Рішення

від 27.01.2014 по справі 37/81

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/81 27.01.14

За позовом До Про Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» Закритого акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «Роза» стягнення 42 086,42 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники учасників судового процесу:

від позивача: Гаркавенко С.В. - дов. № № 91/2013/11/28-3 від 28.11.13 р.

Марковська В.В. - дов. № Д07/2009/12/31-13 від 31.12.09 р.

від відповідача: Іорданов К.І. - дов. № 630 від 21.01.14 р.

Картавих Т.Ю. дов. № б/н від 10.03.10 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» до Закритого акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «Роза» про стягнення 30 329,65 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 8 550,53 грн. інфляційної складової боргу, 1 271,86 грн. трьох відсотків річних та 1 934,38 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 031-1568-3 від 10.07.1999 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.11.07 р. до 01.01.10 р.

Ухвалою суду від 08.02.10 р. було порушено провадження в даній справі № 37/81 та призначено її розгляд на 17.03.10 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Ухвалою суду від 17.03.10 р., керуючись ст. ст. 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва зупинив провадження у справі № 37/81 до вирішення інших пов'язаних з нею справ № 2а-3475/09 та № 8/588; зобов'язав сторін повідомити суду про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі.

За інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень стало відомо, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва № 8/131 від 24.01.08 р. визнані протиправними та скасовані розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.05.07 р. № 640, від 30.05.07 р. № 641, від 30.05.07 р. № 642, від 30.05.07 р. № 643.

Зазначена постанова залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.01.2009 р. у справі № 22-а 14381/08.

Таким чином, судом встановлено, що розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), якими встановлені тарифи, на підставі яких позивачем визначається вартість наданих відповідачу послуг, в судовому порядку визнані протиправними та скасовані.

Проте постанова Окружного адміністративного суду від 24.01.2008 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 09.01.2009 року оскаржені до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою від 29.01.2009 року Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження у справі № 8/131 та зупинив виконання оскаржуваних постанови та ухвали.

Вищим адміністративним судом України було скасовано постанову Окружного адміністративного суду від 24.01.2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.01.2009 року, а справу № 8/131 направлено на новий розгляд до Шевченківського районного суду міста Києва, де ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 02.12.09 р. було відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-3475/09 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Престиж» до Київської міської державної адміністрації, третя особа АЕК «Київенерго» про визнання протиправними та скасування розпоряджень.

27.07.10 р. до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла заява від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Престиж» про відмову від адміністративного позову до Київської міської державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпоряджень. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. закрито провадження у даній справі у зв'язку з відмовою ОСББ «Престиж» від позову.

Дану ухвалу оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду. Ухвалою КААС від 19.10.10 р. у справі № 2а-673/10 апеляційну скаргу задоволено частково, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. про закриття провадження у справі скасовано як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлено справу для подальшого розгляду до Шевченківського суду м. Києва.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.04.11 р. адміністративний позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Престиж» до Виконавчого органу Київської міської ради про визнання протиправними та скасування розпоряджень залишено без розгляду.

Після того, як ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва № 2а-376/2011 від 27.04.11. р. залишено без розгляду адміністративний позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Престиж» до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування розпоряджень (№ 640, 642, 643) останньої (третя особа Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго») вказана ухвала була оскаржена юридичними особами, які приєднались до позову Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Престиж» до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування розпоряджень (№ 640, 642, 643).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.12 р. у справі № 2а-376/11 зазначена апеляційна скарга залишена без задоволення , а ухвала Шевченківського районного суду м. Києва № 2а-376/2011 від 27.04.11 р. - без змін.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 у справі № 2а- 376/11 оскаржено до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 28.08.12 р. № К/9991/33592/12 залишив касаційну скаргу без задоволення, а увалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27.04.11 р. та Ухвалу КААС від 15.05.12 р. у справі за позовом ОСББ «Престиж» до ВО КМР (КМДА) про визнання протиправним та скасування розпоряджень - без змін.

