Постанова

від 17.03.2014 по справі 826/13193/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13193/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Чаку Є.В., Файдюка В.В., при секретарі - Добрянському М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАЙДЕР-ПЛЮС» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «СЛАЙДЕР-ПЛЮС» (надалі - ТОВ «СЛАЙДЕР-ПЛЮС») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 02 квітня 2013 року №0002282220 та №0002292220.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "СЛАЙДЕР-ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 34727625) з питань правильності нарахування та повноти сплати до державного бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Інтербукс" (код ЄДРПОУ 34578440); ТОВ "Кодекс-Плюс" (код ЄДРПОУ 37747555); ТОВ "Проінтеріоз" (код ЄДРПОУ 36515749); ТОВ "Виток" (код ЄДРПОУ 37769296); ФОП ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ 2375103377); ПРАТ "НКП" (код ЄДРПОУ 32530323); ТОВ "Побутелектротехніка" (код ЄДРПОУ 24136939); ТОВ "Видавничий дім УМХ" (код ЄДРПОУ 30375222); ПРАТ "Харківська книжкова фабрика ім. М.В. Фрунзе" (код ЄДРПОУ 02470170) за період з 01.02.2011 р. по 19.02.2013 р., за результатом якої складено акт № 919/22-221-34727625 від 13 березня 2013 року.

Згідно цього акту позивачем порушено п. п. 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого, встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 2 624 725,00 грн., у тому числі по періодам: лютий 2011 р. на суму 85 028,00 грн.; березень 2011 р. на суму 157 987,00 грн.; квітень 2011 р. на суму 76 601,00 грн.; травень 2011 р. на суму 82 493,00 грн.; червень 2011 р. на суму 89 185,00 грн.; липень 2011 р. на суму 109 162,00 грн.; серпень 2011 р. на суму 63 291,00 грн.; вересень 2011 р. на суму 89 388,00 грн.; жовтень 2011 р. на суму 70 307,00 грн.; листопад 2011 р. на суму 160 474,00 грн.; грудень 2011 р. на суму 128 921,00 грн.; січень 2012 р. на суму 135 472,00 грн.; лютий 2012 р. на суму 113 706,00 грн.; березень 2012 р. на суму 144 109,00 грн.; квітень 2012 р. на суму 92 680,00 грн.; травень 2012 р. на суму 62 862,00 грн.; червень 2012 р. на суму 99 932,00 грн.; липень 2012 р. на суму 111 941,00 грн.; серпень 2012 р. на суму 77 803,00 грн.; вересень 2012 р. на суму 64 071,00 грн.; жовтень 2012 р. на суму 108 346,00 грн.; листопад 2012 р. на суму 195 958,00 грн.; грудень 2012 р. на суму 212 476,00 грн.; січень 2013 р. на суму 92 532,00 грн.; п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР та п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого, встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 3 975 325,00 грн., у тому числі по періодам: 1 квартал 2011 року у сумі 666 541,00 грн.; за 2 квартал 2011 року у сумі 388 735,00 грн.; за 2-3 квартали 2011 року у сумі 763 811,00 грн.; за 2-4 квартали 2011 року у сумі 1 349 472,00 грн.; за 1 квартал 2012 року у сумі 505 907,00 грн.; за півріччя 2012 року у сумі 875 282,00 грн.; за 3 квартали 2012 року у сумі 1 343 617,00 грн.; за 2012 рік у сумі 1 959 312,00 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002282220 від 02.04.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 3 691 442 грн., з яких за основним платежем 2 624 725 грн. та 1 066 717 грн. штрафні санкції., та № 0002292220 від 02.04.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 4 465 154 грн., з яких за основним платежем 3 975 325 грн. та 489 829 грн. штрафні санкції.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, врегульовано ст. 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Крім того, законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Аналіз наданих ТОВ «СЛАЙДЕР-ПЛЮС» первинних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з контрагентами, які були предметом перевірки.

Також позивачем було надано копії договорів, податкові накладні, видаткові накладні, тощо. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ТОВ «СЛАЙДЕР-ПЛЮС» мало господарські взаємовідносини з ТОВ "Інтербукс", ТОВ "Проінтеріоз", ТОВ "Виток" за період який перевірявся податковим органом.

Водночас, матеріали справи містять копії постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.05.2012 р. та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 р. по справі № 2а-1607/12/2670, відповідно до яких, питання щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Інтербукс" за період з 01.02.2011 р. по 19.02.2013 р. вже були предметом розгляду вищезазначеної адміністративної справи. За наслідками розгляду означеної справи, суди обох інстанцій дійшли висновку про відсутність порушень податкового законодавства з боку ТОВ "СЛАЙДЕР-ПЛЮС".

Також судом першої інстанції були здійснені відповідні заходи щодо виклику свідків: ОСОБА_2 (директор ТОВ "Інтербукс", ТОВ "Виток") та ОСОБА_3 (директор ТОВ " Проінтеріоз "), які повідомили суду про реальність вчинюваних правочинів.

Актом перевірки встановлено що ТОВ "СЛАЙДЕР-ПЛЮС" за період з 01.02.2011 р. по 19.02.2013 р. не мало господарських взаємовідносин з ТОВ "Кодекс-Плюс", ФОП ОСОБА_2, ПРАТ "НКП", ТОВ "Побутелектротехніка", ТОВ "Видавничий дім УМХ", ПРАТ "Харківська книжкова фабрика ім. М.В. Фрунзе".

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про їх скасування.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції помилково присуджено з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАЙДЕР-ПЛЮС" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок), а тому рішення в цій частині підлягає зміні зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок), зокрема, зазначено, що органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, зокрема, для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.

Відповідно до п. 19 Порядку безспірне списання коштів з державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюється органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Колегія суддів зазначає, що виконання судових рішень в адміністративних справах про стягнення судових витрат з державного або місцевого бюджету повинно здійснюватись органами Державного казначейства шляхом списання коштів з рахунків відповідного бюджету, до якого зараховувались надходження від сплати цих судових витрат, за умови надання особою, на користь якої ухвалене рішення, всіх підтверджуючих документів.

Більш того, чинним законодавством не передбачено відкриття рахунків, які відкриваються за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві за рахунок наданих цьому органу бюджетних асигнувань. Судовий збір повертається за рахунок зарахованої суми коштів до бюджету, внесеної позивачем, з відповідного рахунку, на який такі кошти зараховувались.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції помилково присуджено з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАЙДЕР-ПЛЮС" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок), а тому абзац 3 резолютивної частини оскаржуваного рішення необхідно викласти у такій редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАЙДЕР-ПЛЮС" понесені ним витрати по сплаті судового збору розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок)».

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, в задоволені апеляційної скарги слід відмовити, а постанову суду першої інстанції змінити в частині порядку стягнення судових витрат.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2014 року - змінити, виклавши її третій абзац резолютивної частини наступним чином: «Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАЙДЕР-ПЛЮС" понесені ним витрати по сплаті судового збору розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок)».

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2014 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя Є.В.Чаку

суддя В.В.Файдюк

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Чаку Є.В.

Файдюк В.В.