Постанова

від 22.01.2014 по справі 826/13193/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 січня 2014 року 12:33 № 826/13193/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Хилі І.В., за участю представників: позивача - Рибченка О.Г., відповідача - Колодяжної Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СЛАЙДЕР-ПЛЮС» доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02 квітня 2013 року № 0002282220, № 0002292220, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22 січня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15 серпня 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «СЛАЙДЕР-ПЛЮС» (далі - ТОВ «СЛАЙДЕР-ПЛЮС», позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02 квітня 2013 року № 0002282220, № 0002292220, прийнятих Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва ДПС.

18 вересня 2013 року в судовому засіданні протокольною ухвалою замінено неналежного відповідача - ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС на належного відповідача - ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що акт перевірки та прийняті на підставі нього податкові повідомлення-рішення від 02.04.2013 р. № 0002282220, № 0002292220 є такими, що не відповідають фактичним обставинам здійснення позивачем господарської діяльності, наявним у позивача первинним та обліковим документам, чинному законодавству України.

На думку позивача, проведення перевірки, складання за її наслідками акту перевірки та винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень відбулось з грубим порушенням прав, інтересів суб'єкта господарювання та норм чинного законодавства.

Позивач також вказує на те, що твердження контролюючого органу в акті перевірки про надання платником податків для перевірки не всіх первинних документів, не ґрунтується на фактичних обставинах. В акті відсутні посилання на будь-які документи позивача, натомість в ньому, а саме в зведених таблицях, вказуються лише дані, які були відображені в Деклараціях платника податків і які зазвичай містяться в комп'ютерних автоматизованих інформаційних системах контролюючого органу.

На переконання позивача, в період з 27.02.2013 р. по 05.03.2013 р. позапланова виїзна перевірка платника податків фактично не проводилась, а факти, наведені в акті перевірки, не відповідають дійсності.

Крім того, позивач вказує на те, що ним та його контрагентами під час здійснення оподатковуваних ПДВ господарських операцій були у відповідності до приписів чинного законодавства України належним чином оформлені видаткові та податкові накладні, які містять всі визначені законодавством обов'язкові реквізити; реєстри виданих та отриманих податкових накладних за відповідні податкові періоди своєчасно, у визначені законодавством України терміни, подавались в електронному вигляді відповідачу; оригінали отриманих та виданих видаткових та податкових накладних на паперових носіях були представлені працівнику відповідача ОСОБА_3, однак, під час складання акту перевірки контролюючим органом останні враховані не були.

На переконання позивача, висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки ТОВ «СЛАЙДЕР-ПЛЮС», не відповідають дійсності та фактичним обставинам, жодним чином не підтверджені, суперечать первинним документам, що містять відомості про господарські операції, які підтверджують та фіксують факти здійснення операцій між підприємством позивача та його контрагентами.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Контролюючий орган подав заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначає, що під час проведення позапланової виїзної перевірки посадовими особами ТОВ «СЛАЙДЕР-ПЛЮС» не було надано всіх необхідних підтверджуючих документів по взаємовідносинам з ТОВ «Інтербукс», ТОВ «Проінтеріоз», ТОВ «Виток» за період з 01.02.2011 р. по 19.02.2013 р.

За таких обставин, відповідач вважає, що на підставі виявлених порушень, ним правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення.

В наданих запереченнях, відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову представник відповідача заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СЛАЙДЕР-ПЛЮС» (ідентифікаційний код юридичної особи 34727625) зареєстроване Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією 05.12.2006 р. за № 10671020000009643. Вказане товариство розташоване за адресою: 02160, м. Київ, Харківське шосе, будинок 8-А (Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 776177). ТОВ «СЛАЙДЕР-ПЛЮС» орендує складське та офісне приміщення за адресою: м. Київ, вул. С. Сосніних, б. 3.

ТОВ «СЛАЙДЕР-ПЛЮС» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 06.12.2006 р. за № 12294, на час проведення перевірки та складання акту товариство перебувало на обліку в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200116683 від 19 березня 2013 року ТОВ «СЛАЙДЕР-ПЛЮС» є платником податку на додану вартість з 21.12.2006 р. (індивідуальний податковий номер 347276226536).

