Постанова

від 10.12.2014 по справі 920/2007/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року Справа № 920/2007/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Полянського А.Г.

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропідприємство "Прогрес-технологія" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 17.09.2014 у справі Господарського суду№ 920/2007/13 Сумської області за позовомПутивльської міської ради Сумської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропідприємство "Прогрес-технологія" простягнення 279 959,04 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: пр. Чумикова Д.О., дов. № 1515 від 10.12.2014; відповідача: пр. Талденко О.В., дов. № б/н від 20.05.2014;

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року Путивльська міська рада Сумської області (далі - Рада) звернулась до Господарського суду Сумської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропідприємство "Прогрес-технологія" (далі - Товариство) 279 959,04 грн. збитків у формі упущеної вигоди за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Позовні вимоги Рада, посилаючись на норми Конституції України, Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Земельного кодексу України (далі - ЗК України), Податкового кодексу України, Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Закону України "Про плату за землю" обґрунтовувала тим, що Товариство без належним чином оформлених правовстановлюючих документів, безоплатно використовує земельну ділянку для експлуатації та обслуговування належного йому на праві власності нерухомого майна. Вказані обставини слугували підставою для нарахування збитків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 "Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам", які підлягають стягненню в судовому порядку через відмову Товариства добровільно їх відшкодувати.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 27.01.2014 (суддя Левченко П.І.) в позові відмовлено.

Вказане рішення мотивовано тим, що акт комісії щодо визначення збитків складений без участі представника відповідача як підприємства, яке повинно відшкодувати збитки, без обстеження спірної земельної ділянки та без встановлення факту користування відповідачем вищезазначеною земельною ділянкою саме площею 8,7 га. Рішення також обґрунтоване відсутністю вини відповідача та причинно-наслідкового зв'язку у заподіянні збитків, оскільки останнім вживалися усі можливі дії для оформлення прав на землю, тоді як позивачем не доведено вжиття необхідних заходів спрямованих на уникнення збитків.

За висновками місцевого господарського суду причини не оформлення Товариством прав на землю полягають у тому, що фактично право постійного користування земельною ділянкою, на якій знаходиться належне Товариству на праві власності нерухоме майно до 27.06.2013 було зареєстровано за його попереднім власником, відповідно до державного акту на право постійного користування землею для будівництва серії СМ № 00005 і саме з 27.06.2013 у Товариства виникло право на отримання спірної земельної ділянки в користування та укладення відповідного договору оренди земельної ділянки.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.09.2014 (колегія суддів: Пушай В.І., Потапенко В.І., Могилєвкін Ю.О.) рішення Господарського суду Сумської області від 27.01.2014 скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову.

Постанову прийнято з мотивів, викладених Радою у позовній заяві. При цьому, апеляційний господарський суд дійшов протилежних висновків при наданні повторної правової оцінки акту комісії щодо визначення збитків та діям (бездіяльності) сторін спору в питанні оформлення прав на землю.

Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.09.2014 та залишити в силі рішення Господарського суду Сумської області від 27.01.2014. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство обґрунтовує посиланням на обставини справи, приписи ст. ст. 182, 331, 337, 657 ЦК України, ст. ст. 116, 120, 124-126, 141, 142 ЗК України, ст. 224 Господарського кодексу України, ст. ст. 6, 32-34, 41, 43, 104 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також на окремі положення Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 (далі - Порядок) та постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", зазначаючи про надання господарським судом апеляційної інстанції невірної правової оцінки акту комісії щодо визначення збитків.

