Рішення

від 27.01.2014 по справі 920/2007/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.01.2014 Справа № 920/2007/13

Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченко П.І., при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В., розглянув матеріали справи № 920/2007/13

за позовом Путивльської міської ради, м. Путивль

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропідприємство «Прогрес-Технологія», м. Суми

про стягнення 279959 грн. 04 коп.

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача - представник Коробов В.В., довіреність № 1408-1 від 14.08.2013 року

В судовому засіданні, розпочатому 13.01.2014 року о 10 год. 00 хв., оголошувалась перерва до 10 год. 30 хв. 27.01.2014 року.

Суть спору: позивач, відповідно до поданого позову, просить суд стягнути з відповідача на свою користь збитки у розмірі 279959 грн. 04 коп. за період з січня 2010 року по серпень 2013 року, понесені позивачем внаслідок неукладання договору оренди земельної ділянки, а також стягнути судовий збір.

Відповідач у відзиві на позов № 0312-1 від 03.12.2013 року проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що земельна ділянка площею 8,66 га, яка розташована за адресою: м. Путивль, вул. Червоноармійська, 98 до 27.06.2013 року перебувала у постійному користуванні Путивльського районного виробничого об'єднання «Райагротехсервіс» на підставі державного акту на право постійного користування землею для будівництва серії СМ № 00005, зареєстрованого в книзі записів державних актів за № 1.

Таким чином, як вказує відповідач, починаючи з 27.06.2013 року (рішення позивача про припинення права постійного користування на земельну ділянку Путивльського районного виробничого об'єднання «Райагротехсервіс» та визнання державного акту на право постійного користування землею для будівництва серії СМ № 00005 таким, що втратив чинність) у відповідача за даним спором з'явилась законна підстава отримати названу земельну ділянку в користування.

Крім наведеного, відповідач вважає, що у позивача відсутні законні підстави нарахування йому суми збитків за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів за період з січня 2010 по серпень 2013 року, оскільки у ТОВ «АП «Прогрес-Технологія» відсутній державний акт на право власності та на право користування земельною ділянкою площею 8,66 га, яка розташована за адресою: м. Путивль, вул. Червоноармійська, 98, а відповідний договір оренди даної ділянки не укладено з незалежних від відповідача причин.

Позивачем подано до суду письмові пояснення № 18 від 11.01.2014 року, де останній вважає заперечення відповідача необґрунтованими та безпідставними, оскільки на думку позивача, відповідач повинен був ще у 2006 році вирішити питання про припинення державного акту на право постійного користування земельною ділянкою минулого власника бази та починати процедуру оформлення земельної ділянки відповідно до діючого законодавства. Першочергове рішення шодо розроблення проекту відведення відповідачем отримано ще у липні 2011 року, 02.12.2013 року ним подано чергову заяву про продовження терміну дії рішення десятої сесії шостого скликання від 28.07.2011 року «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду по вул. Червоноармійська, 98 для промислового використання» до 25.08.2013 року.

Також, позивач звертає увагу суду на те, що відповідачем розроблено проект відведення спірної земельної ділянки у 2013 році, про те не подано його на сесію міської ради для затвердження.

17.01.2014 року від відповідача надійшли до суду додаткові пояснення по справі за № 1701/1 від 17.01.2014 року, що на момент виникнення спору права на вищезазначену земельну ділянку були зареєстровані за іншою юридичною особою, про що було відомо позивачеві, який у свою чергу не вчиняв дій по скасуванню державної реєстрації права постійного користування землею попереднього власника будівель і тим самим перешкоджав оформленню права користування земельною ділянкою ТОВ «АП «Прогрес-Технологія», так як до компетенції позивача входять повноваження щодо припинення права користування земельною ділянкою з підстав визначених законом. З наведених підстав позивач за період з січня 2010 по серпень 2013 року не міг використовувати спірну земельну ділянку для надання її в оренду та не міг отримувати дохід у вигляді орендної плати (упущеної вигоди), оскільки користувачем земельної ділянки в оренду по вул. Червоноармійська, 98 відповідно до державного акту на право постійного користування землею було Путивльське РВО «Райагротехсервіс».

Від позивача надійшов лист № 41 від 16.01.2014 року, в якому він підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд провести судове засідання без участі представника позивача.

Також, позивач з названим листом надав суду для долучення до матеріалів справи довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 477470 щодо припинення Відкритого акціонерного товариства Путивльське районне підприємство «Агротехсервіс» як юридичної особи.

