено Акт №3256/22-25-22-01/33526276 від 05.08.2013 року. На підставі Акта перевірки 20.08.2013 року було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. ТОВ "Рошен-Хмельницький" категорично не погоджується з переважною частиною висновків, викладених в Акті перевірки, які покладені в основу оскаржуваних повідомлень-рішень, оскільки порушень податкового законодавства позивач не допустив.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, посилаючись на ті ж докази, що у позові і додаткових письмових поясненнях наданих суду.

Представники відповідача надали суду письмове заперечення від 12.12.2013 року, яке підтвердили у суді.

Ухвалою суду від 02.12.2013 року до участі у розгляді справи суд залучив, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог - ДП Кондитерська корпорація "Рошен", яка надала суду письмові пояснення №12/01 від 15.01.2014 року, але на судове засідання 21.01.2014 року представника не направила.

Заслухавши учасників судового розгляду і дослідивши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

Висновком Акту №3256/22-25-22-01/33526276 від 05.08.2013 року "Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Рошен-Хмельницький", код за ЄДРПОУ 33526276, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року" (далі - Акт) стверджено, що перевіркою встановлено порушення норм ПК України, в результаті чого: занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 814160 гривень; занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 1886016 гривень (т. 1 стор. 32 -91 справи).

Згідно податкового повідомлення - рішення форми "Р" №0000722202/2000 від 20.08.2013 року на підставі акту перевірки, встановлено порушення п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, абзац 5 п.188.1 ст.188, п.189.4 ст.189, п.201.4 ст.201 ПК України у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 2829024 гривні, з яких за основним платежем - 1886016 гривень і за штрафними (фінансовими) санкціями - 943008 гривень (т.1 стор. 143 справи).

Податковим повідомленням - рішенням форми "Р" №0000712202/2001 від 20.08.2013 року на підставі акту перевірки, встановлено порушення п.138.2, п.138.8, пп.138.10.2, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.153.2.1, пп.153.2.2, пп.153.2.3 п.153.2 ст.153 ПК України у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 1221240 гривень, з яких за основним платежем - 814160 гривень і за штрафними (фінансовими) санкціями - 407080 гривень (т. 1 стор. 144 справи).

ТОВ "Рошен-Хмельницький" 29.08.2013 року зверталося до Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області зі скаргою №132-01-13 на податкові повідомлення-рішення, але Рішенням про результати розгляду первинної скарги №4805/10/22-01-10-02-14 від 18.09.2013 року податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення. Також, позивач подавав скаргу №145-01-13 від 26.09.2013 року до Міністерства доходів і зборів України, однак Рішенням №15685/6/99-99-10-01-15 від 20.11.2013 року податкові повідомлення-рішення та рішення прийняте за розглядом первинної скарги залишено без змін, а повторну скаргу - без задоволення.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ №775447, ТОВ "Рошен-Хмельницький" є юридичною особою з основним видом економічної діяльності: оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами.

Позивач не оскаржує податкові зобов"язання визначені органом доходів і зборів щодо: Заниження податкових зобов'язань в зв'язку з проведенням рекламної акції, донараховано 80957 грн. основного платежу, та 40479 гривень, разом 121436 гривень; Завищення податкового кредиту по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_9, донараховано 843 гривень, основного платежу, 422 гривень - штрафних санкцій, разом 1265 гривень; визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток, донарахованих по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_9, 855 гривень основного платежу, 422 гривні - штрафних санкцій, разом 1265 гривень; визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток, донарахованих по здійсненню рекламної акції, 85005 гривень основного платежу, 42502 гривні - штрафних санкцій, разом 127507 гривень.

Судом і органом доходів і зборів встановлено порушення податкового законодавства позивачем щодо:

1. Заниження податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 1168072 гривень при проведенні експортних операцій, згідно договору комісії від 20.05.2010 pоку, укладеному TOB "Рошен - Хмельницький" (Комітент) із ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" (Комісіонер), донараховано 1168072 гривень, основного платежу та 584036 гривень штрафних санкцій, разом 1752108 гривень;

2. Заниження податкових зобов'язань з ПДВ за рахунок заниження звичайної (ринкової) ціни продажу кондитерських виробів, реалізованих на ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" за договором комісії в січні - вересні 2012 року на загальну суму 477689 гривень, донараховано 477689 гривень основного платежу та 238845 гривень штрафних санкцій, разом 716534 гривень;

3. Завищення податкового кредиту по договору про надання маркетингових послуг від 31.12.2009 року № 161, донараховано 158455 гривень основного платежу та 79228 гривень штрафних санкцій, разом 237683 гривень;

4. Порушення п.п.153.2.3 п.153.2 ст.153 ПК України щодо заниження звичайної (ринкової) ціни продажу кондитерських виробів на експорт, що призвело до заниження доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2012 рік в сумі 2388448 гривень, податок на прибуток 501574 гривень основного платежу та 250787 гривень штрафних санкцій, разом 752361 гривень;

5. Порушення п. 138.2, п.138.10 п.п. 138.10.3 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України щодо завищенням витрат на збут за рахунок віднесення до складу витрат маркетингових послуг на загальну суму 877506 гривень, податок на прибуток 184276 гривень основного платежу та 92138 гривень штрафних санкцій, разом 276414 гривень;

6. Порушення п.138.2, п.п. 138.10.3 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України щодо завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в сумі 202000 гривень по розрахункам із ПП ОСОБА_10 за рахунок віднесення до складу інше витрат послуг по обслуговуванню вимірювальної техніки та комп'ютерних програм, податок на прибуток 42420 гривень основного платежу та 21210 гривень штрафних санкції, разом 63630 гривень.

