Постанова

від 16.01.2007 по справі 3/302-2/66

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

3/302-2/66

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

16 січня 2007 р.                                                                                   № 3/302-2/66  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач

за участю представників:

позивачаКрижанівський І. В. – дов. від 29.06.2006

відповідача Марченко Р. В. –дов. від 14.04.2005

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  Приватного підприємства “Бізнестехніка, продаж та сервіс”

на  постановувід 18.10.2006 Київського апеляційного господарського суду

у справі№ 3/302-2/66 господарського суду міста Києва

за позовомДержавного підприємства завод “Арсенал”

доПриватного підприємства “Бізнестехніка, продаж та сервіс”

пророзірвання договору оренди та виселення

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство завод “Арсенал” звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про розірвання договору оренди № А/76-6-03 від 01.04.2003, укладеного з ПП “Бізнестехніка, продаж та сервіс” та виселення останнього з приміщення загальною площею 101,20 кв. м, що знаходиться в будинку № 34 по вул. Івана Кудрі, 34 в м. Києві, у зв'язку з неналежним виконанням орендарем зобов'язань зі сплати орендної плати.

Рішенням від 21.07.2005 господарського суду міста Києва (суддя Хілінська В. В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено з огляду на відсутність підстав для дострокового розірвання оспорюваного договору, оскільки орендодавцем не дотримано встановлений статтею 188 Господарського кодексу України порядок розірвання господарських договорів, зокрема, щодо надіслання пропозиції про розірвання договору орендарю за його юридичною адресою.

Постановою від 11.10.2005 Київського апеляційного господарського суду (судді: Губенко Н. М. –головуючий, Барицька Т. Л., Ропій Л. М.) рішення господарського суду міста Києва залишено без змін з тих же підстав.

Крім того, мотивуючи постанову, господарський суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність в матеріалах справи доказів несплати відповідачем орендної плати протягом трьох місяців підряд, що не дає підстав наймодавцю (ДП “Арсенал”) відмовитись від договору і вимагати повернення речі у відповідності з приписами статті 782 Цивільного кодексу України.

Постановою від 20.12.2005 Вищий господарський суд України скасував прийняті у справі судові рішення, скерувавши справу на новий розгляд до господарського суду м. Києва у зв'язку з неправильним встановленням судами підстав даного позову, що призвело до неправильного визначення меж доказування у справі та потягло прийняття незаконних рішення та постанови.

У своїй постанові господарській суд касаційної інстанції вказував на необхідність встановити наявність або відсутність викладених у позовній заяві обставин, щодо невиконання орендарем взятих на себе зобов'язань; в разі підтвердження матеріалами справи таких порушень орендарем, оцінити їх на предмет істотності та дійти висновку, чи можуть вони бути підставою для розірвання оспорюваного у справі договору оренди, зважаючи на приписи частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

За результатами нового розгляду справи господарський суд м. Києва (суддя Домнічева І. О.) рішенням від 29.03.2006 у задоволенні позовних вимог відмовив, повторно пославшись на відсутність підстав для дострокового розірвання оспорюваного договору, оскільки орендодавцем не дотримано встановлений статтею 188 Господарського кодексу України порядок розірвання господарських договорів, зокрема, щодо надіслання пропозиції про розірвання договору орендарю за його юридичною адресою.

Крім того, мотивуючи рішення, господарський суд зазначив про відсутність в матеріалах справи доказів несплати відповідачем орендної плати протягом трьох місяців підряд, що не дає підстав наймодавцю відмовитись від договору і вимагати повернення речі у відповідності з приписами статті 782 Цивільного кодексу України, а приписи статті 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, на яку як на підставу позову посилається орендодавець, не визначає, невиконання яких зобов'язань тягне за собою розірвання договору оренди.

За апеляційною скаргою ДП “Арсенал” Київський апеляційний господарський суд (судді: Зеленін В. О. –головуючий, Моторний О. А.,  Синиця О. Ф.) постановою від 18.10.2006 рішення господарського суду м. Києва від 29.03.2006 скасував, позовні вимоги задовольнив шляхом розірвання договору оренди № А/76-6-03 від 01.04.2003, укладеного ДП “Арсенал” з                         ПП “Бізнестехніка, продаж та сервіс” та виселення останнього з приміщення загальною площею 101,20 кв. м, що знаходиться в будинку № 34 по вул. Івана Кудрі, 34 в м. Києві.

