КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/3949/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Трофімова Л.В.
Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді Літвіної Н.М.,
Суддів Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «Каркас-Буд+» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Каркас-Буд+» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 17 січня 2014 року в задоволені адміністративного позову ПП «Каркас-Буд+» відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - ПП «Каркас-Буд+», звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України - суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаської області проведена позапланова невиїзна перевірка ПП «Каркас-Буд+» з питань дотримання податкового законодавства у взаємовідносинах з ПП «Т-Груп» за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року.
За результатами проведеної перевірки складено акт № 5/23-00-22-04-02/36785249 від 19 вересня 2013 року, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: п. 5.1, п. 5, пп. 5.2.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та порушення пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1., пп. 7.4.5 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість».
Позивач звернувся з запереченням на акт перевірки до ДПІ у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаської області. Відповідно до листа № 15338/23-01-22-06 від 30 жовтня 2013 року висновки акту перевірки контролюючим органом залишено без змін
На підставі висновків акта перевірки № 5/23-00-22-04-02/36785249 від 19 вересня 2013 року ДПІ у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаської області прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0004202301 від 01 листопада 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 64 582, 00 грн., з яких 51 666, 00 грн. - за основним платежем та 12 916, 00 грн. - за штрафними санкціями; № 0004212301 від 01 листопада 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 202 539, 00 грн., з яких 162 031, 00 грн. - за основним платежем та 40 508, 00 грн. - за штрафними санкціями.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між ПП «Каркас-Буд+» в особі директора Шліве В.А. та ПП «Т-Груп» в особі директора Рудницького Д.М. з іншого боку, укладений договір підряду № 03/10 від 03 липня 2010 року про виконання наступних робіт: виправлення металевого каркасу башти; демонтаж та монтаж дерев'яного покриття; покриття плитою.
На підтвердження умов виконання договору № 03/10 від 03 липня 2010 року, ПП «Т-Груп» надано акти виконаних робіт, податкові накладні. Розрахунки по договору підряду проводилися у безготівковій формі, що підтверджується виписками з банківських рахунків ПП «Каркас-Буд+».
Також, між ПП «Каркас-Буд+» (Підрядник) укладений договір підряду № 25/10 від 25 березня 2010 року з ТОВ «МЕГАБУД» (Субпідрядник) про виконання будівельно-монтажних робіт. За договором Підрядник приймає на себе зобов'язання власними силами та на свій ризик виконати роботи по монтажу мідного покриття покрівлі Храму Преподобного Сергія Радонежського в терміни встановлені графіком виконання робіт.
На підтвердження виконання умов договору № 03/10 від 03 липня 2010 року, позивачем надані акти прийому виконання робіт, акти списання будівельних матеріалів. Розрахунки по договору підряду проводилися у безготівковій формі, що підтверджується виписками з банківських рахунків ПП «Каркас-Буд+».
Колегія суддів звертає увагу на той факт, що позивач - ПП «Каркас-Буд+», здійснює господарську діяльність пов'язану із створенням об'єктів архітектуру на основі ліцензії № 5159970 від 22 липня 2010 року. Виконувані роботи по будівництву відповідають переліку робіт, який міститься в додатку до ліцензії.
Крім того, судом встановлено, що позивачем - ПП «Каркас-Буд+», були виконані роботи по будівництву-монтажу мідного покриття храму, що підтверджується довідкою № 2 від 15 січня 2014 року, виданою головою Парафіяльної ради Шовкеником Я.Д., яка свідчить що будівельні роботи позивачем виконувались вчасно і якісно, та грамотою виданою керівництву ПП «Каркас-Буд+» Українською Православною Церквою за виконані будівельні роботи.
Відповідно до п п. 14.1.156, 14.1. 181 п. 14.1 ст. 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198. 3, ст. 198 ПК України, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198. 6 ст. 198 ПК України встановлено - що не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Пунктом 201. 1 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.
Відповідно до п. 201. 2 ст. 201 ПК України - форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару, з дати отримання яких, згідно із приписами статті 201 ПК України, у платника виникає право на податковий кредит та які, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Частина 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» закріплює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.
Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.
Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ПП «Каркас-Буд+» в повному обсязі довів виконання будівельних робіт та реальність господарських операцій з вищезазначеним контрагентом.
Також податковий орган зазначав про порушення позивачем ст. ст. 202, 203, 215, 216 ЦК України.
В зв»язку з чим колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст. 216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Дії, вчинені у межах нікчемного правочину, не можна вважати господарськими операціями, оскільки зазначений правочин не створює інших юридичних наслідків, окрім пов'язаних з його недійсністю.
Як вбачається з матеріалів справи, угода, яка укладена між ПП «Каркас-Буд+» та ПП «Т-Груп», не визнана судом недійсною, її недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаного правочину, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такою угодою.
Також, податковий орган, звертає увагу колегії суддів на той факт, що постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 липня 2012 року, яка набрала законної сили, встановлено що ПП «Т-Груп» з метою прикриття незаконної діяльності у вигляді проведення безтоварних операцій штучно формувало валові витрати та податкові кредити з підприємствами-контрагентами. Директор ПП «Т-Груп» - ОСОБА_6 визнав свою вину в скоєному злочині, та зазначив що не мав на меті здійснювати господарську діяльність.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи податкового органу з приводу постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 липня 2012 року, оскільки при розгляді справи та винесені рішення судом не досліджувалися питання про взаємовідносини ПП «Т-Груп» в особі директора - ОСОБА_6 з ПП «Каркас-Буд+» щодо формування показників податкової звітності.
Колегія суддів також звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.
Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. ст. 198, 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Каркас-Буд+» - задовольнити.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 січня 2014 року - скасувати.
Адміністративний позов Приватного підприємства «Каркас-Буд+» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаської області № 0004202301 від 01 листопада 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 64 582, 00 грн., з яких 51 666, 00 грн. - за основним платежем та 12 916, 00 грн. - за штрафними санкціями та № 0004212301 від 01 листопада 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 202 539, 00 грн., з яких 162 031, 00 грн. - за основним платежем та 40 508, 00 грн. - за штрафними санкціями.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Літвіна Н. М.
Судді: Коротких А. Ю.
Хрімлі О.Г.
Суд | Київський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 17.04.2014 |
Оприлюднено | 17.04.2014 |
Номер документу | 38285812 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Київський апеляційний адміністративний суд
Літвіна Н. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні