Постанова

від 29.01.2014 по справі 810/6895/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2014 року місто Київ № 810/6895/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Наші страви ТМ» доДержавної податкової інспекції у Вишгородському районі Головного управління Міндоходів у Київській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Наші страви ТМ», звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення від 11.07.2013 № 0002302205 та від 11.07.2013 № 0002312205 прийняті з порушенням норм матеріального права, є такими, що суперечать чинному законодавству України та підлягають скасуванню.

Під час судового розгляду справи представниками сторін надавалися додаткові докази по справі, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв'язку з чим, суд вирішив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження, про що постановлено протокольну ухвалу від 29.01.2014.

Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Наші страви ТМ» є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 36832534.

З матеріалів справи встановлено, що 20.06.2013 ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 20.06.2013 № 630/22-00/36832534 «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Наші страви ТМ» (код за ЄДРПОУ: 36832534) по взаємовідносинам з ПП «Еверест» (код за ЄДРПОУ: 31480476) та ФОП ОСОБА_2 (код НОМЕР_3) за період з 01.01.2011 по31.12.2011».

Перевіркою встановлено порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 537 877, 00 гривень, в тому числі по періодам:

- І квартал 2012 року - 139 979, 00 гривень;

- півріччя 2012 року - 333 266, 00 гривень (ІІ квартал 2012 року - 193 288, 00 гривень);

- ІІІ квартали 2012 року - 421 397, 00 гривень (ІІІ квартал 2012 року - 88 130, 00 гривень);

- 2012 рік - 537 877, 00 гривень (ІV квартал 2012 року - 116 480, 00 гривень).

Перевіркою встановлено порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено ПДВ на загальну суму 512 293, 00 гривень, в тому числі по періодам:

- січень 2012 року - 20 423, 00 гривень;

- лютий 2012 року - 58 740, 00 гривень;

- березень 2012 року - 54 150, 00 гривень;

- квітень 2012 року - 46 042, 00 гривень;

- травень 2012 року - 43 692, 00 гривень;

- червень 2012 року - 94 350, 00 гривень;

- липень 2012 року - 19 800, 00 гривень;

- серпень 2012 року - 33 750, 00 гривень;

- вересень 2012 року - 24 001, 00 гривень;

- жовтень 2012 року - 92 095, 00 гривень;

- листопад 2012 року - 22 250, 00 гривень.

На підставі Акта перевірки від 20.06.2013 № 630/22-00/36832534, ДПІ у Вишгородському районі були винесені податкові повідомлення-рішення від 11.07.2013 № 0002302205 за платежем по податку на прибуток на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 537 877, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 134 469, 00 гривень та від 11.07.2013 № 0002312205 за платежем по ПДВ на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 512 293, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 128 073, 00 гривень.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суд з даним позовом, в якому просив суд визнати їх протиправними та скасувати, що і є предметом даного спору.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, судом встановлено наступне.

Між позивачем (покупець) та ФОП ОСОБА_2 (постачальник) був укладений договір від 03.01.2012 № ДГ-0015. Згідно умов вищевказаного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар (цукор-пісок) в кількості та по ціні, погодженій згідно рахунку-фактури, відповідно до умов даного договору. Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного договору.

На підставі вищезазначеного договору ФОП ОСОБА_2 було здійснено поставку товару та виписано видаткові та податкові накладні.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про відсутність реального характеру господарських операцій, укладених між позивачем та його контрагентом ФОП ОСОБА_2, судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

Факт виконання сторонами договірних зобов'язань підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: рахунками-фактури, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними тощо.

Факт перерахування коштів за отриманий товар підтверджується банківськими виписками.

Вказані документи містять всі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксують факт здійснення господарської операції. Наявні до договору документи дають змогу визначити, які саме послуги було надано та за якою ціною.

Також в ході судового розгляду справи було встановлено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_2 був укладений правочин щодо поставки гречаної крупи (рахунок-фактура № СФ-0057) від 11.06.2012 на загальну суму з ПДВ - 161 700, 00 гривень у кількості 22 тонни.

Однак, вищевказану поставку крупи гречаної відповідачем під час перевірки взято до уваги не було та в Акті перевірки про таку поставку також не зазначено. Витребуваних під час судового розгляду справи розрахунків з приводу поставки гречаної крупи відповідач суду не надав та в судове засідання після оголошуваної перерви не з'явився. Вказана поставка гречаної крупи була віднесена відповідачем до поставки по цукру-піску.

