Рішення

від 29.01.2014 по справі 922/5286/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2014 р.Справа № 922/5286/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федоровой К.О.

розглянувши справу

за позовом ФОП ОСОБА_1, м. Харків до ТОВ фірма "Тур-ЛТД", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, дов. № 3372 від 20.12.13 р., ОСОБА_1;

відповідача - Бондаренко Д.І., б/н від 04.12.13 р.;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 27.01.14 р, яка була прийнята судом) стягнути з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Тур-ЛТД" заборгованість в сумі 28000,00 грн., пеню в сумі 29126,00 грн. та витрати по сплаті судового збору, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов'язань за договором найму нежилого приміщення № 01/11/04 від 31.12.10 р.

17.01.14 р. відповідач через канцелярію суду надав письмовий відзив, в якому зазначив, що товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Тур-ЛТД" скористалось своїм правом, визначеним п. 4.5 спірного договору та відмовилось від договору достроково 01.07.13 р., повідомивши про це позивача листом. Отже, на думку відповідача, позивач не мав підстав для нарахування сум до сплати за липень, серпень, вересень, жовтень та грудень 2013 р. Крім того, відповідач зазначив, що при розрахунку пені позивачем були порушені приписи ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.6 ст. 232 ГК України.

В судових засіданнях оголошувались перерви з 20.01.14 р. до 27.01.14 р. та з 27.01.14 р. до 29.01.14 р., для надання сторонами додаткових документів по справі.

Представник позивача в судовому засіданні 29.01.14 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 29.01.14 р. підтримав свій відзив, проти задоволення позову заперечував.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між сторонами був укладений договір найму нежилого приміщення (далі - договір) № 01/11/04 від 31 грудня 2010 року (а.с. 26-28), відповідно до умов якого, (пункт 1.1), позивач (наймодавець) зобов'язався передати, а відповідач (наймач) зобов'язався прийняти в строкове платне користування нежитлові приміщення: кімнату № 7 площею 15,2 кв.м. та частину кімнати № 3 площею 11,5 кв.м. на 2-му поверсі нежилого будинку літ. "А-2", який розташований за адресою: АДРЕСА_2. Об'єкт найму належить позивачу на праві приватної власності.

Згідно з п. 3.1 договору, прийом-передача об'єкту найму проводиться представниками сторін по акту.

Відповідно до п. 3.2 договору, позивач був зобов'язаний передати об'єкт найму у дводенний строк з моменту підписання договору.

В пункті 5.1 договору сторони встановили, що розмір плати за об'єкт найму складає 2670,00 грн. в місяць.

Пунктом 7.1 договору передбачено обов'язок відповідача своєчасно вносити плату за користування об'єктом найму

Позивач виконуючи свої зобов'язання за вказаним договором, передав відповідачеві майно, що є предметом цього договору, а саме нежитлові приміщення: кімнату № 7 площею 15,2 кв.м. та частину кімнати № 3 площею 11,5 кв.м. на 2-му поверсі нежилого будинку літ. "А-2", який розташований за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується двостороннім актом приймання-передачі орендованого майна від 01.01.11 р. (а.с. 29), який був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печаткою відповідача.

30.12.11 р. сторони уклали додаткову угоду (а.с. 30), в якій внесли зміни до п.1.1 договору, та виклали його в такій редакції: "позивач (наймодавець) зобов'язався передати, а відповідач (наймач) зобов'язався прийняти в строкове платне користування нежитлові приміщення: кімнату № 7 площею 15,2 кв.м. на 2-му поверсі нежилого будинку літ. "А-2", який розташований за адресою: АДРЕСА_2".

30.12.11 р. відповідач передав (повернув), а позивач прийняв нежитлові приміщення: частину кімнати № 3 площею 11,5 кв.м. на 2-му поверсі нежилого будинку літ. «А-2», який розташований за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується двостороннім актом приймання-передачі орендованого майна від 30.12.11 р. (а.с. 31), який був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печаткою відповідача.

21.04.12 року сторони уклали додаткову угоду до договору № 01/11/04 від 31 грудня 2010 року (а.с. 32), в якій розмір плати за користування приміщенням з 01.06.12 року було встановлено в розмірі 2000,00 грн.

Пунктом 5.2 договору передбачено здійснення 100% орендної плати відповідачем до 5 (п'ятого) числа місяця, за який проводиться оплата.

В пункті 4.1 договору сторони визначили, що договір діє з 01.01.11 р. до 29.12.13 р. Автоматичну пролонгацію договору сторони не передбачили.

Відповідно до п. 4.2 договору, дія даного договору закінчується у випадку: закінчення строку, на який від був укладений; достроково за згодою сторін або за рішенням господарського суду; з підстав, які передбачені даним договором.

Згідно з п. 4.5 договору, відповідач має право відмовитись від даного договору достроково, попередивши позивача про це за один місяць.

29.05.13 р. відповідач направив на адресу позивача лист (а.с. 43), в якому керуючись п. 4.5 договору повідомив про дострокову відмову від даного договору. Вказаний лист був отриманий позивачем 06.06.13 р., що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.45).

04.07.13 р. відповідач повторно направив на адресу позивача лист, в якому керуючись п. 4.5 договору повідомив про дострокову відмову від даного договору та акт приймання-передачі. Вказаний лист та акт були отриманий позивачем 09.07.13р., що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 46).

Проте, позивач акт приймання-передачі не підписав та не надав жодної відповіді на листи відповідача.

Відповідач доказів дострокового розірвання договору № 01/11/04 від 31 грудня 2010 року на умовах передбачених цим договором не надав.