Також ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.09 р. у справі № 8/588 справу направлено до Шевченківського районного суду міста Києва за предметною підсудністю.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 25.06.11 р. у справі № 2а-1552/11 у задоволенні адміністративного позову ВАТ «Київгума» до виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про оскарження розпоряджень від 27.11.08 р. №№ 1661, 1662, 1663, від 25.12.08 р. №№ 1780, 1780/1, від 30.12.08 р. № 1792, від 16.01.09 р. № 33 відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.12 р. у справі № 2а-1552/11 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Компанія ФАХ» на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 25.06.11 р. у справі № 2а-1552/11 за адміністративним позовом ВАТ «Київгума» до виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) закрито, оскільки на день розгляду апеляційної скарги ПП «Компанія ФАХ», набрала законної сили ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.12 р. у справі № 2а-40/11 про оскарження апелянтом цих самих розпоряджень виконавчого органу Київради (КМДА), винесена за результатом розгляду апеляційної скарги ПП «Компанія ФАХ», якою апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду від 18.04.11 р. без змін.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції від 10.04.12 р. ПП «Компанія ФАХ» звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.02.13 р. у справі № 2а-1552/11 касаційну скаргу ПП «Компанія ФАХ» задоволено, ухвалу КААС від 10.04.12 р. скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.13 р. у справі № 2а-1552/11 апеляційну скаргу ПП «Компанія ФАХ» залишено без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 25.06.11 р. - без змін.

Враховуючи наведене, оскільки підстави, які зумовили зупинення провадження у даній справі відпали, ухвалою від 19.12.13 р., керуючись ч. 3 ст. 79, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва поновив провадження у справі № 37/81; призначив розгляд справи № 37/81 на 13.01.14 р.; зобов'язав учасників процесу надати певні документи.

Представник позивача в судовому засіданні 13.01.14 р. надав суду заяву про зміну найменування з підтверджуючими документами та довідку про надходження коштів від відповідача за спожиту теплову енергію, які залучені до матеріалів справи; підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 13.01.14 р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду від 19.12.13 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи наведене, у зв'язку з нез'явленням представника відповідача у призначене судове засідання, суд ухвалою від 13.01.14 р. відклав розгляд даної справи на 27.01.14 р.; повторно зобов'язав відповідача надати суду: на підтвердження їх статусу юридичної особи і повного найменування подати суду оригінал і належну копію статуту (положення), свідоцтва про державну реєстрацію, довідку з органів статистики про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, довідку з обслуговуючого банку про наявність відкритих рахунків та їх реквізити; письмовий відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 ГПК України, з поясненнями по суті заявлених вимог та докази якими вони обґрунтовуються, докази його надіслання позивачу.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.01.14 р. надав суду усні пояснення по суті спору, заяву про зменшення розміру пені та розстрочку виконання рішення у даній справі на 3 місяці.

Представник позивача в судовому засіданні 27.01.14 р. заперечив проти заяви відповідача про зменшення розміру пені та розстрочку виконання рішення у даній справі; позовні вимоги підтримав в частині штрафних санкцій та просив їх задовольнити.

У судовому засіданні 27.01.14 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яка була перейменована на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», (енергопостачальна організація) та Закритим акціонерним товариством «Трикотажна фабрика «Роза», яку було Перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Трикотажна фабрика «Роза», (абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 031-1568-3 від 10.07.1999 р., відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, а абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатку № 4 до даного договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з п. 5.1. договору № 031-1568-3 від 10.07.1999 р., облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Відповідно до п. 5.3. вищезазначеного договору, абонент, який має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у додатку № 1 до даного договору.

Згідно з п. 4 додатку № 1 до договору № 031-1568-3 від 10.07.1999 р., дата зняття абонентом показників приладів обліку - по 25 число поточного місяця, надання звіту в РВТ № 1 - не пізніше 28 числа. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.

Додатками № 3 та № 4 до договору № 031-1568-3 від 10.07.1999 р. визначено тарифи на теплову енергію та порядок розрахунків за спожиту теплову енергію.

Відповідно до п. 5 додатку № 4 до договору № 031-1568-3 від 10.07.1999 р., абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 1 за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 63, розрахункова група, тел. 221-05-89, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ).

Згідно з п. 2 вищевказаного додатку, абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно з законом України «Про заставу», як засіб гарантії сплати теплової енергії.

Пунктом 3 додатку № 4 до договору № 031-1568-3 від 10.07.1999 р. визначено, що якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, то при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця; а у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду - сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Відповідно до п. 4. додатку № 4 до договору № 031-1568-3 від 10.07.1999 р., абонентам, що не мають приладів обліку кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою абонентом теплової енергії сплачується ним самостійно, не пізніше 15 числа слідуючого за розрахунковим.

