Ухвала

від 29.01.2014 по справі 2а-10655/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2014 року м. Київ К/800/7234/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Моторного О.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2013 року

у справі № 2а-10655/12/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Левша-К» (далі - позивач, ТОВ «Левша-К»)

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва ДПС )

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Левша-К» звернулось у серпні 2012 року до суду з позовом до ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 26.06.2012 року № 0003892280, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 124 638,00 гривень, у тому числі за основним платежем 99 710,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями 24 928,50 гривень; № 0003902280, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 99 710,00 гривень, у тому числі за основним платежем 79 768,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями 19 942,00 гривні.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2013 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Посилається на порушення судами норм матеріального.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності внесення позивачем до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток за наслідками його взаємовідносин з ТОВ «Постпринт», ТОВ «Альфасервіс», ТОВ «Сібер», ТОВ «ТД «Біг-Маркет», ТОВ «Аларі Груп» та ТОВ «АВК» за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки 24.05.2012 року складено акт, яким встановлено порушення пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 79 768,00 гривень та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на суму 99 710,00 гривень.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.06.2012 року № 0003892280, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 124 638,00 гривень, з яких 99 710,00 гривень за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями 24 928,50 гривень та податкове повідомлення-рішення від 26.06.2012 року № 0003902280 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 99 710,00 гривень, з яких 79 768,00 гривень за основним платежем та 19 942,00 гривні за штрафними (фінансовими) санкціями.

З акту перевірки податкового органу вбачається, що правочини, укладені позивачем з його контрагентами фактично не відбувались, у результаті чого, позивач не мав права на віднесення сум, сплачених за ними до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Заперечуючи такі висновки податкового органу, суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Податкова накладна є підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та ТОВ «Постпринт» укладено договір № 07/04 від 07.04.2010 року з додатками № 1 та № 2, за умовами яких, ТОВ «Постпринт» виготовило, здійснило монтаж та демонтаж демонстраційних матеріалів для участі позивача у виставці «ІнтерТул-2010».

Факт виконання зазначеного договору встановлено судами та підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином посвідченими копіями податкової накладної від 13.05.2010 року № 163, актом виконаних робіт, фотографій матеріалів виставки «ІнтерТул-2010», зокрема, виставкової площі позивача, окремих етапів монтажу (демонтажу).

Також, судами встановлено, що між позивачем та ТОВ «Постпринт» укладено договір № 59ПР від 02.07.2010 року з додатками № 1 та № 2, на виконання яких, ТОВ «Постпринт» (виконавцем) надано позивачу (замовнику) послуги по розробці оригінал-макету (брошура на 8 сторінках), друку у кількості 50000 екземплярів та поширенню надрукованих брошур, згідно адресної програми, серед покупців спеціалізованих магазинів на території України.

Зобов'язання сторін за вказаним договором та додатками до нього були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій податковою накладною, актом приймання-передачі робіт, оригіналом вказаної брошури та банківськими виписками, доданими до матеріалів справи.

Вказані послуги придбані позивачем для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, а саме, для підвищення обізнаності потенційних покупців щодо асортименту товару, що сприяє отриманню доходів.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що на час спірних правовідносин ТОВ «Постпринт» було зареєстровано, як юридична особа, платник податку на додану вартість, мало свідоцтво платника податку та право виписувати податкові накладні.

Крім того, судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем укладено договір № 24/11 від 24.11.2009 року з ТОВ «Альфасервіс», за умовами якого ТОВ «Альфасервіс» поставило позивачу інструмент на загальну суму 1 976 043,10 гривні, що підтверджується дослідженими судами накладними, згідно з якими позивач повернув частину товару на загальну суму 1 821 598,74 гривень.

Відповідно до рахунку-фактури позивачем поставлено ТОВ «Альфасервіс» інструмент на загальну суму 1 976 042,78 гривні, що підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій накладними та наявними в матеріалах справи копіями довіреностей на одержання цінностей. Отриманий дохід, позивачем відображено у відповідних деклараціях з податку на прибуток підприємства.

Також, позивачем було надано ТОВ «Альфасервіс» податкові накладні на загальну суму ПДВ 329 340,46 гривень, складені в зв'язку із поставкою товару, які досліджені судами попередніх інстанцій. Суми податкових зобов'язань включені у відповідні податкові декларації з податку на додану вартість.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Альфасервіс» поставило позивачу товар на суму 154 444,37 гривні (з урахуванням вище вказаного повернення товару), а позивач поставив ТОВ «Аларі Груп» товар на суму 1 976 042,70 гривні, заборгованість ТОВ «Альфасервіс» перед позивачем в розмірі 1 821 598,74 гривень погашена в рахунок договору відступлення права вимоги № 78Р від 01.10.2009 року, доданого до матеріалів справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаними правочинами шляхом перерахування грошових коштів.

Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що порушення контрагентом вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на період укладення договорів та проведення господарських операцій з контрагентами, вказані юридичні особи були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали статус зареєстрованого платника податку на додану вартість.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які вірно зазначили, що доводи відповідача не є підставою для позбавлення покупця права на відшкодування ПДВ, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Стосовно висновків відповідача у акті перевірки про нікчемність договорів укладених позивачем з ТОВ «Постпринт» та ТОВ «Альфасервіс», зроблених податковим органом на підставі порушеної кримінальної справи відносно директора та засновника ТОВ «Постпринт», то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, які зазначили наступне.

Відповідно до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вирок суду по кримінальній справі № 1-333/12, по обвинуваченню директора та засновника контрагента позивача - ТОВ «Постпринт» у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України, набрав чинності 21.08.2012 року, тобто після прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 26.06.2012 року № 0003892280, № 0003902280, що суперечить порядку прийняття податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що господарські операції ТОВ «Левша-К» з ТОВ «Постпринт», ТОВ «Альфасервіс», ТОВ «Сібер», ТОВ «ТД «Біг-Маркет», ТОВ «Аларі Груп» та ТОВ «АВК» мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2013 року у справі № 2а-10655/12/2670 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І. О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М. І. Костенко Помічник судді підпис (підпис) О.А. Моторний игіналом згідно З оригіналом згідно