Постанова

від 22.01.2014 по справі 812/9532/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 5.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 січня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/9532/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Солоніченко О.В.

суддів: Каюди А.М.,

Пляшкової К.О.

при секретарі: Калашнікові Д.О.

за участю:

представників позивача: Пасічника О.Ю. довіреність від 18.02.2013,

Муратової І.В. довіреність від 13.12.2013,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Алчевське управління механізації» до Державної інспекції України з контролю за цінами про визнання незаконним припису № 44 від 11.10.2013, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Комунального підприємства «Алчевське управління механізації» до Сектору у Луганській області Державної інспекції України з контролю за цінами, в якому позивач просив суд визнати незаконним припис № 44 від 11.10.2013 про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що оскаржуваний припис складено відповідачем на підставі неправомірних висновків акта перевірки, якою встановлено, що позивачем за період з 01.09.2012 по 31.08.2013 при застосуванні тарифів на послуги з вивезення твердих побутових відходів для населення, яке мешкає у будинках з присадибною ділянкою з наявністю усіх видів благоустрою, завищено вартість послуг з вивезення твердих побутових відходів за рахунок включення до вартості фактично ненаданих послуг. Позивач вказує, що до такого висновку відповідач дійшов у зв'язку із тим, що плановий показник обсягу вивезення побутових відходів - 12807 м куб. було розцінено перевіряючим органом як фактичний обсяг вивезення побутових відходів, виходячи з чого Інспекцією визначено менший розмір нарахувань за надані послуги, які мали бути отримані, ніж ті, які фактично нараховані підприємством. У зв'язку з цим інспекція дійшла до висновку, що позивачем завищено розмір нарахувань, а тому необґрунтовано отримано виручку. Позивач вказує, що визначити фактичний обсяг вивезення відходів за окремою групою споживачів неможливо. Можливо лише вирахувати цей показник приблизно, орієнтовно, виходячи з об'єму сміттєвозів помноженого на кількість ходок цих автомобілів. Позивач зазначає, що при цьому відповідач не врахував, що фактичний обсяг вивезених відходів не впливає на розмір нарахувань, оскільки згідно з Правилами надання послуг з вивезення побутових відходів, затвердженими КМ України постановою № 1070 від 10.12.2008, обсяг надання послуг розраховується на підставі норм, затверджених органом місцевого самоврядування. Такі норми затверджено рішенням виконкому Алчевської міської ради від 05.10.2010 № 1120, та складають для населення, яке мешкає у будинках з присадибною ділянкою з наявністю усіх видів благоустрою 1,54 м куб. на рік. Отже, кількість населення щомісяця помножена на діючий тариф дорівнює сумі нарахування в цей місяць. Сума таких нарахувань за перевірений період фактично склала 494714,76 грн.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені вимоги, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові, та додатково зазначили, що відповідач, визначаючи суму необґрунтованої виручки, здійснював неправильні розрахунки. Так, розрахунок кількості людей, яким надано послуги, відповідач здійснив шляхом розділення показника обсягу вивезених відходів на норму обсягу надання послуг на одну особу на один рік. Надалі суму виручки визначив шляхом множення вирахуваної кількості людей на діючий тариф.

Ухвалою суду від 17 грудня 2013 року замінено відповідача у справі на Державну інспекцію України з контролю за цінами.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, та письмові заперечення проти позову, в яких позов не визнав, та, серед іншого, пославшись на норми ч.2 ст. 32 закону України «Про житлово-комунальні послуги», зазначив, що розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Формування тарифів здійснюється відповідно до річних планів надання послуг і економічно обґрунтованих планових витрат, що передбачено Порядком формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 р. N 1010. П. 4 цього Порядку передбачено, що річний план надання послуг розробляється окремо за кожною операцією поводження з побутовими відходами на підставі фактичного та прогнозованого обсягів надання послуг з урахуванням техніко-економічних факторів. Відповідач вважає, що таким чином, розмір щомісячних нарахувань за надані послуги з вивезення відходів залежить від фактичних обсягів вивезення відходів.

Навівши у запереченнях також висновки акта перевірки, та розрахунки, які було здійснено під час перевірки щодо визначення обсягів отриманих позивачем коштів, відповідач вказав на правомірність складеного припису.

Вислухавши пояснення представників позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач - Комунальне підприємство «Алчевське управління механізації», ідентифікаційний код 01240427, зареєстровано в якості юридичної особи. внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 19.08.1996, зокрема, здійснює діяльність з оброблення та видалення відходів (а.с. 90-96).

