Постанова

від 28.01.2014 по справі 5023/4077/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2014 року Справа № 5023/4077/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Білошкап О.В., суддів:Міщенка П.К., Погребняка В.Я., розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 у справі господарського суду№ 5023/4077/12 Харківської області за позовомХарківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі ДП "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство", смт. Кочеток Харківської області до 1. Печенізької районної державної адміністрації, смт. Печеніги Харківської області 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія", м. Чугуїв за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Відділу Держкомзему у Печенізькому районі Харківської області, смт. Печеніги Харківської області Проскасування розпорядження та визнання договору оренди земельної ділянки недійсним за участю представників сторін: від Генеральної прокуратури України - Боднарчук В.М., посвідчення № 023014 від 22.11.13р.

ВСТАНОВИВ :

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 р. у справі № 5023/4077/12 задоволено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія".

Рішення господарського суду Харківської області від 15.07.2013 р. у справі № 5023/4077/12 скасовано.

Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного підприємства "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" (вул. Чугуївська, 58, с. Кочеток, Чугуївський район, Харківська область, р/р 26003132720011 в АКБ "Базис" в м. Харків, МФО 351760,Є код 00993069, ін. под. № 009930620439, далі - позивач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" (вул. Харківська, 105-А, м. Чугуїв, Харківська область, 63503, р/р 26000155566 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" в м. Київ, МФО 380805, код 22679311, далі - 2-й відповідач) 1 147,00 грн. за розгляд апеляційної скарги.

Не погоджуючись із прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, Заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просив скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 р. у справі № 5023/4077/12, залишити в силі рішення господарського суду від 15.07.2013 р., яким позов прокурора задоволено у повному обсязі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 129 Конституції України, ст.ст. 20, 21, 50, 51, 52, 57, 122, 123, 124, 149 Земельного кодексу України, ст.ст. 4 2 , 4 3 , 34, 43, 101 ГПК України.

Переглянувши у касаційному порядку прийняту постанову суду апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши думку присутнього в судовому засіданні прокурора Генеральної прокуратури України, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Харківський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою про скасування розпорядження Печенізької районної державної адміністрації (далі - 1-й відповідач) від 09.06.2003 р. за № 217 "Про затвердження проекту відведення земельних ділянок із земель лісового фонду на території Печенізької селищної ради та надання їх в оренду ТОВ "Надія" та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 1 га. на території Печенізької селищної ради, укладеного між Печенізькою районною державною адміністрацією з Товариством з обмеженою відповідальністю "Надія" 23 липня 2003 року, скасувавши запис про його державну реєстрацію за № 15 від 31 липня 2003 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.11.2012 р. у справі № 5023/4077/12 повністю відмовлено у задоволенні вищевказаного позову Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, яке залишено в силі постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2013 р.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.04.2013 р. рішення господарського суду Харківської області від 12.11.2012 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2013 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.07.2013 р. у справі № 5023/4077/12 відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи на стороні позивача про виключення Відділ Держкомзему у Печенізькому районі Харківської області зі складу третіх осіб у справі № 5023/4077/12. Позов задоволено повністю. Скасовано розпорядження Печенізької районної державної адміністрації Харківської області від 09 червня 2003 року за № 217 "Про затвердження проекту відведення земельних ділянок із земель лісового фонду на території Печенізької селищної ради та надання їх в оренду ТОВ "Надія". Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 1 га. на території Печенізької селищної ради Печенізького району, що укладений Печенізькою районною державною адміністрацією з ТОВ "Надія" 23 липня 2003 року, скасувавши запис про його державну реєстрацію за № 15 від 31 липня 2003 року. Стягнуто з Печенізької районної державної адміністрації на користь державного бюджету України 573,50 грн. судового збору. Стягнуто з ТОВ "Надія" на користь державного бюджету України 573,50 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірне розпорядження 1-го відповідача від 09.06.2003 р. № 217 та договір оренди земельної ділянки від 23.07.2003 р. не відповідають приписам частини 2 статті 20 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Суд першої інстанції зазначив, що 2-им відповідачем не надано доказів створення у нього спеціалізованого лісогосподарського підрозділу, як того вимагає ст.57 ЗК України.

