Постанова

від 17.01.2014 по справі 823/3949/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2014 року м. Черкаси справа № 823/3949/13-а

13 годин 00 хвилин

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В.,

за участі секретаря - Левчука А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №823/3949/13-а

за позовом приватного підприємства «Каркас-Буд+» (надалі - ПП "Каркас-Буд+") [представник позивача Мунько Є.С. - за довіреністю]

до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (надалі - ДПІ у м. Черкасах) [представник відповідача Савенко Ю.Н. - за довіреністю]

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, прийняв постанову.

ПП «Каркас-Буд+», звернувшись до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Черкасах, просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.11.2013 №0004212301 та від 01.11.2013 №0004202301.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ДПІ у м. Черкасах у період з 13.09.2013 до 16.09.2013 було проведено перевірку ПП «Каркас-Буд+» з питань дотримання законодавства у взаємовідносинах з ПП «Т-Груп» за період з 01.07.2010 до 31.12.2010. Актом від 19.09.2013 №5/23-00-22-04-02/36785249 (надалі за текстом - акт від 19.09.2013) було встановлено порушення п.5.1, п.5, пп.5.2.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та порушення пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.1., пп.7.4.5 п.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно листа від 30.10.2013 №15338/23-01-22-06 ДПІ у м. Черкасах висновки акту за результатом розгляду заперечень платника залишено без змін. 01.11.2013 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0004202301 у сумі 64582 грн. та №0004212301 у сумі 202539 грн., що отримано позивачем 02.11.2013. З позиції відповідача господарські операції між ПП «Т-Груп» та ПП «Каркас-Буд+» за період з 01.07.2010 до 31.12.2011 фактично не були проведені, первинні документи не є дійсними та складені з порушенням норм чинного законодавства; операції ПП «Т-Груп» не підтверджуються через відсутність матеріальних і трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, транспортних засобів, але такі припущення відповідача є необгрунтованими та не відповідають дійсності. При проведенні позапланової невиїзної документальної перевірки позивачем було надано усі витребувані документи.

На підтвердження обставин позивачем надано: податкове повідомлення-рішення від 01.11.2013 №0004202301 (а.с.9), податкове повідомлення-рішення від 01.11.2013 №0004212301 (а.с.10), акт від 19.09.2013 (а.с.11-17), свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.18), свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100283054 (а.с.19), ліцензія серія АВ №515970 (а.с.20), перелік робіт для провадження господарської діяльності (а.с.24-25), акти виконаних робіт (а.с.26-32,182-188), податкові накладні (а.с.33-40), договір підряду від 03.07.2010 №03/10 (а.с.41-42), договір підряду від 25.03.2010 №25/10 (а.с.43-46), заперечення на акт від 19.09.2010 (а.с. 47-50), лист від 30.10.2013 №15338/23-01-22-06 (а.с.51-57), картка рахунку за 01.01.2009-30.09.2013 (а.с.58-59), виписки з рахунків (а.с.60-68), податкові декларації з ПДВ (а.с.83-84,86-87,90-91,94-95,98-99,101-102,105-106), розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту (а.с.85,89,93,97,100,104,108), розрахунок коригування сум ПДВ (а.с.88,96,103,107), фінансові звіти (а.с.109-114), декларації з податку на прибуток підприємства (а.с.115-118), акти списання (а.с.174-180), накази (а.с.190-192).