У період з 20.09.2013 по 04.10.2013 - посадовими особами відповідача проведено перевірку позивача дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, за результатами якої складено акт за № 049 (а.с. 43-48).

Підстави призначення та порядок проведення перевірки позивачем не оскаржуються.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5 ч.1 ст. 20, та п.6 ч.2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Детальний опис виявленого порушення містить наступне.

Позивачем при затвердженій рішенням виконавчого комітету Алчевської міської ради від 05.10.2010 № 1120 нормі надання послуг 1,54 м куб. на рік за послугу з вивезення твердих побутових відходів для населення, яке мешкає у будинках з присадибною ділянкою з наявністю усіх видів благоустрою, у період з 01.09.2012 по 04.01.2013 застосовано тариф у розмірі 3,40 грн. з 1 чоловіка на місяць, затверджений рішенням виконавчого комітету Алчевської міської ради від 01.01.2011 № 101, та у період з 05.01.2013 по 31.08.2013 - у розмірі 4,53 грн. з 1 чоловіка на місяць відповідно до рішення виконавчого комітету Алчевської міської ради від 18.12.2012 № 1125.

Перевіркою фактичного надання послуг встановлено, що населенню, яке мешкає у будинках з присадибною ділянкою з наявністю усіх видів благоустрою, а саме, 119182,51 кількості осіб за послугу з вивезення твердих побутових відходів за період з 01.09.2012 по 31.08.2013 нараховано 494714,76 грн.

Фактичний обсяг вивезення побутових відходів від населення, яке мешкає у будинках з присадибною ділянкою з наявністю усіх видів благоустрою за період з 01.09.2012 по 31.08.2013 складає 12807 м куб. згідно з довідкою позивача про планові та фактичні обсяги вивезення твердих побутових відходів по групам споживачів.

Згідно з фактичними обсягами вивезення твердих побутових відходів та місячної норми надання послуг 0,12833 м куб. на 1 мешканця (1.54 м куб.: 12 місяців) фактична кількість осіб, яким надано послугу з вивезення твердих побутових відходів за період з 01.09.2012 по 31.08.2013, складає 99797,397 осіб.

У зв'язку з чим, нарахування за надані послуги з вивезення твердих побутових відходів для населення, яке мешкає у будинках з присадибною ділянкою з наявністю усіх видів благоустрою, за період з 01.09.2012 по 31.08.2013 повинні складати 413186,4515 грн. (при фактичному нарахуванні підприємством 494714,76 грн.).

Необґрунтовано нарахована сума за послуги з вивезення твердих побутових відходів для населення, яке мешкає у будинках з присадибною ділянкою з наявністю усіх видів благоустрою, за період з 01.09.2012 по 31.08.2013 складає 81528,31 грн.

Необґрунтовано одержана виручка за послуги з вивезення твердих побутових відходів для населення, яке мешкає у будинках з присадибною ділянкою з наявністю усіх видів благоустрою, з урахуванням відсотка оплати населенням вартості послуг, за період з 01.09.2012 по 31.08.2013 складає 66419,52 грн.

Таким чином, в період з 01.09.2012 по 31.08.2013 при застосуванні тарифів на послуги з вивезення відходів, позивачем завищено вартість послуг з вивезення твердих побутових відходів за рахунок включення до вартості фактично ненаданих послуг.

На підставі акта перевірки відповідачем складено Припис № 44 від 11 жовтня 2013 року про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін, яким позивача зобов'язано зокрема, провести перерахунки зі споживачами за послуги з вивезення твердих побутових відходів за період з 01.09.2012 по 31.08.2013 на суму необґрунтовано нарахованої плати в розмірі 81528,31 грн., у тому числі необґрунтовано одержану виручку у розмірі 66419,52 грн.

Зазначені обставини сторонами не заперечувались.

Відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення регулює Закон України «Про ціни і ціноутворення» від 21 червня 2012 року № 5007-VI (надалі - Закон № 5007).

Відповідно до ст. 16 Закону № 5007 органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення (далі - уповноважені органи) є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами; інші органи, визначені законом.

Повноваження та порядок діяльності уповноважених органів, права та обов'язки їх посадових осіб, які здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та державне спостереження у сфері ціноутворення, визначаються цим Законом, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та іншими законами.

Ст. 17 Закону № 5007 встановлено, що основними функціями уповноважених органів є: виконання контрольно-наглядових функцій за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; здійснення державного спостереження у сфері ціноутворення; запобігання порушенням у сфері ціноутворення.