Допитаний в якості свідка ФОП ОСОБА_2 пояснив, що усі фінансово-господарські операції щодо поставки товару (цукру) були здійснені з позивачем, усі зобов'язання згідно договору виконані у повному обсязі.

Щодо поставки позивачу крупи гречаної пояснив, у зв'язку з тим, що така поставка була єдиноразовою, то про її здійснення не пам'ятає, однак не виключає можливості проведення такої операції, оскільки займається поставками і інших продуктів харчування. Щодо підписання документів фінансово-господарської діяльності з позивачем ФОП ОСОБА_2 не заперечував та даний факт підтвердив під час судового розгляду справи.

Також слід зазначити, що отриманий позивачем від ФОП ОСОБА_2 товар (цукор та крупа) був відвантажений в орендовані позивачем складські приміщення.

На підтвердження даного факту позивачем були надані наступні договори:

договір оренди № 24/11 від 01.01.2011 (виробниче приміщення площею 447 кв. м. і складські приміщення площею 155 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1);

договір оренди № 24/12 від 01.01.2012 (виробниче приміщення площею 447 кв. м. і складські приміщення площею 155 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1);

договір оренди № 06/07 від 06.07.2012 (офісні та виробничі приміщення загальною площею 292, 4 м. кв., розташовані на 1-му поверсі двоповерхового виробничого будинку за адресою: АДРЕСА_2).

Зі змісту Акта перевірки вбачається, що підставами для висновків відповідача щодо факту відсутності реального характеру господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_2 стали наступні обставини.

Від ДПІ у місті Чернігові ДПС отримано Акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, з питань правильності визначення податкового зобов'язання та достовірності нарахування податкового кредиту по податковим деклараціям за жовтень та листопад 2012 року» від 10.01.2013 № 45/17/НОМЕР_3.

Актом від 10.01.2013 № 45/17/НОМЕР_3 визначено наступне.

В ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Фактично у ФОП ОСОБА_2 відсутні трудові ресурси, транспортне та торгівельне обладнання, складські приміщення для здійснення основного виду діяльності.

Відповідно до бази даних ДПС, податкової звітності, Системою автоматизованого співставлення в розрізі контрагентів на рівні ДПС України ФОП ОСОБА_2 та його контрагентів встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ФОП ОСОБА_2 здійснюється поза межами правового поля. Фінансово-господарські взаємовідносини між ФОП ОСОБА_2 та контрагентами є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (стаття 234 Цивільного Кодексу України).

Отже, виходячи з вищенаведеного, ФОП ОСОБА_2 безпідставно сформовано податковий кредит по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) протягом жовтня та листопада 2012 року на загальну суму 4 755 631, 00 гривень (жовтень 2012 року - 2 815 765, 00 гривень, листопад 2012 року - 1 939 866, 00 гривень) та його реалізації на загальну суму 4 395 306, 00 гривень (жовтень 2012 року - 2 763 360, 00 гривень, листопад 2012 року - 1 631 946, 00 гривень), які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України.

Таким чином, в ході проведення перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення ФОП ОСОБА_2 господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та найманих працівників; порушення частину першу статті 203, частину першу статті 207, статтю 215, частину першу статті 216, статтю 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_2 з постачальниками та покупцями.

Враховуючи вищенаведене, усі операції купівлі-продажу ФОП ОСОБА_2 протягом жовтня-листопада 2012 року не спричиняють реального настання правових наслідків, а, отже, є нікчемними по ланцюгу постачання до «вигодонабувачам».

Документальною позаплановою невиїзною перевіркою ФОП ОСОБА_2 встановлено порушення частини п'ятої статті 203, частини першої, другої статті 215, статей 216, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_2 при придбанні та продажу товарів (послуг).

Перевіркою встановлено відсутність у ФОП ОСОБА_2 об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям протягом жовтня та листопада 2012 року, в розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до неправомірного декларування податкових зобов'язань з ПДВ за жовтень та листопад 2012 року у сумі 4 395 306, 00 гривень (жовтень 2012 року - 2 763 360, 00 гривень, листопад 2012 року - 1 631 946, 00 гривень), та податкового кредиту з ПДВ за жовтень та листопад 2012 року у сумі 4 755 631, 00 гривень (жовтень 2012року - 2 815 765, 00 гривень, листопад 2012 року - 1 939 866, 00 гривень).

Від ДПІ у місті Чернігові ДПС отримано Акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.05.2011 по 30.09.2012» від 27.11.2012 № 2500/17/НОМЕР_3.