На підставі вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв до розгляду у справі надані сторонами пояснення, листи та письмові докази та долучив їх до матеріалів справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 4 3 та 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що ним в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами за відсутності представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та оцінивши надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення збитків у розмірі 279959 грн. 04 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без правовстановлюючих документів використовує земельну ділянку під розміщення та експлуатацію нежитлових будівель з обслуговуючими спорудами, чим завдано позивачеві збитки у формі неодержаного доходу за період з січня 2010 по серпень 2013 року.

Відповідач проти позову заперечує та вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки позивач у спірний період не міг використовувати земельну ділянку площею 8,7 га., що знаходиться за адресою: м. Путивль вул. Червоноармійська, 98, для надання її в оренду і відповідно не міг отримувати доходи у вигляді орендної плати (упущеної вигоди) від ТОВ «АП «Прогрес-Технологія», оскільки користувачем цієї земельної ділянки у цей період (державний акт на право постійного користування землею для будівництва Серія СМ №00005 зареєстрований в книзі записів державних актів за № 1) визначено Путивльське районне виробниче об'єднання «Райагротехсервіс», у якого вказана земельна ділянка не вилучалася, право користування якого не припинялось.

Відповідач вважає, що відсутній причинно-наслідковий зв'язок між користуванням ТОВ «АП «Прогрес-Технологія» зазначеною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та збитками у вигляді упущеної вигоди, а отже, і немає юридичної підстави застосовувати до ТОВ «АП «Прогрес-Технологія» цивільно-правову відповідальність у вигляді відшкодування збитків, завданих користуванням земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Відповідно до наданих позивачем матеріалів, 30.08.2006 року ВАТ Путивльське районне підприємство «Агротехсервіс» (ідентифікаційний код 13997688) та ЗАТ агропідприємство «Прогрес-Технологія» (ідентифікаційний код 14006035) укладено договір купівлі-продажу бази, що знаходиться за адресою: м. Путивль, вул. Червоноармійська, 98. Відповідно до пункту 10 договору відповідач взяв на себе зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки з Князівською сільською радою. В подальшому постановою Верховної ради України від 22.10.2009 року 29,86 га земель Князівської сільської ради включені до земель міста Путивль, серед яких і землі на яких розміщено базу, належну відповідачеві.

Рішенням Путивльської міської ради (позивача) від 28.07.2011 року відповідачеві надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Путивль, вул. Червоноармійська 98, для промислового використання, орієнтовною площею 8,7 га, в строк до 28.01.2012 року. В подальшому за заявами відповідача позивачем продовжено термін дії первісного рішення до 28.11.2012 та до 25.08.2013 року.

З метою врегулювання спірних відносин позивач звертався до відповідача листами № 130 від 31.01.2011, № 406 від 11.04.2011 та № 598 від 30.05.2011 року з вимогою укладення договору оренди названої земельної ділянки, про те як вказує позивач, відповіді на вказані листи ним отримано не було.

В обгрунтування розміру нарахованих збитків позивач посилається на вимоги статті 289 Податкового кодексу України та постанову Кабінету Міністрів України «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» № 284 від 19.04.1993 року. Відповідно до пунктів 2, 4 зазначеного Порядку розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольськими міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських рад. Результати роботи комісій оформлюються актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії. Розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості).

Господарський суд, дослідивши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновку, що позиція позивача є хибною та суперечить вимогам діючого законодавства, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Згідно статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового признання здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

За приписами статей 125, 126 названого Кодексу, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до змісту статті 337 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідач правомірно набув права власності на базу (за договором купівлі-продажу від 30.08.2006 року), розташовану за адресою: м. Путивль, вул. Червоноармійська, 98, а тому з огляду на приписи статті 182, частини другої статті 331, статті 657 Цивільного кодексу України, вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.

З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

Відповідач звернувся до позивача з клопотанням про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду по вул. Червоноармійська, 98, м. Путивль, для промислового використання. Позивачем рішенням від 28.07.2011 року надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Путивль, вул. Червоноармійська 98, для промислового використання, орієнтовною площею 8,7 га, в строк до 28.01.2012 року, в подальшому за заявами відповідача за даним спором позивачем продовжено термін дії первісного рішення до 28.11.2012 та до 25.08.2013 року.

