Рішення

від 28.01.2014 по справі 913/2786/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

28 січня 2014 року Справа № 913/2786/13

Провадження № 16пд/913/2786/13

За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ

до 1-го відповідача: Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, м. Луганськ,

2-го відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецторг Групп", м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні 1-го відповідача - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні 1-го відповідача - громадянин ОСОБА_5, м. Луганськ

про визнання незаконним договору від 12.09.2013 № 13-0281/13 про надання послуг по організації і проведенню торгів з реалізації нерухомого майна - предмета іпотеки

Суддя Шеліхіна Р.М.,

секретар судового засідання Липова К.С.,

У судовому засіданні брали участь:

Від позивача - ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Станично-Луганським РВ УМВС України в Луганській області, 13.12.2005;

Від 1-го відповідача - Кириченко О.В., довіреність № 7077/08-49 від 21.06.2013; Щербатюк М.О., заступник начальника Ленінського ВДВС Луганського МУЮ, довіреність від 15.07.2013 б/н;

Від 2- го відповідача ТОВ"Укрспецторг Групп"- Баклан А.В., представник за довіреністю від 31.12.2013, № 1497- 13- Д/13;

Від третьої особи - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" -представник не прибув;

Від третьої особи - ОСОБА_9 - ОСОБА_10, представник за довіреністю від 23.07.2012 №1708,

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи: позивачем заявлені вимоги про визнання незаконним договору від 12.09.2013 № 13-0281/13, укладеного між Ленінським відділом державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрспецторг Групп" про надання послуг по організації і проведенню торгів з реалізації нерухомого майна (предмета іпотеки). Відповідно до цього договору стягувачем є ВАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Ухвалою господарського суду Луганської області від 10.10.2013 було порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 28.10.2013.

У зв'язку з частковим виконанням сторонами вимог ухвал суду від 14.10.2013, від 28.10.2013, 14.11.2013, 05.12.2013, 09.01.2014 розгляд справи відкладався.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 14.11.2013 до участі у справі залучено другого відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрспецторг Групп".

Ухвалою від 09.01.2014 до участі у справі залучено Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні першого відповідача - Ленінського ВДВС Луганського МУЮ

Ухвалою від 09.01.14 до участі у справі залучено громадянина ОСОБА_5 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні першого відповідача - Ленінського ВДВС Луганського МУЮ.

Ухвалою від 09.01.14 за клопотанням першого відповідача продовжено строк розгляду справи на 15 днів у порядку ст. 69 ГПК України.

В запереченнях Ленінського ВДВС Луганського МУЮ процітовано декілька норм права, по яких не проведено аналіз щодо суті даного спору. Також в запереченнях 1 й відповідач вказує, що в даному позові позивач фактично оскаржує його дії і вказує, що вирішення питання по оскарженню дій може проводитись в порядку іншого судового провадження, в тому числі, адміністративному та районному судах.

В запереченнях зазначено, що держвиконавча служба керувалась приписами ст.ст.17,19,20,25 Закону України «Про виконавче провадження» при виконанні рішення Ленінського районного суду м. Луганська, на підставі і на виконання якого і була реалізована квартира позивача (т.1, а.с.86), оскільки позивач є боржником у зведеному виконавчому провадженні, стягувачем і іпотекодержателем по якому є ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» (3-я особа).

У відзиві вказані обставини про те, що постанова про призначення експерта була надіслана позивачу і повідомлення про результати вартості арештованого майна також було надіслано позивачу.

Додатковими запереченнями від 21.01.14 №278/03-50 (т.2,а.с.213-214) 1-й відповідач вказує, що дії по реалізації квартири позивача, як боржника у виконавчому провадженні, відповідають вимогам ст.54 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.33 Закону України «Про іпотеку».

Представник другого відповідача надав у судове засідання відзив на позовну заяву від 08.01.2014 №1 (т.1, а.с.161, в якому заперечує проти позовних вимог та вважає їх необґрунтованими з огляду на те, що другий відповідач не мав законних підстав для відмови у проведенні або скасуванні прилюдних торгів, а спірний договір, вважає 2-й відповідач, укладено відповідно до вимог чинного законодавства.

