Ухвала

від 26.12.2013 по справі 1-11/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №1-11/13 Головуючий у суді у 1 інстанції - Семенюк Номер провадження 11/788/389/13 Суддя-доповідач - Макаровець А. М. Категорія - Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2013 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Макаровець А. М.,

суддів - Ященка В. А., Безверхого О. М.,

прокурора - Думал С.М.

захисників - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

засудженого - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_2 на вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28 жовтня 2013 року, яким

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. М. Ганнівка Конотопського району, Сумської області, громадянин України, який проживає: АДРЕСА_1 з середньою освітою, не працюючий, одружений, раніше не судимий;

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець с. Сім'янівка Конотопського району Сумської області, проживаючий: АДРЕСА_2, громадянин України, з середньою освітою, одружений, не працюючий, одружений, раніше не судимий,-

засуджені за ч.2 ст. 286 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнено засудженого ОСОБА_5 від відбування основного покарання у виді трьох років позбавленням волі з випробуванням, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції, не виїздити за межі України без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання або роботи .

На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнено засудженого ОСОБА_6 від відбування основного покарання у виді трьох років позбавленням волі з випробуванням, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки не виїздити за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання або роботи.

Запобіжний захід засудженим ОСОБА_6 та ОСОБА_5 залишено підписку про невиїзд до вступу вироку у законну силу.

Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 солідарно на користь ДЗ Відділкова лікарня ст. Конотоп Південно-Західної залізниці 801 гривню 94 копійки витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину.

Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 солідарно на користь Комунального закладу "Сумська обласна клінічна лікарня" Сумської обласної ради 6877 гривень 35 копійок витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Комунального закладу "Сумська обласна клінічна лікарня" Сумської обласної ради 5454 гривні 45 копійок витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину .

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ДЗ Відділкова лікарня ст. Конотоп Південно-Західної залізниці 229 гривень 13 копійок витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.

Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_5, з кожного окремо, на користь НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області по 1406 гривень 40 копійок судових витрат за проведення автотехнічних експертиз та на рахунок державного бюджету по 2115 гривень судових витрат за проведення автотехнічної експертизи .

Відповідно до вимог ст. 81 КПК України (1960 року) вирішено питання про речові докази.

ВСТАНОВИЛА:

За вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28 жовтня 2013 року ОСОБА_6 та ОСОБА_5 визнані винними в тому, що 21.09.2011 близько 19 год. 25 хв. ОСОБА_5, керуючи технічно несправним трактором МТЗ-80 з непозначеними габаритами причепного обладнання та непрацюючими світловими приладами, рухався зі швидкістю 5 км/г до с. Карабутове Конотопського району з причепним обладнанням - 4 катками, займаючи більшу частину дороги, як свою смугу, так і частину застрічної смуги руху, чим порушив вимоги п.п. 19.1, 30.3, 31.1, 31.4.3, 31.6 ПДР України.

В цей час 21.09.2011 близько 19 год. 25 хв. ОСОБА_6, керуючи автомобілем Chevrolet-Aveo д.н. НОМЕР_1, рухаючись в попутному напрямку, порушивши вимоги п.п. 12.1, 12.3 ПДР, та побачивши перешкоду для руху у вигляді трактора під керуванням ОСОБА_5, який рухався попереду з непозначеними габаритами причепного обладнання та непрацюючими світловими приладами з причепним обладнанням - 4 катками, не був уважним, своєчасно не обрав необхідну швидкість для руху, не вжив заходів до зупинки транспортного засобу або безпечного об'їзду перешкоди, внаслідок чого допустив виїзд автомобіля в кювет, де той перевернувся.

В результаті неправомірних дій ОСОБА_6, ОСОБА_5 потерпіла ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, потерпіла ОСОБА_9 та ОСОБА_6 - тяжкі тілесні ушкодження.

В поданих апеляціях:

Засуджений ОСОБА_6 просить:

1.скасувати вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28 жовтня 2013 року, яким його, визнано винним у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст. 286 КК України, а кримінальну справу на підставі пункту 2 частини 1 статті 6 КПК України закрити за відсутністю в його діях складу злочину.