Актом від 27.11.2012 № 2500/17/НОМЕР_3 визначено наступне. ДПІ у місті Чернігові ДПС від ДПІ у Солом'янському районі міста Києва ДПС листом від 11.06.2012 № 2306/7/22-309 були отримані матеріали перевірки щодо результатів проведення зустрічної звірки ТОВ «Норіус Компані» (код ЄДРПОУ 36509300) щодо неможливості проведення зустрічної звірки з платниками податків за період з 01.02.2012 по 29.02.2012. Відповідно до висновків надісланого Акта перевірки ТОВ «Норіус Компані» за № 347/22-317/36509300 від 07.06.2012, ДПІ у Солом'янському районі міста Києва встановлено порушення частини п'ятої статті 203, частини першої, другої статті 215, статті 216, Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Норіус Компані» (код ЄДРПОУ 36509300) при придбанні та продажу товарів (послуг). ДПІ у місті Чернігові проведено позапланову документальну перевірку ФОП ОСОБА_2, за результатами якої складено Акт від 10.10.2012 № 2002/17/НОМЕР_3 та зменшено суму податкового кредиту з придбання товарів від постачальника ТОВ «Норіус Компані» за нікчемними угодами на суму ПДВ 40 533, 33 гривень.

Відповідно до службової записки податкової міліції ДПІ у місті Чернігові ДПС № 1755/07 від 22.11.2012, аналізом діяльності ФОП ОСОБА_2 протягом січня-серпня 2012 року встановлено ознаки діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, шляхом оформлення документів на користь третіх осіб без реального здійснення господарських операцій. ФОП ОСОБА_2, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні виписувались в значних обсягах одночасно для різних покупців за різними податковими адресами, що ставить під сумнів фактичне здійснення операцій. Відповідно до результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, серед контрагентів ФОП ОСОБА_2 є контрагенти, місцезнаходження яких не встановлено, а саме: МПП «ДЄМ», код ЄДРПОУ 24584454, ТОВ «Левра», код ЄДРПОУ 31723188 (контрагенти - покупці) та ТОВ «Арт - Бізнес Плюс», код ЄДРПОУ 33717223 (контрагент - продавець), які в подальшому реалізовували товар підприємствам, видами діяльності яких визначено: будівництво житлових і нежитлових будівель (ТОВ «Ягуар»), послуги з організації подорожувань (ПП «Сезон 3000»), технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (ТОВ «ФМП»), інші електромонтажні роботи (ТОВ Фірма «Ерідан»), будівництво будівель (ТОВ «СПГ ВОДАР»). У зв'язку з вищезазначеним, діяльність ФОП ОСОБА_2 має ознаки фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності.

Також податковою міліцією надано висновки щодо здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_2, відповідно до яких у ФОП ОСОБА_2 відсутні складські приміщення та власний автотранспорт, відсутні наймані працівники, що ставить під сумнів факт здійснення діяльності з купівлі - продажу оптових партій товарів.

В ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Відповідно до поданих до ДПІ у місті Чернігові ФОП ОСОБА_2 податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку (ф. № 1ДФ) за І квартал 2012 року, II квартал 2012 року, III квартал 2012 року, ФОП ОСОБА_2 протягом січня-серпня 2012 року не використовував в підприємницькій діяльності найманих працівників. З 24.09.2012 ФОП ОСОБА_2 було прийнято на роботу 2 наймані працівники (відповідно до умов цивільно-правових договорів).

Фактично у ФОП ОСОБА_2 відсутні трудові ресурси, транспортне та торгівельне обладнання, складські приміщення для здійснення основного виду діяльності.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ФОП ОСОБА_2 здійснюється поза межами правового поля. Фінансово-господарські взаємовідносини між ФОП ОСОБА_2 та контрагентами є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (стаття 234 Цивільного Кодексу України).

Таким чином, в ході проведення перевірки встановлено наступне: неможливість фактичного здійснення ФОП ОСОБА_2 господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та найманих працівників.

Документальною позаплановою невиїзною перевіркою ФОП ОСОБА_2 встановлено порушення частини п'ятої статті 203, частини першої, другої статті 215, статті 216, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_2 при придбанні та продажу товарів (послуг); перевіркою встановлено відсутність у ФОП ОСОБА_2 об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям протягом грудня 2011 року - липня 2012 року та вересня 2012 року (за винятком взаємовідносин з ТОВ «Норіус Компані», відповідно до Акта перевірки від 10.10.2012 № 2002/17/31719139763), в розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті. 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до неправомірного декларування податкових зобов'язань з ПДВ за перевіряємий період 2012 року у сумі 13 947 073, 00 гривень та податкового кредиту з ПДВ у сумі 13 869 646, 00 гривень.

Від ДПІ у місті Чернігові ДПС отримано Акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, з питань правильності визначення податкового зобов'язання та достовірності нарахування податкового кредиту по податковій декларації за серпень 2012 року» від 09.11.2012 № 2358/17/НОМЕР_3.

Актом від 09.11.2012 № 2358/17/НОМЕР_3 визначено наступне.

В ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Відповідно до поданого до ДПІ у місті Чернігові ФОП ОСОБА_2 податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку (ф. №1ДФ) за III квартал 2012 року № 9066638920 від 26.10.12, ФОП ОСОБА_2 протягом серпня 2012 року не використовував в підприємницькій діяльності найманих працівників.

Фактично у ФОП ОСОБА_2 відсутні трудові ресурси, транспортне та торгівельне обладнання, складські приміщення для здійснення основного виду діяльності.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ФОП ОСОБА_2 здійснюється поза межами правового поля. Фінансово-господарські взаємовідносини між ФОП ОСОБА_2 та контрагентами є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (стаття 234 Цивільного Кодексу України).

Таким чином, в ході проведення перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення ФОП ОСОБА_2 господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та найманих працівників.

Документальною позаплановою невиїзною перевіркою ФОП ОСОБА_2 встановлено порушення частини п'ятої статті 203, частини першої, другої статті 215, статті 216, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_2 при придбанні та продажу товарів (послуг); перевіркою встановлено відсутність у ФОП ОСОБА_2 об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям протягом серпня 2012 року, в розумінні 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті. 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до неправомірного декларування податкових зобов'язань з ПДВ за серпень 2012 року у сумі 2 291 538, 00 гривень та податкового кредиту з ПДВ за серпень 2012 року у сумі 2 267 015, 00 гривень.

З такими висновками відповідача суд не погоджується з огляду на наступне.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач зазначив, що даною перевіркою позивача було встановлено, що ФОП ОСОБА_2 здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаної з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Відповідач в Акті перевірки також вказав, що якщо платником податків здійснюються операції без мети реального настання правових наслідків, але з метою формування податкового кредиту і валових витрат та, як наслідок, несплата податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

З матеріалів справи не вбачається, що на час укладання та виконання правочинів, контрагент позивача не був зареєстрований належним чином фізичною особою-підприємцем та не був платником податку на додану вартість.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання правочинів між позивачем та контрагентом ФОП ОСОБА_2, недійсними у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб як позивача так і його контрагента.

Водночас, суд виходить з того, що факт здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом ФОП ОСОБА_2 підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: рахунками-фактури, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними тощо.

Факт перерахування коштів за отриманий товар підтверджується банківськими виписками.

З приводу формування валових витрат, слід відмітити наступне.

Згідно з пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 135.5.7 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України передбачено, що інші доходи включають суми заборгованості, що підлягають включенню до доходів згідно з пунктами 159.3 та 159.5 статті 159 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наданих позивачем документів не встановлено неправомірності віднесення до складу валових витрат у загальній сумі 537 877, 00 гривень.

Щодо правомірності формування податкового кредиту, слід зазначити наступне.

Поняття платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України .

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

В ході проведення перевірки встановлено, що позивач мав взаємовідносини з ФОП ОСОБА_2, на що виписано податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.

Виходячи з наведеного, висновки відповідача були спростовані документально підтвердженими твердженнями позивача, зокрема, останнім було надано суду всі первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання у ФОП ОСОБА_2 товару (цукор-пісок та крупа гречана). При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Відповідачем в Акті перевірки було зазначено про відсутність у контрагента ФОП ОСОБА_2 основних засобів для здійснення господарської діяльності, зокрема, транспортних засобів.

Вищевказані твердження відповідача спростовані наявними в матеріалах справи доказами, зокрема наявність товарно-транспортних накладних, згідно яких встановлено, що на адресу позивача від зазначених в цих товарно-транспортних накладних підприємств (підприємців тощо), здійснювалась поставка товару (цукру-піску та гречаної крупи), придбаного у ФОП ОСОБА_2 Таким чином, зробити висновок про нереальність правочинів лише на підставі того, що у контрагента ФОП ОСОБА_2 відсутні, зокрема, транспортні засоби тощо, є хибним і законодавчо не обґрунтованим.

В судовому засіданні допитаний в якості свідка ФОП ОСОБА_2 зазначив, що найманих працівників не має. Всі особи співпрацювали з ФОП ОСОБА_2 виключно за довіреностями та цивільно-правовими договорами.

Також слід зазначити, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду у справі № 825/251/13-а від 06.02.2013, залишеною без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013, встановлено, що між ТОВ «Норіус компані» та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу № 10/10-1, згідно якого останній придбав цукор-пісок. Судом встановлено, що ТОВ «Норіус Компані» має ліцензію Міністерства економіки України № 006133100000378 на імпорт цукру-сирцю та імпортувало його у Tismana Ventures Limited (Кіпр), що підтверджено вантажно-митними деклараціями. В подальшому імпортований цукор-сирець було передано для переробки на ВАТ «Рокитянський цукровий завод», ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», ТОВ «Кернел-Трейд» і частково реалізовано з заводів, а частково було передано на зберігання на підприємства Держрезерву, а саме: ДП «Комбінат «Салют», ДО «Комбінат «Світанок», ДО «Комбінат «Дніпро».

Іншою постановою Чернігівського окружного адміністративного суду у справі № 2а/2570/3961/2012 від 03.01.2013, залишеною без змін Ухвалою Київського адміністративного апеляційного суду від 26.02.2013 встановлено, що доказів, які б свідчили про наявність у ФОП ОСОБА_2 та його контрагентів наміру на вчинення правочину, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, відповідачем не доведено. Твердження ДПІ у місті Чернігові ДПС про відсутність необхідних умов здійснення господарських операцій, відсутності основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів є протиправним, оскільки, ні законодавство, ні договори не зобов'язують підприємство-постачальника мати власні потужності для виробництва товару, його зберігання або самостійно здійснювати його перевезення. Такими виробничими потужностями, транспортною інфраструктурою можуть володіти інші учасники товарообороту: відповідні дилери, субдилери, посередники у торгівлі. Тобто, ДПІ у місті Чернігові ДПС не встановлено фактів, які б свідчили про те, що зміст правочинів не відповідає дійсним намірам сторін, і що ці наміри спрямовані на завдання істотної шкоди інтересам держави.

Таким чином, спростовано висновки ДПІ у місті Чернігові ДПС, викладені в Актах перевірки ФОП ОСОБА_2, які були використані відповідачем та лягли в основу висновків до Акта перевірки позивача і стали підставою для твердження про порушення позивачем податкового законодавства, що потягло за собою відповідні наслідки у вигляді донарахувань податку на прибуток та ПДВ.

Також слід відмітити, що відповідач жодним доказом не підтвердив зв'язок між поставками від контрагентів ФОП ОСОБА_2 до ТОВ «Наші страви ТМ», не довів чому саме встановлений факт відсутності взаємовідносин між ФОП ОСОБА_2 та його контрагентами (зокрема ТОВ «Норіус Компані») став підставою для висновків податкового органу про відсутність поставок між ФОП ОСОБА_2 до ТОВ «Наші страви ТМ».

Натомість надані представником позивача докази, у сукупності з доказами, приєднаними до матеріалів справи свідчать про дійсність господарських операцій між позивачем та його контрагентом ФОП ОСОБА_2

Вирішуючи питання про реальність придбання у ФОП ОСОБА_2 товару (цукру) та крупи гречаної з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність, як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з урахуванням якісних характеристик товарів, робіт або послуг, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Основними видами діяльності ТОВ «Наші Страви ТМ» є: оптова торгівля

цукром, шоколадом і кондитерськими виробами; оптова торгівля іншими

продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками;

виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; виробництво

макаронних виробів і подібних борошняних виробів; пакування; інша допоміжна

діяльність у сфері транспорту; надання в оренду й експлуатацію власного чи

орендованого нерухомого майна.

Тобто, ТОВ «Наші Страви ТМ» мало право купувати та продавати продукти харчування, в тому числі цукор та крупу на користь третіх осіб.

Крім цього, слід зазначити, що ТОВ «Наші Страви ТМ» працює з 2010 року, займається постачанням продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, продуктів харчування, в тому числі цукру.

Встановлено, що придбаний у ФОП ОСОБА_2 товар (цукор-пісок) повністю використовувався позивачем у господарській діяльності, а саме був розфасований у плівку з поліпропілену з логотипом та найменування позивача, що була придбана у ТОВ «Ітак» (копія договору та первинних документів наявні в матеріалах справи) та в подальшому проданий ТОВ «Наші Страви ТМ» на користь торговельних мереж - контрагентів позивача (ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД, ТОВ «Адвентіс», Підприємство з 100% іноземними інвестиціями «Білла-Україна» тощо), що підтверджується відповідними доданими до матеріалів справи договорами, первинним документами та банківськими виписками.