Господарський суд встановив, що в договорі не зазначено, на підставі яких документів, якою організацією встановлено розмір грошової оцінки землі, та керуючись ст.ст.2, 23, 24 Закону України "Про плату за землю" дійшов висновку про невідповідність змісту договору оренди земельної ділянки від 23 липня 2003 року вимогам Закону та наявність підстав для визнання його недійсним на підставі статті 48 ЦК УРСР, п.1 ч.1 ст.203, ст.215 ЦК України та ст.207 ГК України.

2-й відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення господарського суду Харківської області від 15.07.2013 р. у справі № 5023/4077/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові із доданих 2-им відповідачем до матеріалів справи протоколу № 15 Загальних зборів засновників ТОВ "Надія" № 15 від 26.03.2003 та Положення про відділ з питань лісогосподарсько-рекреаційної діяльності ТОВ "Надія" встановлено, що дане товариство створено як спеціалізований лісогосподарський структурний підрозділ ТОВ "Надія" у формі Відділу з питань лісогосподарсько-рекреаційної діяльності товариства.

Також суд другої інстанції встановив, що розпорядженням 1-го відповідача від 27 травня 2003 року № 190 Товариству з обмеженою відповідальністю "Надія" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель лісового фонду для рекреаційного використання під розміщення будинків відпочинку загальною площею 1 га на території Печенізької селищної ради.

Розпорядженням 1-го відповідача від 09 червня 2003 року за № 217 затверджено проект відведення земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю "Надія" для рекреаційного використання під розміщення будинків відпочинку із земель лісового фонду на території Печенізької селищної ради загальною площею 1 га та надано в оренду земельні ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Надія" для рекреаційного використання під розміщення будинків відпочинку із земель лісового фонду на території Печенізької селищної ради загальною площею 1 га терміном на 50 років.

На підставі вищевказаного розпорядження, 23 липня 2003 року між 1-м відповідачем та 2-м відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки площею 1 га, який 31 липня 2003 року зареєстрований у Печенізькому районному відділі земельних ресурсів за № 15, відповідно до умов якого, 2-му відповідачу передано із земель лісового фонду Печенізької селищної ради Печенізького району Харківської області земельна ділянка площею 1 га. Грошова оцінка землі - 9 514,16 грн. Даний договір укладено строком на 50 років.

Колегія суддів апеляційної інстанції переглядаючи рішення суду першої інстанції зазначила, що судом першої інстанції не взято до уваги, що передача в оренду 2-му відповідачу земельної ділянки із земель лісового фонду Печенізької селищної Ради Печенізького району Харківської області площею 1,00 га, підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме, розпорядженням Печенізької районної державної адміністрації Харківської області "Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок із земель лісового фонду не території Печенізької селищної ради ТОВ "Надія" №190 від 27.05.2003р. було надано дозвіл на розробку проекту ведення земельних ділянок ТОВ "Надія" для рекреаційного використання під розміщення будинків відпочинку із земель лісового фонду на території Печенізької селищної ради загальною площею 1,00 га для подальшої передачі даних земельних ділянок в оренду.

Стосовно позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 1,00 га на території Печенізької селищної ради Печенізького району, що був укладений між відповідачами 23 липня 2003 року, то колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що умови, викладені в спірному договорі були визначені та погоджені сторонами. Договір містить умови, які не суперечить ані чинному законодавству, ані моральним засадам суспільства.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що правові підстави для скасування постанови суду другої інстанції відсутні, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 116 ЗК України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 124 ЗК України визначений порядок передачі земельних ділянок в оренду, а саме, передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки; передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Також колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що приписами п. 12 Розділу X Перехідних положень ЗК України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) встановлено, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади, згідно з положеннями ст. 186 цього Кодексу проекти відведення земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності затверджуються органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які надають і вилучають земельні ділянки.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, передача в оренду 2-му відповідачу земельної ділянки із земель лісового фонду Печенізької селищної Ради Печенізького району Харківської області площею 1,00га, підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме, розпорядженням Печенізької районної державної адміністрації Харківської області "Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок із земель лісового фонду не території Печенізької селищної ради ТОВ "Надія" №190 від 27.05.2003р. було надано дозвіл на розробку проекту ведення земельних ділянок ТОВ "Надія" для рекреаційного використання під розміщення будинків відпочинку із земель лісового фонду на території Печенізької селищної ради загальною площею 1,00 га для подальшої передачі даних земельних ділянок в оренду.