Відповідач позов не визнав і подав 13.01.2014 заперечення із додатками проти позову (а.с.129-148). Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала повністю з підстав, викладених у запереченні на адміністративний позов. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято за результатами перевірки ПП «Каркас-Буд+». Актом від 19.09.2013 встановлено порушення у результаті якого відбулось заниження податку на прибуток за 2010 рік на суму 162031 грн., податку на додану вартість на суму 87872 грн. У липні-листопаді 2010р. ПП «Каркас-Буд+» у податковому та бухгалтерському обліку відображено операції з придбання (отримання) будівельних робіт від ПП «Т-Груп» на загальну суму 777743,8 грн., у т.ч. ПДВ 129620,63 грн. Вартість робіт включено позивачем до складу валових витрат, а ПДВ враховано у складі податкового кредиту у податкових деклараціях з ПДВ. Згідно акту перевірки від 14.02.2011 №436/23-2/36543851 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Т-Груп» з питання правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток та ПДВ за період з 23.06.2009 до 31.12.2010» встановлено неможливість фактичного здійснення господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку із відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Постановою Соснівського районного суду м.Черкаси від 05.07.2012 встановлено, що допитаний у судовому засіданні ОСОБА_3 вину в скоєнні інкримінованого йому злочину визнав та пояснив, що ним і ПП «Т-Груп» ніякої господарської діяльності не здійснено. З урахуванням пояснень ОСОБА_3 та фактів і обставин, встановлених постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.07.2012 слідує, що усі первинні бухгалтерські документи (податкові накладні, договори, акти) з боку ПП «Т-Груп» підписані особою, яка не належить до кола осіб, наділених таким правом у визначеному законом порядку. Для відображення господарської операції у податковому обліку недостатньо самого лише її документального оформлення, господарська операція повинна фактично відбутися, але у ході перевірки контрагента ПП «Каркас-Буд+» було встановлено, що ПП «Т-Груп» відображено в обліку господарські операції, що фактично не відбувалися і не підтверджено уповноваженими особами.

На підтвердження обставин відповідачем надано: постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.07.2012 (а.с.133-145); ухвалу Вищого адміністративного суду України від 03.12.2013 (а.с.146-148), акт перевірки від 14.02.2011 №436/23-2/36543851(а.с.153-163), облікові дані щодо посадових осіб підприємств (а.с. 164-165), постанови ВСУ (а.с.166-172).

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не належить задовольняти з огляду на таке.

ПП «Каркас-Буд+» зареєстровано як юридичну особу 18.11.2009 (ідентифікаційний код 36785249) та платником ПДВ згідно свідоцтва від 11.05.2010 №100283054 (а.с.19). Відповідно до інформації зазначеної у спеціальному витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.69), керівником юридичної особи є Шліве Віктор Анатолійович.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України 02.12.2010 №2755-VI (надалі за текстом - Кодекс №2755-VI). Відповідно до ст.15 Кодексу №2755-VI платниками податків визнаються юридичні особи (резиденти і нерезиденти України), які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Згідно ст.75 Кодексу №2755-VI контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. За змістом п.54.3 ст.54 Кодексу №2755-VI контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань. Згідно з п.123.1 ст.123 Кодексу №2755-VI якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача проведено позапланову невиїзну перевірку ПП «Каркас-Буд+» щодо документального підтвердження господарських відносин із постачальником ПП «Т-Груп» (ідентифікаційний код 36543851) за період з 01.07.2010 до 31.12.2010, у результаті якої зафіксовано порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2010 рік на суму 162031 грн., пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 87872 грн. (згідно акту від 19.09.2013 (а.с. 11-17)). Позивач подав заперечення на акт від 19.09.2013 (а.с.47-50), за результатами розгляду яких відповідачем останні залишено без задоволення (а.с.51-57).

Відповідно до положень Кодексу №2755-VI та на підставі даних акту від 19.09.2013 (а.с.11-17) відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.11.2013 №0004202301 (а.с.9) на загальну суму грошового зобов'язання 64582 грн.(за основним платежем 51666 грн, за штрафними санкціями 12916 грн.) та податкове повідомлення-рішення від 01.11.2013 №0004212301 (а.с.10) на загальну суму грошового зобов'язання 202539 грн. (за основним платежем 162031 грн., за штрафними санкціями 40508 грн.).

Підпунктом 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі за текстом - Закон №168/97-ВР) (чинний на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України. Згідно із п.1.4 ст.1 Закону №168/97-ВР поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, що передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права.