Проект відведення земельної ділянки не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом, спрямованим на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків сторін, а є лише невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки (частина четверта статті 15 Закону України «Про оренду землі»)

За приписами пункту 3.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» № 6 від 17.05.2011 року, власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 року.

Розпорядженням голови Путивльської РДА від 16.03.2012 року створено комісію по визначенню збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам, відповідно до акту якої розмір збитків, понесених позивачем внаслідок неукладення договору оренди земельної ділянки за період з січня 2010 по серпень 2013 року, становить 279959 грн. 04 коп. Зазначений акт комісії Путивльської РДА відповідачем у встановленому порядку не оскаржувався, а тому позивач стверджує про наявність факту використання відповідачем спірної земельної ділянки без оформлення відповідних прав у встановленому порядку та невнесення ним плати за фактичне користування земельною ділянкою в розмірі 279959 грн. 04 коп.

Таку думку позивача суд вважає безпідставною, оскільки відповідно до абзацу другого пункту 2 вказаного Порядку, до складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки. Проте, як вбачається з акту комісії щодо визначення розміру збитків за користування земельною ділянкою територіальної громади м. Путивль по вул. Червоноармійська, 98, заподіяних відповідачем, від 12.11.2012 року, до складу даної комісії, як того вимагає вищевказаний Порядок, не включено представника відповідача, як підприємства, яке повинно відшкодувати збитки.

Крім того, комісією не здійснено обстеження спірної земельної ділянки та не встановлено факту користування відповідачем вищезазначеною земельною ділянкою саме площею 8,7 га і не зазначено про цю обставину в самому акті та не доведено суду належними доказами. З акту комісії не вбачається, чим саме підтверджується факт користування відповідачем даною земельною ділянкою площею саме 8,7 га у період з січня 2010 року до серпня 2013 року.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 цього ж Кодексу визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Пунктом 3.8. названої вище постанови пленуму Вищого господарського суду України визначено, що вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення статті 22 ЦК України та частини другої статті 224 ГК України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

Відповідно до вимог статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Отже, відшкодування збитків можливо лише за наявності складу правопорушення, до якого входять наступні елементи: протиправна поведінка, наявність збитків, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків, вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Відповідачем вживались заходи щодо одержання документів, які посвідчують право землекористування, а саме: отримано у встановленому законодавством порядку дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду по вул. Червоноармійська, 98, м. Путивль, для промислового використання відповідно до рішенням Путивльської міської ради від 28.07.2011 року, дію якого в подальшому продовжено до 28.11.2012 та до 25.08.2013 року; укладено договір № 395-1 від 25.12.2012 року на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для промислового використання у м. Путивль по вул. Червоноармійська, 98 та за актом прийняття-здачі виконаних робіт до даного договору № 1 від 02.09.2013 року отримано зазначений проект землеустрою (а.с. 43 - 59) щодо відведення земельної ділянки по вул. Червоноармійській, 98 у м. Путивль площею 5,6512 га.

Причини неоформлення відповідачем права користування земельною ділянкою полягають в даному випадку у тому, що фактично право постійного користування земельною ділянкою, на якій знаходиться належна відповідачеві база за адресою: м. Путивль, вул. Червоноармійська, 98, зареєстровано за попереднім власником нерухомого майна відповідно до державного акту на право постійного користування землею для будівництва серії СМ № 00005 (а.с. 87).

Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним, серед яких є припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на нежитловий будинок, будівлю аба споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержання земельного та екологічного законодавства.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Рішенням сесії Путивльської міської ради від 27.06.2013 року за клопотанням відповідача припинено право користування Путивльського районного виробничого об'єднання «Райагротехсервіс» земельною ділянкою площею 8,66 га, яка розташована за адресою: м. Путивль, вул. Червоноармійська, 98 та визнано таким, що втратив чинність державний акт на право постійного користування землею для будівництва (серії СМ № 00005), зареєстрований у книзі записів державних актів за № 1, оскільки ухвалою Господарського суду Сумської області від 02.10.2006 року у справі № 12/29 Путивльське районне виробниче об'єднання «Райагротехсервіс» ліквідовано як юридичну особу.

Тому, саме з 27.06.2013 року у відповідача виникло право на отримання спірної земельної ділянки в користування та укладення відповідного договору оренди земельної ділянки у відповідності до вимог законодавства, оскільки, згідно частини п'ятої статті 116 Земельного кодексу України, надання у користування земельної ділянки, що перебуває у користуванні, провадиться лише після вилучення її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Безпідставним та необґрунтованим є посилання позивача на обов'язок відповідача ще у 2006 році вирішити питання про припинення державного акту на право постійного користування земельною ділянкою попереднього власника бази, оскільки до компетенції міської ради (позивача) належать повноваження щодо припинення права користування земельною ділянкою з підстав визначених законом.