Крім того, із висновку Печенізького районного відділу містобудування та архітектури від 05.06.2003р.; висновку Печенізької районної санепідемстанції від 05.06.2003р.; висновку начальника регіональної інспекції екології та природних ресурсів північного регіону Харківської області від 05.06.2003р.; висновку Управління культури Харківської обласної державної адміністрації щодо погодження проекту відведення земельної ділянки загальною площею 1,0га. для створення зони відпочинку та розміщення будинків відпочинку ТОВ "Надія" на території Печенізької селищної ради Печенізького району Харківської області №08-3565; Погодження Чугуєво-Бабчанського Державного лісогосподарського підприємства "Чугуєво-Бабчанський лісгосп" "Про надання права користування земельною ділянкою на умовах оренди для рекреаційного використання із земель лісового та водного фондів директору ТОВ "Надія" Семенюті О.А. на території Печенізької селищної ради Печенізького району Харківської області " від 05.06.2003р.; висновку Печенізького районного відділу земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах від 05.06.2003р.; висновку Печенізького районного відділу містобудування архітектури та житлово-комунального господарства "Про надання права користування земельною ділянкою на умовах оренди для рекреаційного призначення директору ТОВ "Надія" Семенюті Олександру Андрійовичу на території Печенізької селищної ради Печенізького району Харківської області" від 05.06.2003р., колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що погоджено можливість надання у користування на умовах оренди зазначеної вище земельної ділянки, що було підставою для видання Розпорядження Печенізької районної державної адміністрації Харківської області "Про затвердження проекту відведення земельних ділянок із земель лісового фонду не території Печенізької селищної ради та надання їх в оренду ТОВ "Надія"" №217 від 09.06.2003р., яким затверджено проект відведення земельних ділянок ТОВ "Надія" для рекреаційного використання під розміщення будинків відпочинку із земель лісового фонду на території Печенізької селищної ради, загальною площею 1,00 га та надано в оренду земельну ділянку ТОВ "Надія" для рекреаційного використання під розміщення будинків відпочинку із земель лісового фонду на території Печенізької селищної ради, загальною площею 1,00 га, та в подальшому був укладений договір оренди земельної ділянки від 23.07.2003р., посвідчений державним нотаріусом Печенізької державної нотаріальної контори Кормільцем М.П., зареєстрований в реєстрі за №705, зареєстрований у Печенізькому районному відділі земельних ресурсів, про що у книзі державної реєстрації договорів оренди вчинено запис 31.07.2003р. за №15, що свідчить про виникнення права користування земельною ділянкою у ТОВ "Надія" відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, зокрема, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно ст. 19 ЗК України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; є) землі лісового фонду; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до ст. 10 Лісового кодексу України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) у тимчасове користування земельні ділянки лісового фонду можуть надаватися на умовах оренди, згідно ст. 6 вказаного Кодексу надання земельних ділянок лісового фонду у тимчасове користування провадиться без їх вилучення у постійних користувачів у порядку, визначеному цим Кодексом.

У відповідності до ст. 57 ЗК України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди - іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо, до того ж в ст. 9 Лісового кодексу України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) зазначено, що у тимчасове користування за погодженням з постійними лісокористувачами земельні ділянки лісового фонду можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним особам та громадянам (далі - тимчасові лісокористувачі) для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт.

Судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові із доданих 2-им відповідачем до матеріалів справи протоколу № 15 Загальних зборів засновників ТОВ "Надія" № 15 від 26.03.2003 та Положення про відділ з питань лісогосподарсько-рекреаційної діяльності ТОВ "Надія" встановлено, що дане товариство створено як спеціалізований лісогосподарський структурний підрозділ ТОВ "Надія" у формі Відділу з питань лісогосподарсько-рекреаційної діяльності товариства.

