Постанова

від 29.01.2014 по справі 922/3299/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2014 року Справа № 922/3299/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Потапенко В.І., суддя Пушай В.І.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників:

позивача - Філатова П.А., довіреність б/н від 21.09.2012 р.

першого відповідача -Левченко І.А., довіреність № 18/4723 від 15.05.2012 р.

другого відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого відповідача (вх. № 34Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 22 жовтня 2013 року у справі № 922/3299/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактенерго", м. Харків

до 1. Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Дніпропетровськ

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Форс-Альянс", м. Харків

про стягнення 164 537,08 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Контактенерго" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат"(перший відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Форс-Альянс" (другий відповідач) про стягнення з відповідачів солідарно 141000 грн. заборгованості по договору про закупівлю товарів за державні кошти від 14.05.2012 р. № 517/13 та нарахованих на цю заборгованість 17291,63 грн. пені, 4056,27 грн. 3 проценти річних і 521,32 грн. витрат від інфляції.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22 жовтня 2013 року у справі № 922/3299/13 (суддя Френдій Н.А.) позов задоволено частково.

З відповідачів солідарно стягнуто 17291,63 грн. пені, 4056,27 грн. 3 проценти річних та 521,32 грн. витрат від інфляції та 3256,62 грн. витрат по сплаті судового збору.

В частині стягнення 141000 грн. основного боргу провадження у справі припинено на підставі пункту 1.1. статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Перший відповідач, Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" із вказаним рішенням в частині задоволених позовних вимог не погодився та подав на нього до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить це рішення в зазначеній частині скасувати та прийняти нове рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

В обгрунтування апеляційної скарги перший відповідач посилається зокрема на безпідставність посилання господарського суду першої інстанції, що другий відповідач поручився перед позивачем, згідно з умовами договору поруки № 3-01/6 від 01.03.2013 р. за належне виконання першим відповідачем своїх зобов'язань по договору про закупівлю за державні кошти № 517/13 від 14.05.2012 р., оскільки, на його думку, це суперечить положенням ч. 1 статті 511 ЦК України, за якою зобов'язання не може породжувати жодних обов'язків для третіх осіб, а може породжувати лише права третьої особи по відношенню до кредитора або боржника.

Також перший відповідач зазначає, що укладений між другим відповідачем та позивачем договір поруки № 3-01/6 від 01.03.2013 р. є таким, що суперечить чинному законодавству, оскільки майно першого відповідач є державною власністю, а тому цей договір повинен бути укладений лише з розпорядником цього майна-Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, або за згодою останнього.

Окрім цього перший відповідач посилається на те, що невиконання ним зобов'язань по договору про закупівлю за державні кошти № 517/13 від 14.05.2012 р. обумовлено відсутністю державного фінансування, що на його думку свідчить про відсутність його вини та відповідно до ч. 1 статті 614 Цивільного кодексу України - про відсутність підстав для відповідальності за порушення зобов'язання.

Також апелянт посилається на неправильний висновок господарського суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення штрафних санкцій у повному обсязі, оскільки, на його думку, це суперечить вимогам статті 625 Цивільного кодексу України та змісту підписаного між першим відповідачем та позивачем Графіка погашення заборгованості за договором про закупівлю за державні кошти № 517/13 від 14.05.2012 р., який є додатком № 1 до цього договору та яким було змінено порядок здійснення оплати - з 01.04.2013р. до 30.09.2013р., і виходячи з цього, на думку апелянта, штрафні санкції повинні були розраховуватися наступним чином: 1) за період з 01.06.2013р. по 01.08.2013р. - 1129,29грн. пені; 2) з 01.07.2013р. по 01.08.2013р. - 576,88грн. пені; 3) з 01.08.2013р. по 01.08.2013р. - 18,03грн. пені, інфляційні втрати за цей період відсутні.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, а саме: про стягнення з відповідачів солідарно 17291,63 грн. пені, 4056,27 грн. 3-х процентів річних та 521,32 грн. витрат від інфляції, а також про наявність підстав для припинення провадження у справі в частині стягнення 141000 грн. основного боргу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції, між позивачем -Товариством з обмеженою відповідальністю "Контактенерго" (постачальником) та першим відповідачем -Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (покупецем) було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 517/13 від 14.05.2012р. ( т. 1 а.с. 10 -12), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити покупцю апаратуру електричну низьковольтну (товар) за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до специфікації №1, яка є невід"ємною частиною договору, а покупець -прийняти і оплатити такий товар.