У відзиві 2-й відповідач вказує, що скасування господарським судом Луганської області постанови держвиконавчої служби про арешт квартири, не є підставою для відмови у проведенні торгів та укладення спірного договору, оскільки «акт опису і арешту квартири та постанову про відкриття виконавчого провадження від 07.05.10, якою накладено арешт на майно позивача (т.2, а.с.169-на звороті), ніхто не скасовував». Тому, як впевнений 2-й відповідач, держвиконавча служба діяла в межах ст.ст.54,63 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.43 Закону України «Про іпотеку»

Стосовно власних дій при укладенні спірного договору 2-й відповідач вказує, що вони повністю відповідають приписам Тимчасового положення про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Мінюста України від 27.10.99 №68/5.та генерального договору від 06.01.12 №3, укладеного між державною виконавчою службою України та ТОВ «Укрспецторг Групп».

Щодо встановлення факту проживання неповнолітньої дитини у квартирі, що є предметом іпотеки, ТОВ "Укрспецторг Групп" повідомляє, що з приводу цього було надіслано запит на адресу Ленінського ВДВС Луганського МУЮ, але відповіді на вказаний запит або заборони на проведення прилюдних торгів від Ленінського ВДВС Луганського МУЮ не надходило.

На виконання вимог ухвали господарського суду Луганської області від 09.01.2014 представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні першого відповідача - Ленінського ВДВС Луганського МУЮ - громадянина ОСОБА_5 надав відзив на позовну заяву від 21.01.2014, в якому виклав заперечення щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на дотримання сторонами вимог закону і на відсутність підстав, викладених в ст. 203 ЦК України, для визнання договору недійсним.

Представник третьої особи - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у судове засідання не прибув, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - шляхом надіслання ухвали господарського суду Луганської області по даній справі від 09.01.2014 на адресу юридичної особи, вказану в матеріалах справи. До матеріалів справи долучено листа від 15.01.14 №С114-25-2-0030 (т.2,а.с.191-192) без підпису представника банку «Аваль», в якому викладено заперечення до позовних вимог з посиланням на дотриманість сторонами спірного договору вимог закону.

При розгляді справи судом встановлене наступне.

Позивач звернувся з даним позовом до суду, як особа, яка не є стороною спірного договору, але права якої порушено, як стверджує позивач, договором про надання послуг по організації і проведенню торгів з реалізації нерухомого майна (предмета іпотеки) від 12.09.2013 № 13-0281/13 (далі - спірний договір), укладеним між Ленінським відділом державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції ( 1-й відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрспецторг Групп" (2-й відповідач).

На підставі спірного договору проведено торги, за результатами яких відбулось відчуження майна - квартири, як предмета іпотеки, власником якої на момент проведення торгів був позивач у справі.

Позовні вимоги мотивовані порушенням сторонами спірного договору вимог ст.ст.19,41,47 Конституції України, ст.54 Закону України «Про виконавче провадження», ст.38 Закону України «Про іпотеку», ст.177 Сімейного кодексу України, оскільки:

- відповідачі уклали спірний договір для продажу квартири без рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки,

- при укладенні спірного договору діяли всупереч судовому рішенню, яким дії по накладенню арешту на цю ж саму квартиру як на предмет іпотеки, були визнані незаконними і скасовано постанову про арешт (ухвала господарського суду Луганської області від 05.11.09 по справі №16/58, чинна),

- без отримання дозволу в органах опіки та піклування на вчинення правочину по відчуженню житла, в якому мешкає і зареєстрована малолітня дитина.

Також в позовній заяві позивач вказує, що вона не отримувала постанову держ.виконавця про призначення експерта для оцінки належного їй на праві власності майна-предмету іпотеки і оцінка майна в її присутності не проводилась.

Доводи відділу держвиконавчої служби (1-го відповідача), викладені в запереченнях до позову, базуються на твердженнях про правомірність дій по укладенню спірного договору, оскільки, вважає 1-ий відповідач, предмет іпотеки (в даному випадку це квартира позивача) можливо реалізовувати без рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі Закону України «Про виконавче провадження», який встановлює повноваження держвиконавчої служби по опису, арешту і продажу майна боржника для виконання вимог стягувача.

Стосовно вчинення дій по укладенню спірного договору в вересні 2013 року після того, що судом в листопаді 2009 року визнано незаконними дії по накладенню арешту на квартиру і скасовано постанову про накладення арешту, представники 1-го відповідача зауважили, що акт опису і арешту квартири не скасовано.