Сторони не оспорюють, що пов"язаними особами є позивач, ДП "Кондитерська корпорація "Рошен", ТОВ "Центрально-Європейська Компанія", "ОАО ЛКФ "Рошен", а також відсутності доказів недійсності правочинів, які досліджувались органом доходів і зборів під час перевірки і цього не встановлено судом, тому відповідно до вимог ч.3 ст.72 КАС України це не потребує доказування у цій справ.

Згідно додатку №1 до Акту "Зведений реєстр цін реалізації кондитерських виробів на території України та цін реалізації кондитерських виробів, призначених на експорт за період з 01.01.2012 по 30.09.2012 року ТОВ "Рошен-Хмельницький" , зафісовані відхилення від звичайної ціни від 28,27% до 36,67% ( т.1 стор.92 справи).

Договір купівлі-продажу №52 від 14.03.2011 року укладений між ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" (постачальник) та ТОВ "Рошен-Хмельницький" (дистриб'ютор). Відповідно до п.1.1 Договору, постачальник зобов'язується продавати дистриб'ютору продукцію за цінами, встановленими постачальником у гривнях згідно діючої специфікації - асортиментом продукції (додаток №1), який є невід'ємною частиною договору та на підставі замовлення дистриб'ютора, а дистриб'ютор зобов'язується своєчасно здійснювати оплату продукції на умовах даного договору (т. 1 стор. 196-200 справи).

Договір комісії №47 від 20.05.2010 року укладений між ТОВ "Рошен-Хмельницький" (комітент) та ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" (комісіонер). Відповідно до умов договору, комісіонер зобов'язався за дорученням комітента за винагороду продавати кондитерську ті іншу харчову продукцію на своєму ринку від свого імені на користь комітента. За виконання послуг з продажу продукції комітент зобов'язався виплатити комісіонерові комісійну винагороду у розмірі 1% від суми продажу в місяць. Розмір комісії відповідає умовам постачання FCA-Яготин ( т.2 стор. 1-2 справи).

Отже, ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" поставила товар в м. Ягодин для позивача, який передає цей же товар на комісію ДП "Кондитерська корпорація "Рошен"- постачальнику. Суд дає критичну оцінку реальності фактичної передачі товару позивачу і погоджується з органом доходів і зборів щодо відсутності факту реальної передачі товару позивачу і проведення тільки документування цих операцій між пов"язаними особами, адже позивач не надав жодних доказів цього (наявність складів у м. Ягодин, інше), а постачальником та комісіонером є одна й та ж юридична особа - ДП "Кондитерська корпорація "Рошен".

Наказом позивача №30/12-ІІ/1 від 30.12.2011 року вирішено, відпускну ціну на товар що реалізовується за кордон встановлювати у відповідності до вимог п.п. 5-1 п.20 ст.1 Закону України про оподакування прибутку підприємств, тобто з застосуванням правил визначених національними положенням (стандартами) бухгалтерського обліку, а саме за методом "Витрати плюс" з націнкою у розмірі від 0,4% до 5%. Націнку нараховувати на ціну продажу товару без урахування ПДВ. ( т.1 стор. 195 справи).

Згідно, п.3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 23 "Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін", затвердженого Наказом Мінфіну № 303 від 18.06.2001 року (далі - Стандарт бухобліку), пов'язаними сторонами вважаються: 3.1 підприємства, які перебувають під контролем або суттєвим впливом інших осіб; 3.2 підприємства і фізичні особи, які прямо або опосередковано здійснюють контроль над підприємством або суттєво впливають на його діяльність, а також близькі члени родини такої фізичної особи.

Пунктами 6 -10 Стандарту бухобліку визначено, що оцінка активів або зобов'язань в операціях пов'язаних сторін здійснюється, зокрема, такими методами: 6.1 порівнюваної неконтрольованої ціни; 6.2 ціни перепродажу; 6.3 "витрати плюс"; 6.4 балансової вартості. За методом порівнюваної неконтрольованої ціни застосовується ціна, яка визначається за ціною на аналогічну готову продукцію (товари, роботи, послуги), що реалізується не пов'язаному з продавцем покупцеві за звичайних умов діяльності. За методом ціни перепродажу застосовується ціна готової продукції (товарів, робіт, послуг) за вирахуванням відповідної націнки. За методом "витрати плюс" застосовується ціна, що складається з собівартості готової продукції (товарів, робіт, послуг), яку визначає продавець, і відповідної націнки. За методом балансової вартості оцінка активів або зобов'язань здійснюється за балансовою вартістю, що визначається згідно з відповідним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 ПК України, ринковою вважається ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Згідно п.п.14.1.228 п.14.1 ст.14 ПК України, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Стаття 39 ПК України набула чинності з 1 січня 2013 року. До цього звичайна ціна визначалась за правилами, які було встановлено в п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Перелік операцій, за якими можуть бути застосовані звичайні ціни, визначено виключно в ПК України. Частина з них названа в п. 39.1 ст. 39 ПК, інші - в Розділах ПК, де врегульовано справляння окремих видів податків (зборів).