Ціна договору становить 417900,00грн., у тому числі ПДВ 20% - 69650,00грн. (п.3.1. договору).

Пунктом 11.1. договору встановлено, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012 р., а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

На виконання своїх зобов'язань за цим договором позивач поставив першому відповідачу продукцію на загальну суму 282 000 грн., що підтверджується зокрема підписаними сторонами видатковими накладними № 227 від 20.07.2012 року на суму 200880,00грн. ( т. 1 а.с. 13) та № 266 від 22.08.2012 року на суму 81120,00грн. ( т. 1 а.с. 14).

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 4.2 договору про закупівлю товарів за державні кошти № 517/13 від 14.05.2012 року покупець здійснює оплату отриманої партії товару по факту його поставки з відстрочкою платежу не менше 10-ти банківських днів.

Як правильно зазначив місцевий господарський суд першої інстанції, зважаючи на наведені норми та умови договору, конкретної дати настання строку виконання зобов'язань покупцем по оплаті товару сторонами не узгоджено, оскільки лише вказано на те, що відстрочка платежу не менше 10 банківський днів з дати поставки.

Оскільки сторони не обумовили строк оплати відповідачем отриманого товару, то згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України кредитор вправі вимагати оплати поставленого товару у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги кредитором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 01.09.2012р. на підставі статті 530 ЦК України направив відповідачу вимогу про виконання грошового зобов'язання від 30.08.2012р. №524. (а.с.15-16), щодо оплати вартості отриманого товару по накладній №227 від 20.08.2012р. на суму 200880 грн. , у зв'язку з чим строк виконання зазначеного зобов'язання є таким, що настав 13.09.2012р. (з врахування 7-денного строку + 4 строк пошто пробігу 1-й відповідач мав виконати зобов'язання по оплаті товару до 12.09.2012р.)

Крім того, позивач 11.01.2013р. на підставі статті 530 ЦК України направив відповідачу вимогу про виконання грошового зобов'язання від 11.01.2013р. (а.с.17-18) по оплаті вартості отриманого товару по накладній №266 від 22.08.2012 р. на суму 81 120 грн., у зв'язку з чим строк виконання вказаного зобов'язання є таким, що настав 23.01.2013р.

Однак перший відповідач поставлений йому за договором товар на суму 282 000 грн. в зазначені строки не оплатив.

Листом №18/2781 від 04.04.2013р. (а.с. 20) перший відповідач визнав наявність у нього заборгованості перед позивачем на загальну суму 282000 грн., пояснюючи її виникнення фінансовими труднощами, та запропонував підписати графік погашення заборгованості за договором від 14.05.2012 р. № 517/13.

Такий графік було підписано сторонами позивачем та першим відповідачем в якості додатку № 1 до договору від 14.05.2012 р. № 517/13 (а.с.22-23).

В цьому графіку зазначено, що перший відповідач погоджується з наявною заборгованістю в сумі 282 000 грн., однак внаслідок скрутного матеріального становища не може її погасити одним платежем, внаслідок чого сторонами було погоджено порядок погашення цієї заборгованості шляхом розділення на шість рівних частин (по 47000,00 грн) зі строками оплати: 30 квітня, 31 травня, 30 червня, 31 липня, 31 серпня, 30 вересня 2013 року.

Також в цьому графіку сторони погодили, що позивач з моменту підписання цього графіку та у випадку належного його виконання, не матиме до першого відповідача претензій та відмовляється в подальшому від стягнення з нього штрафних санкцій.

В пункті 12.7 договору про закупівлю товарів за державні кошти від 14.05.2012 р. № 517/13 передбачено, що всі зміни та доповнення до даного договору відбуваються на підставі підписаних сторонами додаткових угод.

Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Статтею 653 Цивільного кодексу України передбачено правові наслідки зміни договору.

Так, частиною 1 цієї статті передбачено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Відповідно до частини 3 цієї статті у разі зміни договору зобов'язання змінюються з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Таким чином, як правильно зазначив господарський суд першої інстанції, шляхом підписання Графіку погашення заборгованості сторони внесли зміни до договору від 14.05.2012 р. № 517/13 щодо строків оплати товару покупцем і ці зміни набрали чинності з моменту підписання вказаного Графіку.

Платіжним дорученням № 5678 від 23.04.2013 р. ( т. 1 а.с. 24) перший відповідач, відповідно до вказаного Графіку частково, а саме на суму 47 000 грн. оплатив вартість поставленої йому продукції по договору про закупівлю товарів за державні кошти від 14.05.2012 р. № 517/13 , у зв'язку з чим на час подання позову у даній справі -06.08.2013 р. несплаченою залишилась заборгованість по оплаті вказаного товару на суму 141 000 грн. (282 000 грн. вартості поставленого товару за вирахуванням 47 000 грн. оплати, 47000 грн. боргу зі строком погашення за Графіком 31.08.2013 р. та 47 000 грн. боргу зі строком погашення за Графіком 30.09.2013 р.)

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, в процесі судового розгляду даної справи в суді першої інстанції, сума основної заборгованості була повністю сплачена першим відповідачем платіжними дорученнями №5675, №339, №374, №5676 від 12.09.2013р. (т. 1 а.с. а.с. 80-83), у зв'язку з чим місцевий господарський суд правомірно, на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України припинив провадження у справі в частині стягнення 141000,00грн. основного боргу через відсутність предмету спору.

Щодо решти позовних вимог про стягнення з відповідачів солідарно нарахованих на заборгованість 17291,63 грн. пені, 4056,27 грн. 3 проценти річних та 521,32 грн. витрат від інфляції, колегія суддів зазначає наступне.

Так, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (вх.№33952), прийнятої судом до розгляду 30.09.2013р., позивач просить суд стягнути з відповідачів пеню у сумі 17291,63грн. за період з 13.09.2012р. по 13.03.2013р. на суму 2 00880,00грн. за видатковою накладною № 227 від 30.07.2012 р. (т. 1 а.с. 13) та за період з 23.01.2013р. по 31.03.2013р. на суму 81120,00 грн. за видатковою накладною № 226 від 22.08.2012 р.,(т. 1 а.с. 14) три проценти річних у сумі 4056,27грн. та втрат від інфляції у сумі 521,32грн. за період з 13.09.2012р. по 01.08.2013р., з урахуванням часткових оплат окремо на суми 200880,00грн., 81120,00грн., 47000,00грн. (за графіком, а.с.25)

Як правильно встановлено господарським судом першої інстанції, 01.03.2013 р., з метою забезпечення виконання зобов'язань покупцем (першим відповідачем) за договором про закупівлю товарів за державні кошти від 14.05.2012 року № 517/13 позивач уклав договір поруки № 3-01/6 з товариством з обмеженою відповідальністю "Форс-Альянс" (поручителем) ( т. 1 а.с. 19), відповідно до умов якого поручитель поручився перед кредитором (позивачем) за виконання боржником (першим відповідачем) своїх зобов'язань (оплата поставленого товару), що випливають із договору про закупівлю товарів за державні кошти № 517/13 від 14.05.2012 року зі всіма існуючими або майбутніми змінами та доповненнями до цього договору та відповідає перед кредитором за порушення.

За змістом п.2.1. договору поруки №3-01/6 від 01.03.2013р. поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання забезпеченого обов'язку в повному обсязі. Поручитель відповідає як за основною сумою боргу, так і за штрафними санкціями, річними, процентами та інфляційними нарахуваннями, що можуть бути застосовані у разі прострочення виконання забезпеченого порукою зобов'язання (п.2.2. договору).

Договір поруки набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013 р. (п.5.1. договору).

Згідно зі статтею 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як було наведено вище, перший відповідач оплатив поставлений йому позивачем за договором товар з порушенням встановлених строків, а саме: 47000 грн. -за платіжним дорученням № 5678 від 23.04.2013 р. ( т.1 а а.с. 24); 47 000 грн. -за платіжними дорученням № 5675 від 12.09.2013 р. (т. 1 а.с. 80); 47 000 грн. -за платіжним дорученням № 339 від 12.09.2013 р. ( т. 1 а.с. 81); 47000 грн.-за платіжним дорученням № 374 від 12.09.2013 р. ( т. 1 а.с. 82); 47000 грн. -за платіжним дорученням № 5676 від 12.09.2013 р. (т. 1 а.с 83).

