Ухвала

від 21.01.2014 по справі 2а-15855/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2014 р. м. Київ К/800/51418/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

при секретарі: Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року

у справі №2а-15855/10/2670

за позовом Закритого акціонерного товариства «Науково-виробнича компанія «Гірничі машини»

до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Держаної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування податкового повідомлення - рішення від 06.10.2010р. №0000514010/0.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 17.06.2013р. в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013р. рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове, яким позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013р. та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 17.06.2013р., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Відповідачем також було заявлено клопотання про здійснення заміни Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Держаної податкової служби на її правонаступника міжрегіональне Головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість позивача з питання формування податкового кредиту з податку на додану вартість за травень, червень 2010р. по взаємовідносинах з ТОВ «ПФ Трейдметал України» та ТОВ «Компанія «Міст», за результатами якої складено акт від 20.09.2010р. №469/40-10/34046713, в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.п.7.2.3, п.п.7.2.4, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми податку на додану вартість за травень 2010р. та завищення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2010р.

При цьому заниження позивачем суми податку на додану вартість виникло по контрагенту - постачальнику ТОВ «ПФ Терйдметал України», господарські операції з яким мали місце у травні 2010р.

На підставі зазначеного акта відповідачем 06.10.2010р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0000514010/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкції.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, колегія апеляційного суд цілком правильно та обґрунтовано виходила з наступного.

Так, згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Дата виникнення права платника податку на податковий кредит, як це передбачено у п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону, слід вважати дату здійснення першої з наступних подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Наведені вище положення Закону України «Про податок на додану вартість» свідчать про те, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє роботи (послуги), на вимогу їх отримувача є підставою для нарахування податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою їх використання у власній господарській діяльності та підтверджені оформленими належним чином первинними бухгалтерськими документами.

При цьому судом апеляційної інстанції враховано вищезазначені положення податкового законодавства та на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 15.12.2009р. між позивачем (покупець) та ТОВ «ПФ Трейдметал України» (постачальник) укладено договір №200-09, відповідно до якого останній зобов'язується передати у визначені цим договором строки товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити за нього узгоджену суму (п.1.1). Пунктом 1.2 договору визначено, що кількість, ціна та асортимент товару визначається специфікаціями, які є складовими та невід'ємними частинами даного договору. «Узгодженою партією товару» по даному договору є кількість та сортамент товарів, вказані в конкретних специфікаціям (п. 3.1). Базисні умови поставки узгодженої партії товару приймаються сторонами відповідно до правил «Інкотермс - 2000 р.» Конкретні умови і терміни поставки по кожній партії товарів сторони погоджують у специфікаціях до цього договору, які є невід'ємною його частиною. Датою поставки вважається дата календарного штемпеля станції відправлення, що вказана в залізничній накладній (квитанції), або дата іншого товарно - транспортного документа, якщо інше не передбачено базисними умовами поставки (п. 3.4).

На виконання вказаного договору між сторонами були складені специфікації, якими визначено найменування товарів (чавун, круги, труби, листи), розмір, марка, ГОСТ, одиницю виміру, кількість, загальна сума (з ПДВ та без ПДВ). Також в специфікаціях було визначено вартість, умови (FCA, DAF, EXW), строки поставки, реквізити вантажоотримувача.

Крім того, позивачем надані виписки по рахункам у банках на підтвердження сплати отриманих товарів.

На підтвердження реальності виконання зазначених зобов'язань позивач надав рахунки фактури та накладні Укрзалізниці, експортні накладні, в яких номера накладних та номера вагонів співпадають, та відповідно до яких позивач отримав товари, видаткові накладні, сертифікати якості ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь», ВАТ «Маріупольській металургійний завод ім. Ілліча», ВАТ «Інтерпайп нижньодніпровський трубопрокатний завод», ЗАТ «ВМЗ Красный Октябрь», ВАТ «Арселор Міталл Кривий ріг», податкові накладні, до яких позивач включив суми податку на додану вартість за товар та суму товаро - транспортних витрат.

На подальшу реалізацію придбаного товару позивачем надані рахунки фактури, які виставлені вантажоотримувачу ВАТ «Дружківський машзавод», ВАТ «Донецькгормаш», довіреності на отримання товару від позивача.

До того ж, на дату підписання спірних договорів, первинних та розрахункових документів контрагент позивача не був припинений та був платником податку на додану вартість, що не заперечується сторонами.

З огляду на зазначене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що господарські операції позивача з зазначеним вище контрагентом здійснювалась в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.

Стосовно висновку податкового органу про невідповідність податкового зобов'язання контрагента позивача та податкового кредиту позивача спростовується наявними в матеріалах справи:

- листами СДПІ у м.Києві по роботі з великими платниками податків від 07.10.2010р. №18129/7/40-113, від 11.11.2010р. №20364/7/40-113, відповідно до яких станом на 01.10.2010р. згідно даних АРМ «Система обробки платників ПДВ за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» податковим деклараціям з ПДВ ТОВ «ПФ Трейдметал України» за травень 2010р. присвоєно статус «дійсний»;

- листом ДПІ у Калінінському районі м. Донецька від 18.11.2010р. №48498/7/15-313-3, відповідно до якого ТОВ «ПФ Трейдметал України» було подано податкову звітність з податку на додану вартість, зокрема, за травень 2010р. від 28.09.2010р. (реєстраційний номер 71038) з додатком 5, в якому в розділі «Податкові зобов'язання» в р. 3 відображено взаємовідносини з підприємством ЗАТ «НВК «Гірничі машини» на відповідний обсяг поставки, яка має статус «дійсна».

Також судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що наявність розбіжності в базі АРМ «Система обробки платників ПДВ за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» не є підставою для зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Таким чином, судом апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Замінити Окружну державну податкову службу - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Держаної податкової служби на її процесуального правонаступника міжрегіональне Головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

Касаційну скаргу Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

О.В. Муравйов