Згідно з п. 7 додатку № 4 до договору № 031-1568-3 від 10.07.1999 р., абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду розрахунок основного боргу за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплову енергію ПАТ «ТФ «Роза» за період з жовтня 2007 р. до грудня 2009 р. та копії облікових карток відповідача за період з жовтня 2007 р. до грудня 2009 р. Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.11.07 р. до 01.01.10 р. становила 206 130,66 грн.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 031-1568-3 від 10.07.1999 р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 175 206,78 грн., у зв'язку з чим станом на 01.01.10 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 30 329,65 грн.

За таких обставин ПАТ «Київенерго» звернулось до господарського суду м. Києва з даним позовом до Закритого акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «Роза» про стягнення 30 329,65 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 8 550,53 грн. інфляційної складової боргу, 1 271,86 грн. трьох відсотків річних та 1 934,38 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 031-1568-3 від 10.07.1999 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.11.07 р. до 01.01.10 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 031-1568-3 від 10.07.1999 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив неповністю.

13.01.14 р. позивач надав суду довідку про надходження грошових коштів за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплоенергію ПАТ «ТФ «Роза» за період з січня 2010 р. до липня 2010 р., з якої вбачається що станом на день розгляду справи в суді у відповідача відсутня заборгованість за договором № 031-1568-3 від 10.07.1999 р. за період з 01.11.07 р. до 01.01.10 р.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідача за спожиту теплову енергію за договором № 031-1568-3 від 10.07.1999 р. за період з 01.11.07 р. до 01.01.10 р., суд встановив, що за грудень 2008 р., січень 2009 р. та лютий 2009 р. ПАТ «Київенерго» невірно застосувало діючий тариф на теплову енергію, у зв'язку з чим суд здійснив власний розрахунок заборгованості ПАТ «ТФ «Роза» у відповідності до тарифу, затвердженого розпорядженням КМДА № 86, згідно з яким загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.11.07 р. до 01.01.10 р. становила 202 500,49 грн.

Таким чином, з урахуванням переплати відповідача за спожиту теплову енергію в розмірі 594,23 грн. за листопад 2007 р. та сплату за спожиту теплову енергію за спірний період у розмірі 175 206,78 грн., заборгованість відповідача станом на 01.01.10 р. становила 26 699,48 грн.

З наданої позивачем 13.01.14 р. довідки про надходження грошових коштів за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплоенергію ПАТ «ТФ «Роза» за період з січня 2010 р. до липня 2010 р. вбачається, що відповідач сплатив за спожиту теплову енергію за договором № 031-1568-3 від 10.07.1999 р. за період з 01.11.07 р. до 01.01.10 р. 30 329,65 грн.

Враховуючи вищенаведене, станом на липень 2010 р. у ПАТ «ТФ «Роза» існувала переплата та спожиту теплову енергію за договором № 031-1568-3 від 10.07.1999 р. за період з 01.11.07 р. до 01.01.10 р. у розмірі 3 630,17 грн.

Судом було встановлено, що основний борг за спожиту теплову енергію за договором № 031-1568-3 від 10.07.1999 р. за період з 01.11.07 р. до 01.01.10 р. у розмірі 26 699,49 грн. було погашено відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду 02.02.10 р.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 26 699,48 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за договором № 031-1568-3 від 10.07.1999 р. за період з 01.11.07 р. до 01.01.10 р., підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» просило суд також стягнути з відповідача 8 550,53 грн. інфляційної складової боргу та 1 271,86 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 031-1568-3 від 10.07.1999 р. за період з грудня 2007 р. до грудня 2009 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з грудня 2007 р. до грудня 2009 р. без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов'язані із встановленням рівня інфляції у липні 2008 р., серпні 2008 р., липні 2009 р. та серпні 2009 р. на рівні 99,5 %, 99,9 %, 99,9 % та 99,8 %, відповідно.

Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені ПАТ «Київенерго».