Внаслідок не виконання відповідачем зобов'язання по оплаті орендної плати за користування нерухомим майном, в розмірі та строки, передбачені договором оренди № 01/11/04 від 31 грудня 2010 року, за період з листопада 2012 року по грудень 2013 року у нього утворилась заборгованість в сумі 28000,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідач, в обґрунтування своїх заперечень, посилається на дострокове припинення договору № 01/11/04 від 31 грудня 2010 року з 01.07.13 р., на підставі листа ТОВ фірма "Тур-ЛТД" від 29.05.13 р., яким відповідач відмовився від договору.

Суд вважає, що лист відповідача від 29.05.13 р. про відмову від договору не тягне за собою автоматичне припинення дії договору № 01/11/04 від 31 грудня 2010 року, виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 291 ГК України, одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Суд зазначає, що, в дійсності, п.4.5 договору оренди № 01/11/04 від 31 грудня 2010 року не містить вказівок про надання орендарю права на одностороннє (позасудове) розірвання договору в розумінні ч.1 ст.188 ГК України, а лише передбачає право орендаря вимагати такого розірвання від орендодавця. До того ж, умови договору оренди не містять положення про те, що після спливу місячного строку, визначеного у п.4.5 договору, цей договір оренди автоматично вважається розірваним.

Додатковим підтвердженням викладеного є п. 4.2 договору, в якому однією з підстав припинення дії цього договору визначено його дострокове припинення за згодою сторін або рішенням господарського суду.

Наведене не виключає наявність підстав вважати, що орендар, при наявності незгоди орендодавця, вправі вимагати розірвання договору в судовому порядку згідно з п.4.2 договору. Однак, відповідачем не надано доказів вчинення зазначених дій та судом не встановлено таких обставин.

Про недосягнення сторонами згоди щодо розірвання договору та необхідність врегулювання сторонами спору в судовому порядку, як це передбачено ч.4 ст.188 ГК України свідчить також факт не підписання позивачем ату здачі-приймання приміщень.

Згідно з ч.2 ст.795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Виходячи із системного аналізу змісту вищенаведених норм законодавства, вбачається обов'язок орендаря повернути орендодавцю предмет договору найму у встановленому законом порядку, а саме шляхом підписання акту приймання-передачі приміщень. Вказаний обов'язок випливає також із умов спірного договору, а саме із пунктів 8.1 та 8.2, в яких зазначено, що після закінчення строку дії договору, розірвання договору з підстав, передбачених даним договором, відповідач зобов'язаний негайно, у всякому разі не пізніше двох днів, передати об'єкт оренди позивачу. Об'єкт найму вважається фактично повернутим позивачу з моменту підписання акту здачі-приймання.

Таким чином, посилання відповідача на припинення з 01.07.2013р. правовідносин сторін за договором оренди та безпідставність нарахування сум до сплати за липень, серпень, вересень, жовтень та грудень 2013 року, суд вважає передчасними та такими, що суперечать приписам ч.2 ст.795 ЦК України.

Крім того, відповідач, встановивши факт ігнорування орендодавцем пропозиції орендаря про підписання акта приймання-передачі, з метою захисту своїх прав, мав право в судовому порядку вимагати прийняття від нього орендодавцем майна та документального оформлення такого прийняття актом відповідно до ч.2 ст.795 ЦК України. З матеріалів справи не вбачається вчинення орендарем відповідних дій з метою документального підтвердження повернення майна. Жодних доказів звільнення відповідачем спірних приміщення суду також не надано.

Суд враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів у справах, пов'язаних з припиненням договору оренди та стягненням орендної плати (постанови ВСУ від 20.03.2012 у справі №1/5005/5719/2011 та від 20.11.2012 у справі №12/75-2167-33/75-4/180).

27.01.14 р. позивач надав акт обстеження порядку використання найманого приміщення від 13.01.14 р., в якому зазначено, що на двері орендованої кімнати є табличка з написом ТОВ "Тур-ЛТД". Крім того, в орендованому відповідачем приміщення розташовані місця працівників ТОВ фірма "Тур-ЛТД" та їх документація. Вказаний акт був підписаний представниками відповідача.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що договір оренди № 01/11/04 від 31 грудня 2010 року достроково припинений не був, а відповідач, свою чергу, мав виконувати передбачені вказаним договором грошові зобов'язання до закінчення його дії, тобто до 29.12.13 р.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 28000,00 грн., або спростував суму боргу, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог позивача в частині стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 28000,00 грн. (сума основного боргу).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 29126,00 грн., відповідно до умов п. 9.1 договору № 01/11/04 від 31 грудня 2010 року, в якому зазначено, що у разі невнесення плати за найм об'єкту у встановлені договором строки, відповідач сплачує пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Встановивши порушення позивачем, при розрахунку пені, приписів ст. 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", суд визнає вимогу про стягнення з відповідача пені такою, що підлягає частковому задоволенню в сумі 1371,65 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України, відповідно до приписів якої, при частковому задоволенні позову - витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 256, 258, 261, 267, 526, 530, 610-612 625, 785 ЦК України, ст. 193, ч. 6 ст. 232 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Тур-ЛТД" (61153, м. Харків, вул. Велозаводська, 38а, код ЄДРПОУ 31342198) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61005, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) 28000,00 грн. заборгованості, 1371,65 грн. пені та витрати по сплаті судового збору у сумі 884,60 грн.

В частині вимог щодо стягнення з відповідача 27754,35 грн. пені, в позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 31.01.2014 р.

Суддя Інте Т.В.