Стосовно отримання дозволу у відповідних органах для реалізації житла, в якому зареєстрована і проживає малолітня дитина, представники 1-го відповідача вказали, що отримання такого дозволу не передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Заперечення 2-го відповідача мають такий висновок: перевіряти надані держвиконавчою службою документи для проведення торгів по реалізації арештованого майна 2-й відповідач не має права, у зв'язку з чим у 2-го відповідача відсутні підстави для відмови в укладенні спірного договору і відсутні підстави для відмови у проведенні торгів;

2-й відповідач стверджує, що його дії по укладенню спірного договору і по проведенню торгів повністю відповідають приписам Тимчасового положення про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Мінюста України від 27.10.99 №68/5.та генерального договору від 06.01.12 №3, укладеного між державною виконавчою службою України та ТОВ «Укрспецторг Групп».

Також заперечення 2-го відповідача до вимог позову містять твердження про законність та правову обґрунтованість дій 1-го відповідача при укладанні спірного договору і реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах.

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" - третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні 1-го відповідача - є стягувачем у виконавчому провадженні і кредитором позивача, оскільки позивач, як позичальник кредитних коштів, є боржником за двома кредитними договорами, укладеними з банком «Аваль».

На підставі невиконання позивачем, як позичальником кредитних коштів, умов кредитного договору від 25.05.07 № 011/04-02/576 про позику 33000грн., господарським судом Луганської області постановлено рішення від 12.05.08 по справі №16/58, яким задоволено позов банку «Аваль» і стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (позивач в даній справі) борг по кредиту, відсотках та неустойку на загальну суму 22465,63грн. Виконання обов'язків по поверненню позики не забезпечено. На виконання рішення видано наказ від 30.05.08, який пред'явлено банком до виконання в Ленінський ВДВС (1-й відповідач).

На підставі невиконання позивачем, як позичальником кредитних коштів, умов кредитного договору від 22.12.06 №014/0000/82/99645 про позику 27500 доларів США, Ленінським районним судом м. Луганська постановлено рішення від 13.11.09 по справі №2-1729/2009 рік, яким задоволено позов банку «Аваль» і стягнуто з ОСОБА_1 (позивач в даній справі) борг по кредиту в сумі 29255,07 доларів США, що еквівалентно 225264,03грн. Виконання обов'язків по поверненню кредитних коштів забезпечено нотаріально посвідченим договором іпотеки від 25.12.06, на підставі якого іпотекодавець ОСОБА_1 передає іпотекодержателю банку «Аваль» в іпотеку нерухоме майно - двокімнатну квартиру в АДРЕСА_1 (в договорі припущено помилку: фактично квартира 3-х кімнатна ).

На виконання рішення видано виконавчий лист від 11.02.10, який пред'явлено банком до виконання в Ленінський ВДВС (1-й відповідач).

Банк, заперечуючи проти позову, вказав, що борг по кредитним договорам не погашено, у зв'язку з чим банк звернувся з вимогою до держвиконавчої служби про реалізацію предмету іпотеки.

Громадянин ОСОБА_5 - третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні 1-го відповідача, який купив квартиру - предмет іпотеки - на торгах арештованого майна і оформив право власності на квартиру, проти позову заперечує і вказує, що при укладанні та виконанні спірного договору, його сторонами не порушено ч.1 ст.203 ЦК України, у зв'язку з чим спірний договір є дійсним.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представників сторін, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог і заперечень до суті спору їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення за таких підстав.

Між Ленінським відділом державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрспецторг Групп" (відповідачі у справі) укладено договір від 12.09.13 №13-0281/13, предметом якого є здійснення сторонами дій, пов'язаних з виконанням умов генерального договору від 06.01.12 №3, укладеного між державною виконавчою службою України та ТОВ «Укрспецторг Групп» (пункт 1.1).

За договором від 12.09.13 №13-0281/13 (спірний договір) відділ (1-й відповідач) передає спеціалізованій організації (2-й відповідач) нерухоме майно, арештоване виконавцем, а спеціалізована організація надає послуги з організації і проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», іншими законами України, Тимчасовим положенням про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Мінюста України від 27.10.99 №68/5 (пункт 1.2 договору).

На прилюдні торги передається нерухоме майно, яке арештовано при примусовому виконанні виконавчого провадження №7750708 від 05.06.08 та наказу господарського суду Луганської області від 30.05.08.