За змістом норм Закону №168/97-ВР (чинний на момент виникнення спірних відносин) податковий кредит як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду (п.1.7 ст.1 Закону №168/97-ВР) виникає у межах господарських операцій, що є об'єктом оподаткування ПДВ. Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР (чинний на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІ із змінами та доповненнями (надалі за текстом - Закон №996-ХІ) (чинний на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Пункт 2 ст.3 Закону №996-ХІІ (чинний на момент виникнення спірних відносин) визначає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, що ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції відповідно до п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, що містяться у документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення правочинів (коли відомості ґрунтуються на недостовірній інформації у документах), недійсність яких установлена судом.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі за текстом - Закон №334/94-ВР) (чинний на момент виникнення спірних відносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як досліджено судом із матеріалів справи та інформації з акту від 19.09.2013 за період з 01.07.2010 до 31.12.2010 ПП «Каркас-Буд+» задекларовано валові витрати на суму 1284580 грн.; перевіркою повноти визначення валових витрат встановлено їх завищення за 2010 рік на суму 648123 грн.; перевіркою повноти нарахування ПДВ за період з 01.08.2010 до 31.12.2010 встановлено заниження на 87872 грн.

Судом встановлено, що ПП «Каркас-Буд+» укладено договір підряду від 03.07.2010 №03/10 (а.с.41-42) з ПП «Т-Груп» згідно із яким ПП «Каркас-Буд+»в особі директора Шліве В.А., що діє на підставі статуту, з одного боку, і ПП «Т-Груп», в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі статуту , з іншого боку, про виконання таких робіт: виправлення металевого каркасу башти; демонтаж та монтаж дерев'яного покриття; покриття плитою. З боку замовника договір підписано від імені ПП «Каркас-Буд+» директором Шліве А.В., з боку підрядника - від імені директора ПП «Т-Груп» ОСОБА_3 Відповідно до договору підряду від 25.03.2010 №25/10 (а.с.43-46) замовник згідно договору, генпідрядник згідно договору, ПП «Каркас-Буд+» (підрядник згідно договору) уклали договір за яким, підрядник приймає на себе зобов'язання власними силами на свій ризик виконати роботи з монтажу в терміни встановлені графіком виконання робіт (додаток №1 до цього договору). Проте, ПП «Т-Груп» не значиться учасником саме цього договору від 25.03.2010 №25/10 ні як замовник ні як виконавець, а значиться учасником згідно іншого договору підряду від 03.07.2010 №03/10 (а.с.43-46).

Судом встановлено, що позивачем надано акти виконаних робіт за підписом ОСОБА_3 (а.с.26-28,32), за підписом ОСОБА_3 (а.с.29-31), податкові накладні за підписом ОСОБА_3 (а.с.33-40), договір підряду (складено укр.мовою) від 03.07.2010 №03/10 за підписом особи без зазначення прізвища, укладеного від імені ОСОБА_3 (а.с.41-42), а самі вчинені підписи на різних документах суттєво один від одного відрізняються.

Суд дослідив дані у картках рахунку за 01.01.2009-30.09.2013 (а.с.58-59), виписках з рахунків (а.с.60-68), податкових деклараціях з ПДВ (а.с.83-84,86-87,90-91,94-95,98-99,101-102,105-106), розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (а.с.85,89,93,97,100,104,108), розрахунках коригування сум ПДВ до податкових декларацій з ПДВ (а.с.88,96,103,107), фінансових звітах (а.с.109-114), деклараціях з податку на прибуток підприємства (а.с.115-118), актах списання (а.с.174-180), що були досліджені перевіряючими (а.с.11-12,15-16) і зазначає про таке. Перевіряючи твердження представника відповідача щодо невідповідності здійснених операцій первинним документам при обчисленні податків і відображенні показників у податкових деклараціях і фінансовій звітності судом встановлено, що відповідачем надано докази на підтвердження відсутності діяльності контрагента позивача (відсутність складських приміщень, трудових ресурсів, основних фондів, транспортних засобів, звітності) у ПП «Т-Груп» щодо недостовірності інформації у первинних документах - оформлених податкових накладних, актах виконаних робіт, що не можуть підтверджувати правомірність включення даних за такими операціями до податкової звітності. Суд зазначає, що договір підряду від 25.03.2010 №25/10 (а.с.43-46) підписано Шливе В.А. (складено укр.мовою), проте у паспорті серія НОМЕР_1 (а.с.193) зазначено прізвище Шліве В.А.

