Постанова

від 23.09.2014 по справі 920/2007/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17"вересня 2014 року Справа №920/2007/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пушай В.І,, суддя Потапенко В.І., суддя Могилєвкін Ю.О.

при секретарі Євтушенку В.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився ;

відповідача - Талденко О.В., довіреність без номера від 12.05.2014 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1924 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 27 січня 2014 року у справі № 920/2007/13

за позовом Путивльської міської ради Сумської області, м. Путивль Сумської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропідприємство "Прогрес-технологія", м. Суми

про стягнення 279 959,04 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Путивльська міська рада Сумської області звернулась до господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропідприємство "Прогрес-технологія" про стягнення 279 959,04 грн. збитків у формі упущеної вигоди за період з січня 2010 року по серпень 2012 року, завданих через неоформлення відповідачем як новим власником будівель та споруд свого права користування земельною ділянкою по вул. Червоноармійській,98 в м. Путивль Сумської області.

Рішенням господарського суду Сумської облсті від 27 січня 2014 року у справі № 920/2007/13 (суддя Левченко П.І.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивач із вказаним рішенням не погодився та подав на нього до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність викладених в рішенні суду висновків, обставинам справи, недоведеність місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на неправильність висновків господарського суду першої інстанції, що позивачем не доведено використання відповідачем спірної земельної ділянки саме площею 8,7 га у період з січня 2010 року по серпень 2012 року, вину відповідача у неоформленні права користування цією ділянкою та причинного зв'язку між можливим використанням ним зазначеної земельної ділянки без правовстановлювальних документів та збитками у формі упущеної вигоди.

При цьому позивач вказує на те, що вказані висновки зроблено внаслідок неврахування судом обставин невжиття відповідачем як новим власником нерухомого майна своєчасних та належних заходів щодо оформлення свого права користування спірною земельною ділянкою, на якій це майно розташоване, факту своєчасного виявлення контролюючими органами користування відповідачем цією ділянкою без оформлення правовстановлювальних документів, а також вчинення позивачем дій щодо спонукання відповідача оформити вказане право.

Зазначає, що у матеріалах справи достатньо доказів на підтвердження факту використання відповідачем спірної земельної ділянки у період з січня 2010 року по серпень 2012 року без оформлення правовстановлювальних документів на неї, в той час як позивач позбавлений можливості укласти будь-яку цивільно-правову угоду щодо цієї ділянки з іншою особою та отримати доход в розмірі орендної плати.

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечує, просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Позивач, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання не скористався своїм правом на участь в ньому, у зв'язку з чим справа розглядається за відсутністю його представника.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.08.2006 року ВАТ Путивльське районне підприємство"Агротехсервіс" (ідентифікаційний код 13997688) та ЗАТ агропідприємство "Прогрес-Технологія" (ідентифікаційний код 14006035) укладено договір купівлі-продажу бази, що знаходиться за адресою: м. Путивль, вул. Червоноармійська, 98 (т. 1 а.с. 11).

Відповідно до пункту 10 договору відповідач взяв на себе зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки з Князівською сільською радою.

В подальшому постановою Верховної ради України від 22.10.2009 року 29,86 га земель Князівської сільської ради включені до земель міста Путивль, серед яких і землі на яких розміщено базу, належну відповідачеві.

Відповідач звернувся до позивача з клопотанням про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду по вул. Червоноармійська, 98 в м. Путивль Сумської області для промислового використання ( т. 1 а.с. 10).

Позивачем рішенням від 28.07.2011 року надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Путивль, вул. Червоноармійська 98, для промислового використання, орієнтовною площею 8,7 га, в строк до 28.01.2012 року ( т. 1 а.с. 9).

В подальшому за заявами відповідача позивачем рішеннями від 28.08.2012 р. та від 25.12.2012 р. продовжено термін дії вказаного рішення до 28.11.2012 та до 25.08.2013 року ( т. 1 а.с. 7,8).

Позивач листами № 130 від 31.01.2011, № 406 від 11.04.2011 та № 598 від 30.05.2011 року ( т. 1 а.с. 23-25) звертався до відповідача з вимогою укладення договору оренди зазначеної земельної ділянки, проте відповіді на вказані листи ним отримано не було.

Розпорядженням голови Путивльської РДА від 16.03.2012 року було створено комісію по визначенню збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам, відповідно до акту якої (т. 1 а.с. 19) розмір збитків, понесених позивачем внаслідок неукладення відповідачем договору оренди спірної земельної ділянки за період з січня 2010 по серпень 2013 року, становить 279959 грн. 04 коп., які він просив суд стягнути з відповідача.

Висновок господарського суду Сумської області про відмову в позові мотивовано відсутністю в діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, як обов'язкової умови настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

При цьому господарський суд першої інстанції виходив з того, що:

- в порушення абзацу другого пункту 2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 року акт комісії щодо визначення збитків складений без участі представника відповідача як підприємства, яке повинно відшкодувати збитки, комісією не здійснено обстеження спірної земельної ділянки та не встановлено факту користування відповідачем вищезазначеною земельною ділянкою саме площею 8,7 га і не зазначено про цю обставину в самому акті та не доведено суду належними доказами. З акту комісії не вбачається, чим саме підтверджується факт користування відповідачем даною земельною ділянкою площею саме 8,7 га у період з січня 2010 року до серпня 2013 року.

- відповідачем вживались заходи щодо одержання документів, які посвідчують право землекористування, а саме: отримано у встановленому законодавством порядку дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду по вул. Червоноармійська, 98, м. Путивль, для промислового використання відповідно до рішенням Путивльської міської ради від 28.07.2011 року, дію якого в подальшому продовжено до 28.11.2012 та до 25.08.2013 року; укладено договір № 395-1 від 25.12.2012 року на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для промислового використання у м. Путивль по вул. Червоноармійська, 98 та за актом прийняття-здачі виконаних робіт до даного договору № 1 від 02.09.2013 року отримано зазначений проект землеустрою ( т. 1 а.с. 43 - 59) щодо відведення земельної ділянки по вул. Червоноармійській, 98 у м. Путивль площею 5,6512 га.

-причини неоформлення відповідачем права користування земельною ділянкою полягають в даному випадку у тому, що фактично право постійного користування земельною ділянкою, на якій знаходиться належна відповідачеві на праві власності база за адресою: м. Путивль, вул. Червоноармійська, 98, зареєстровано за попереднім власником нерухомого майна відповідно до державного акту на право постійного користування землею для будівництва серії СМ № 00005. Рішенням сесії Путивльської міської ради від 27.06.2013 року за клопотанням відповідача припинено право користування Путивльського районного виробничого об'єднання "Райагротехсервіс" земельною ділянкою площею 8,66 га, яка розташована за адресою: м. Путивль, вул. Червоноармійська, 98 та визнано таким, що втратив чинність державний акт на право постійного користування землею для будівництва (серії СМ № 00005), зареєстрований у книзі записів державних актів за № 1, оскільки ухвалою господарського суду Сумської області від 02.10.2006 року у справі № 12/29 Путивльське районне виробниче об'єднання "Райагротехсервіс" ліквідовано як юридичну особу.Тому, саме з 27.06.2013 року у відповідача виникло право на отримання спірної земельної ділянки в користування та укладення відповідного договору оренди земельної ділянки у відповідності до вимог законодавства, оскільки, згідно з частиною п'ятою статті 116 Земельного кодексу України, надання у користування земельної ділянки, що перебуває у користуванні, провадиться лише після вилучення її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

-Відповідач не є землекористувачем, на підставі заяви якого, згідно з частинами третьою, четвертою статті 142 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, таку заяву мало подати Путивльське районне виробниче об'єднання "Райагротехсервіс" і лише за його заявою Путивльська міська рада мала право прийняти рішення про припинення права користування земельною ділянкою цим об'єднанням (землекористувачем).

Пославшись на наведені підстави, господарський суд першої інстанції зазначив, що відсутність у відповідача правовстановлювальних документів на спірну земельну ділянку не може розцінюватися як правопорушення, а в діях відповідача щодо не оформлення таких документів відсутня вина та причинно-наслідковий зв'язок між можливим користуванням ТОВ "АП "Прогрес-Технологія" зазначеною земельною ділянкою невизначеної площі, та збитками у вигляді упущеної вигоди.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відшкодування заподіяних збитків.

Загальні підстави позадоговірної відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки - шкоди (збитків); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Відповідно до ч. 5 ст. 120 Земельного кодексу України, в редакції яка діяла на час придбання відповідачем у власність згаданого нерухомого майна було передбачено, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування -на підставі договору оренди.

