Рішення

від 03.02.2014 по справі 908/3649/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/107/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжя

03.02.2014 справа № 908/3649/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Богатир», (юридична адреса: 47800, смт. Підволочиськ Підволочиського району Тернопільської області, вул. Січових Стільців, буд. 33; адреса для листування: 79010, м. Львів, вул. Чернігівська, буд. 21, кв. 8)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінтех», (юридична адреса: 69006, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 216, кв. 8; 69065, м. Запоріжжя, вул. Дудикіна, буд. 24-А, кв. 62)

про стягнення 18900,00 грн. основного боргу

Колегія суддів господарського суду Запорізької області у складі: головуючий суддя Зінченко Н.Г., судді Колодій Н.А., Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача -не з'явився;

11.11.2013 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Богатир», смт. Підволочиськ Підволочиського району Тернопільської області (ТОВ «Богатир») з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінтех», м. Запоріжжя (ТОВ «Промінтех») про стягнення 18900,00 грн. заборгованості.

Згідно Протоколу автоматичного розподілу справи між суддями від 11.11.2013 р. справу № 908/3649/13 призначено до розгляду судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.11.2013 р. порушено провадження у справі № 908/3649/13, справі № 908/3649/13 присвоєно номер провадження справи 4/107/13, судове засідання призначено на 12.12.2013 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.

У зв'язку із неявкою в судове засідання представників сторін розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладався до 13.01.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду Запорізької області Немченка О.І. від 13.01.2014 р. № 01-04/3/14 за заявою судді Зінченко Н.Г., на підставі ст. 4-6 ГПК України, справу № 908/3649/13 передано на колегіальний розгляд у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючи суддя - Зінченко Н.Г., судді - Колодій Н.А., Кагітіна Л.П.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.01.2013 р. справу № 908/3649/13 прийнято до колегіального розгляду, судове засідання призначено на 03.02.2014 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.

В судовому засіданні 03.02.2014 р. справу розглянуто без участі представників сторін і прийнято рішення.

За ініціативою колегії суддів розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Позивач в судове засідання 03.02.2014 р. повторно не з'явився, про відмову від позову не заявив. 30.01.2014 р. на адресу господарського суду Запорізької області надійшло клопотання, яким ТОВ «Богатир» наполягає на заявлених позовних вимогах, просить суд розглянути справу по суті без участі уповноваженого представника за наявними в матеріалах справи доказами у зв'язку із неможливістю забезпечити участь в судовому засіданні уповноваженого представника позивача.

Розглянувши подане позивачем клопотання про вирішення спору по суті без участі його уповноваженого представника, колегія суддів вважає, що воно подано у відповідності до вимог ст. 22 ГПК України, не суперечить правам та охоронюваним законом інтересам сторін та підлягає задоволенню судом.

Відповідач в жодне судове засідання не з'явився, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалами суду по справі від 11.11.2013 р., від 12.12.2013 р. і від 13.01.2014 р. документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд жодного разу не попереджав.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до відомостей Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АД №, № 139407 - 139409, який наданий на вимогу суду державним реєстратором Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, станом на 21.01.2014 р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінтех» (код ЄДРПОУ 32551139) значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за адресою: 69006, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 216, кв. 8.

За вищевказаною адресою відповідачу направлялася ухвала суду від 13.01.2014 р. про прийняття справи № 908/3649/13 до колегіального розгляду, яка станом на час вирішення спору судом на адресу суду відділенням підприємства поштового зв'язку не поверталася.

Крім того, на іншу відому суду з матеріалів справи адресу відповідача (69065, м. Запоріжжя, вул. Дудикіна, буд. 24-А, кв. 62) судом направлялися ухвала суду від 11.11.2013 р. про порушення провадження у справі № 908/3649/13, ухвала суду від 12.12.2013 р. про відкладення розгляду справи № 908/3649/13 і ухвала суду від 13.01.2014 р. про прийняття справи № 908/3649/13 до колегіального розгляду, які повернулися на адресу суду відділенням підприємства поштового зв'язку з відміткою: «Організація вибула».

За таких обставин, приймаючи до уваги, що вся відповідальність за достовірність відомостей, що подають для здійснення реєстрації, та за несвоєчасне повідомлення органів реєстрації про зміну місцезнаходження покладається безпосередньо на юридичну особу, суд вважає, що ним вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/3649/13.

