Постанова

від 23.01.2014 по справі 922/3571/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2014 р. Справа № 922/3571/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Ільїн О.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю:

прокурора- Кондратюк Н.А., посв. №023324 від 03.12.2012 року

представників сторін:

позивача - Тимочко М.М., дов. б/н від 11.01.2014 року

третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - 1) не з"явився, 2) не з"явився, 3) не з"явився

відповідачів - 1) Мозгова О.С., дов. №22/01 від 22.01.2014 року, 2) Мирось С.В., дов. №08-11/5868/2-13 від 30.12.2013 року

третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідачів - не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області (вх. №67 Х/1-18) на ухвалу господарського суду Харківської області від 03.12.2013 року у справі № 922/3571/13

за позовом Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, м. Харків, в інтересах держави в особі Данилівського дослідного державного лісгоспу, с. Черкаська Лозова Дергачівського району Харківської області,

треті особі, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача : 1) Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, м. Харків, 2) Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції, м. Харків, 3) Харківській державний проектно-вишукувальний інститут агромеліорації і лісового господарства "Харківдіпроагроліс", м.Харків,

до 1) Харківської міської ради, м. Харків, 2) Приватного підприємства "Травень", м. Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідачів : Управління Держземагенства у м. Харкові Харківської області, м. Харків,

про визнання незаконними та скасування пунктів додатків рішень, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИЛА:

Харківський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся до господарського суду Харківської в інтересах держави в особі Данилівського дослідного державного лісгоспу, позивача, з позовом до Харківської міської ради та Приватного підприємства "Травень", першого та другого відповідачів, згідно з яким просив суд:

- визнати незаконним та скасувати пункт 37 додатку № 1 рішення Харківської міської ради № 171/06 від 22.11.2006 року "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів";

- визнати незаконним та скасувати пункт 9.1. додатку № 2 рішення Харківської міської ради № 158/10 від 23.06.2010 року "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд";

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,2227 га від 01.10.2007 року, скасувавши запис про його державну реєстрацію за № 140767100130 та повернути земельну ділянку у постійне користування Данилівського дослідного державного лісгоспу;

- визнати право власності на земельну ділянку площею 0,2227 га за державою в особі Данилівського дослідного державного лісгоспу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.12.2013 року (колегія суддів у складі : головуючий суддя Доленчук Д.О., суддя Аріт К.В., суддя Суслова В.В.) позов прокурора було залишено без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 81 ГПК України.

Заступник прокурора Харківської області із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, просить вказану ухвалу скасувати та направити справу на розгляд господарського суду Харківської області.

Апеляцйну скаргу обгрунтовує тим, що в обґрунтування позову прокурором було зазначено, що постійним користувачем спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення на даний час відповідно до статей 5, 17 та п.5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України є Данилівський дослідний державний лісгосп, тому саме останній і є позивачем, в інтересах якого і подано позовну заяву в розумінні статей 6, 7, 13 , 143 Конституції України.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 11.01.2014 року для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Ільїн О.В. у зв"язку із знаходженням судді Медуниці Л.М. у відпустці.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.01.2014 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Ільїн О.В.), з урахуванням ухвали Харківського апеляційного господарського суду про виправлення описки та помилки від 27.01.2014 року, апеляційну скаргу прокурора було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 23.01.2014 року на 11:45 год.

Прокурор у судовому засіданні 23.01.2014 року підтримав апеляційну скаргу.

Перший відповідач - Харківська міська рада у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні 23.01.2014 року проти її доводів заперечував, вважає оскаржувану ухвалу законною та обгрунтованою, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що зі змісту статті 121 Конституції України, статей 2, 29 ГПК України, статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру», а також Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року №3-рн/99 у справі №1-1/99 випливає, що прокурор може звернутися з відповідною заявою лише в інтересах громадянина або держави.

При цьому, відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України під поняттям «орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у частині 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Представник другого відповідача у судовому засіданні 23.01.2014 року проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає оскаржувану ухвалу законною та обгрунтованою, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні 23.01.2014 року підтримав апеляційну скаргу прокурора, вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необгрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального права, просить вказану ухвалу скасувати та направити справу на розгляд господарського суду Харківської області.

Свою правову позицію обгрунтовує тим, що у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99 зазначено, що поняття "інтереси держави" є оціночним поняттям і інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

При цьому, позивач вказує на те, що Данилівський дослідний державний лісгосп є органом, уповноваженим державою здійснювати від імені держави користування лісовими землями державної власності, які за ним закріплені, у зв"язку з чим його інтереси повністю збігаються із інтересами держави.

Третя особа - Державна інспекція сільського господарства в Харківській області у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що, виходячи із пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99, прокурори та їх заступники мають право подавати до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

А тому, як вважає третя особа- Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, прокурор помилково визначив позивача у даній справі - Данилівський дослідний державний лісгосп, який згідно із витягом з ЄДРПОУ від 20.11.2013 року є державним підприємством, засновником якого є Державне агенство лісових ресурсів України, у зв"язку з чим позов підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 63 ГПК України.

Крім того, зазначена третя особа у відзиві на апеляційну скаргу просила розглядати справу за відсутності її представника у зв"язку із його участю в іншому судовому процесі у Харківському окружному адміністративному суді по справі 820/2497/13-а.