Рада не скористалась правом, наданим ст. 111 2 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Товариства до Вищого господарського суду України на момент прийняття постанови у справі не надіслала, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій з матеріалів справи встановлено, що:

- на підставі договору купівлі-продажу від 30.08.2006 (далі - Договір), укладеного з ВАТ Путивльське районне підприємство "Агротехсервіс" (далі - Підприємство), Товариство набуло у власність нерухоме майно бази, яке знаходиться за адресою: м. Путивль, вул. Червоноармійська, 98;

- у пункті 10 Договору Товариство взяло на себе зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки з Князівською сільською радою. В подальшому постановою Верховної ради України від 22.10.2009 № 1670-VI 29,86 га земель Князівської сільської ради було включено до земель міста Путивль, серед яких і землі на яких розміщено нерухоме майно Товариства;

- листами № 130 від 31.01.2011, № 406 від 11.04.2011 та № 598 від 30.05.2011 Рада зверталась до Товариства з вимогою укласти договір оренди зазначеної земельної ділянки, проте відповіді на вказані листи нею отримано не було;

- рішенням Ради від 28.07.2011 Товариству на підставі його звернення надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Путивль, вул. Червоноармійська, 98 для промислового використання, орієнтовною площею 8,7 га. Термін дії рішення до 28.01.2012. В подальшому за заявами Товариства термін дії первісного рішення продовжувався Радою до 28.11.2012 та до 25.08.2013;

- 22.05.2013 Товариство звернулось до Ради із заявою про припинення Підприємству права постійного користування земельною ділянкою, посвідченого державним актом на право постійного користування землею для будівництва (серії СМ № 00005);

- рішенням Ради від 27.06.2013 за клопотанням Товариства, на підставі п. "е" ст. 141 ЗК України Підприємству припинено право постійного землекористування земельною ділянкою площею 8,66 га, розташованої за адресою: м. Путивль, вул. Червоноармійська, 98 та визнано таким, що втратив чинність державний акт на право постійного користування землею для будівництва (серії СМ № 00005), оскільки ухвалою Господарського суду Сумської області від 02.10.2006 у справі № 12/29 Підприємство було ліквідовано як юридичну особу;

- 25.12.2012 Товариством було укладено договір № 395-1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для промислового використання у м. Путивль по вул. Червоноармійська, 98. 02.09.2013 за актом прийняття-здачі виконаних робіт до даного договору № 1 Товариством отримано проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Червоноармійській, 98 у м. Путивль площею 5,6512 га, однак на затвердження Ради вказаний проект землеустрою подано не було;

- з підстав використання Товариством земельної ділянки без оформлення договору оренди землі у встановлений законом строк, комісією для визначення збитків власникам землі та землекористувачам 16.11.2012 було складено Акт визначення розміру збитків за користування земельною ділянкою територіальної громади м. Путивль по вул. Червоноармійська, 98, згідно якого, розмір збитків за період з січня 2010 року по серпень 2013 року становить 279 959,04 грн. Зазначений акт комісії Путивльської РДА Товариством у встановленому законом порядку не оскаржувався.

Як вже частково зазначалось вище, відмовляючи у задоволенні позовних вимог Ради місцевий господарський суд виходив з того, що відсутність у Товариства правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку не може розцінюватися як правопорушення, оскільки в його діях щодо не оформлення таких документів відсутня вина та причинно-наслідковий зв'язок між можливим користуванням Товариством земельною ділянкою невизначеної площі та збитками Ради у формі упущеної вигоди.

Між тим, з такими висновками місцевого господарського суду обґрунтовано не погодився господарський суд апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 3.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення статті 22 ЦК України та частини другої статті 224 ГК України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини). У розгляді таких справ господарські суди мають докладно з'ясовувати причини не оформлення чи несвоєчасного оформлення відповідного землекористування та обставини, пов'язані із вжиттям господарюючими суб'єктами усіх залежних від них заходів щодо одержання документів, які посвідчують право землекористування.

Виходячи з положень ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, з урахуванням як вищевикладених роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України, так і роз'яснень, викладених у п. 2.10 наведеної постанови, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності у Товариства, як нового власника нерухомого майна, обов'язку оформити право на земельну ділянку на якому воно розташоване.

Згідно з частиною першою ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

За приписами частини першої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як вірно наголошено господарським судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, Товариство придбало нерухоме майно за Договором 30.08.2006, однак протягом більш ніж 4 роки не вживало жодних заходів, спрямованих на оформлення у встановленому порядку свого права користування земельною ділянкою, на якій розташоване вказане майно. Лише після неодноразових звернень Ради до Товариства з вимогою укласти відповідний договір оренди землі Товариство розпочало оформлення землекористування шляхом звернення до Ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Крім того, Товариство звернулось до Ради із заявою про припинення права постійного користування попереднього власника цією земельною ділянкою лише 22.05.2013, хоча не було позбавлено можливості ініціювати припинення права постійного землекористування ліквідованого Підприємства раніше.