В пункті 2.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011 роз'яснено, що у застосуванні положень статей 377 ЦК України та 120 ЗК України щодо переходу права користування земельною ділянкою внаслідок переходу права на розташований на ній житловий будинок, будівлю, споруду господарським судам слід враховувати, що положення відповідних статей обох кодексів мають один і той же предмет регулювання, а тому підлягають застосуванню в сукупності.

До відносин, пов'язаних з переходом права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда, до особи, що набула права власності на відповідне нерухоме майно, в тому числі стосовно розміру такої земельної ділянки, застосовується законодавство, що діяло на час переходу права власності на житловий будинок, будівлю, споруду.

До відносин користування власником житлового будинку (будівлі, споруди) земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок (будівля, споруда) як до правовідносин, що тривають, застосовується законодавство, що діє протягом періоду користування земельною ділянкою. Норми законодавства, якими змінено правовий режим та умови користування такими земельними ділянками, повинні застосовуватися також і до умов користування земельною ділянкою, які існували до відповідних змін.

Статтею 377 Циивільного кодексу України в редакції, яка діяла на час придбання відповідачем у власність знаданого нерухомого майна було передбачено. що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду , переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни цільового призначення, у розмірах встановлених договором.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією чатсиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Частиною 2 статті 120 Земельного кодексу України,яка діяла у спірний період з січня 2010 року по серпень 2012 року та діє на даний час передбачено, що якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Частиною 1 статті 377 Цивільного кодексу України яка діяла у спірний період з січня 2010 року по серпень 2012 року та діє на даний час передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду,переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

В пункті 2.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011 роз'яснено, що правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. Новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв'язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень". Таке оформлення здійснюється з урахуванням законодавчих приписів, зазначених в абзацах другому-п'ятому підпункту 2.12 пункту 2 цієї постанови, і положень постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2009 № 439 "Про деякі питання посвідчення права власності на земельну ділянку".

Відповідно до п. 3.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011 у розгляді спорів за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки) господарські суди мають докладно з'ясовувати причини неоформлення чи несвоєчасного оформлення відповідного землекористування та обставини, пов'язані із вжиттям господарюючими суб'єктами усіх залежних від них заходів щодо одержання документів, які посвідчують право землекористування. Якщо у розгляді справи буде з'ясовано обставини, зазначені в абзаці третьому підпункту 3.4 пункту 3 цієї постанови, і що суб'єкт господарювання вживав необхідних заходів до оформлення свого права землекористування, то відсутність у нього переоформлених на його ім'я правовстановлюваних документів на земельну ділянку не може розцінюватися як правопорушення.

В абзаці третьому підпункту 3.4 пункту 3 зазначеної постанови зазначено, що в разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 93, ст. 125 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту реєстрації цього права.

Відповідно до п. 5 ст. 126 ЗК України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Частиною першою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування передбачено статтею 123 ЗК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ЗК України, у разі надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлено в натурі (на місцевості), органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування приймають рішення про надання земельної ділянки у користування на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Як було наведено вище, відповідач придбав у власність за договором купівлі-продажу нерухоме майно 30.08.2006 року, а з листами про припинення права постійного користування земельною ділянкою на якій це майно розташоване попереднього користувача та надання дозволу на розробку проекту відведення цієї земельної ділянки звернувся у 2011 році, вже після неоднократного звернення позивача з вимогами про укладення договору оренди.

Таким чином відповідач, придбавши у власність нерухоме майно, протягом більш ніж 4 років не вживав жодних заходів , спрямованих на оформлення у встановленому порядку свого права користування спірною земельною ділянкою, на якій вказане майно розташоване.

Наведене вище свідчить про проявлену відповідачем бездіяльність у вчиненні передбачених чинним законодавством заходів по своєчасному оформленню права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться належна відповідачу на праві власності нерухоме майно, а відтак протягом періоду з з січня 2010 року по серпень 2012 року неправомірно, без правовстановлюючих документів використовував земельну ділянку площею 8,7 га по вул. Червоноармійській,98 в м. Путивль Сумської області., що свідчить про наявність з боку відповідача протиправної винної поведінки.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постановах: від 14.08.2014 р. у справі № 922/602/13-г, від 19.03.2014 р. у справі № 922/3937/13, від 10.07.2014 р. у справі № 922/3955/13.

Відсутність будь - яких заходів з боку відповідача як власника нерухомого майна щодо оформлення свого права користування спірною земельною ділянкою, на якій це майно розташоване спростовує доводи господарського суду першої інстанції що причиною неоформлення цього право є знаходження вказаної ділянки в постійному користуванні попереднього власника нерухомості.

