Рішення

від 22.01.2014 по справі 923/1566/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2014 р. Справа № 923/1566/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. при секретарі Гапоновій К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМА-ЦЕМЕНТ", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Югсталтранс", м. Херсон

про стягнення 639000,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - Мудролюбова Н.О., представник, дов. від 22.11.2013р.

від відповідача - Веріковська Т.А., представник, дов. від 27.11.2013р.

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "ЕМА-ЦЕМЕНТ" (позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Югсталтранс" (відповідач) суму попередньої оплати у розмірі 639000,00 грн. Судові витрати по справі позивач просить суд покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договору № 1/1 від 17.06.2013р. та положення ст. 693 ЦК України.

Ухвалою суду від 13.01.2014р. відповідно до положень ч.3 ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору по справі №923/1566/13 до 28.01.2014р.

Представник позивача у судовому засіданні 22.01.2014р. надав суду додаткові пояснення, якими додатково обґрунтовує свої позовні вимоги. Дане пояснення суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 22.01.2014р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.01.2014р. надав суду заяву, в якій просить залучити до справи додаткові документи. Дану заяву з додатками суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надавши аналогічні пояснення, які містяться у письмових поясненнях на позовну заяву (а.с. 37-39, 73-77).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що 17.06.2013р. між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) був укладений договір поставки продукції №1/1 (надалі - договір) та додаткова угода №2 від 17.06.2013р. до договору поставки від 17.06.2013р.

Відповідно до умов п.1.1., п.1.2. договору постачальник зобов'язується передати у встановлений строк клінкер (продукція) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти продукцію і сплатити за неї грошову суму на умовах, викладених у договорі.

Кількість, строки поставки, асортимент та розгорнута номенклатура продукції, що постачається за цим договором, визначається на підставі заявок покупця та у рахунках-фактурах постачальника, які є невід'ємними частинами договору.

Відповідно до умов п. 3.5. договору продукція постачається покупцю силами постачальника за адресою: Київська область, м. Кагарлик (код станції 344603), в двадцятиодноденний термін з дати здійснення передоплати.

Порядок розрахунків сторони узгодили у п. 4.5. договору, а саме:

- 30% попередньої оплати згідно рахунку-фактури;

- 50% оплата проти коносаменту після відвантаження продукції у Туреччині;

- 20% проти пред'явленої залізничної накладної (за об'єм вказаний в ній).

На виконання умов договору відповідач 17.06.2013р. виставив позивачу рахунок - фактуру № СФ 0000002 на оплату продукції у кількості 3000 т., на загальну суму 2 130 000,00 грн.

Позивач в свою чергу на виконання умов п. 4.5. договору відповідно до платіжного доручення №290 від 19.06.2013р. перерахував відповідачу 30% попередньої оплати за продукцію, у розмірі 639000,00 грн. (а.с. 13).

Звертаючись з позовом до суду про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 639000,00 грн., позивач посилається на ті обставини, що відповідач в порушення умов п. 3.5. договору, в двадцятиодноденний термін з дати здійснення передоплати та станом на час звернення з позовом до суду, так і не поставив позивачу продукцію.

Позивач зазначає, що оскільки відвантаження продукції так і не відбулось у встановлений договором строк, наступний етап оплати не здійснювався.

Листом вих. №137 від 23.07.2013р. позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути кошти попередньої оплати, на підставі ст. 693 ЦК України.

Листом від 02.08.2013р. відповідач повідомив позивача про необхідність перерахування додаткових коштів, на що останній не погоджується.

В обґрунтування позову позивач посилається на положення ч.2 ст. 693 ЦК України, якою встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач вказує, що обов'язок повернути передоплату у розмірі 639000,00 грн., або здійснити відвантаження товару відповідачем невиконаний.

У зв'язку із не поставкою відповідачем продукції та не поверненням відповідачем передоплати у розмірі 639000,00 грн., позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 639000,00 грн.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях.

Так, у відзиві на позовну заяву (а.с. 20) відповідач позовні вимоги не визнає та одночасно просить суд відстрочити стягнення з відповідача на користь позивача попередню оплату до того часу, як постачальник відповідача поверне йому попередню оплату. Відповідач зобов'язується поставити продукцію чи повернути попередню оплату.

Надалі, у письмових поясненнях (а.с. 37-39, 73-77) відповідач зазначає, що викладені позивачем у позовній заяві обґрунтування не відповідають дійсним обставинам справи, з наступних підстав:

Відповідно до п.2.3. договору, покупець в термін не пізніше двох днів до дати проведення відбору проб, повинен повідомити постачальника телеграмою про необхідність прибуття представника постачальника у пункт поставки покупця у вказаний в повідомленні строк. Дані умови договору з боку покупця виконані не були.