Приймаючи постанову, господарський суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач систематично допускав прострочу орендних платежів. Вказане порушення визнано судом істотним, а тому спірний у справі договір розірвано з посиланням на частину 2 статті 651 Цивільного кодексу України та статтю 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

ПП “Бізнестехніка, продаж та сервіс” подало до Вищого господарсько го суду України касаційну скаргу на постанову від 18.10.2006 Київського апеляційного госпо дарського суду, просить її скасувати, рішення від 29.03.2006 господарського суд м. Києва залишити без змін.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, підприємство посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на неповне встановлення обставин справи, що виявилось, на думку заявника, у неприйняті до уваги його доводів про сплату виставлених орендодавцем рахунків з орендної плати в повному обсязі. Крім того, вважає помилковим висновок суду щодо надання ознак істотності допущеним орендарем порушенням.

Також у касаційній скарзі заявник зауважує, що орендодавцем не було дотримано встановленого статтею 188 Господарського кодексу України та статтею 11 Господарського процесуального кодексу України порядку надіслання орендарю пропозиції про розірвання договору, і ці обставини не були прийняті до уваги судом апеляційної інстанції при прийняті оскаржуваної постанови.

ДП “Арсенал” надіслало до Вищого господарського суду України відзив на подану касаційну скаргу, просить залишити її без задоволення, а постанову від 18.10.2006 Київського апеляційного господарського суду –без змін з підстав, якими вона обґрунтована.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції і підтверджується матеріалами справи, 01.04.2003 між Державним підприємством завод “Арсенал” та Приватним підприємством “Бізнестехніка, продаж та сервіс”  укладено договір № А/76-6-03, за яким ДП “Арсенал” передало, а ПП “Бізнестехніка, продаж та сервіс” прийняло в строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться у державній власності, площею 101,20 кв. м у будинку № 34 по вул. Івана Кудрі в м. Києві.

Розділом 3 договору сторони обумовили розмір та порядок сплати орендної плати, зокрема, відповідно до пункту 3.3 договору орендна плата перераховується орендарем не пізніше п'ятого числа поточного місяця. При цьому орендар зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та комунальні послуги (пункт 5.2 договору).

Пунктом 10.1 договору сторони встановили, що цей договір укладено строком на три роки та діє з 01.04.2003 до 01.04.2006. За ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.  

З матеріалів справи також вбачається, що підставою виникнення господарського спору стала вимога ДП “Арсенал” про розірвання даного договору у зв'язку з порушенням орендарем викладених вище умов договору щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати.

Касаційна інстанція зазначає, що спірні правовідносини врегульовано  Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та Законом України “Про оренду державного та комунального майна” (із змінами та доповненнями).

Так, статтею 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною (тобто такого порушення, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору) та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 783 цього ж кодексу встановлені спеціальні підстави розірвання договору найму на вимогу наймодавця, а саме, в разі, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Крім того, підстави розірвання договору оренди державного або комунального майна встановлені частиною 3 статті 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”. Відповідно до згаданої норми на  вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Додаткових підстав порівняно з встановленими чинним законодавством для одностороннього розірвання договору оренди договором від 01.04.2003 не передбачено.

Колегія суддів зазначає, що, здійснюючи перегляд рішення від 29.03.2006 в апеляційному порядку, Київський апеляційний господарський суд правильно визначив коло норм матеріального права, необхідних для застосування у спірних правовідносинах.

Разом з тим, висновок про істотність допущених орендарем порушень визнається колегією суддів передчасним, оскільки зі змісту статті 651 Цивільного кодексу України вбачається, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Критерієм істотного порушення визнається розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору.

Однак, вирішення вказаного питання залишилось поза увагою суду під час здійснення апеляційного провадження; з оскаржуваної постанови не вбачається, на підставі яких доказів господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку про істотність допущенного орендарем порушення та в чому полягає значна міра завданої ним шкоди; доводи сторін з цього приводу не були проаналізовані та оцінені господарським судом.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, справу слід скерувати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно з'ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення від 29.03.2006 господарського суду м. Києва та постанову від 18.10.2006 Київського апеляційного господарського суду у справі № 3/302-2/66 господарського суду м. Києва скасувати, справу скерувати до господарського суду м. Києва на новий розгляд.

Касаційну скаргу Приватного підприємства “Бізнестехніка, продаж та сервіс” задовольнити частково.

Головуючий                                                                            Т. Дроботова

С у д д і                                                                                    Н. Волковицька

                                                                                                 Л. Рогач