Ухвала

від 04.10.2017 по справі 810/6895/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2017 року м. Київ К/800/29573/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014

у справі № 810/6895/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Наші страви ТМ

до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 11.07.2013 № 0002302205 та № 0002312205. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ Наші страви ТМ судові витрати у розмірі 458,00 грн.

У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання з податку на прибуток, ПДВ з вироблених на Україні товарів та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки від 20.06.2013 за № 630/22-00/36832534. Згідно з висновками акту від 20.06.2013 за № 630/22-00/36832534 позивач порушив норми пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (ПК): завищив витрати, валові витрати у податковому обліку за 2012 рік на 2561317,00 грн. та податковий кредит у податковому обліку за період з

січня 2012 року по листопад 2012 року на суму 512263,00 грн. за нікчемними договорами поставки цукру-піску від 03.01.2012 № ДГ-0015 та гречаної крупи від 11.06.2012 з СПД ОСОБА_2, у результаті чого занизив податок на прибуток за 2012 рік на суму 537877,00 грн. та ПДВ за період з січня 2012 року по листопад 2012 року на суму 512293,00 грн.

Висновок про нікчемність правочину позивача із СПД ОСОБА_2 зроблено на підставі інформації, наведеній в акті документальної позапланової невиїзної перевірки ДПІ у м. Чернігові ДПС від 10.01.2013 № 45/17/НОМЕР_3 з питань правильності визначення СПД ОСОБА_2 податкового зобов'язання та достовірності нарахування податкового кредиту по податковим деклараціям за жовтень та листопад 2012 року та акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 09.11.2012 № 2358/17/НОМЕР_3 з питань правильності визначення СПД ОСОБА_2 податкового зобов'язання та достовірності нарахування податкового кредиту по податковій декларації за серпень

2012 року. Згідно з цими актами у СПД ОСОБА_2 відсутні складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт, торгівельне обладнання, трудові ресурси для здійснення фінансово-господарської діяльності. Крім того, контролюючим органом прийнято до уваги результати проведення зустрічної звірки контрагента СПД ОСОБА_2 -

ТОВ Норіус Компані щодо неможливості її проведення, а також результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, аналіз якого свідчить про здійснення СПД ОСОБА_2 фіктивного підприємництва з огляду на відсутність за місцезнаходженням його контрагентів: МПП ДЄМ , ТОВ Левра , ТОВ Арт-Бізнес Плюс .

За наслідками перевірки ОДПІ стосовно позивача прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.07.2013: № 0002302205, яким Товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 537877,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 134469,00 грн.; № 0002312205, яким Товариству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів у розмірі 512293,00 грн. за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 128073,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що за наслідками здійснення поставки ТОВ Наші страви ТМ цукру-піску та крупи гречаної від СПД ОСОБА_2 на адресу позивача виписані податкові накладні, на підставі яких позивач сформував витрати та податковий кредит у податковому обліку з податку на прибуток та з ПДВ за вищевказані податкові періоди. Крім податкових накладних, позивачем надано під час проведення перевірки належно завірені копії договорів оренди складських приміщень для зберігання відвантаженого товару, рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, банківських виписок про перерахування коштів.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК).

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом а пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції до внесення змін Законом України від 04.07.2013 № 408-VІ ).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ) (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення витрат та податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК ) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум витрат та податкового кредиту, ОДПІ посилається на безтоварність операції із поставки позивачу від СПД ОСОБА_2 цукру-піску та крупи гречаної з огляду на відсутність у нього основних засобів (виробниче обладнання, складські приміщення, транспортні засоби, наймані працівники), а також відсутність реального характеру господарських операцій цього постачальника з його контрагентами по ланцюгу поставки - ТОВ Норіус Компані , МПП ДЄМ , ТОВ Левра , ТОВ Арт-Бізнес Плюс .

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки доказів, приєднаних до справи, а саме: договорів оренди складських приміщень для зберігання відвантаженого товару, рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, банківських виписок про перерахування коштів, - за відсутності з боку контролюючого органу доказів, які б беззаперечно спростовували достовірність наданих позивачем документів з придбання у СПД ОСОБА_2 цукру-піску та крупи гречаної, зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку ОДПІ на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України , правомірності зменшення у податковому обліку позивача витрат та сум податкового кредиту відповідно. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України .

Доводи, наведені ОДПІ у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220 , 220-1 , 223 , 224 , 230 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України , Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. Усенко Судді: підписО.А. Веденяпін підпис В.П. Юрченко