2. Змінити вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28 жовтня 2013 року, відмовивши у задоволенні позовних вимог до нього в частині стягнення коштів на лікування потерпілих від злочину.

ОСОБА_6 вважає, що висновки суду, викладені у вироку, щодо його винуватості у вчиненні злочину, не відповідають фактичним обставинам справи, не підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні а також судом неправильно застосовані вимоги кримінального закону, в наслідок чого вирок підлягає скасуванню. Під час судового слідства він не визнав, що вчинив злочин передбачений ч.2 ст. 286 КК України, оскільки не допустив порушень Правил дорожнього руху України. А саме:

1. рухався він зі швидкістю 70-75 км/год.;

2. його дії при перемиканні світла фар знаходяться у повній відповідності положеннями п.19.2 ПДР;

3. сліди гальмування автомобіля та виїзду його на зустрічну смугу, означають що він вживав заходи до маневрування та до зменшення швидкості;

4. безпосередню перешкоду для руху створив тракторист ОСОБА_5;

5. органи досудового слідства не правильно обвинуватили його в тому, що побачивши небезпеку для руху він повинен був вжити заходів тільки до термінової зупинки транспортного засобу;

6. судом не прийняті його показання, показання потерпілого ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_11 про те, що фактична видимість під час ДТП була 30-50 м., що дає підстави для висновку про технічну неспроможність для нього як водія запобігти дорожньо-транспортній пригоді;

7. під час розгляду справи не знайшло підтвердження обвинувачення про те, що він під час керування автомобілем був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та те, що він перевищив швидкість руху.

Захисник засудженого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_2 в поданій апеляції просить:

- скасувати вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28 жовтня 2013 року, яким ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, а кримінальну справу щодо нього закрити за відсутністю в діянні складу злочину на підставі пункту 2 частини 1 статті 6 КПК України.

- змінити вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28 жовтня 2013 року, відмовивши у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_6 в частині стягнення коштів на лікування потерпілих від злочину.

Свої вимоги захисник мотивує тим, що висновки суду щодо винності ОСОБА_6 у вчиненні злочину, викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи, не підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а також що судом неправильно застосовані вимоги кримінального закону, в наслідок чого вирок підлягає скасуванню. А саме;

1. Органами досудового слідства сплутані, а судом проігноровані визначені Правилами дорожнього руху України терміни - небезпека руху та перешкода для руху, видимість у напрямку руху, оглядовість; водій, пасажир, які впливають на визнання належними і достатніми доказами протоколу відтворення обстановки і обставин події та висновків судово-автотехнічних експертиз;

2. Протокол відтворення обстановки і обставин події від 05.10.2011 року (а.с. 78-80) не можна визнати достатнім та належним доказом, оскільки при його проведенні порушені вимоги закону.

3. Судом не вмотивовано, чому не були прийняті покази підсудного ОСОБА_6, потерпілого ОСОБА_12, свідка ОСОБА_11, про те, що фактична видимість під час ДТП була 30-50 м.;

4. Висновок № 182 від 18.10.2011 року судово-технічної експертизи Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Сумській області (а.с. 105-109) не можна визнавати доказом вини водія ОСОБА_6, оскільки висновок ґрунтується на вихідних даних, які не відповідають фактичним обставинам справи

5. Висновки зазначені у пунктах 3 та 5 розділу ІІІ Висновку комісійної повторної судово-автотехнічної експертизи №6316 від 26.12.2011 року є технічно необґрунтованими і не відповідають вимогам закону;

6. При винесенні вироку не прийнято до уваги, те що при перемиканні світла фар перед зустрічним велосипедом з дальнього на ближнє дії водія ОСОБА_6 знаходяться у повній відповідності з Правилами дорожнього руху України;

7. Під час проведення судового слідства не знайшло свого підтвердження обвинувачення, що водій ОСОБА_6 під час керування автомобілем був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою;

8. Судом не враховано, що трактор з причіпним обладнанням з непрацюючими світловими та не позначеними габаритами причіпного обладнання рухався дорогою, займаючи як смугу руху в попутному напрямку, так і зустрічну смугу руху.