У зв'язку з наведеним, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 031-1568-3 від 10.07.1999 р. станом на 01.01.10 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, та з урахуванням вищезазначеного розрахунку основного боргу, згідно з чинними тарифами за спожиту відповідачем теплову енергію, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних, у відповідності до якого стягненню з ПАТ «ТФ «Роза» за період з грудня 2007 р. до грудня 2009 р. підлягають 8 397,02 грн. інфляційних нарахувань та 1 236,90 грн. трьох відсотків річних.

ПАТ «Київенерго» просило стягнути з відповідача 1 934,38 грн. пені за період з липня 2009 р. до грудня 2009 р. за порушення грошового зобов'язання за договором № 031-1568-3 від 10.07.1999 р. та додатками до нього.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Згідно з п. 7 додатку № 4 до договору № 031-1568-3 від 10.07.1999 р., абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки судом було здійснено перерахунок основного боргу відповідача за спірний період за чинними тарифами, то за розрахунком суду підлягає стягненню з відповідача пеня за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором № 031-1568-3 від 10.07.1999 р. у розмірі 1 534,72 грн. за період з липня 2009 р. до грудня 2009 р.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.01.14 р. надав суду заяву, згідно з якою просив суд зменшити розмір пені, посилаючись на скрутне фінансове становище.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Розглянувши даний спір, суд дійшов висновку про винятковість порушення відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем, оскільки неможливість перерахувати позивачу суму боргу була викликана об'єктивною неможливістю це вчинити, так як надходження грошових коштів відповідачу залежить від сплати населенням за спожиті комунальні послуги.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь ПАТ «Київенерго», до 50 % від заявленої до стягнення суми, тобто - до 767,36 грн. пені за період з липня 2009 р. до грудня 2009 р. за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті за спожиту теплову енергію згідно договору № 031-1568-3 від 10.07.1999 р. та додатками до нього.

Крім того, представник відповідача в судовому засіданні 27.01.14 р. надав суду заяву про надання розстрочки виконання рішення у справі № 37/81 на 3 місяці у зв'язку з скрутним фінансовим становищем та пояснив, що накладення арешту на рахунки ПАТ «ТФ «Роза» заблокує його діяльність та не вирішить питання прискорення погашення боргу, а лише призведе до зменшення надходження грошових коштів. Крім того, накладення арешту на рахунки призведе до виникнення заборгованості із виплати заробітної плати працівникам ПАТ «ТФ «Роза», сплати податків і оплати послуг інших постачальників комунальних послуг, що додатково призведе до накладення штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 6 статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне використати право, надане суду пунктом 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, задовольнити клопотання відповідача та розстрочити виконання рішення на 3 місяці.

Розстрочуючи виконання рішення, суд приймає до уваги повну сплату основного боргу відповідачем, а також ті умови та обставини, що при застосуванні пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України щодо розстрочення виконання рішення № 37/81 від 27.01.14 р., виконання вказаного рішення є більш вірогідним і є підстави вважати, що відповідач вчинить заходи щодо його належного і своєчасного виконання.

Враховуючи вищенаведене, позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Публічного акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «Роза» підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 626, 628, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «Роза» (03038, м. Київ, вул. М. Грінченка, 2/1, код ЄДРПОУ 00307313) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 8 397 (вісім тисяч триста дев'яносто сім) грн. 02 коп. інфляційних нарахувань, 1 236 (одна тисяча двісті тридцять шість) грн. 90 коп. трьох відсотків річних, 767 (сімсот шістдесят шість) грн. 36 коп. пені, 378 (триста сімдесят вісім) грн. 68 коп. витрат на сплату державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, розстрочивши виконання рішення господарського суду міста Києва від 27.01.14 р. у справі № 37/81 на три місяці та стягнувши заборгованість наступним чином:

1. до 27.02.14 р. - 2 799,01 грн. інфляційних нарахувань, 412,30 грн. трьох відсотків річних, 255,79 грн. пені, 378,68 грн. витрат на сплату державного мита та 236,00 грн. - витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу;

2. до 27.03.14 р. - 2 799,01 грн. інфляційних нарахувань, 412,30 грн. трьох відсотків річних, 255, 79 грн. пені;

3. до 27.04.14 р. - 2 799,00 грн. інфляційних нарахувань, 412,30 трьох відсотків річних, 255,78 грн. пені.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 26 699,48 грн. основного боргу.

4. У решті позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 03.02.2014 р.

Суддя Гавриловська І.О.