Постанова

від 15.04.2009 по справі 8/594

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ

СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О

В А

І М Е Н Е

М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 15.04.2009

р.                                                                                

№ 8/594

Окружний адміністративний суд міста

Києва в особі судді  Пилипенко О.Є.,  при секретарі Коваль А.В.

За результатами розгляду у

відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовом

1)         ОСОБА_1 2)         ОСОБА_2

До

Головного управління комунальної

власності м. Києва

Третя особа

Комунальне підприємство «Київське

міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти

нерухомого майна»

про

Скасування рішення та

зобов`язання вчинити певні дії

За участю представників сторін

від позивача 1: ОСОБА_3. ордер

НОМЕР_1 від 25.02.2009 р.

від позивача 2: ОСОБА_3. ордер

НОМЕР_2 від 25.02.2009 р.

від відповідача: ОСОБА_4. за дов.

НОМЕР_3  від 04.02.2009 р.

від третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

        ОСОБА_1 та ОСОБА_2звернулися до

Окружного адміністративного суду міста Києва з позовними вимогами до Головного

управління комунальної власності м. Києва про скасування рішення від 30.07.2008

р.НОМЕР_4про відмову в оформленні права власності на нежитлове приміщення № 44

(колишні квартири № 43 та № 44) АДРЕСА_1, в повному обсязі; зобов`язання

розглянути питання щодо оформлення права власності на нежитлове приміщення № 44

(колишні квартири № 43 та № 44) АДРЕСА_1; зобов`язання оформити право власності

на вищезазначений об'єкт нерухомості з видачею свідоцтва про право власності на

нежитлове приміщення № 44 (колишні квартири № 43 та № 44) розташоване за

адресою: АДРЕСА_1.

          В ході розгляду справи позивачами

було подано клопотання про уточнення позовних вимог, позивачі просили суд

скасувати    відмову   Головного  

управління    комунальної    власності  

м.   Києва   від 30.07.2008   року НОМЕР_5 

в   оформленні   права  

власності   на   нежитлове приміщення № 44 (колишні квартири

№ 43 та № 44) АДРЕСА_1 в повному обсязі; зобов'язати Головне управління

комунальної власності м. Києва розглянути питання щодо оформлення права

власності на нежитлове приміщення  № 44

(колишні квартири № 43 та № 44) АДРЕСА_1 та зобов'язати   Головне 

управління   комунальної

власності   м.   Києва 

оформити  право власності   на 

вищезазначений  об'єкт  нерухомості  

з  видачею  свідоцтва 

про  право власності   на  

нежитлове   приміщення     № 

44  (колишні   квартири 

№  43  та № 44) розташоване за адресою:АДРЕСА_1

          Позивачі позовні вимоги підтримали.

Просив адміністративний позов задовольнити. У своєму позові вказують на те, що

відмова відповідача є такою, що порушує їх законні права та охоронювані законом

інтереси.

Відповідач проти адміністративного

позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову. Надав письмові

заперечення проти адміністративного позову, в яких посилається на правомірність

наданої позивачу відмови, вказує на те, що при здійсненні повноважень діяв

відповідно до вимог чинного законодавства.

          Третя особа надала письмові

заперечення по суті позову, в яких просила прийняти рішення згідно вимог

чинного законодавства.

Проаналізувавши матеріали справи та

пояснення учасників судового процесу, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу

адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права,

свободи чи інтереси у сфері публічно -правових відносин, має право на звернення

до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного

судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу

адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства

є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних

осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів

державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових

осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на

основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До

адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи

бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких

рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший

порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу

адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист

його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Кодексу

адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в

адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в

наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними

нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом

лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача

(суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері

публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного)

порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними

та допустимими доказами саме позивач.

        ОСОБА_1 та ОСОБА_2звернулись до

Головного управління комунальної власності міста Києва з заявою про отримання

свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення № 44, яке розташовано за

адресою: АДРЕСА_1, до заяви було додано пакет всіх необхідних документів для отримання

вказаного свідоцтва.

Однак, 30.07.2008 р. листом

підНОМЕР_4в оформленні права власності та видачі свідоцтва було відмовлено.

Свою відмову відповідач мотивує тим, що нами не було надано правовстановлюючий

документ, який би підтверджував право власності на об'єкт як житловий,

зареєстрований в БТІ.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи

докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному

і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх

сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на

які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що

вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 328 Цивільного

кодексу України, Право власності набувається на підставах, що не заборонені

законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно,

якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності

не встановлена судом.

04 серпня 1995 року громадянка ОСОБА_2придбала

за договором купівлі-продажу посвідченого Київською універсальною біржею,

квартируАДРЕСА_1в м. Києві, договір зареєстровано у Київському міському бюро

технічної інвентаризації 07 серпня 1995 року за реєстровим НОМЕР_6.

24 грудня 1999 року громадянин

ОСОБА_1 придбав за договором купівлі-продажу посвідченого державним нотаріусом

першої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_5., квартиру № 43,

АДРЕСА_1, договір зареєстровано у Київському міському бюро технічної

інвентаризації 27 грудня 1999 року за реєстровим НОМЕР_6.

У 2000 році позивачами було

проведено перепланування в квартирах № 43 та 44 в АДРЕСА_1.

30 листопада 2000 р. технічна

комісія Старокиївської районної державної адміністрації міста Києва склала акт

про прийняття перепланування зазначених квартир.

Розпорядженням Старокиївської

районної державної адміністрації від 11.12.2000 р.  НОМЕР_7 затверджено виконане перепланування

та визнано двокімнатну квартиру № 43 та двокімнатну квартиру № 44 будинку

АДРЕСА_1однією чотирикімнатною квартирою № 44, загальною площею 135, 6 кв. м.,

в тому числі житловою площею 84, 2 кв. м.