Частиною 4 ст.72 КАС України передбачено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, що набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок або постанову суду, лише з питань, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Суд зазначає, що постановою Соснівського районного суду м.Черкаси від 05.07.2012 (а.с.133-145) (набрала законної сили) встановлено, що ПП «Т-Груп» з метою прикриття незаконної діяльності у вигляді проведення безтоварних операцій шляхом штучного формування валових витрат та податкового кредиту з підприємствами-контрагентами.

Перевіряючи твердження представника позивача щодо того, що господарські операції фактично здійснювались та знаходять документальне підтвердження, суд зазначає, що судом враховано належні та допустимі докази, зокрема договори підряду, грамоту і позицію представника відповідача щодо факту виконання (за трьохсторонньою домовленістю) робіт (коли формувалися податкові зобов'язання і визначалися скориговані валові доходи), проте останні не є беззаперечним доказом фактичного здійснення господарських операцій (виконанням робіт) саме з боку ПП «Т-Груп», коли придбавалися (отримувалися) будівельні роботи і формувався податковий кредит і валові витрати.

Статтею 204 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) встановлена презумпція правомірності правочину. Згідно зі ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Частиною 4 cт. 70 КАС України встановлено, що обставини, що за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Податковим органом надано на підтвердження правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень і не здійснення активних дій щодо правочину з боку керівника ПП«Т-Груп» і його вини як доказ - вирок суду, що підтверджує факти того, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих унаслідок виконання договору, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету та отримання незаконних пільг з оподаткування, де зокрема зазначено: що 19.06.2009 державним реєстратором виконавчого комітету Черкаської міської ради було проведено державну реєстрацію установчих документів ПП «Т-Груп» (ЄДРПОУ 36543851) за реєстраційним номером 10261020000010056; у процесі своєї роботи вся офіційна діяльність підприємства зводилась до фіктивного підприємництва, а саме: до підготовки, заповнення й підписання первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та податкових звітних документів про проведення безтоварних прибуткових і видаткових операцій, перерахуванню безготівкових грошових засобів за такими операціями з наступним переведенням цих коштів у готівку; у судовому засіданні ОСОБА_3 вину свою у скоєних злочинах визнав повністю.

Судом з метою з'ясування обставин справи щодо реальності здійснення операцій враховано акт перевірки як носій інформації від 14.02.2011 №436/23-2/36543851 (а.с.153-163), де суб'єктами публічної адміністрації зазначено: «господарські операції за період з 26.06.2009 до 31.12.2010 щодо купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників та продажу ПП «Т-Груп» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявністю трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, що економічно необхідні для здійснення господарських операцій, а саме не спричиняють реального настання правових наслідків.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи спір, суд враховує, що у силу вимог ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст.8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч.1 ст.71 КАС України означає обов'язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості . Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У цьому контексті суд зазначає, що заперечуючи проти позову за правилами ч.2 ст.71 КАС України, відповідач довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень та діяв відповідно до вимог законодавства при їх прийнятті.

Відповідно до ст.162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у задоволенні позову платника податків може бути відмовлено (лист ВАСУ від 01.11.2011№1936/11/13-11). Суд запропонував особам, які беруть участь у справі, подати докази і з власної ініціативи витребував докази, яких, на думку суду, не вистачало для вирішення справи (ст.11 КАС України).

З огляду на викладене, на підставі наявних у справі доказів, дослідивши обставини і докази адміністративної справи, проаналізувавши правові норми, враховуючи доводи сторін, суд дійшов висновку, що позов не належить до задоволення.

КАС України передбачено, що у разі коли судове рішення ухвалене не на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір поверненню з бюджету не підлягає (ст.94).

Керуючись ст.ст. 159, 160, 162, 163, КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги, що може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 22 січня 2014р.

Суддя Л.В.Трофімова