Заслухавши доповідь судді, міркування захисників засудженого ОСОБА_6 - ОСОБА_2, та ОСОБА_4, які підтримали апеляції, та думки прокурора, засудженого ОСОБА_5 і його захисника ОСОБА_3, які просили вирок суду першої інстанції залишити без змін перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи викладені в апеляціях, провівши судові дебати та надавши засудженому останнє слово колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляції засудженого ОСОБА_6 та його адвоката ОСОБА_2 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі і дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд першої інстанції надав належну оцінку. Дії ОСОБА_6 за вказаним законом кваліфіковано вірно.

Посилання ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_2 на обставини з урахуванням яких вони просять задовольнити їх апеляційні скарги, є необґрунтованими і такими що повністю спростовуються зібраними по справі доказами.

Так, висновки суду першої інстанції щодо доведеності винності ОСОБА_6 у вчиненні ним злочину передбаченому ч.2 ст. 286 КК України за обставин, викладених судом, відповідають матеріалам кримінальної справи та підтверджені дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами. Ці докази є достовірні, допустимі і достатні.

Так, суд обґрунтовано поклав в основу вироку показання свідка ОСОБА_11, який 21 вересня 2011 року на шляху Ромни-Конотоп, керуючи автобусом з швидкістю 50-60 км/год за 50 метрів побачив металевий каток, який об'їхав. Коли він піднявся нагору, побачив трактор біля якого і зупинився.

З зазначених показань, з урахуванням досліджених судом першої інстанції матеріалів справи, вбачається, що фактично за аналогічних умов на тій же дорозі, та приблизно в той же час водій ОСОБА_11 обравши безпечну швидкість руху та врахувавши дорожню обстановку за 50 метрів побачив перешкоду для руху (металевий каток, який на той час був нерухомий та неосвітлений) дотримуючись пунктів 12.1, 12.3 ПДР безпечно об'їхав перешкоду (як каток так і в подальшому трактор).

В своїй апеляційній скарзі сам ОСОБА_6 зазначає що видимість під час ДТП була 30-50 метрів, що фактично узгоджується з вищезазначеними показаннями свідка ОСОБА_11 у зв'язку з чим, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги показання останнього про те, що трактор рухався так, що було можливо його обминути.

Судом першої інстанції:

- проаналізовано висновки експертів, які стверджували, що швидкість руху автомобіля не була меншою, ніж 70 км/год, а навіть і більшою, що і стало однією з причин ДТП (не обрано безпечну швидкість руху);

- враховано, що розбіжності по швидкості пояснюються експертами застосуванням методик та власного досвіду кожного. Покази експертів є послідовними, логічними і такими, що не суперечать один одному, як і їхні остаточні висновки про те, що водій Chevrolet-Aveo , мав технічну можливість попередити виникнення ДТП шляхом виконання вимог п.12.1, 12.3 ПДР, які знаходяться у причинному зв'язку з виникненням ДТП, під сумнів судом не ставляться і повністю узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_11 та іншими доказами.

Суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_6 побачив перешкоду для руху у вигляді трактора, а відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху перешкодою для руху також вважається об'єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу, що було враховано судом першої інстанції.

Посилання захисника на те, що протокол відтворення обстановки і обставин події від 05.10.2011 року не може бути належним доказом з вищезазначених підстав - обґрунтовано не прийнято до уваги судом першої інстанції, оскільки сам ОСОБА_6 як вбачається зі змісту матеріалів кримінальної справи дав показання, які враховані судом, про те, що він з дотриманням положень ПДР перемкнув світло на ближнє, а коли переключився на дальнє світло, то помітив попереду трактор. Суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що ОСОБА_6 не обрав безпечну швидкість руху. Такий висновок є належним, з урахуванням того, що перемикаючи світло фар на ближнє він повинен був враховувати те, що об'єктивно видимість з ближнім світлом фар зменшена, відповідно зменшеною повинна бути і швидкість руху автомобіля.