В п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю представників сторін.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на приписах ст., ст. 3, 11, 509, 525, 526, 530, 612, 629 ЦК України, ст., ст. 174, 175, 193, 307, 316 ГК України і полягають в наступному. Між сторонами у справі була досягнута усна домовленість, відповідно до якої відповідач зобов'язався надати позивачу транспортні послуги по перевезенню вантажів, а позивач зобов'язався оплатити ці послуги. Як зазначено у позовній заяві, у зв'язку із домовленістю сторін у період з 17.09.2012 р. по 02.12.2012 р. відповідачем позивачу надані транспортні послуги по перевезенню вантажів на загальну суму 50000,00 грн., що підтверджено актами здачі приймання послуг. При цьому, у період з 25.09.2012 р. по 18.10.2012 р. позивачем на підставі виставлених відповідачем рахунків-фактур перераховано ТОВ «Промінтех» грошові кошти в сумі 68900,00 грн. на оплату транспортних послуг. У зв'язку із тим, що подальше виконання зобов'язання втратило для позивача інтерес, 05.02.2013 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 про повернення грошових коштів в сумі 18900,00 грн. 25.06.2013 р. позивач повторно звернувся до відповідача з претензією про повернення грошових коштів в сумі 18900,00 грн. Відповідачем вказані претензії були залишені без відповіді і задоволення. Враховуючи, що відповідач повернення коштів в сумі 18900,00 грн. до теперішнього часу не здійснив, позивач вважає наявними підстави для стягнення з відповідача 18900,00 грн. заборгованості. На підставі зазначеного позивач просить суд позов задовольнити повністю.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані позивачем докази у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню судом повністю, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується поясненнями позивача, які викладені в клопотанні за вх. № 09-06/25634 від 31.12.2013 р., між сторонами у справі була досягнута усна домовленість, відповідно до якої ТОВ «Промінтех» (відповідач у справі) зобов'язалося надати ТОВ «Богатир» (позивачу у справі) транспортні послуги з перевезення вантажів, а позивач зобов'язався оплатити ці транспортні послуги.

У зв'язку із досягнутою сторонами домовленістю відповідачем позивачу в період з вересня 2012 року по грудень 2012 року були виставлені наступні рахунки-фактури на оплату транспортних послуг:

- № 091701 від 17.09.2012 р. на суму 6200,00 грн.;

- № 091801 від 18.09.2012 р. на суму 6200,00 грн.;

- № 092101 від 21.09.2012 р. на суму 6200,00 грн.;

- № 092401 від 24.09.2012 р. на суму 6200,00 грн.;

- № 100201 від 02.10.2012 р. на суму 6300,00 грн.;

- № 100701 від 07.10.2012 р. на суму 6300,00 грн.;

- № 100702 від 07.10.2012 р. на суму 6300,00 грн.;

- № 101201 від 12.10.2012 р. на суму 25200,00 грн.,

а всього на суму 68900,00 грн. (а.с. 9-16)

На підставі зазначених рахунків фактур позивачем відповідачу перераховано грошові кошти в загальній сумі 68900,00 грн., а саме: 25.09.2012 р. - 6200,00 грн., 01.10.2012 р. - 18600,00 грн., 11.10.2012 р. - 6300,00 грн. і 12600,00 грн., 15.10.2012 р. - 12600,00 грн. і 18.10.2012 р. - 12600,00 грн., що підтверджується виписками банку за відповідні календарні дати. При цьому, в призначенні платежу кожного разу зазначалося: «За транспортні послуги згідно рахунку». (а.с. 27-30 і 98-102).

Як свідчать матеріали справи, на виконання взятих на себе обов'язків в період з вересня 2012 року по жовтень 2012 року відповідачем позивачу були надані транспортні послуги на суму 43700,00 грн.

Факт надання відповідачем позивачу транспортних послуг за вказаний період підтверджується належним чином оформленими, підписаними з боку позивача і відповідача і скріпленими печатками підприємств актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме:

- акт № 091701 від 17.09.2012 р. здачі-прийняття транспортних послуг вартістю 6200,00 грн. по рахунку № 091701 від 17.09.2012 р.;

- акт № 092101 від 21.09.2012 р. здачі-прийняття транспортних послуг вартістю 6200,00 грн. по рахунку № 091801 від 18.09.2012 р.;

- акт № 092502 від 25.09.2012 р. здачі-прийняття транспортних послуг вартістю 6200,00 грн. по рахунку № 092101 від 21.09.2012 р.;

- акт № 092701 від 27.09.2012 р. здачі-прийняття транспортних послуг вартістю 6200,00 грн. по рахунку № 092401 від 24.09.2012 р.;

- акт № 100401 від 04.10.2012 р. здачі-прийняття транспортних послуг вартістю 6300,00 грн. по рахунку № 100201 від 02.10.2012 р.;

- акт № 101001 від 10.09.2012 р. здачі-прийняття транспортних послуг вартістю 6300,00 грн. по рахунку № 100701 від 07.10.2012 р.;

- акт № 100802 від 08.10.2012 р. здачі-прийняття транспортних послуг вартістю 6300,00 грн. по рахунку № 100702 від 07.10.2012 р. (а.с. 17-23)