Представники третіх осіб - Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції та Харківського державного проектно-вишукувального інституту агромеліорації і лісового господарства "Харківдіпроагроліс", а також Управління Держземагенства у м. Харкові Харківської області у судове засідання 23.01.2014 року також не з"явились, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце його проведення, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення №6102212492921, та №6102212492972 про вручення третім особам- Реєстраційній службі Харківського міського управління юстиції та Управлінню Держземагенства у м. Харкові Харківської області копій ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні, а також штамп на зворотньому боці цієї ухвали про відправлення її копій сторонам, прокурору та третім особам і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України та відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представників третіх осіб за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши усні пояснення представників позивача, першого та другого відповідачів, а також прокурора, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в ухвалі висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Частиною другою цієї статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

У абзацах 3, 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 11.10.2010 № 2 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (в редакції з урахуванням Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №2 від 16.01.2013 року «Про внесення до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України доповнень і змін, що стосуються участі прокурора у судовому процесі») зазначено, що зі змісту статті 121 Конституції України, статей 2., 29 ГПК України та статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру», а також рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року №3-рн/99 у справі №1-1/99 випливає, що прокурор може звернутися з відповідною заявою лише в інтересах громадянина або в інтересах держави.

Також у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" (в редакці їз врахуванням Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №2 від 16.01.2013 року «Про внесення до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України доповнень і змін, що стосуються участі прокурора у судовому процесі») визначено, що відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України під поняттям «орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у частині 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Крім того, відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року З-рп/99 у справі №1-1/99 зазначено, що положення абзацу четвертого частини 1 статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України в контексті пункту 2 статті 121 Конституції України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Також, у пункті 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 23.03.2012 року "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" зазначено, що відповідні повноваження органу місцевого самоврядування визначаються з огляду на вимоги Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено господарським судом першої інстанції, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 20.11.2013 року, виданого реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції, Данилівський дослідний державний лісгосп (ідентифікаційний код 00994058) є державним підприємством, оскільки засновником даного підприємства є Державне агентство лісових ресурсів України (01023, м. Київ, Печерський район, вул. Шота Руставелі, 9-А, код 37507901) і до сфери управління якого належить дане державне підприємство - Данилівський дослідний державний лісгосп.

Отже, Данилівський дослідний державний лісгосп є лише державним підприємством, а не органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, оскільки він має право лише користуватися лісовими землями державної власності, які за ним закріплені, і при цьому, не наділений жодними владними повноваженнями, які притаманні органу державної влади або органу місцевого самоврядування, так як не уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів .

У пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 23.03.2012 р. "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" зазначено, що у випадках неправильного визначення прокурором позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК України повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду. Якщо господарський суд помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 ГПК України.

А тому, оскільки прокурор помилково визначив позивачем у даній справі-Данилівський дослідний державний лісгосп, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд цілком правомірно залишив позов без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 81 ГПК України

Прокурор в апеляційній скарзі посилається на те, що в обґрунтування позову ним було зазначено, що постійним користувачем спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення на даний час відповідно до статей 5, 17 пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України є Данилівський дослідний державний лісгосп, а тому саме останній і є позивачем, в інтересах якого подано позовну заяву в розумінні статей 6, 7, 13 , 143 Конституції України.

Також , позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що у Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99 зазначено, що поняття "інтереси держави" є оціночним поняттям і інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

А тому, позивач зазначає, що Данилівський дослідний державний лісгосп є органом, уповноваженим державою здійснювати від імені держави користування лісовими землями державної власності, які закріплені за цим лісгоспом, у зв"язку з чим його інтереси повністю збігаються із інтересами держави.

Однак, колегія суддів вважає такі посилання прокурора та позивача безпідставними, зважаючи на таке.

Як вже зазначалося вище, зі змісту статті 121 Конституції України, статей 2, 29 ГПК України, статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру», а також рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року №3-рн/99 у справі №1-1/99 випливає, що прокурор може звернутися з відповідною заявою лише в інтересах громадянина або в інтересах держави.

При цьому, відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України під поняттям «орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у частині 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 20.11.2013 року Данилівський дослідний державний лісгосп є лише державним підприємством, а не органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, оскільки він має право лише користуватися лісовими землями державної власності, які за ним закріплені, та не наділений жодними владними повноваженнями, які притаманні органу державної влади або органу місцевого самоврядування, так як не уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів .

А тому Данилівський дослідний державний лісгосп не може бути позивачем у даній справі.

При цьому, прокурор та позивач вказували лише на те, що інтереси держави повністю збігаютьсяз інтересами Данилівського дослідного державного лісгоспу.

Однак, вони залишили поза увагою те, що, з урахуванням вимог статей 2, 29 ГПК України та статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру», при визначенні прокурором позивача, в інтересах якого він буде представляти державні інтереси, вимагається не тільки, щоб інтереси держави та позивача збігалися, но те, що позивач має бути органом державної влади або органом місцевого самоврядування.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми процесуального права, а тому підстави для скасування цієї ухвали відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 03.12.2013 року у справі № 922/3571/13 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 28.01.2014 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Ільїн О.В.