Постанова

від 29.01.2014 по справі 53/532

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2014 року Справа № 53/532

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Палій В.М.,

розглянувши

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудтранс"

на рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2013 р.

та постанову Київського апеляційного господарського суду

від 14.10.2013 р.

у справі № 53/532 господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗБІ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудтранс"

про розірвання договору та стягнення заборгованості

за участю представників:

ТОВ "АЗБІ" - Варишко П.В.;

ТОВ "Рембудтранс" - Коптілін С.Ю.;

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЗБІ" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом та просило суд: розірвати договір підряду № 538 від 10.11.2010 р., укладений між ним і відповідачем у справі - Товариством з обмеженою відповідальністю "Рембудтранс"; стягнути з відповідача 419 292,65 грн. в рахунок повернення авансу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що перерахував відповідачу в якості авансу 1 953 673,00 грн. в рахунок оплати робіт, замовлених за договором № 538 від 10.11.2010 р., однак, відповідач виконав роботи за договором на суму 1 534 380,35 грн. (т.1 а.с.4-6).

Відповідач у справі - ТОВ "Рембудтранс" у відзиві на позов проти задоволення заявлених вимог заперечував, посилаючись на те, що виконав роботи на суму, більшу, ніж перераховано позивачем. Крім того, відповідач вказує на ухилення позивача від прийняття виконаних робіт (т.1 а.с.73-75).

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.08.2013 р. позов задоволено частково. Розірвано укладений між сторонами у справі договір підряду. Стягнуто з відповідача на користь позивача 140 979,05 грн. (а.с.53-54).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- позивач надіслав на адресу відповідача додаткову угоду про розірвання договору, що є відмовою від договору підряду у розумінні ст. 849 ЦК України;

- роботи на суму 140 979,05 грн. не виконані, у зв'язку з чим, авансовий платіж у вказаному розмірі підлягає поверненню (т.2 а.с.125-131).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2013 р. рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2013 р. скасовано, позов задоволено повністю (т.2 а.с.166-175).

Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що:

- відповідач не виконав передбачені договором роботи вартістю 419 292,65 грн. у встановлений строк;

- право позивача на повернення авансового платежу передбачено ст. 849 ЦК України.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права (т.2 а.с.199-204).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору у даній справі по суті заявлених вимог та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами встановлені наступні обставини.

10.11.2010 р. між сторонами у справі укладено договір підряду № 538, за умовами якого, замовник доручає, а підрядник приймає на себе будівництво заїзду-виїзду до заводу з виробництва сухих будівельних сумішей та рідких продуктів вздовж автомобільної дороги М-01 Київ-Чернігів-Нові-Яриловичі, км 34-300 (праворуч).

Даний договір за своєю правовою природою є договором підряду, що вірно визначено судами першої та апеляційної інстанцій.

Так, в силу ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Судами встановлено, що позивач здійснив авансування робіт на загальну суму 1 953 673,00 грн., що підтверджується копіями виписок за особовим банківським рахунком позивача за період з 10.11.2010 р. по 18.07.2011 р.

Однак, відповідачем передбачені договором роботи виконані не в повному обсязі (згідно висновків суду першої інстанції роботи виконані на суму 1 812 693,95 грн., згідно висновків суду апеляційної інстанції - на суму 1 534 380,35 грн.).

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача повернути невикористаний ним аванс. При цьому, вимоги позивача мотивовані невиконанням відповідачем у встановлений договором строк робіт за договором, а також відмовою позивача від договору на підставі ст. 320 ГК України, ст. 849 ЦК України.

Задовольняючи вимогу про розірвання договору підряду, суди виходили з того, що позивачем 16.09.2011 р. надіслано відповідачу рекомендованим листом з описом вкладення два примірники додаткової угоди від 17.08.2011 р. про розірвання договору та повернення протягом 10 календарних днів з моменту укладення додаткової угоди 419 292,65 грн. надлишково перерахованого авансу.

Однак, відповідач, який отримав зазначені матеріали 26.09.2011 р., залишив вимоги позивача без задоволення, не повернув позивачу один примірник належно оформленої додаткової угоди про розірвання договору, не направив будь-яких заперечень щодо такої додаткової угоди та не повернув витребувані кошти. У зв'язку з чим, враховуючи вимоги ст. 849 ЦК України, яка надає право замовнику в односторонньому порядку відмовитись від договору підряду, договір підлягає розірванню.

Крім того, у зв'язку з розірванням договору підряду, поверненню підлягає невикористаний аванс.

Однак, такого висновку суди дійшли неповно з'ясувавши обставини справи.

Так, згідно ч. 2 ст. 849 ЦК та ч. 2 ст. 320 ГК України, які унормовують права замовника та визначають, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків за першою нормою, та вимагати розірвання договору та відшкодування збитків за другою нормою.

Між тим, судами не з'ясовано, чи можна вважати додаткову угоду від 17.08.2011 р. про розірвання договору, направлену позивачем на адресу відповідача 16.09.2011 р., відмовою від договору у розумінні ст. 849 ЦК України, або ж така угода підпадає під ознаки пропозиції про розірвання договору, надісланої в порядку ст. 188 ГК України.

Водночас суди не звернули увагу на таке:

Частина 4 ст. 849 ЦК України визначає, що замовник має право без будь-яких пояснень та у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши при цьому підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

При цьому, ч. 3 та ч. 4 ст. 320 ГК України унормовують права та відповідальність сторін, що є визначальним при розрахунках сум збитків, завданих тій чи іншій стороні у зв'язку з припиненням договору.

Тому, без чіткого з'ясування на яких правових підставах позивач вимагає повернення коштів та без здійснення відповідних розрахунків із застосуванням вимог закону щодо врахування збитків тієї чи іншої сторони, суди не мали права приймати рішення як про розірвання договору, так і про стягнення певної суми коштів.

В силу ст. 111 7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи неповне з'ясування обставин справи, які підлягали встановленню для правильного вирішення спору, що є порушенням норм процесуального права, які не можуть бути виправлені судом касаційної інстанції, а також межі перегляду справи у касаційному порядку, визначені ст. 111 7 ГПК України, прийняті у справі судові акти підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудтранс" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2013 р. та рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2013 р. у справі № 53/532 скасувати.

3. Справу направити для нового розгляду до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Палій В.М.