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, перший відповідач є боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленого йому позивачем товару за договором про закупівлю товарів за державні кошти від 14.05.2012 р. № 517/13 по видатковим накладним № 227 від 20.07.2012 р. та № 226 від 22.08.2012 р.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у розі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В пункті 8.3 договору про закупівлю товарів за державні кошти від 14.05.2012р. №517/13 сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної сплати товару покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який обчислюється пеня, від суми заборгованості, за кожний день прострочки оплати.

Нарахування позивачем до стягнення у сумі 17291,63грн. за період з 13.09.2012р. по 13.03.2013 р. на суму 200880,00грн. за видатковою накладною № 227 від 30.07.2012 р. (т. 1 а.с. 13) та за період з 23.01.2013р. по 31.03.2013р. на суму 81120,00 грн. за видатковою накладною № 226 від 22.08.2012 р. відповідає ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та умовам договору про закупівлю товарів за державні кошти від 14.05.2012р. №517/13.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, та 3% річних,

Позивачем у відповідності із вказаною нормою нараховано до стягнення з відповідачів інфляційні за період вересень 2012 року - березень 2013 року в сумі 521,32грн. та 3% річних 4056,27грн. за період з 13 вересня 2012 року по 01 серпня 2013 року.

Як було наведено вище, другий відповідач відповідно до договору поруки №3-01/6 від 01.03.2013 р. та положень статті 554 Цивільного кодексу України відповідає перед позивачем поряд з першим відповідачем за виконання останнім своїх зобов'язань по договору про закупівлю товарів за державні кошти від 14.05.2012 року № 517/13 як за основною сумою боргу, так і за штрафними санкціями, річними, процентами та інфляційними нарахуваннями, а тому господарський суд першої інстанції правомірно стягнув вказані суми пені, 3-х процентів річних та інфляційних з відповідачів солідарно.

При цьому колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи апеляційної скарги що нарахування зазначених сум пені, інфляційних та 3% річних не відповідають вимогам статті 625 ЦК України та суперечать змісту графіку погашення заборгованості за договором від 14.05.2012р. №517/13, оскільки як зазначалось вище, відповідно до положень ч. 3 статті 653 Цивільного кодексу України встановлені вказаним графіком зміни щодо строків оплати товару по договору почали діяти з моменту підписання цього графіку, яке мало місце вже після допущення першим відповідачем прострочення по оплаті товару .

При цьому колегія суддів зазначає, що графіком погашення заборгованості за договором від 14.05.2012 р. № 517/13 сторони обумовили незастосування штрафних санкцій належним виконанням першим відповідачем цього графіку, тоді як відповідач погашав заборгованість з порушенням встановлених в графіку строків.

Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо того, що стягнення зазначених сум з другого відповідача як солідарного боржника суперечить положенням ч. 1 статті 511 ЦК України, за якою зобов'язання не може породжувати обов'язків для третіх осіб, оскільки другий відповідач є не третьою особою, а стороною за договором поруки №3-01/6 від 01.03.2013 р. ( т. 1 а.с. 19).

Безпідставними є також посилання першого відповідача в апеляційній скарзі на відсутність підстав для стягнення з нього пені, 3-х процентів річних та інфляційних через відсутність його вини у невиконанні грошового зобов'язання за договором про закупівлю товарів за державні кошти від 14.05.2012 р. № 517/13, у зв'язку з відсутністю державного фінансування.

Так, імперативною нормою ч. 1 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання .

Окрім цього колегія суддів вважає необґрунтованими доводи першого відповідача стосовно невідповідності вимогам чинного законодавства договору поруки №3-01/6 від 01.03.2013 р., оскільки вказаний договір не визнано недійсним в судовому порядку, а тому, відповідно до статті 204 ЦК України стосовно нього діє презумпція правомірності правочину та відповідно до статті 629 цього Кодексу він є обов'язковим до виконання сторонами.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу першого відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області області від 22 жовтня 2013 року у справі № 922/3299/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Постанову складено в повному обсязі 31.01.2014 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Потапенко В.І.

Суддя Пушай В.І.