Посилання засудженого на те, що органи досудового слідства не правильно обвинуватили його в тому, що побачивши небезпеку для руху він повинен був вжити заходів тільки до термінової зупинки транспортного засобу є такими, що не впливають на вирішення питання про винуватість засудженого, на правильність застосування кримінального закону та на визначення міри покарання, при тому, що органом досудового слідства об'єктивно було пред'явлено обвинувачення у порушенні п.12.1 та п.12.3 ПДР України, у яких зазначено не тільки про виникнення небезпеки для руху а й про перешкоду для руху і також зазначено, що водій повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, що і було враховано судом першої інстанції при винесенні вироку.

Доводи в апеляціях про те, що судом не враховано, що безпосередню перешкоду для руху створив тракторист ОСОБА_5, повністю спростовуються матеріалами справи та вироком суду за яким ОСОБА_5 був засуджений за ч.2 ст. 286 КК України.

Інші доводи засудженого про те, що:

- він рухався він зі швидкістю 70-75 км/год.;

- його дії при перемиканні світла фар знаходиться у повній відповідності положеннями п.19.2 ПДР;

- сліди гальмування автомобіля та виїзду його на зустрічну смугу, означають що він вживав заходи до маневрування та до зменшення швидкості;

- під час розгляду справи не знайшло підтвердження обвинувачення про те, що він під час керування автомобілем був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та те, що він перевищив швидкість руху;

а також доводи захисника ОСОБА_2 про те, що:

- органами досудового слідства сплутані, а судом проігноровані визначені Правилами дорожнього руху України терміни - небезпека руху та перешкода для руху, не прийняті до уваги визначені Правилами дорожнього руху України терміни - видимість у напрямку руху, оглядовість, водій, пасажир;

- протокол відтворення обстановки і обставин події від 05.10.2011 року (а.с. 78-80) не можна визнати достатнім та належним доказом;

- висновок № 182 від 18.10.2011 року судово-технічної експертизи Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Сумській області (а.с. 105-109) не можна визнавати доказом вини водія ОСОБА_6;

- при винесенні вироку не прийнято до уваги, те що при перемиканні світла фар перед зустрічним велосипедом з дальнього на ближнє дії водія ОСОБА_6 знаходяться у повній відповідності з ПДР;

- під час проведення судового слідства не знайшло свого підтвердження обвинувачення, що водій ОСОБА_6 під час керування автомобілем був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою;

є надуманими, повністю спростованими доказами по справі і такими, що не впливають на вирішення питання про винуватість засудженого, на правильність застосування кримінального закону, на визначення міри покарання та вирішення справи по суті, оскільки водій, який об'єктивно спроможний виявити перешкоду повинен був дотриматись вимог п.12.1 ПДР і обрати безпечну швидкість руху з урахуванням нічного часу, дорожньої обстановки, видимості автомобіля в межах ближнього чи дальнього світла та відповідно з урахуванням можливості виконати вимоги п. 12.3 ПДР при освітленні в том у числі і у ближньому світлі фар, адже у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги.

За таких обставин, посилання ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_2 на те, що діями ОСОБА_6 не допущено порушення Правил дорожнього руху передбачених п.12.1, 12.3 ПДР України за обставин зазначених у вироку та те, що висновки суду щодо винності ОСОБА_6 у вчиненні злочину, викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи, не підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а також що судом неправильно застосовані вимоги кримінального закону - не знайшли свого підтвердження в суді і повністю спростовуються зібраними по справі та дослідженими судом першої інстанції доказами, тому колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування постановленого судом вироку і задоволення апеляцій засудженого та його захисника.

Керуючись ст.ст.362, 366, 377 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28 жовтня 2013 року відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляції засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_2 - без задоволення.

СУДДІ:

Макаровець А. М. Ященко В. А. Безверхий О. М.