Загальна сума стягнення 22808,28грн. Акт опису і арешту майна АВ №709391 від 12.11.2008 року. Боржник: ОСОБА_1, АДРЕСА_1.

Найменування майна, яке підлягає реалізації з прилюдних торгів: трикімнатна квартира за адресою АДРЕСА_1. Стартова ціна 183820грн.

Далі спірний договір містить права та обов'язки сторін, здійснення розрахунків та інші умови.

Таким чином, спірний договір є право чином, договором про надання послуг (ст.ст.901-903 ЦК України), а предметом договору є дії сторін по передачі на реалізацію та реалізації арештованого майна. Отже, оцінюючи спірний договір на предмет відповідності приписам закону, оцінці судом підлягають саме дії сторін договору і їх відповідність закону на момент укладення договору.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. З огляду на вимоги даної норми права (частини 1 ст.203 ЦК України) та враховуючи правовідносини сторін у справі, є підстави для визнання договору недійсним, оскільки зміст правочину на момент його укладення суперечив Конституції України та іншим актам цивільного законодавства, а саме.

Відповідно до приписів ст.47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Вказаному припису Основного Закону України відповідає припис ст.33 Закону України «Про іпотеку», яка визначає, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Умови ст.19 Конституції України зобов'язують державних виконавців діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.8 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний здійснювати виконавчі дії при примусовому зверненні стягнення на предмет іпотеки з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Вирішуючи спір по даній справі, суд встановив, що рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належала на праві власності позивачеві на момент укладення спірного договору, відсутнє, тобто, такого рішення суд не постановляв. Таким чином, позивач незаконно позбавлений житла, що є порушенням ст.47 Конституції України.

За таких підстав спірний договір є незаконним, оскільки дії сторін спірного договору на момент його укладення порушили приписи ст.47 Конституції України, адже полягали в передачі на реалізацію предмету іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 05.11.2009 року по справі №16/58 вирішена скарга відповідача суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (позивач в даній справі) на дії органу виконання рішення - Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції (1-й відповідач по даній справі) по накладенню арешту на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1. Вказаною ухвалою суд визнав дії Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції (1-й відповідач по даній справі) незаконними і скасував арешт, накладений постановою держвиконавчої служби від 25.09.08. №24-584.

На момент укладення спірного договору ухвала була чинна (чинна є і на день прийняття даного рішення) і обов'язкова для виконання на всій території України (ст.124 Конституції України). На виконання ухвали суду Ленінський відділ державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції (1-й відповідач по даній справі) виніс постанову про звільнення майна з-під арешту (т.1, а.с.123), яка затверджена в.о. начальника відділу у встановленому законом порядку 25.01.10. Доказів про скасування цієї постанови в матеріалах справи не має.

Таким чином, при укладенні спірного договору на передачу для реалізації було передано не арештоване майно. Продано в ході виконання спірного договору неарештоване майно. Тобто, сторони договору при його укладанні і виконанні діяли всупереч ухвали господарського суду Луганської області від 05.11.2009 року по справі №16/58 і з порушенням вимог ст.ст. 19, 124 Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», Тимчасовим положенням про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Мін'юста України від 27.10.99 №68/5.

Посилання відповідачів на той факт, що не скасований акт опису і арешту майна від 12.11.08 серії АВ №709391, який було складено при арешті предмету іпотеки - квартири АДРЕСА_1, надавав підстави для передачі майна для реалізації як арештованого держвиконавцем, не є слушними, оскільки суперечать Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно ст.55 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на момент складання постанови від 25.09.08 і акту про арешт від 12.11.08) дії по накладенню арешту на майно боржника можуть бути оформлені двома документами: постановою про накладення арешту і актом опису і арешту.

Оскарженню в судовому порядку підлягає постанова, як правовстановлюючий документ, який підлягає обов'язковому виконанню і виконанню не тільки сторонами виконавчого провадження.

Акт опису і арешту складається при проведенні державним виконавцем опису і арешту майна по не може бути оскаржений до суду, оскільки акт не правовстановлюючий документ і не підлягає виконанню сторонами або іншими особами на відміну від постанови. У разі порушення права власності на речі, що були арештовані, заінтересована особа має звернутись до суду з позовом про виключення спірного майна з акту опису та арешту, тобто, з позовом про визнання права власності.