В період з 27.02.2013 р. по 05.03.2013 р. Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва ДПС проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАЙДЕР-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 34727625) з питань правильності нарахування та повноти сплати до державного бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Інтербукс» (код ЄДРПОУ 34578440); ТОВ «Кодекс-Плюс» (код ЄДРПОУ 37747555); ТОВ «Проінтеріоз» (код ЄДРПОУ 36515749); ТОВ «Виток» (код ЄДРПОУ 37769296); ФОП ОСОБА_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3); ПРАТ «НКП» (код ЄДРПОУ 32530323); ТОВ «Побутелектротехніка» (код ЄДРПОУ 24136939); ТОВ «Видавничий дім УМХ» (код ЄДРПОУ 30375222); ПРАТ «Харківська книжкова фабрика ім. М.В. Фрунзе» (код ЄДРПОУ 02470170) за період з 01.02.2011 р. по 19.02.2013 р., за результатами якої складено Акт № 919/22-221-34727625 від 13 березня 2013 року (далі - Акт № 919/22-221-34727625).

Вказаною перевіркою встановлено порушення наступних вимог:

- п. п. 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого, встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 2 624 725,00 грн., у тому числі по періодам: лютий 2011 р. на суму 85 028,00 грн.; березень 2011 р. на суму 157 987,00 грн.; квітень 2011 р. на суму 76 601,00 грн.; травень 2011 р. на суму 82 493,00 грн.; червень 2011 р. на суму 89 185,00 грн.; липень 2011 р. на суму 109 162,00 грн.; серпень 2011 р. на суму 63 291,00 грн.; вересень 2011 р. на суму 89 388,00 грн.; жовтень 2011 р. на суму 70 307,00 грн.; листопад 2011 р. на суму 160 474,00 грн.; грудень 2011 р. на суму 128 921,00 грн.; січень 2012 р. на суму 135 472,00 грн.; лютий 2012 р. на суму 113 706,00 грн.; березень 2012 р. на суму 144 109,00 грн.; квітень 2012 р. на суму 92 680,00 грн.; травень 2012 р. на суму 62 862,00 грн.; червень 2012 р. на суму 99 932,00 грн.; липень 2012 р. на суму 111 941,00 грн.; серпень 2012 р. на суму 77 803,00 грн.; вересень 2012 р. на суму 64 071,00 грн.; жовтень 2012 р. на суму 108 346,00 грн.; листопад 2012 р. на суму 195 958,00 грн.; грудень 2012 р. на суму 212 476,00 грн.; січень 2013 р. на суму 92 532,00 грн.;

- п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами та доповненнями від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР та п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого, встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 3 975 325,00 грн., у тому числі по періодам: 1 квартал 2011 року у сумі 666 541,00 грн.; за 2 квартал 2011 року у сумі 388 735,00 грн.; за 2-3 квартали 2011 року у сумі 763 811,00 грн.; за 2-4 квартали 2011 року у сумі 1 349 472,00 грн.; за 1 квартал 2012 року у сумі 505 907,00 грн.; за півріччя 2012 року у сумі 875 282,00 грн.; за 3 квартали 2012 року у сумі 1 343 617,00 грн.; за 2012 рік у сумі 1 959 312,00 грн.

02 квітня 2013 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 919/22-221-34727625, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002282220, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 глави 4 розділу II та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 розд. 2 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення п. п. 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 3 691 442 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 2 624 725 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 066 717 грн.

02 квітня 2013 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 919/22-221-34727625, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002292220, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 глави 4 розділу II та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 розд. 2 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами та доповненнями від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР та п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 4 465 154 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 3 975 325 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 489 829 грн.

08 квітня 2013 року позивач до податкового органу подав заперечення на Акт № 919/22-221-34727625.

У висновку відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень, від 15 квітня 2013 року № 7791/10/22-211, через порушення платником податків граничного терміну подання заперечень, заперечення на акт залишено без розгляду, висновки, викладені в акті № 919/22-221-34727625 - без змін.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України, які своїми рішеннями відповідно від 14 червня 2013 року № 1013/10/12-1-03 та від 16 липня 2013 року № 7012/6/99.99.10.01-1г його скарги залишили без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Незгода з зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями відповідача обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАЙДЕР-ПЛЮС», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР в редакції Закону від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закон 283/97-ВР), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі - Положення № 88).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України (в редакції, чинній в момент проведення перевірки) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

У відповідності до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Крім того, згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону 283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону 283/97-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

У відповідності до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення;

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що підприємство позивача в перевіряємий період мало взаємовідносини з ТОВ «Інтербукс» (код ЄДРПОУ 34578440), ТОВ «Проінтеріоз» (код ЄДРПОУ 36515749) та ТОВ «Виток» (код ЄДРПОУ 37769296).