Станом на 11.12.2000 р. діяв

тимчасовий Порядок видачі свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого

майна, затверджений Розпорядженням Київської міської державної   адміністрації   від  

02.10.1996 р.   НОМЕР_8   згідно  

вимог   якого   не  

було   передбачено оформлення

права власності на перебудовані або реконструйовані квартири (в тому числі у

випадках об'єднання квартир) багатоквартирних будинків.

У зв'язку з цим позивачі не

звертались до місцевих органів державної виконавчої влади з заявою про видачу

свідоцтва про право власності на квартиру № 44 АДРЕСА_1.

Отже, 10.01.2001 р. громадяни

ОСОБА_1 та ОСОБА_2. звернулись з заявою до Київської міської державної адміністрації

з клопотанням про переведення житлового приміщення квартири № 44 АДРЕСА_1 в

нежитлове.

Розпорядженням Київської міської

державної адміністрації від 06.03.2001 р. НОМЕР_9 заяву задоволено, житлове

приміщення кв. № 44 АДРЕСА_1 переведено в нежитлове.

Норми Положення про порядок

оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001

р.НОМЕР_10 та зареєстрованого в Київському міському управлінні юстиції

31.08.2001 року НОМЕР_11, на яке посилається у своїй відмові відповідач не

мають зворотної сили в часі.

Відповідно до п. 11.7. Положення

про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна

затвердженого Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від

31.08.2001 р.НОМЕР_10 та зареєстрованого в Київському міському управлінні

юстиції 31.08.2001 року НОМЕР_11, на об'єкти, які в установленому порядку

переведені із житлових в нежитлові:

- правовстановлюючий документ, який

підтверджував право власності заявника на об'єкт як житловий, зареєстрований в

БТІ;

- розпорядчий документ відповідного

органу про переведення об'єкта з житлового в нежитловий;

- у разі, якщо проведено

переобладнання, перебудову, реконструкцію об'єкта, в результаті якого змінилась

його площа, надаються розпорядчі та інші дозвільні документи, що підтверджують

правомірність таких дій;

- технічний паспорт на об'єкт до

переведення його з житлового в нежитловий.

Згідно з п. 20 Положення, орган,

який здійснює оформлення права власності відмовляє у здійсненні оформлення

права власності у випадках: надання неналежно оформлених документів, при

наявності накладення арешту чи ненадання додаткових документів відповідним

органам.

Статтею 24 Закону України «Про

державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»передбачено

вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації права власності,

до того ж норми цієї ж статті забороняють відмовляти у державній реєстрації

прав з підстав, не передбачених цим законом.

Оскільки суду надано належні докази

існування речових прав на нерухоме майно, суд прийшов до висновку, що підстави

визначені у листі відповідача, яким відмовлено в оформленні права власності

позивача, не можуть бути перешкодою у реалізації його права на отримання

свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення.

Відмова в оформленні права

власності може бути оскаржена у судовому порядку       (п. 20 Положення про порядок оформлення

права власності на об'єкти нерухомого майна).

Акт державного чи іншого органу -

це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який

породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших

суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта

недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або

визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акта

недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та

охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено,

тому у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції

України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові

особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу

адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті

обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків,

встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи

позивача, відповідач суду не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного

судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій

чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування  правомірності свого рішення, дій чи

бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти

адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам,

відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності його дій.

Проаналізувавши матеріали справи,

суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а саме

необхідно визнати протиправною та скасувати рішення Головного   управління  

комунальної   власності   м.  

Києва   від 30.07.2008   року НОМЕР_5щодо відмови ОСОБА_1 та ОСОБА_2в

оформленні   права   власності  

на   нежитлове приміщення № 44

(колишні квартири № 43 та № 44) АДРЕСА_1 в повному обсязі та зобов'язати

Головне управління комунальної власності м. Києва повторно розглянути

питання  щодо оформлення права власності

на нежитлове приміщення № 44 (колишні квартири № 43 та № 44) АДРЕСА_1 та

оформити право власності на 

вищезазначений  об'єкт  нерухомості 

шляхом видачі  свідоцтва  про 

право власності  на  нежитлове 

приміщення № 44 (колишні квартири № 43 та № 44), яке розташоване за

адресою:АДРЕСА_1

Частиною 1 ст. 94 Кодексу

адміністративного судочинства України, передбачається, якщо судове рішення

ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд

присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню

з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94,

158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний

адміністративний суд міста Києва,  -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позовОСОБА_1

таОСОБА_2 задовольнити.

2. Визнати протиправною та

скасувати рішення Головного   управління   комунальної  

власності   м.   Києва  

від 30.07.2008   року   №  

042/13/1 -5087   щодо відмови

ОСОБА_1 та ОСОБА_2в оформленні  

права   власності   на  

нежитлове приміщення № 44 (колишні квартири № 43 та № 44) АДРЕСА_1 в

повному обсязі.

3. Зобов'язати Головне управління

комунальної власності м. Києва повторно розглянути питання  щодо оформлення права власності на нежитлове

приміщення № 44 (колишні квартири № 43 та № 44) АДРЕСА_1 та оформити право

власності на  вищезазначений  об'єкт 

нерухомості  шляхом видачі  свідоцтва 

про  право власності  на 

нежитлове  приміщення     № 

44  (колишні   квартири № 43  та № 44), яке розташоване за адресою:АДРЕСА_1

4. Судові витрати в сумі 3 грн. 40

коп. присудити на користьОСОБА_1 таОСОБА_2 за рахунок Державного бюджету

України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст.

254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після

закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим

Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до

суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному

обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного

судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне

оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про

апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання

заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                        

О.Є. Пилипенко

Дата

підписання повного тексту постанови: 17.04.2009 р.