Також суд апеляційної інстанції встановив, що в оренду була передана земельна ділянка із земель лісового фонду Печенізької селищної ради Печенізького району загальною площею 1,00 га з метою використання для рекреаційного призначення, що відповідає вимогам ст. 57 ЗК України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин), ст.ст.6, 9, 10 Лісового кодексу України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин), на що суд першої інстанції, в порушення вимог ст.43 ГПК України, уваги не звернув та дійшов неправомірного висновку, що 2-им відповідачем фактично змінено цільове призначення із земель лісогосподарського призначення на рекреаційне призначення.

Із матеріалів справи, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що прокурором та позивачем не надано доказів наявності рішень органів виконавчої влади та місцевого самоврядування стосовно надання в постійне користування ДП "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" спірної земельної ділянки на території Печенізького району Харківській області, а також, доказів державної реєстрації такого права відповідними органами, уповноваженими на це земельним законодавством. Державного акту, що підтверджує право постійного користування спірною земельною ділянкою ДП "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" також матеріали справи не містять.

Що стосується висновку суду першої інстанції про знаходження у постійному користуванні ДП "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" спірної земельної ділянки, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції правомірно зазначив, що відповідно до п. 5 розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, але дана норма не може бути застосована судом, оскільки не була чинною на час передачі земельної ділянки в оренду ТОВ "Надія".

Стосовно позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 1,00 га на території Печенізької селищної ради Печенізького району, що був укладений між відповідачами 23 липня 2003 року та висновків суду першої інстанції, що даний правочин є нікчемним у відповідності до ст. 220 ЦК України, то колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

Загальні підстави недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені ст.ст. 215, 216 ЦК України, ст.ст.207, 208 ГК України, ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до приписів ст. 215 ЦК України правовою підставою недійсності правочину є факт недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, встановлених частинами 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Згідно ж до приписів ст. 203 цього Кодексу: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Суд апеляційної інстанції при перегляді рішення суду першої інстанції встановив, що умови, викладені в спірному договорі були визначені та погоджені сторонами. Договір містить умови, які не суперечить ані чинному законодавству, ані моральним засадам суспільства. Наданий договір орендної ділянки від 23.07.2003р. містить посвідчення державного нотаріуса Печенізької державної нотаріальної контори Кормільцем М.П., зареєстрований в реєстрі за № 705 та зареєстрований у Печенізькому районному відділі земельних ресурсів про що у книзі державної реєстрації договорів оренди вчинено запис 31.07.2003р. за №15.

Суд апеляційної інстанції також правомірно зазначив в постанові, про неправомірність висновку суду першої інстанції про те, що в договорі не зазначено на підставі яких документів, якою організацію встановлено розмір грошової оцінки землі в сумі 9514,16 грн., оскільки ні ст.ст. 2, 23, 24 Закону України "Про плату за землю", ні пункт 3 частини 2 ст. 14 Закону України "Про оренду землі", на які посилався суд першої інстанції, не містять норм щодо обов'язкового зазначення в договорі документів, на підставі яких та якою організацію встановлено відповідний розмір грошової оцінки землі.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про скасування розпорядження Печенізької районної державної адміністрації Харківської області від 09 червня 2003 року за № 217 "Про затвердження проекту відведення земельних ділянок із земель лісового фонду на території Печенізької селищної ради та надання їх в оренду ТОВ "Надія" та про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 1,00 га на території Печенізької селищної ради Печенізького району, що був укладений Печенізькою районною державною адміністрацією з ТОВ "Надія" 23 липня 2003 року.

Викладені в касаційній скарзі доводи не спростовують вказаного висновку суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно з приписами ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України, вважає, що постанова суду апеляційної інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 у справі № 5023/4077/12 залишити без змін.

Головуючий О.В. Білошкап

Судді П.К. Міщенко

В.Я. Погребняк