При цьому з урахуванням факту ліквідації Підприємства як юридичної особи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає неспроможними посилання Товариства у касаційній скарзі на те, що до 27.06.2013 розміщена під належним Товариству нерухомим майном земельна ділянка перебувала у постійному землекористуванні Підприємства і до його добровільної відмови від вказаного права у Товариства була відсутня можливість здійснювати оформлення прав на землю. З урахуванням встановленої законодавством процедури, скасування права постійного землекористування старого власника нерухомого майна мало відбуватись саме за ініціативою нового його власника в порядку переоформлення прав на землю.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із правовою позицією господарського суду апеляційної інстанції про те, що саме бездіяльність Товариства у своєчасному оформлені права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться належне йому на праві власності нерухоме майно, призвела до неправомірного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів протягом періоду з січня 2010 року по серпень 2012 року.

В силу ч. 1 ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

З встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи не вбачається, що Товариство протягом фактичного користування земельною ділянкою здійснювало оплату за таке землекористування, у зв'язку із чим висновок суду апеляційної інстанції щодо наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями (бездіяльністю) Товариства та заподіянням Раді збитків є правомірним та обґрунтованим.

Пунктом 3.7. вищенаведеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України роз'яснено, що власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284.

В силу п. "г" ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам визначені статтею 156 ЗК України, за приписами п. "д" ч. 1 якої визначено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За приписами статті 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють у тому числі громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Для визначення розміру таких збитків постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (далі - Порядок), у відповідності до якого, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок (п. 1 Порядку). Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії (п. 2 Порядку). Відшкодуванню підлягають: збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані (абз. 7 п. 3 Порядку).

В силу п. 5 Порядку збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій.

Як вже частково зазначалось вище, розпорядженням голови Путивлівської РДА від 16.03.2012 було створено комісію по визначенню збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам, відповідно до акту якої розмір збитків, понесених Радою внаслідок не укладення договору оренди спірної земельної ділянки за період з січня 2010 року по серпень 2013 року становить 279 959,04 грн.

Викладені у касаційній скарзі доводи Товариства щодо неналежності вказаного акту комісії по визначенню збитків, зводяться до переоцінки доказів у справі, а відтак не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів Вищого господарського суду України, оскільки, виходячи із наданих господарському суду касаційної інстанцій ст. ст. 111 5 та 111 7 ГПК України повноважень, він не може давати оцінку доказам, а повинен на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевірити застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Твердження Товариства про порушення процедури складання акту були предметом дослідження господарського суду апеляційної інстанції та обґрунтовано ним відхилені, оскільки у встановленому законом порядку Акт визначення розміру збитків з вказаних підстав Товариством не оскаржувався.

Посилання скаржника на не встановлення фактичного розміру земельної ділянки, займаної Товариством, також були предметом дослідження господарського суду апеляційної інстанції та правомірно ним відхилені, оскільки площа земельної ділянки на якій розташоване придбане Товариством нерухоме майно підтверджується актом постійного користування цією земельною ділянкою попереднього власника нерухомого майна.

Всі інші доводи Товариства, що містяться у касаційній скарзі не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанції та не впливають на них, відтак не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

За таких обставин, враховуючи встановлення наявності у діях Товариства повного складу цивільного правопорушення, який є підставою для стягнення з нього збитків в заявленому Радою розмірі, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки господарського суду апеляційної інстанції про задоволення позову правомірними та обґрунтованими.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Харківського апеляційного господарського суду від 17.09.2014 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги Товариства зводяться до переоцінки доказів та не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 та 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропідприємство "Прогрес-технологія" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.09.2014 у справі № 920/2007/13 Господарського суду Сумської області - без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський