Ухвала

від 15.05.2014 по справі 810/6895/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/6895/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

15 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Наші страви ТМ» до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.07.2013 № 0002302205 та від 11.07.2013 № 0002312205.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС було проведено перевірку позивача по взаємовідносинах з ПП «Еверест» та ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.2011 по31.12.2011».

Результати перевірки відображено в акті від 20.06.2013 № 630/22-00/36832534, в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 537 877, 00 гривень, в тому числі по періодах:

- І квартал 2012 року - 139 979, 00 гривень;

- півріччя 2012 року - 333 266, 00 гривень (ІІ квартал 2012 року - 193 288, 00 гривень);

- ІІІ квартали 2012 року - 421 397, 00 гривень (ІІІ квартал 2012 року - 88 130, 00 гривень);

- 2012 рік - 537 877, 00 гривень (ІV квартал 2012 року - 116 480, 00 гривень).

Крім того, встановлено порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено ПДВ на загальну суму 512 293, 00 гривень, в тому числі по періодах:

- січень 2012 року - 20 423, 00 гривень;

- лютий 2012 року - 58 740, 00 гривень;

- березень 2012 року - 54 150, 00 гривень;

- квітень 2012 року - 46 042, 00 гривень;

- травень 2012 року - 43 692, 00 гривень;

- червень 2012 року - 94 350, 00 гривень;

- липень 2012 року - 19 800, 00 гривень;

- серпень 2012 року - 33 750, 00 гривень;

- вересень 2012 року - 24 001, 00 гривень;

- жовтень 2012 року - 92 095, 00 гривень;

- листопад 2012 року - 22 250, 00 гривень.

На підставі акта перевірки від 20.06.2013 № 630/22-00/36832534 відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 11.07.2013 № 0002302205 за платежем по податку на прибуток на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 537 877, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 134 469, 00 гривень та від 11.07.2013 № 0002312205 за платежем по ПДВ на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 512 293, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 128 073, 00 гривень.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 мали реальний характер та, виходячи з цього, прийшов до висновку, що визначення контролюючим органом підприємству податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню, оскільки договори, укладені позивачем з його контрагентом ФОП ОСОБА_2 є такими, що укладені без мети настання реальних наслідків.

До таких висновків податковий орган прийшов на підставі акта ДПІ у м. Чернігові ДПС «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань правильності визначення податкового зобов'язання та достовірності нарахування податкового кредиту по податкових деклараціях за жовтень та листопад 2012 року» від 10.01.2013 № 45/17/3171913976, в якому встановлено відсутність у фізичної особи-підприємця основних засобів та інших ресурсів для здійснення господарської діяльності. Крім цього, в акті зазначено, що діяльність ФОП ОСОБА_2 спрямована на проведення транзитних фінансових потоків для здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Виходячи з цього, податковий орган прийшов до висновку, що усі операції купівлі-продажу ФОП ОСОБА_2 протягом жовтня-листопада 2012 року не спричиняють реального настання правових наслідків, а, отже, є нікчемними по ланцюгу постачання до «вигодонабувачам».

Крім цього, контролюючий орган посилається на акт ДПІ у м. Чернігові ДПС «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.05.2011 по 30.09.2012» від 27.11.2012 № 2500/17/3171913976, в якому встановлено, що фінансово-господарська діяльність ФОП ОСОБА_2 здійснюється поза межами правового поля. Протягом січня-серпня 2012 року встановлено ознаки діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, шляхом оформлення документів на користь третіх осіб без реального здійснення господарських операцій. ФОП ОСОБА_2, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні виписувались в значних обсягах одночасно для різних покупців за різними податковими адресами, що ставить під сумнів фактичне здійснення операцій. Відповідно до результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, серед контрагентів ФОП ОСОБА_2 є контрагенти, місцезнаходження яких не встановлено, а саме: МПП «ДЄМ», код ЄДРПОУ 24584454, ТОВ «Левра», код ЄДРПОУ 31723188 (контрагенти - покупці) та ТОВ «Арт - Бізнес Плюс», код ЄДРПОУ 33717223 (контрагент - продавець), які в подальшому реалізовували товар підприємствам, видами діяльності яких визначено: будівництво житлових і нежитлових будівель (ТОВ «Ягуар»), послуги з організації подорожувань (ПП «Сезон 3000»), технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (ТОВ «ФМП»), інші електромонтажні роботи (ТОВ Фірма «Ерідан»), будівництво будівель (ТОВ «СПГ ВОДАР»). У зв'язку з вищезазначеним, діяльність ФОП ОСОБА_2 має ознаки фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності.

Таким чином, висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються виключно на порушеннях податкового законодавства контрагентом позивача - ФОП ОСОБА_2

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

В даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ «Наші страви ТМ» (покупець) та ФОП ОСОБА_2 (постачальник) був укладений договір поставки від 03.01.2012 № ДГ-0015.

Згідно з умовами договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар (цукор-пісок) в кількості та по ціні, погодженій згідно рахунку-фактури, відповідно до умов даного договору. Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного договору.

На підставі вищезазначеного договору ФОП ОСОБА_2 було здійснено поставку товару.

Факт виконання сторонами договірних зобов'язань підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: рахунками, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними тощо.

Оплата за договором підтверджується банківськими виписками.

Між позивачем та ФОП ОСОБА_2 був укладений правочин щодо поставки гречаної крупи (рахунок-фактура № СФ-0057) від 11.06.2012 на загальну суму з ПДВ - 161 700, 00 гривень у кількості 22 тонни, що підтверджується видатковими накладними.

Правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що придбаний у ФОП ОСОБА_2 товар (цукор-пісок) був використаний позивачем у господарській діяльності, а саме був розфасований у плівку з поліпропілену з логотипом та найменування позивача, що була придбана у ТОВ «Ітак» (копія договору та первинних документів наявні в матеріалах справи) та в подальшому реалізований наступним контрагентам: ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД, ТОВ «Адвентіс», Підприємство з 100% іноземними інвестиціями «Білла-Україна», що підтверджується відповідними доданими до матеріалів справи договорами, первинним документами та банківськими виписками.

Крупа гречана з наданих позивачем доказів була реалізовано ТОВ «Атор» на підставі укладеного договору поставки від 01.01.2011 року та видаткових накладних від 02.07.2012 та 03.07.2012.

Враховуючи те, що поставка позивачу товарів підтверджена дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача та економічної доцільності, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкових зобов'язань за наслідками таких операцій.

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у нього статусу платника ПДВ.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на акти про неможливість проведення перевірки контрагента позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період, що перевірявся, оскільки визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Доводи контролюючого органу про відсутність матеріально-технічних ресурсів у контрагента позивача як на підставу неможливості фактичного здійснення вказаних господарських операцій не підтверджені доказами, а з пояснень ОСОБА_2 вбачається, що господарську діяльність останній здійснює із залученням інших суб'єктів господарювання та працівників шляхом укладання цивільно-правових договорів.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції позивача з ФОП ОСОБА_2 мали реальний характер, а податковий кредит по вказаних операціях сформовано позивачем правомірно, що підтверджується наступним.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи на підставі наведених норм законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем первинні документи підтверджують реальне здійснення господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_2 у спірний період та наявність господарської мети при їх здійсненні.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість не відповідає дійсним обставинам справи.

Перевіряючи висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 138.1 ст. 138, п.п. 139. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізований товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.1 даної статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на основі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами, ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II даного Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що витрати, понесені позивачем за період, що перевірявся, при веденні фінансово-господарської діяльності з ФОП ОСОБА_2 повинні приймати участь у формуванні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства за цей період, оскільки підтверджуються відповідними первинними документами, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби не свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість позивачу та формування валових витрат, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішенні прийняті податковим органом без достатніх правових підстав.

Доводи апеляційної скарги відповідача висновки суду першої інстанції не спростовують та відхиляються судом так, як є помилковими.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді І.О. Грибан О.А. Губська

.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.