За результатами цих операцій, у позивача збільшувалися прибутки, що сприяло досягненню основної мети товариства - отримання прибутку.

Таким чином, вищезазначені господарські операції свідчать про використання ТОВ «Наші Страви ТМ» придбаного від ФОП ОСОБА_2 товару (цукру), а саме з метою його подальшої реалізації третім особам.

Крім того, позивачем були надані додаткові докази, зокрема: договори-заявки на перевезення цукру від ФОП ОСОБА_2, що підтверджують перевезення товару (цукру), шляхом використання послуг перевезення автопідприємств ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_10, ПП «Фавор Альянс», ФОП ОСОБА_11, ТзОВ «Каскад-Холд ЛТД», ПП «Авто-Транзит», копії яких наявні в матеріалах справи.

Крупа гречана з наданих позивачем доказів була реалізовано ТОВ «Атор» на підставі укладеного договору поставки від 01.01.2011 року та видаткових накладних від 02.07.2012 та 03.07.2012.

Таким чином суд дійшов висновку про правомірність віднесення до складу валових витрат витрати по придбанню цукру - піску та гречаної крупи та формування податкового кредиту по вказаним операціям.

Здійснення позивачем реальної господарської діяльності, що підтверджується договором, рахунками-фактурами, іншими первинними документами, свідчить про відсутність порушення вимог податкового законодавства.

Належне відображення в податковій звітності свідчать податкові декларації за весь період діяльності позивача.

Таким чином, на момент укладання правочину та його виконання позивачем та його контрагентом ФОП ОСОБА_2 було дотримано усіх вимог чинного законодавства.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, висновок податкового органу про нереальний характер правочинів, укладених між позивачем та ФОП ОСОБА_2, суд вважає безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу.

Слід відмітити, що податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України, вбачається висновок, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

В матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії податкових накладних, отриманих від контрагента, що підтверджують факт перерахування коштів за отриманий товар тощо.

Відтак, у ході судового розгляду справи позивачем спростовано висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання належних та допустимих доказів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій за вказаним правочином.

Згідно первинних бухгалтерських документів та податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до складу валових витрат за відповідні періоди, що відображено у податкових деклараціях.

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт надання позивачеві послуг щодо придбання товару (цукру та гречаної крупи) згідно договору, наявного в матеріалах справи та рахунку - фактури документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту надання товарів під час судового розгляду справи не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності господарської операції.

Відтак, висновки податкового органу про завищення валових витрат та заниження податку на додану вартість, з підстав відсутності реальності господарських операцій, є безпідставними.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту та валових витрат поставлено в залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такі контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження господарських операцій, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо дій цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для донарахування сум податкового зобов'язання позивачеві.

Тим більше, підставою для нарахування податкових зобов'язань стали взаємовідносини контрагента позивача з його контрагентами, хоча позивач не мав жодних взаємовідносин з цими підприємствами. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України.

Також, у судовому засіданні представник позивача звертав увагу на невірні розрахунки податкового кредиту та валових витрат, які в подальшому вплинули на невірні суми донарахувань по ПДВ та податку на прибуток.

На вимогу суду відповідач не надав розрахунків, які б могли спростувати такі твердження представника позивача.

Судом враховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

При розгляді даної справи належних та допустимих доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди та доказів того, що безпосередній контрагент позивача не здійснює господарську діяльність, правочини не спричинили настання реальних наслідків, відповідачем суду не надано.

Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч нормам чинного законодавства прийняті оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення, оскільки судом встановлено правомірність формування податкового кредиту та валових витрат, виходячи з реальності укладеного правочину, а, отже, доводи відповідача про заниження податку на подану вартість і податку на прибуток підприємств і нарахування за такі порушення штрафних санкції є необґрунтованими.

У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України та є підставами для скасування податкових повідомлень-рішень, а тому, адміністративний позов підлягає задоволенню.

В силу пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій та винесення відповідних рішень.

Суд, всебічно та об'єктивно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 53, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.07.2013 № 0002302205 та від 11.07.2013 № 0002312205.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Наші страви ТМ» понесені ним судові витрати в розмірі 458 (чотириста п'ятдесят вісім) гривень 80 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.