Відповідно до Положення про Державну інспекцію України з контролю за цінами, затвердженого Указом Президента України від 30 березня 2012 року № 236/2012 «Питання реалізації державної політики з контролю за цінами».

За нормами п. 1, п. 7 Положення Державна інспекція України з контролю за цінами (Держцінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України (далі - Міністр). Держцінінспекція України входить до системи органів виконавчої влади і реалізує державну політику з контролю за цінами.

Держцінінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Згідно з п. 3 Положення основними завданнями Держцінінспекції України, серед інших, є реалізація державної політики з контролю за цінами шляхом здійснення державного контролю (нагляду) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Відповідно до пп. 9-1 п. 4 Положення Держцінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль (нагляд) за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

В силу норм п.6 Положення Держцінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку: проводити у суб'єктів господарювання в установленому порядку планові та позапланові перевірки достовірності зазначеної у документах інформації про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; вимагати від суб'єктів господарювання, що перевіряються, усунення виявлених порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; складати акти проведення перевірки, протоколи про адміністративні правопорушення, надавати обов'язкові до виконання приписи, а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали проведення перевірок для притягнення винних осіб до відповідальності.

Як зазначалось, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 5 ч.1 ст. 20, та п.6 ч.2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». На думку суду, суть викладених в акті перевірки порушень не відповідає змісту законодавчих норм, на які вказано відповідачем.

Так, Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Стаття 20 Закону встановлює права та обов'язки споживача послуг. За п.5 ч.1 цієї статті споживач має право на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством;

П. 6 ч.2 ст. 21 Закону, на порушення норм якого вказує відповідач, передбачає обов'язок виконавця послуг розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості.

Отже, наведені норми регулюють правовідносини безпосередньо між споживачем та виконавцем послуг, передбачають право споживача послуг на зменшення плати за послуги та відповідний такому праву обов'язок виконавця проводити певні перерахунки. При цьому умовою реалізації таких прав та обов'язків є наявність відповідного звернення від споживача послуг. Як вбачається з акта перевірки, будь-яких звернень споживачів послуг, які надає позивач, щодо здійснення перерахунку, випадків відмови позивача у здійсненні перерахунків, чи отримання позивачем претензій щодо неналежного надання послуги з вивезення відходів, в ході перевірки не встановлено.

Крім того, оцінюючи зміст порушень, виявлених відповідачем під час перевірки, та надані відповідачем заперечення проти позову, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території - п. 2 ч. 1 ст.14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України.

Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

В силу норм ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 р. № 1070 затверджено Правила надання послуг з вивезення побутових відходів. Ці Правила визначають механізм надання суб'єктами господарювання незалежно від форми їх власності послуг з вивезення побутових відходів у містах, селищах і селах (далі - послуги).

Відповідно до п.п. 6, 7 Правил обсяг надання послуг розраховується на підставі норм, затверджених органом місцевого самоврядування.

Норми надання послуг визначаються на підставі правил, встановлених центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Зазначені норми переглядаються один раз на п'ять років.

Системним аналізом наведених норм встановлено, що ціни(тарифи) на послуги з вивезення відходів, а також норми обсягу надання послуг з вивезення відходів визначаються та затверджуються органами місцевого самоврядування на відповідній території. Розмір оплати населенням таких послуг, за умови відсутності договору або засобів обліку (що має місце в даному випадку) нараховується саме виходячи з вищевказаних норм та тарифів (цін).

Зазначене, на думку суду, спростовує твердження відповідача про те, що розмір щомісячних нарахувань за надані послуги з вивезення відходів залежить від фактичних обсягів вивезення відходів.

Виходячи з наведеного, суд погоджується з доводами позивача, що сума нарахувань за місяць за надані послуги має бути визначена виходячи з кількості осіб, які мешкають на відповідній території (в даному випадку це населення, яке мешкає у будинках з присадибною ділянкою з наявністю усіх видів благоустрою) та з яким укладено договори про надання послуг, та діючого в цей період тарифу, затвердженого органом місцевого самоврядування. Тобто шляхом множення кількості населення на діючий тариф.

Посилання відповідача на Порядок формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 р. N 1010, як на підставу тверджень про залежність нарахувань від фактичного обсягу вивезених відходів, суд не приймає, оскільки цей Порядок визначає механізм формування тарифів на послуги. В даному випадку слід врахувати, що позивачу не надано повноважень щодо встановлення тих чи інших тарифів на свої послуги. Фактичний та прогнозований обсяги надання послуг враховуються для визначення річних планів надання послуг і економічно обґрунтованих планових витрат, про що також йдеться у п.4 цього Порядку, на який посилається відповідач. Зазначені обсяги та плани, на думку суду, мають значення саме для визначення органом місцевого самоврядування норм та тарифів на послуги.