Згідно частини третьої та четвертої статті 142 Земельного кодексу України, припинення права користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Відповідач не є землекористувачем, на підставі заяви якого, згідно частин третьої, четвертої статті 142 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою. Тому заяву мало подати Путивльське районне виробниче об'єднання «Райагротехсервіс» і лише за його заявою Путивльська міська рада мала право прийняти рішення про припинення права користування земельною ділянкою цим об'єднанням (землекористувачем).

З огляду на вищевикладене, у відповідача не було не лише обов'язку щодо вирішення питання про припинення права користування земельною ділянкою ПРВО «Райагротехсервіс», але не було й права щодо вирішення цього питання. Відповідач не мав права звертатися до Путивльської міської ради із заявою про припинення права користування земельною ділянкою іншої особи - ПРВО «Райагротехсервіс».

Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги, що суб'єкт господарювання (відповідач) вживав необхідних заходів до оформлення свого права землекористування, то відсутність у нього переоформлених на його ім'я правовстановлюваних документів на спірну земельну ділянку не може розцінюватися як правопорушення, оскільки в діях відповідача відсутня вина, як обов'язковий елемент цивільного правопорушення і як наслідок застосування цивільно-правової відповідальності до відповідача.

Позивач у період з січня 2010 по серпень 2012 року не міг використовувати земельну ділянку площею 8,66 га, за адресою м. Путивль вул. Червоноармійська, 98, для надання її в оренду і відповідно не міг отримувати доходи у вигляді орендної плати (упущеної вигоди) від ТОВ «АП «Прогрес-Технологія», оскільки користувачем цієї земельної ділянки у цей період відповідно до державного акту на право постійного користування землею для будівництва серії СМ № 00005 був попередній власник - Путивльське районне виробниче об'єднання «Райагротехсервіс», у якого вказана земельна ділянка не вилучалася, право користування якого не припинялось.

Таким чином, відсутній причинно-наслідковий зв'язок між можливим користуванням ТОВ «АП «Прогрес-Технологія» земельною ділянкою невизначеної площі, за адресою: м. Путивль, вул. Червоноармійська, 98 без правовстановлюючих документів та збитками у вигляді упущеної вигоди, У разі відсутності причинно-наслідкового зв'язку відсутній і склад правопорушення, а отже, і немає юридичної підстави застосовувати до відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, завданих користуванням земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Позивач не подав суду обґрунтованого розрахунку збитків, а також належних та допустимих доказів в обгрунтування як розміру збитків, так і факту заподіяння збитків у заявленому в позові розмірі саме відповідачем, а не бездіяльністю позивача.

Акт комісії щодо визначення розміру збитків за користування земельною ділянкою територіальної громади м. Путивль по вул. Червоноармійській, 98, заподіяних ЗАТ АТ «Прогрес-Технологія» від 12.11.2012 року (а.с. 19) не є належним доказом заподіяння відповідачем позивачеві збитків у розмірі 279959 грн. 04 коп., оскільки він складений всупереч Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 року, без представника відповідача. Відсутні докази обстеження, визначення розміру та меж земельної ділянки, якою фактично користувався відповідач, а також відсутні докази самого факту користування відповідачем земельною ділянкою площею саме 8,7 га у період, за який позивач нарахував збитки у розмірі 279959 грн. 04 коп. Зокрема, розмір земельної ділянки, зазначений в акті від 12.11.2012 року, складеному без обстеження земельної ділянки та без визначення меж та розміру її на місцевості, суперечить Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачеві (а.с. 45-60), в якому згідно Абрису земельної ділянки та Відомості вирахування дирекційних кутів, відстаней між точками повороту меж, координат та площі земельної ділянки за адресою: м. Путивль, вул. Червоноармійська, 98, площа земельної ділянки становить 5,6521 га.

При цьому, суд не вбачає підстав вважати, що саме земельна ділянка площею 5,6521 га фактично використовувалась відповідачем у період з січня 2010 року по серпень 2013 року, оскільки належних та допустимих доказів, всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, позивач суду не надав.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 279959 грн. 04 коп. за спірний період, а тому позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 31.01.2014 року.

Суддя П.І. Левченко