Отже у разі, коли суд визнав незаконними дії по накладенню арешту на майно і скасував постанову держвиконавчої служби про накладення арешту на майно в 2009 році, і на виконання вимог суду держвиконавча служба постановила 25.01.10 «звільнити майно з-під арешту», відсутні законні підстави в 2013 році вважати майно арештованим на підставі акту опису і арешту.

З огляду на викладене у суду є підстави для висновку про незаконність дій сторін спірного договору на момент його укладення і про порушення цими діями приписів ст.124 Конституції України.

Слід також вказати, що акт опису і арешту майна від 12.11.08 серії АВ №709391, складено при примусовому виконанні наказу господарського суду Луганської області від 30.05.08 по справі №16/58, за яким стягнуто борг по кредиту, який не забезпечено іпотекою. Забезпечено іпотекою виконання обов'язків по кредиту, який стягнуто в судовому порядку з ОСОБА_1 (позивач) рішенням Ленінського районного суду м. Луганська. Але, суди не звертали стягнення на предмет іпотеки.

У відповідності до приписів ст.ст.3,16 міжнародної Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Україною 27.02.1991 році, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на недоторканість житла.

Згідно приписів ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» для здійснення будь-яких право чинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.

Аналіз положень Сімейного кодексу України (в т.ч. ст.177), вказано Закону і Закону України «Про охорону дитинства» дає можливість стверджувати, що вказані законодавчі акти вимагають здійснення контролю за збереженням житлових та майнових прав дітей саме на етапі вчинення право чинів з нерухомим майном, право власності на яке або право користування яким мають діти, шляхом надання органами опіки та піклування згоди на вчинення зазначених право чинів.

При розгляді даного спору позивач надав для огляду в судому засіданні 09.01.14 оригінал домової книги на квартиру, яка стала предметом продажу з прилюдних торгів, на проведення яких укладено спірний договір. З домової книги вбачається, що в квартирі зареєстрована і проживає малолітня дитина - ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1.

При вирішення спору суд встановив, що відповідачі при укладенні спірного договору не отримали дозволу на вчинення правочину з нерухомим майном, правом користування яким має малолітня дитина. І, як було вказано вище, рішення суду про звернення стягнення на квартиру, як на предмет іпотеки, у сторін договору відсутнє, оскільки суд таке рішення не постановляв.

Таким чином, спірний договір укладено з порушенням ст.ст.3,16 міжнародної Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», Закону України «Про охорону дитинства».

Приписи ст.224 ЦК України встановлюють, що правочин, вчинений без дозволу опіки та піклування, є нікчемним. Але, спір в даній справі виник з того, що заінтересована особа (позивач) заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Тому суд дійшов висновку, що спірний правочин слід визнати недійсним.

В ч.1 статті 215 ЦК України визначено підстави недійсності правочину і вказано, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, є підставами для визнання договору недійсним.

З огляду на вищевикладені порушення вимог законів, допущені сторонами спірного договору - відповідачами - на момент його укладення, позов слід задовольнити і на підставі правил ст.ст. 203, 215 ЦК України визнати недійсним договір про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна (предмета іпотеки) від 12.09.2013 № 13-0281/13, укладений між Ленінським відділом державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрспецторг Групп", оскільки даний правочин порушує закон.

Згідно ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Судові витрати по справі у відповідності до ст.ст.44-49 ГПК України суд покладає на відповідачів пропорційно, оскільки матеріалами справи підтверджено факт того, що обидві сторони спірного договору порушили закон при його укладенні.

На підставі викладеного, ст.ст.203, 215, 224 ЦК України, міжнародної Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ст.ст.19, 47, 124 Конституції України, ст.54 Закону України «Про виконавче провадження», ст.33 Закону України «Про іпотеку», керуючись ст.ст.22, 33, 34, 43, 44-49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна (предмета іпотеки) від 12.09.2013 № 13-0281/13, укладений між Ленінським відділом державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрспецторг Групп".

3. Стягнути солідарно з Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, м. Луганськ, вул. Оборонна, 6, ід. код 35079687 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецторг Групп", м. Київ, вул.. Панаса Мирного, 11, ід. код 36303404 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1 судовий збір у сумі 1147грн. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 03.02.2014.

Суддя Р. Шеліхіна