Матеріалами справи підтверджено, що на письмові запити контролюючого органу від 21.01.2013 р. № 1115/10/22-711 та від 24.01.2013 р. № 99/10/074/52 платником податків були підготовлені та направленні відповіді, відповідно від 01.02.2013 р. № 6 та від 01.02.2013 р. № 7 з відміткою про їх отримання відповідачем 04.02.2013 р.

Дослідивши в судовому засіданні вказані вище запити контролюючого органу та відповіді ТОВ «СЛАЙДЕР-ПЛЮС», суд встановив, що на запитувану інформацію платником податків було надано вичерпну відповідь стосовно його взаємовідносин з ТОВ «Інтербукс» (відповідь від 01.02.2013 р. № 6), ТОВ «Проінтеріоз» (відповідь від 01.02.2013 р. № 7).

Також суд встановив, що відповіді супроводжувалися долученими до них первинними документами, як то копіями договорів, податкових, видаткових накладних, оборотно-сальдових відомостей по рахунках 281, 361, 631, банківських виписок.

Загалом, контролюючому органу платником податків було надано копій первинних документів понад 800 арк.

За вказаних обставин, твердження відповідача в акті перевірки та запереченнях на позовну заяву про надання посадовими особами підприємства позивача під час проведення позапланової виїзної перевірки не всіх необхідних підтверджуючих документів по взаємовідносинам з ТОВ «Інтербукс», ТОВ «Проінтеріоз», ТОВ «Виток» за період з 01.02.2011 р. по 19.02.2013 р., спростовується вищенаведеним.

Крім того, з досліджених в судовому засіданні наданих представником позивача копій первинних документів, суд встановив, що ТОВ «СЛАЙДЕР-ПЛЮС» в запитуваний період (з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р.) мав взаємовідносини з ТОВ «Інтербукс» (код ЄДРПОУ 34578440) відповідно до укладеного між ними 30.04.2010 р. Договору купівлі-продажу друкованої продукції № 16 (далі - Договір № 16).

З досліджених в судовому засіданні Договору № 16 та долучених до матеріалів справи копій первинних документів (видаткових та податкових накладних), суд встановив, що формування позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань по взаємовідносинах з даним контрагентом було здійснено у відповідності до чинного законодавства.

Крім того, з досліджених в судовому засіданні копій постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.05.2012 р. та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 р. по справі № 2а-1607/12/2670, суд встановив, що питання правомірності формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Інтербукс» в березні 2011 р. (перевіряємий період: з 01.02.2011 р. по 19.02.2013 р.) вже було предметом розгляду вказаних вище адміністративних судів, які за наслідками розгляду відповідно позову ТОВ «СЛАЙДЕР-ПЛЮС» про визнання протиправним (недійсним) податкового повідомлення-рішення від 25.01.2012 р. № 0000042303 та апеляційної скарги контролюючого органу дійшли однозначного висновку про відсутність порушень податкового законодавства з боку ТОВ «СЛАЙДЕР-ПЛЮС».

Рішенням суду першої інстанції від 11.05.2012 р. оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 25.01.2012 р. № 0000042303 визнано протиправним та скасовано.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 23.10.2012 р. постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Також, з досліджених в судовому засіданні наданих представником позивача копій первинних документів, суд встановив, що ТОВ «СЛАЙДЕР-ПЛЮС» в запитуваний період (2011 р., 2012 р.) мав взаємовідносини з ТОВ «ПРО ІНТЕРІОРЗ» (код ЄДРПОУ 36515749) відповідно до укладеного між ними 21.01.2011 р. Договору поставки друкованої продукції № 1 (далі - Договір № 1).

З досліджених в судовому засіданні Договору № 1 та долучених до матеріалів справи копій первинних документів (видаткових та податкових накладних), суд встановив, що формування позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань по взаємовідносинах з даним контрагентом було здійснено у відповідності до чинного законодавства.

Також, з досліджених в судовому засіданні наданих представником позивача копій первинних документів, суд встановив, що ТОВ «СЛАЙДЕР-ПЛЮС» в перевіряємий період (з 01.02.2011 р. по 19.02.2013 р.) мав взаємовідносини з ТОВ «ВИТОК» (код ЄДРПОУ 37769296) відповідно до укладеного між ними 29.08.2012 р. Договору поставки № 28В (далі - Договір № 28В).