Підпунктом 1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.1994 року "Про оподаткування прибутку підприємств", який був чинним на момент спірних правовідносин (далі - Закон № 334/94-ВР) визначено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Згідно п.п.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону № 334/94-ВР, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Підпунктами 153.2.1 - 153.2.3 п.153.2 ст.153 ПК України, які діяли на момент спірних правовідносин, дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Положення підпунктів 153.2.1 і 153.2.2 цього пункту поширюються також на операції з особами, які: не є платниками цього податку; сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає що орган доходів і зборів правомірно застосував метод порівняння неконтрольованої ціни для пов"язаних осіб, тому позивач занизив доходи що враховуються при визначенні об"єкту оподаткування за 2012 рік у сумі 2388448 гривень.

Судом не встановлено факту застосування відповідачем ст.39 ПК України при визначенні спірних податкових зобов"язань на що посилається позивач, але ця стаття, яка діє з 01.01.2013 року, підтверджує раніше зроблений висновок суду.

Договір №1010/02 від 01.10.2010 року на обслуговування вимірювальної техніки та програм, укладений між ФОП ОСОБА_10 (виконавець) та ТОВ "Рошен-Хмельницький" (замовник). Згідно предмету договору виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги по щомісячному обслуговуванню комп'ютерної техніки, а замовник зобов'язується оплатити ці послуги (т.3 стор. 150 -152 справи).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Реальність цього правочину позивач стверджує: Актами надання послуг на загальну суму 202000 гривень і додатками до Акту прийому передачі. Цими доказами позивач не розшифровує вартість кожної послуги окремо, так як відповідно до Актів надання послуг надавались послуги в яких вказана загальна сума наданих послуг, а в додатках до Акту прийому передачі: склад робіт і трудовитрати, людино/години. Тобто, не можливо вирахувати правильність розрахунку оплачених робіт без погодження сторонами у згаданому правочині вартості 1-ї людино/години, тому не має доказів, які свідчать про фактичне надання і отримання цих послуг позивачем.

За договором про надання послуг №161 від 31.12.2009 року, ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" (виконавець) надає ТОВ "Рошен-Хмельницький" (замовник) послуги в порядку та відповідно до умов договору, а замовник зобов'язується оплачувати такі послуги в порядку та відповідності до умов цього договору (т.2 стор. 79-80 справи).

Підпунктом 14.1.108 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 138.10.3 п.138.10 ст.138 ПК України визначено, що до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Суд не погоджується з позивачем щодо правомірності віднесення до витрат на збут по маркетиноговим послугам за договором №161 від 31.12.2009 року з ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" на загальну суму 877506 гривень, адже реальність цього правочину спростовується актами приймання передачі виконаних робіт, звітами про надання послуг у торгових точках і письмовими поясненнями ДП "Кондитерська корпорація "Рошен", яка є третьою особою у цій справі і пов"язаною з позивачем особою. Так, ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" письмовим поясненням №12/01 від 15.01.2014 року, пояснило що ТОВ ""Укрпромінвест-трейд" у якого ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" замовляло та отримувало відповідні послуги з метою виконання власних договірних зобов"язань перед позивачем в межах договору №161 від 31.12.2009 року, має відповідні спеціальні технічні засоби, укомплектований штат працівників. (т.4 стор. 103-110 справи). Тобто, фактично послуги по маркетингу в 2012 році позивачу надавало ТОВ ""Укрпромінвест-трейд", яке мало у цьому році "(середня кількість - 2012 році 5 чол.)" (дослівно із згаданого пояснення третьої особи), а не ДП "Кондитерська корпорація "Рошен".

Вищенаведена оцінка операцій позивача по правочинам за Договором купівлі-продажу №52 від 14.03.2011 року і Договором комісії №47 від 20.05.2010 року, визначає зобов"язання позивача з ПДВ з урахуванням встановленого судом і також наступного.

Пунктом 185.1 ст.185 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно п.186.1 ст.186 ПК України, місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно абз. 5 п.188.1 ст.188 ПК України у редакції на момент спірних правовідносин, у разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

Пунктом 198.4 ст.189 ПК України визначено, що базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень, який заперечує проти позову довів, що діяв у межах Закону, що підтверджено доказами, які перевірено судом, тому позов не задовольняється.

На підставі викладеного, керуючись ПК України, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" і ст.ст.4-15, 70-71, 86, 94, 99, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов №173-01-13 від 29.11.2013 року, залишити без задоволення.

Копії постанови надати сторонам, повний текст якої виготовлено 27.01.2014 року

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Суддя /підпис/А.І. Петричкович "Згідно з оригіналом" Суддя А.І. Петричкович