Як було наведено вище, відповідач лише 22.05.2013 р., тобто більш ніж через 8 років після придбання у власність нерухомого майна та лише після неоднократних вимог позивача щодо укладення договору оренди спірної земельної ділянки звернувся до останнього із заявою про припинення права постійного користування цією ділянкою попереднього власника цієї нерухомості ( т. 1 а.с. 86).

Вказана заява була задоволена позивачем без зволікань на підставі п «е» статті 141 Земельного кодексу України, якою передбачено, що підставою для припинення права постійного користування є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

Зважаючи на наведене, є безпідставними посилання місцевого господарського суду на те, що переоформлення права користування спірною земельною ділянкою на відповідача можливе лише після подання попереднім користувачем - Путивльським районним виробничим об'єднанням "Райагротехсервіс" в порядку статті 142 ЗК заяви про добровільну відмову від права постійного користування і лише за його заявою Путивльська міська рада мала право прийняти рішення про припинення права користування земельною ділянкою цим об'єднанням (землекористувачем).

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Плата за землю справляється відповідно до закону.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та понесеними позивачем збитками полягає у тому, що саме неправомірне використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів призвело до неотримання позивачем доходу від орендної плати, який Путивльська міська рада отримала б у разі оформлення відповідачем згідно з вимогами ст.ст. 125, 126 ЗК України правовстановлюючого документу на спірну земельну ділянку - договору оренди землі.

згідно зі ст.157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою КМ України №284 від 19.04.1993, передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні зокрема неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Згідно з п.п. 2, 5 Порядку ложення, розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії. Збитки відшкодовуються власникам землі та землекористувачам не пізніше одного місяці після затвердження актів комісії.

Як було наведено вище, розпорядженням голови Путивльської РДА від 16.03.2012 року було створено комісію по визначенню збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам, відповідно до акту якої розмір збитків, понесених позивачем внаслідок неукладення договору оренди спірної земельної ділянки за період з січня 2010 по серпень 2013 року, становить 279959 грн. 04 коп.

Вказаний акт та розпорядження у встановленому порядку не оскаржені та не визнанні незаконними, а тому посилання господарського суду першої інстанції на те, що вказаний акт є неналежним доказом розміру збитків через його складення без участі представника відповідача є безпідставним.

Також є безпідставними посилання господарського суду першої інстанції, що комісією при визначення збитків, завданих неоформленням відповідачем права користування земельною ділянкою не проводилось обстеження земельної ділянки та не встановлено факту користування відповідачем вищезазначеною земельною ділянкою саме площею 8,7 га та цей факт не підтверджено позивачем належними доказами.

Так Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою КМ України №284 від 19.04.1993 не передбачено вимог щодо обстеження комісією земельної ділянки для визначення розміру збитків.

Площа земельної ділянки, на якій розташовані придбані відповідачем у власність будівлі та споруди, права користування якою перейшло до відповідача вбачається зокрема з акту постійного користування цією земельною ділянкою попереднім власником будівель (т. 1 а.с. 87).

Отже, матеріалами справи підтверджується наявність в діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, який є підставою для стягнення з нього збитків в заявленому позивачем розмірі.

Виходячи з наведеного, місцевий господарський суд внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності викладених в рішенні висновків, обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, дійшов неправильного висновку про відмову в позові, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. 99, п. 2 ст. 103, п 1, 3, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Путивльської міської ради Сумської області задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 27 січня 2014 року у справі № 920/2007/13 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю» Агропідприємство «Прогрес-технологія»( 40009, м. Суми, вул. Білопільський шлях,33, код ЄДРПОУ 14006035, р/р № 26007335077 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 38080) на користь Путивльської міської ради Сумської області (41500, Сумська область, м. Путивль, вул.. Леніна,50, код ЄДРПОУ 04058083, місцевий бюджет місця Путивль код бюджеьнглої класифікації 13050200, код одержувача 37235451, рахунок № 33212812700279, банк одержувача ГУДКСУ у Сумській області , МФО 837013) 270959 грн. 04 коп. збитків, 5599 грн. 20 коп витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 2899 грн. 60 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Постанову складено в повному обсязі 22.09.2014 р.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Потапенко В.І.

Суддя Могилєвкін Ю.О.