Крім того, в матеріалах справи міститься оригінал Акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2012 р. по 22.11.2013 р., підписаний ТОВ «Богатир» і скріплений печаткою підприємства, з якого вбачається, що актом б/н від 02.12.2012 р. позивач підтвердив факт прийняття від відповідача транспортних послуг на суму 6300,00 грн., а також підтвердив, що загалом з вересня 2012 року по грудень 2012 року ТОВ «Промінтех» надало, а ТОВ «Богатир» прийняло транспортні послуги на загальну суму 50000,00 грн. (а.с. 106)

Оскільки подальше виконання зобов'язання втратило для ТОВ «Богатир» інтерес, 05.02.2013 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 про повернення грошових коштів в сумі 18900,00 грн., які були перераховані в оплату транспортних послуг, про що свідчить фіскальний чек № 0671 від 05.02.2013 р. (а.с. 31, 32)

Крім того, 25.06.2013 р. позивач повторно звернувся до відповідача з претензією про повернення грошових коштів в сумі 18900,00 грн. (а.с. 33)

Відповідачем вказані претензії були залишені без відповіді та задоволення.

Позивач, посилаючись на неповернення відповідачем грошових коштів в розмірі 18900,00 грн., що становить різницю між оплаченими ТОВ «Богатир» на користь ТОВ «Промінтех» транспортними послугами та вартістю фактично наданих відповідачем позивачу транспортних послуг, звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 18900,00 грн. заборгованості.

Згідно з чинним законодавством України акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили як доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку. Проте, в розумінні ст., ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.

У зв'язку із цим, доводи позивача, викладені в клопотанні, яке надійшло на адресу суду 30.01.2014 р. за вх. № 09-06/1689, стосовно того, що оскільки оформлений з боку ТОВ «Промінтех» акт б/н від 02.12.2012 р. на адресу позивача не повернувся, то сума заборгованості відповідача перед позивачем повинна бути збільшена на 6300,00 грн. колегією суддів до уваги не приймається, оскільки відповідно до ст. 22 ГПК України збільшення розміру позовних вимог можливо за умови звернення позивача до суду з відповідною заявою. Однак, відповідна заява на адресу суду не надходила, позивач в судове засідання жодного разу не з'являвся і відповідного усного клопотання суду не подавав.

Крім того, оскільки судом спір вирішується в межах заявлених позовних вимог, а позивачем заявлено до стягнення з відповідача 18900,00 грн. заборгованості, то судом розглядаються позовні вимоги в межах суми, заявленої позивачем.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Правочином згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Зобов'язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 цього Кодексу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Враховуючи наведені приписи закону, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі у спрощений спосіб укладено договір про надання транспортних послуг.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено Договором. Зазначені положення можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно зі ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

У відповідності до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Дослідженні колегією суддів письмові докази, що містяться у справі, свідчать, що матеріалами справи підтверджується факт перерахування позивачем відповідачу 68900,00 грн. в оплату за транспортні послуг, а також факт надання відповідачем і приймання позивачем транспортних послуг на загальну суму 50000,00 грн. Документів, які б підтверджували факт повернення відповідачем позивачу 18900,00 грн., тобто різниці між оплаченими ТОВ «Богатир» транспортними послугами та вартістю фактично наданих транспортних послуг, матеріали справи не містять.

Стаття 530 ЦК України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату). Якщо строк (період) виконання боржником зобов'язання не встановлений або зазначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в любий час. Боржник повинен оплатити такий борг в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги, якщо зобов'язання негайного виконання не витікає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Враховуючи те, що відповідач не повернув позивачеві грошові кошти в розмірі 18900,00 грн., суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 18900,00 грн. заборгованості.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (ст. 34 ГПК України).

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги про стягнення з ТОВ «Промінтех» 18900,00 грн. заборгованості обґрунтованими, доведеними, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи міру та ступень вини кожної із сторін, судові витрати в розмірі 1720,50 грн. судового збору присуджуються до стягнення з відповідача на користь позивача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст., ст. 22, 32, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Богатир», смт. Підволочиськ Підволочиського району Тернопільської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінтех», м. Запоріжжя про стягнення 18900,00 грн. заборгованості задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінтех», (юридична адреса: 69006, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 216, кв. 8; 69065, м. Запоріжжя, вул. Дудикіна, буд. 24-А, кв. 62, код ЄДРПОУ 32551139) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Богатир», (юридична адреса: 47800, смт. Підволочиськ Підволочиського району Тернопільської області, вул. Січових Стільців, буд. 33; адреса для листування: 79010, м. Львів, вул. Чернігівська, буд. 21, кв. 8, код ЄДРПОУ 21150034) 18900 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп. основного боргу і 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України « 04» лютого 2014 р.

Головуючий Н.Г.Зінченко

Судді Н.А.Колодій

Л.П.Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.