Рішенням виконавчого комітету Алчевської міської ради від 05.10.2010 № 1120 затверджено норми обсягу надання послуг з вивезення відходів. Такі норми для населення, яке мешкає у будинках з присадибною ділянкою з наявністю усіх видів благоустрою складають 1,54 м куб. на одну особу за 1 рік (а.с. 100).

Рішенням виконавчого комітету Алчевської міської ради від № 101 від 01.01.2011 для населення, яке мешкає у будинках з присадибною ділянкою з наявністю усіх видів благоустрою, затверджено тариф у розмірі 26,50 грн. грн. / м куб. Рішенням виконавчого комітету Алчевської міської ради від 18.12.2012 № 1125 вказаний тариф скориговано, та для населення, яке мешкає у будинках з присадибною ділянкою з наявністю усіх видів благоустрою, затверджено тариф у розмірі 35.28 грн./ м куб. (а.с.97-99).

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено перевіркою, Позивачем при затвердженій рішенням виконавчого комітету Алчевської міської ради від 05.10.2010 № 1120 нормі надання послуг 1,54 м куб. на рік на 1 особу за послугу з вивезення твердих побутових відходів для населення, яке мешкає у будинках з присадибною ділянкою з наявністю усіх видів благоустрою, у період з 01.09.2012 по 04.01.2013 застосовано тариф у розмірі 3,40 грн. з 1 чоловіка на місяць, затверджений рішенням виконавчого комітету Алчевської міської ради від 01.01.2011 № 101, та у період з 05.01.2013 по 31.08.2013 - у розмірі 4,53 грн. з 1 чоловіка на місяць відповідно до рішення виконавчого комітету Алчевської міської ради від 18.12.2012 № 1125. При цьому позивачем враховано облікову кількість осіб, яким надавались такі послуги (а.с.223-226). Населенню, яке мешкає у будинках з присадибною ділянкою з наявністю усіх видів благоустрою, а саме, 119182,51 кількості осіб за послугу з вивезення твердих побутових відходів за період з 01.09.2012 по 31.08.2013 позивачем нараховано 494714,76 грн.

Виходячи з наведеного вище, суд вважає таке нарахування правомірним.

Натомість, розрахунки, здійснені відповідачем в акті перевірки та викладені в оскаржуваному Приписі, вбачаються безпідставними. Так, з розрахунків відповідача вбачається, що сума нарахувань, які на думку Інспекції мав здійснити позивач, визначена шляхом множення вирахуваного відповідачем показника кількості населення на встановлений тариф. При цьому показник кількості населення, якому надано послуги, визначено відповідачем виходячи із запланованого позивачем обсягу вивезення відходів (12 807 м куб.) та норми вивезення відходів на 1 особу, встановленої місцевим органом влади (1,54 м куб. в перерахунку на один місяць) шляхом ділення цих показників. На, думку суду, це є неприпустимим, оскільки, по-перше, кількість населення має бути визначена виходячи з фактичної реєстрації місця проживання кожної особи, кількості членів сім'ї, укладених договорів на надання послуг, тощо, та, відповідно, не має вираховуватись у залежності від кількості відходів; по-друге за відсутності засобів обліку відходів, неможливо встановити фактичний обсяг відходів, що виробляє одна особа, цей показник не може бути постійним та незмінним.

Таким чином, висновок відповідача щодо того, що в період з 01.09.2012 по 31.08.2013 при застосуванні тарифів на послуги з вивезення відходів, позивачем завищено вартість послуг з вивезення твердих побутових відходів за рахунок включення до вартості фактично ненаданих послуг не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні. Відтак, оскаржуваний Припис, яким позивача зобов'язано здійснити перерахунок вартості послуг, є незаконним.

Враховуючи наведене, та виходячи з норм п.1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне визнати незаконним та скасувати Припис відповідача № 44 від 11 жовтня 2013 року про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін.

Виходячи з вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства витрати зі сплати судового збору підлягають поверненню на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Комунального підприємства «Алчевське управління механізації» до Державної інспекції України з контролю за цінами задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати припис Державної інспекції України з контролю за цінами про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін № 44 від 11 жовтня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Алчевське управління механізації» витрати зі сплати судового збору в розмірі 240,87 грн.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після її проголошення а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 27 січня 2014 року.

Головуючий суддя О.В. Солоніченко суддя суддя А.М. Каюда К.О. Пляшкова