Відповідно до п.3.1. договору, покупець відправляє постачальнику по факсу замовлення на партію продукції , я кому визначає: кількість, дату, час поставки, місце та умови поставки.

Відповідно до п.3.4. договору, поставка здійснюється партіями, по факту отримання та узгодження відповідних замовлень покупця. Дані умови договору з боку покупця виконані не були. Замовлення від покупця на адресу продавця з вимогою про поставку продукції виконано не були, що порушує умови договору.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було зазначено вище, відповідно до умов п.3.5. договору продукція постачається покупцю силами постачальника за адресою: Київська область, м. Кагарлик (код станції 344603), в двадцятиодноденний термін з дати здійснення передоплати.

Порядок розрахунків сторони узгодили у п. 4.5. договору.

Відповідно до платіжного доручення №290 від 19.06.2013р. позивач перерахував відповідачу 30% попередньої оплати за продукцію, у розмірі 639000,00 грн.

Таким чином, відповідно до умов п.3.5. договору відповідач зобов'язаний був в строк до 10.07.2013р. включно, поставити відповідачу продукцію за адресою: Київська область, м. Кагарлик (код станції 344603).

Відповідач в порушення умов п.3.5. договору продукцію позивачу не поставив.

Надалі, листом вих. №30/13 від 02.08.2013р. відповідач повідомив позивача, що постачальник продукції відповідача після 19.06.2013р. змінив порядок розрахунків, вимагає стовідсоткової попередньої оплати. Відповідач зобов'язався повернути позивачу передоплату по договору поставки №1/1 від 17.06.2013р. одразу ж, як тільки отримає повернення передоплати від свого постачальника.

Станом на час звернення позивача з позовом до суду, відповідач так і не повернув позивачу суму передоплати у розмірі 639000,00 грн.

Суд вважає, що оскільки поставка відповідачем продукції у встановлений договором строк не відбулась, з вини самого ж відповідача, позивач має право вимагати у відповідача повернення суми попередньої оплати товару у розмірі 639000,00 грн., на підставі ч.2 ст. 693 ЦК України.

Так, частиною другою статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплаченого товару або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно, тобто або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Як зазначалось вище, позивач звертався до відповідача листом вих. №137 від 23.07.2013р. з вимогою повернути попередню оплату за договором поставки у сумі 639000,00 грн.

Таким чином, позивач виявив намір скористатися правом і повернути суму попередньої оплати товару у розмірі 639000,00 грн.

Відтак, враховуючи, що відповідач не передав позивачу товар у встановлений договором строк, суд погоджується з позицією позивача про стягнення з відповідача перерахованої суми передплати у розмірі 639000,00 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що вимога позивача про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 639000,00 грн., є документально обґрунтованою та нормативно доведеною, а тому задовольняється судом.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи відповідача, які викладені ним у відзиві на позовну заяву в частині невизнання позовних вимог підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству і не ґрунтуються на належних доказах.

Доводи відповідача що, причиною не поставки товару позивачу є не виконання позивачем умов п.2.3., п.3.1., п.3.4., п.3.5 договору, суд до уваги не приймає, оскільки п.3.5. договору сторони чітко визначили, що продукція постачається покупцю силами постачальника, в двадцятиодноденний термін з дати здійснення передоплати. Розмір передоплати сторони визначили у п.4.5. договору - 30% попередньої оплати згідно рахунку-фактури.

Суд звертає увагу відповідача, що наступні етапи розрахунків, які повинен був здійснити позивач, а саме: 50% оплата проти коносаменту після відвантаження продукції у Туреччині та 20% проти пред'явленої залізничної накладної (за об'єм вказаний в ній), не відносяться до суми передоплати, а тому не виконання позивачем наступних етапів розрахунків до моменту поставки товару, не можна ставити у залежність до обов'язку відповідача поставити товар позивачу в двадцятиодноденний термін з дати здійснення передоплати.

Суд також відхиляє доводи відповідача, що причиною не поставки продукції була відсутність замовлення на поставку продукції від позивача, оскільки, як зазначено у п.3.2. договору - у випадку оплати покупцем рахунку, зазначеного постачальником в замовленні, замовлення покупця вважається узгодженим сторонами та стає невід'ємною частиною договору.

Таким чином, позивач, оплативши виставлений відповідачем рахунок-фактуру №СФ 0000002 від 17.06.2013р. узгодив підписане сторонами замовлення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у розмірі 12780,00 грн. відшкодовується йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання у судовому порядку.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представникам сторін про дату складення повного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Югсталтранс" (73025, м. Херсон, вул. Петренка, 18, кімната 904-В, код ЄДРПОУ 32479629) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМА-ЦЕМЕНТ" (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13, код ЄДРПОУ 37194206) суму попередньої оплати у розмірі 639000,00 грн. та судовий збір у розмірі 12780,00 грн.

3. Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.01.2014р.

Суддя С.В. Нікітенко