З досліджених в судовому засіданні Договору № 28В та долучених до матеріалів справи копій первинних документів (видаткових та податкових накладних), суд встановив, що формування позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань по взаємовідносинах з даним контрагентом було здійснено у відповідності до чинного законодавства.

З метою з'ясування певних обставин у справі, судом здійснені відповідні заходи щодо виклику свідків: ОСОБА_4 (директор ТОВ «Інтербукс», ТОВ «Виток») та ОСОБА_5 (директор ТОВ «ПРО ІНТЕРІОРЗ»), які повідомили суду про реальність вчинюваних правочинів.

Також, судом в якості свідка для надання показань викликався ОСОБА_6 (головний державний податковий ревізор-інспектор відділу перевірок платників податків управління податкового контролю ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС, інспектор податкової служби I рангу), який в судове засідання 22.01.2014 р. не з'явився, а з наданої копії наказу від 22.03.2013 р. № 62-о встановлено, що останнього звільнено з 22 березня 2013 року за ст. 38 КЗпП України.

Стосовно інших контрагентів, зазначених в акті перевірки, судом встановлено що відповідно до наданого позивачем на адресу контролюючого органу пояснення від 27.02.2013 р. № 12, ТОВ «СЛАЙДЕР-ПЛЮС» взаємовідносин з ТОВ «Кодекс-Плюс» (код ЄДРПОУ 37747555); ФОП ОСОБА_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3); ПРАТ «НКП» (код ЄДРПОУ 32530323); ТОВ «Побутелектротехніка» (код ЄДРПОУ 24136939); ТОВ «Видавничий дім УМХ» (код ЄДРПОУ 30375222); ПРАТ «Харківська книжкова фабрика ім. М.В. Фрунзе» (код ЄДРПОУ 02470170) за період з 01.02.2011 р. по 19.02.2013 р. не мало, що також підтверджується актом перевірки.

За вказаних обставин, суд критично ставиться до аргументів контролюючого органу, який в ході позапланової виїзної перевірки ТОВ «СЛАЙДЕР-ПЛЮС» з питань правильності нарахування та повноти сплати до державного бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Інтербукс» (код ЄДРПОУ 34578440), ТОВ «Проінтеріоз» (код ЄДРПОУ 36515749) та ТОВ «Виток» (код ЄДРПОУ 37769296) встановив заниження податку на додану вартість на загальну суму 2 624 725,00 грн. та заниження податку на прибуток на загальну суму 3 975 325,00 грн. через надання платником податків не всіх необхідних підтверджуючих документів.

Згідно з п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, з-поміж іншого, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Проте, відповідач, під час проведення перевірки, на надав належної оцінки наданим суб'єктом господарювання первинним документам.

Як наслідок, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на нього, якщо він заперечує проти адміністративного позову, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що господарські операції ТОВ «СЛАЙДЕР-ПЛЮС» з його контрагентами: ТОВ «Інтербукс», ТОВ «Проінтеріоз», ТОВ «Виток» здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності всіх підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними бухгалтерськими документами, що є свідченням добросовісності позивача при купівлі книжкової продукції.

Окрім цього, при вирішенні справи суд враховує той факт, що акт перевірки, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, за твердженням позивача підписано не особою (ОСОБА_6) яка її проводила.

З дослідженої копії вказаного акту встановлено, що в його частині, яка містить підпис особи, що проводила перевірку, наявні позначки, які не дають змогу ідентифікувати прізвище та підпис особи що фактично підписала такий акт.

Під час розгляду справи відповідачем не доведено факту складання та підписання зазначеного акту саме ОСОБА_6, у зв'язку із чим відповідні доводи позивача суб'єктом владних повноважень спростовані не були.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення сум грошових зобов'язань за платежами: податок на додану вартість по вітчизняних товарах та податок на прибуток приватних підприємств та нарахування штрафних (фінансових) санкцій було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 02 квітня 2013 року № 0002282220, № 0002292220, у зв'язку із чим вони підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх рішень.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАЙДЕР-ПЛЮС» повністю задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАЙДЕР-ПЛЮС» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 02 квітня 2013 року № 0002282220, № 0002292220.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАЙДЕР-ПЛЮС» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27.01.2014 р.